Номер провадження: 22-ц/813/2642/26
Справа № 514/553/25
Головуючий у першій інстанції Кирилюк І. М.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Таварткіладзе О.М.,
суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 04 листопада 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів, -
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2025 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Черевиченко Н.А. (діє на підставі ордеру серія ВН №1504823 від 22.04.2025) подала до суду позов до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, а також припинення стягнення аліментів на підставі рішення Тарутинського районного суду від 5 лютого 2025 року у справі № 514/1596/24.
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 01.09.2024 року їх спільна дитина навчається в Одеському національному економічному університеті, на денній формі навчання строком до 2028 року. Тарутинським районним судом Одеської області 05 лютого 2025 року ухвалено рішення, яким стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 24 .04 2024 року на період навчання ОСОБА_4 , але не більше ніж до досягнення нею 23 років.1'
Аліменти, які відповідач сплачує, складають 3 240,00 гривень, що не покриває витрати на навчання доньки, оскільки вартість платних освітніх послуг за весь строк навчання становить 124 400 грн., оренда житла на період навчання коштує 7500 грн. за місяць та інші витрати, пов`язані з її забезпеченням.
У зв`язку з цим, позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів та визначити їх у твердій грошовій сумі 6000 грн. щомісяця. Стягнення аліментів на підставі рішення Тарутинського районного суду від 5 лютого 2025 року у справі № 514/1596/24 припинити.
Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 04 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3028 грн. до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років.
Припинено стягнення аліментів на підставі рішення Тарутинського районного суду від 5 лютого 2025 року у справі № 514/1596/24.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 04 листопада 2025 року в частині визначення розміру аліментів змінити та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не врахував доводи позивача а саме, що з 01 вересня 2024 року донька навчається на першому курсі денної форми здобуття освіти за спеціальністю 072 фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок, що підтверджується, що підтверджується договором про навчання в Одеському національному економічному університеті, і у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, строком до закінчення навчання до 2028 року навчання. Відповідно до договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців в Одеському національному економічному yніверситеті, загальна вартість платної освіти за весь строк навчання становить 124 400, 00 гривень, від 01 вересня 2024 року. Крім того, в зв`язку з тим, що на період навчання донька ОСОБА_4 , проживає в Одесі та орендує житло, яке коштує 7 500 гривень на місяць, про що свідчить договір про оренду житлового приміщення від 01 вересня 2024 року, виникла необхідність стягнення додаткових витрат на проживання на період учбового року а саме на 10 місяців.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Дана справа за ціною позову згідно зі ст. 369 ЦПК України підлягає розгляду апеляційним судом без виклику її учасників.
Як встановлено ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів, стягуючи з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 028 грн. щомісячно до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років, припиняючи стягнення аліментів на підставі рішення Тарутинського районного суду від 5 лютого 2025 року у справі № 514/1596/24, відмовляючи в решті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що встановлюючи розмір аліментів, суд ураховує, що позивачем не надані докази про покращення матеріального становища відповідача з часу стягнення аліментів, які могли б стати підставою для збільшення розміру аліментів. Водночас суд взяв до уваги і посилання відповідача на відсутність у нього на цей час постійної роботи, стабільних заробітків, проте вважав, що вказані обставини не повинні позбавляти дитину розміру аліментів, потрібного для її підтримки та розвитку.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 03 липня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тарутинського районного управління юстиції Одеської області (а. с. 4).
Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 18 квітня 2011 року шлюб, зареєстрований 04 березня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано. Після розірвання шлюбу позивач повернула собі дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 » (а. с. 11-12 на звороті).
Згідно з договором про навчання в Одеському національному економічному університеті №1/1/072/040/24 від 01 вересня 2024 року донька сторін ОСОБА_4 вступила на навчання в цей ВНЗ на денну форму навчання, строк навчання становить чотири роки - до 2028 року.
Відповідно до договору про надання платної освітньої послуги в Одеському національному економічному університеті №33/24 ФФБС-б від 01 вересня 2024 року, який є додатком до Договору №1/1/072/040/24 від 01 вересня 2024 року, загальна вартість послуг за весь строк навчання становить 124400 гривень (а. с. 13, 14).
Згідно з договором оренди житла від 01 вересня 2024 року, укладеним ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , остання орендувала квартиру АДРЕСА_3 строком на 1 рік ,орендна плата визначена сторонами договору у розмірі - 7500 гривень щомісячно (а. с. 15).
Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 05.02.2025 року за позовом ОСОБА_1 стягнуто з відповідача ОСОБА_3 аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки заробітку (доходу) ОСОБА_3 щомісячно, починаючи з 24 вересня 2024 року на період навчання ОСОБА_4 , але не більше ніж до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років (а. с. 29-32).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів Бессарабського відділу ДВС у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у виконавчому провадженні № 77262197 станом на 22.04.2025, з відповідача у період з вересня 2024 року по квітень 2025 року стягуються аліменти в розмірі 25% від заробітку (доходу), що складає 3 240,00 грн. Розмір доходу відповідача складає 12 960 грн. із розрахунку заробітної плати працівника для цієї місцевості (а. с. 16).
Подібний розрахунок станом на 13.05.2025 року за такий же період, містить посилання на визначений розмір аліментів відповідача у сумі 2 458 грн. 25 коп. (а.с.48).
Розбіжності у розрахунках відповідач пояснив тим, що він на цей час мешкає в Ізмаїльському районі Одеської області, тому останній розрахунок доходів з розміру якого нараховуються аліменти, відповідає середній заробітній платі працівника місцевості, де він проживає.
Окрім того відповідач зазначив, що станом на день розгляду справи у нього відсутня заборгованість по сплаті аліментів.
У матеріалах справи також містяться відомості про розмір доходів, які мають сторони.
Зокрема, згідно з наданими відповідачем відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про дохід та його джерела за період з січня по березень 2025 року будь-які доходи у нього відсутні (а.с.47).
Довідкою про доходи позивача за період з 1 січня по 31 липня 2025 року у СФГ «Кристал», підтверджено, місячна заробітна плата позивача складала в середньому 26 667 грн. (88 зв. б.).
Колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частини 2, 8, 9, 10 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
У відповідності до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВР 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.
Відповідно до статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Частиною третьої статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина друга статті 182 СК України).
Згідно із частинами 1-3 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Крім того, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (частини 1-2 статті 184 СК України).
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно із пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до вимог статті 183 та статті 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статей 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.05.2022 року у справі № 752/26176/18, від 04.02.2026 у справі № 562/1130/25.
Отже, зміна способу стягнення аліментів (ч.3 ст.181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ч.1 ст.192 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.
Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що аліменти, які відповідач сплачує, складають 3 240,00 гривень, що не покриває витрати на навчання доньки, оскільки вартість платних освітніх послуг за весь строк навчання становить 124 400 грн., оренда житла на період навчання коштує 7 500 грн. за місяць та інші витрати, пов`язані з її забезпеченням. Відповідач є працездатною особою, інших дітей чи непрацездатних членів сім`ї осіб на утриманні не має, отримує дохід тому позивач вважає, що розмір аліментів повинен становити тверду грошову суму.
Заявляючи вимоги про зміну способу стягнення аліментів, позивач фактично просила збільшити їх розмір, оскільки просила стягнути з відповідача у твердій грошовій сумі 6000 грн. щомісяця.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 05.02.2025 року за позовом ОСОБА_1 стягнуто з відповідача ОСОБА_3 аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки заробітку (доходу) ОСОБА_3 щомісячно, починаючи з 24 вересня 2024 року на період навчання ОСОБА_4 , але не більше ніж до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів Бессарабського відділу ДВС у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у виконавчому провадженні № 77262197 станом на 22.04.2025 року, з відповідача у період з вересня 2024 року по квітень 2025 року стягуються аліменти в розмірі 25% від заробітку (доходу), що складає 3 240,00 грн., виходячи із середньої заробітної плати для цієї місцевості, що на час звернення до суду становило 12 960 грн.
Таким чином, на підставі рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 05.02.2025 року про стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання повнолітньою ОСОБА_4 на період її навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки заробітку (доходу) ОСОБА_3 що складає 3 240,00 грн. (1/4 від середньої заробітної плати для цієї місцевості 12 960 грн.).
Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що позивачем не надані докази про покращення матеріального становища відповідача з часу стягнення аліментів, які могли б стати підставою для збільшення розміру аліментів.
Отже, встановлено, що подана позовна заява не містить посилання на підстави збільшення розміру аліментів, які визначені ч.1 ст.192 СК України, а саме зміну матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із сторін та в інші випадки, передбачених цим Кодексом.
Проте, задовольняючи частково позов, стягуючи з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3028 грн. до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років, припиняючи стягнення аліментів на підставі рішення Тарутинського районного суду від 5 лютого 2025 року у справі № 514/1596/24, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що така тверда грошова сума у розмірі 3028 грн. є меншою за раніше визначену суму до стягнення на підставі рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 05.02.2025 року в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки заробітку (доходу) ОСОБА_3 що складає 3240,00 грн., і таким чином погіршує становище позивача в порівнянні за раніше отриману грошову суму.
Таким чином, розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів та збільшення розміру щомісячного стягнення, суд першої інстанції змінив спосіб стягнення з стягнення частки від доходу на стягнення у твердій грошовій сумі, але при цьому фактично зменшив розмір стягнення аліментів з 3 240 грн. щомісячно (1/4 часина від середньої заробітної плати у даній місцевості 12 960 грн.) до 3 028 грн. у твердій грошовій сумі, тобто на 212 грн. щомісячно.
Колегія суддів погоджується з висновком районного суду про наявність підстав для зміни способу стягнення, оскільки це є правом позивача і також погоджується з висновком суду про недоведеність позивачем підстав для збільшення розміру аліментів, оскільки відсутні докази про покращення майнового стану відповідача.
Проте набувши таких обґрунтованих висновків, суд першої інстанції фактично змінив розмір аліментів в бік зменшення розміру аліментів хоча платник аліментів такий позов не заявляв.
Колегія суддів звертає увагу, що у розрахунку аліментів, який наданий до позову позивачем середній розмір заробітної плати з якого обчислювалася 1/4 частина, що підлягала щомісячній оплаті в якості аліментів становить 12 960 грн., а розмір аліментів 3 240 грн. щомісячно (а. с. 16).
Разом з тим у розрахунку заборгованості по аліментам, який наданий відповідачем до відзиву на позовну заяву, середній розмір заробітної плати у даній місцевості, з якого осилюється 1/4 частина в якості аліментів - 9 833 грн., а розмір аліментів, що підлягає сплаті щомісячно 2 458 грн. 25 коп. (а. с. 48).
Оцінюючи розбіжність розміру нарахування аліментів у частці - 1/4 частина від розміру середньої заробітної плати у відповідній місцевості, районний суд виходив з того, що розрахунок наданий відповідачем відповідає середній заробітній платі працівника даної місцевості, де фактично мешкає відповідач - Ізмаїльському районі Одеської області.
Змінюючи спосіб стягнення на тверду грошову суму і визначаючи її розмір 3 028 грн., суд виходив з того, що платник аліментів, майновий стан якого не покращився, фактично сплачує в середньому 3 000 грн. щомісячно і тому такий розмір буде достатнім для забезпечення потреб дитини, яка продовжує навчання.
Колегія суддів звертає увагу на таке.
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 296/6029/22 дійшла висновку: під час воєнного стану порядок визначення заборгованості за аліментами не змінювався. Якщо платник не працює, державний виконавець зобов`язаний виходити із середньої заробітної плати для даної місцевості - навіть якщо статистика оприлюднила її востаннє до запровадження воєнного стану. Використання загальнонаціональних показників замість регіональних суперечить статті 195 СК України.
Для обчислення заборгованості за аліментами для непрацюючої особи береться середня заробітна плата загалом по області (регіону), а не по конкретному населеному пункту.
Як вбачається з статистичних показників середньої заробітної плати по областям України станом на січень 2022 року (до запровадження 24.02.2022 року воєнного стану по території України), середня заробітна плата по Одеській області дорівнювала 12 960 грн., а не 9 833 грн.
При таких обставинах до уваги слід прийняти розрахунок аліментів, який наданий позивачкою,а не той, що доданий до відзиву на позову заяву відповідачем.
Тому розмір аліментів, який відповідає 1/4 частині від середнього розміру заробітної плати по Одеській області 12 960 грн. становить 3 240 грн. щомісячно.
Тому набувши обґрунтованого висновку про не доведення позивачем зміни майнового стану платника аліментів (збільшення його доходів) на час звернення до суду з позовом у квітні 2024 року у порівнянні з датою ухвалення судом рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь позивачки на утримання їх повнолітньої дочки, яка продовжує навчання - 05.02.2024 року, суд першої інстанції задовольняючи вимоги позивача про зміну способу стягнення аліментів з частки від доходу на тверду грошову суму, мав при цьому дотриматися такого розміру стягнення, який би не змінював величну грошової суми розміру аліментів, який підлягає стягненню.
Враховуючи наведене, рішення суду підлягає зміні в частині розміру стягнення аліментів у твердій грошовій сумі щомісячно на час навчання ОСОБА_4 , але не пізніше досягнення нею 23 років з 3 028 грн. щомісячно на 3 240 грн. щомісячно (розмір, який відповідає частині середньої заробітної плати у даній місцевості, який нараховувався платнику аліментів до звернення ОСОБА_1 з позовом про зміну способу стягнення аліментів та збільшення його розміру до 6 000 грн. щомісячно. В іншій частині рішення слід залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги в іншій частині висновків суду першої інстанції не спростовують і по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Ткаким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів у твердій грошовій сумі, яка підлягає стягненню з відповідача щомісячно на час навчання повнолітньої дочки до досягнення останньою 23 років - зміні відповідно до викладених доводів та обґрунтувань, в іншій частині рішення слід залишити без змін.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 04 листопада 2025 року в мотивувальній та резолютивній частині - змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 240 грн. щомісячно на час навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий О.М.Таварткіладзе
Судді: Л.М. Вадовська
С.О. Погорєлова