Березівський районний суд Одеської області
08.09.2026
Справа № 494/1980/26
Провадження № 2/494/1462/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панчишина А.Ю.,
при секретарі Станілевич А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Березівського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
05 серпня 2026 року до Березівського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2026 року, вказана справа передана до розгляду судді Березівського районного суду Одеської області Панчишина А.Ю.
ОСОБА_1 , звернувшись з цим позовом до суду, посилалася на те, що 19 травня 2018 року між нею та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований Южненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №61.Від спільного проживання сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
24 квітня 2021 року рішенням Березівського районного суду Одеської області шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано.
25 травня 2021 року Березівським районним судом Одеської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення ним повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 з урахуванням індексації, починаючи з 22.01.2021 року.
10.02.2023 року позивачка змінила прізвище « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_6 ».
Син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживає разом з ОСОБА_1 за адресою; АДРЕСА_1 .
На даний час обставини змінилися і попередній спосіб стягнення аліментів не відповідає найкращим інтересам дитини, а тому виникла необхідність звернутись до суду із позовною заявою про зміну способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача.
Водночас розмір раніше визначених аліментів фактично не відповідає реальним витратам на утримання дитини та не забезпечує її гармонійний розвиток.
Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Син ОСОБА_3 перебуває у шкільному віці, що обумовлює значні щомісячні витрати на його утримання, розвиток, навчання та медичне забезпечення. З огляду на вік сина є потреба у повноцінному харчуванні з усіма необхідними базовими продуктами.
Також дитина швидко росте, потребує регулярного оновлення сезонного одягу та взуття.
Окрім того, наявні витрати на шкільні потреби, що включають в себе витрати на канцелярію, навчальні матеріали, додаткові підручники, тощо.
Дитині необхідне медичне забезпечення, а саме профілактичні огляди, ліки, стоматологічні послуги.
З урахуванням економічної ситуації в країні, росту цін на продукти харчування, одяг, взуття, канцелярію, медикаменти, витрат на дозвілля, комунальних послуг позивачка вважає, що доцільно змінити спосіб стягнення аліментів із 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/4 частки від всіх доходів відповідача, решту базових потреб вона буде забезпечувати самостійно.
Окрім сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні ОСОБА_1 перебувають ще троє малолітніх дітей, у зв`язку з чим сім`ї надано статус багатодітної. Враховуючи значне щомісячне навантаження на бюджет позивачки щодо утримання чотирьох дітей, попередньо визначений розмір аліментів у 50% прожиткового мінімуму є недостатнім для забезпечення належного рівня життя сина ОСОБА_3 .
На даний час матеріальний стан ОСОБА_2 змінився. Починаючи з серпня 2025 року він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідач отримує стабільне грошове забезпечення військовослужбовця. З огляду на це, у разі стягнення аліментів у розмірі частки від отриманого ним доходу, величина аліментів буде значно більшою, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що дозволить повністю забезпечити базові та додаткові потреби сина.
ОСОБА_1 вважає, що такий розмір не перевищує можливості відповідача, але є необхідним для забезпечення належного рівня життя дитини відповідно до його віку.
У відповідача ОСОБА_2 наявне інше аліментне зобов`язання, а саме обов`язок сплачувати аліменти на утримання іншої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень щомісячно.
На підставі вищевикладеного, позивачка просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом Березівського районного суду Одеської області від 25.05.2021 року у справі № 494/69/21, а саме: стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання малолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття (до ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
Ухвалою суду від 18.08.2026 року відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на 08.09.2026 року о 16 год. 30 хв.
17.08.2026 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву.
Як вбачається з відзиву, відповідач з позовними вимогами ОСОБА_1 не погоджується та просить відмовити у повному обсязі з наступних підстав.
На даний час ОСОБА_2 перебуває у вкрай незадовільному стані здоров`я. 03.06.2026 року він переніс операцію - лапароскопічну фундоплікацію за Ніссеном з приводу ковзної кили стравохідного отвору діафрагми. У липні 2026 року (10.07-14.07.2026) перебував на стаціонарному лікуванні у Південненській міській лікарні з приводу гіперкаліємії, де встановлено: гастроезофагеальний рефлюкс, інфаркт селезінки, хронічний гастродуоденіт, ІХС, гіпертонічна хвороба ІІ ст., ангіопатія сітківки.За висновком Медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» (Довідка № 724/4 від 30.06.2026) встановлено такі захворювання: стан після лапароскопічної фундоплікації за Ніссеном; діафрагмальна кила II ст.; інфаркт селезінки; хронічний гастродуоденіт; гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; гіпертонічна хвороба І ст.; вертеброгенна цервікалгія, спондилоартроз; дископатія на рівнях СЗ-С4, С5-С7, L1-S1; хронічна хвороба нирок II ст., нефроптоз; ангіопатія сітківки обох очей. За рішенням МВК відповідачу було призначено відпустку для лікування на 30 (тридцять) календарних днів.Лікування та реабілітація потребують значних фінансових витрат на медикаменти обстеження та процедури, що додатково обтяжує його матеріальний стан.
ОСОБА_2 є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ), проходить військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період, його грошове забезпечення складає приблизно 22 000 грн на місяць. Однак фактично після всіх примусових утримань відповідачу залишається лише 8 000 грн. З його грошового забезпечення здійснюються примусові відрахування за п`ятьма виконавчими провадженнями одночасно:
- ВП НОМЕР_9 ( ОСОБА_8 ) - залишок боргу 9 017,28 грн.;
- ВП НОМЕР_10 ( ОСОБА_8 ) - залишок боргу 11 429,47 грн.;
- ВП НОМЕР_11 ( ОСОБА_9 ) - залишок боргу 66 806,11 грн.;
- ВП НОМЕР_12 ( ОСОБА_10 ) - залишок боргу 1 160,18 грн.;
- ВП НОМЕР_13 ( ОСОБА_11 ) - залишок боргу 172 501,60 грн.
Загальна сума боргів: понад 261 000 грн. Всі ці кошти утримуються одночасно з єдиного доходу відповідача - грошового забезпечення військовослужбовця.
На утриманні у ОСОБА_2 перебувають діти: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З урахуванням п`яти існуючих виконавчих проваджень, які вже утримують понад 40% доходу, задоволення позову про стягнення ще доходів ( - 5 500 грн.) призведе до перевищення 50% ліміту, що є прямим порушенням закону. Також, необхідність витрат на лікування додатково погіршує матеріальний стан.
Також, відповідач просив зупинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України у зв`язку з проходженням ним військової служби в умовах воєнного стану, проте згодом просив розглядати справу за його відсутності, про що подав заяву 24.08.2026 року.
25.08.2026 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив. Так, посилання ОСОБА_2 на задовільний/незадовільний стан здоров`я, перебування на стаціонарному лікуванні та необхідність додаткових витрат на медицину є безпідставними та спростовуються фактичними обставинами справи.
Відповідач є діючим військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 , яка належить до складу Національної гвардії України (системний орган у структурі Міністерства внутрішніх справ України) та проходить військову службу під час дії воєнного стану. Залученню до військової служби та направленню до військової частини обов`язково передує проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Оскільки відповідач проходить службу, за висновком ВЛК він визнаний придатним до виконання обов`язків військової служби.
Надана ОСОБА_2 за рішенням МВК відпустка для лікування терміном на 30 календарних днів (згідно з Довідкою № 724/4 від 30.06.2026, яка міститься в додатках до відзиву) на момент розгляду справи та подання цієї Відповіді на відзив вже повністю закінчилася. Відповідач пройшов необхідний курс лікування, відновив свою працездатність та повернувся до виконання обов`язків військової служби. Отже, проходження лікування та перебування у відпустці жодним чином не призвело до втрати чи зменшення щомісячного доходу відповідача.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, обов`язок доказування факту реального понесення витрат на лікування покладається саме на відповідача. Проте, останнім не надано жодного розрахункового документа (квитанцій, фіскальних чеків з аптек, договорів про надання платних послуг), який би підтверджував здійснення ним особистих витрат на медицину, а сам факт перебування на лікуванні за наявності щомісячного грошового забезпечення не є підставою для звільнення батька від виконання обов`язку щодо належного утримання дитини.
Таким чином, проходив ОСОБА_2 лікування чи перебував у відпустці, яка наразі вже завершена, за наявності щомісячного стабільного грошового забезпечення це не є підставою для відмови у зміні способу стягнення аліментів та збереження їх у мізерному розмірі.
ОСОБА_3 , потребує постійного медичного догляду та лікування. Зокрема, наприкінці 2024 року дитина терміново була госпіталізована на стаціонарне лікування до Одеської обласної дитячої клінічної лікарні (виписка №590), а також систематично хворіє на різні захворювання такі як кашлюк, хронічний синусит, гастроентерит та ГРВІ. Всі витрати на придбання ліків, реабілітацію та оздоровлення дитини позивачка змушена нести самостійно, тоді як сплачувані ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1 598 грн/міс не покривають навіть мінімальних аптечних витрат під час чергового захворювання дитини. Варто підкреслити, що надані медичні виписки та електронні направлення охоплюють лише період останніх двох років (2024-2026 рр.), що беззаперечно підтверджує саме системний, а не поодинокий характер захворювань дитини та необхідність постійних фінансових витрат на її лікування та оздоровлення».
Аргументи ОСОБА_2 про те, що його матеріальний стан не дозволяє сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу через наявність боргів за п`ятьма виконавчими провадженнями є юридично безпідставними та базуються на помилковому тлумаченні норм права.
Аліменти на дитину мають пріоритет перед іншими борговими зобов`язаннями, оскільки відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України та ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, утримувати дитину є обов`язок батьків.
Вказані відповідачем виконавчі провадження (ВП НОМЕР_9, ВП НОМЕР_10, ВП НОМЕР_11, ВП НОМЕР_12, ВП НОМЕР_13) є заборгованостями за кредитними зобов`язаннями перед банківськими та фінансовими установами(а не аліментними зобов`язаннями стосовно інших дітей).
Наявність у ОСОБА_2 невиконаних приватних кредитних зобов`язань є наслідком його власної фінансової поведінки та в жодному разі не може слугувати підставою для обмеження права неповнолітньої дитини на належне матеріальне забезпечення.
Натомість виконання аліментних зобов`язань має безумовний та періодичний характер, а тому наявність у відповідача кредитних боргів, щодо яких він свідомо не вживає заходів для зупинення виконавчих дій, є наслідком його власної фінансової поведінки і не може слугувати підставою для заниження розміру аліментів на утримання його неповнолітнього сина.
Твердження відповідача про наявність у нього на утриманні 4 (чотирьох) неповнолітніх дітей є суперечливим, документально непідтвердженим та юридично безпідставним з огляду на наступне:у пункті 7 відзиву ОСОБА_2 зазначає про перебування на його утриманні 4 дітей, однак у цьому ж пункті перелічує лише 2 (двох) дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дитина, на утримання якої стягуються аліменти у цій справі).
Відповідно до доданого відповідачем переліку документів, ним надано свідоцтва про народження лише двох дітей. Жодних доказів (свідоцтв про народження, рішень судів про усиновлення/встановлення батьківства чи довідок про склад сім`ї), які б підтверджували існування чи перебування на утриманні ОСОБА_2 ще двох дітей, до суду не надано.
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 22.07.2013 року у справі № 519/662/13-ц (номер реєстрації в ЄДРСР 32548001) з Відповідача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_12 у фіксованій грошовій сумі - 500 гривень щомісячно.
Сплата аліментів на іншу дитину в такому мінімальному розмірі жодним чином не створює надмірного фінансового навантаження на відповідача та не перешкоджає виконанню ним обов`язку щодо утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від його доходів (грошового забезпечення військовослужбовця).
За таких обставин, посилання відповідача на наявність інших утриманців є документально необґрунтованим, а розмір його реальних витрат на іншу дитину за рішенням суду (500 грн) не є підставою для відмови у задоволенні позову про зміну способу стягнення аліментів на користь спільного сина ОСОБА_3 .
Наявність чотирьох дітей у сім`ї позивачки вимагає значних щомісячних побутових, освітніх, медичних та фінансових витрат. Натомість відповідач, отримуючи стабільне та гідне грошове забезпечення як військовослужбовець, за рішенням суду сплачує на утримання спільного сина ОСОБА_3 лише 50% прожиткового мінімуму, що становить 1 598 гривень на місяць.
Показовим є також ставлення відповідача до виконання своїх батьківських обов`язків та обізнаності про життя власної дитини: у відзиві на позов він зазначає, що сину ОСОБА_3 6 років, хоча дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 і на момент розгляду справи йому вже виповнилося 7 років.
Сплачувана відповідачем сума у розмірі 1 598 грн/місяць є абсолютно недостатньою для покриття реальних базових потреб 7-річноі дитини в сучасних економічних умовах, що призводить до суттєвого дисбалансу та прямо порушує принцип рівності обов`язків обож батьків щодо утримання дитини (ст. 141 СК України).
Доводи зазначені Відповідачем у розділі IV відзиву про нібито порушення закону в разі задоволення позову через «перевищення 50% ліміту утримань» та його посилання на витрати на лікування є юридично неспроможними.
Відповідно до ч. з ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» та ч. 3 ст. 128 КЗпП України, обмеження у 50% не застосовується при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей загальний розмір відрахувань може досягати до 70% від грошового забезпечення/заробітної плати.
25 серпня 2026 року від ОСОБА_2 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Згідно цих заперечень, позивач правомірно зазначає, що при стягненні аліментів застосовується ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» з лімітом до 70%.Однак позивачка ігнорує наступне: при грошовому забезпеченні 22 000 грн: максимально допустиме утримання (70%) = 15 400 грн. Фактично вже утримується за 5 виконавчими провадженнями: понад 12 000 грн/міс додаткове стягнення 1/4 від доходів = 5 500 грн. Разом: 17 500 грн > 15 400 грн (70% ліміт). Таким чином, задоволення позову про стягнення 1/4 від доходів призведе до перевищення навіть 70% ліміту, що є прямим порушенням закону. Крім того, фактично після всіх утримань ОСОБА_2 залишається лише 8 000 грн на утримання себе, що є катастрофічно недостатнім. На його утриманні перебувають 2 неповнолітні дитини, підтверджені документально: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, на утримання Олесі судовим рішенням встановлено аліменти у розмірі 500 грн/міс, що є додатковим фінансовим зобов`язанням. Позивака стверджує про відсутність доказів медичних витрат. Однак сам факт перенесеної операції (03.06.2026) та стаціонарного лікування (10.07-14.07.2026) підтверджений офіційними медичними документами - Довідкою МВК № 724/4 та випискою з лікарні.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» - медична допомога є безоплатною для військовослужбовців. Однак це не виключає витрат на: медикаменти поза безоплатним переліком; реабілітацію та відновлення; транспортні витрати на лікування. На підставі вищевикладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
У судове засідання позивачка не з`явилася, 08.09.2026 року подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.24.08.2026 року до суду надійшли додаткові пояснення від ОСОБА_2 , згідно яких, у зв`язку з хронічними захворюваннями та післяопераційним станом, підтвердженими медичними документами (виписка від 22.07.2026), йому рекомендовано обмеження фізичного навантаження. Унаслідок чого відповідача направляють на військову лікарську комісію, щодо встановлення ступеня придатності до військової служби. Поїздка до суду в м. Березівка може спричинити значне погіршення стану здоров`я. На підставі вищевикладеного, ОСОБА_2 просив розглядати справу за його відсутності, на підставі поданого відзиву та наявних у справі матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши і проаналізувавши докази по справі, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно до ч. 1. 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Як встановлено судом та доведено матеріалами справи, від спільного проживання позивачка та відповідач мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Даний факт підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Южненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 22.01.2019 року, актовий запис №13.
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 28.04.2021 року шлюб між сторонами було розірвано.
Судовим наказом Березівського районного суду Одеської області від 25.05.2021 року із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення ним повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 з урахуванням індексації, починаючи з 22.01.2021 року.
15 квітня 2022 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_13 був укладений шлюб, зареєстрований Южненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №81, після реєстрації шлюбу дружині було присвоєно прізвище чоловіка - « ОСОБА_6 ». Даний факт підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого повторно Южненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10.02.2023 року.
Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого Березівською міською радою 26.02.2024 року, позивачка ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_13 являються багатодітною сім`єю.
Відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_6 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) від 06.08.2025 року, ОСОБА_2 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з 06 серпня 2025 року та призначений на посаду водія-хіміка відділення радіаційного, хімічного та біологічного захисту роти бойового та матеріального забезпечення.
02 грудня 2025 року в.о. начальника відділу Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (ВП №72255500), копію постанови було направлено для виконання до військової частини НОМЕР_6 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ).
Згідно копії витягу з реєстру Березівської міської територіальної громади від 05.08.2026 року за №2026/013220191, з 07.09.2023 року місце проживання дитини ОСОБА_3 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно копії довідки, виданої в.о. директора Початкової школи Березівської міської ради Одеської області від 14.07.2026 року за вих. №21, ОСОБА_3 є учнем 2 класу Початкової школи Березівської міської ради Одеської області.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою ВР України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст.181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Положення ст.192 Сімейного кодексу України регулює зміну розміру аліментів, тобто їх зменшення або збільшення.
У частині 1ст.192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може ухвалити рішення, зокрема, про збільшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Таким чином, підставою для збільшення розміру стягнутих аліментів, є перелік обставин, за яких суд може ухвалити рішення.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Положеннями ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», встановлено те, що в 2026 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: із 01 січня 2026 року - 3512 грн.
Разом з тим, вирішуючи питання про збільшення розміру аліментів, суд виходить з того, що позивачка не надала суду належних та допустимих доказів, про те що відповідач спроможний сплачувати аліменти в розмірі, який вона просить згідно позовних вимог та/або суттєвого покращення матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов`язань, а також інформації про щомісячні доходи як платника аліментів, так і одержувача аліментів, та зміни їх сімейного стану, хоча це є її процесуальним обов`язком. Позивачкою не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження даних фактів зміни, зокрема, погіршення її матеріального стану. Той факт шо станом на сьогоднішній час ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_6 та отримує стабільне грошове забезпечення військовослужбовця, а отже його матеріальний стан покращився, не може служити доказом того, що матеріальне становище з дня винесення рішення суттєво покращилось.
Суд звертає увагу на той факт, що згідно пояснень відповідача, на його утриманні перебуває неповнолітня дочка - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проте належних доказів на підтвердження цьому суду не надано.
Станом на теперішній час в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. на примусовому виконанні перебуває ВП НОМЕР_13 (24.12.2025 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника); у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула В.А. - ВП НОМЕР_12 (05.11.2025 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника); в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Серебрійської Ю.О. - ВП НОМЕР_10 (26.01.2026 року винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження), де боржником являється ОСОБА_2 .
Згідно копії довідки, виданої начальником служби кадрової роботи від 07.08.2025 року за вих. №326, солдат ОСОБА_14 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_6 Національної гвардії України з 06.08.2025 року по теперішній час.
Як вбачається з копії довідки, виданої КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради від 15.06.2026 року за вих. №727, з 22.05.2026 року по 15.06.2026 року ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні торакальної хірургії діагнозом: «Кила стравохідного отвору діафрагми ІІ ст., тип І без ознак защемлення з тимчасовим порушенням функції ГЕРХ І ст., недостатність розетки кардії, дистальний рефлюкс езофагіт. Хронічний гастродуоденіт. OU - ангіопатія сітківки. ІХС. Стабільна стенокардія, ІІ ФК. Гіпертонічна хвороба, ІІ ст., 2 ст., ризик 2 (помірний). СН стадія В. ХСН І . Факт проходження відповідачем медичного огляду та лікування у ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ по Одеській області» підтверджується записом №307232214/1 від 20.05.2026 року; №307232117/1 від 16.06.2026 року; №307232117/1 від 01.07.2026 року; у КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради - запис №296991425/1 від 15.06.2026 року; у КНП «Південнівська міська лікарня» Південнівської міської ради - запис №305525984/1 від 14.07.2026 року; запис №310441882/1 від 30.07.2026 року.
За результатами огляду лікаря-терапевта Територіального медичного об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області від 21.08.2026 року за №15738722, ОСОБА_2 потребує направлення на ВЛК.
Дані факти свідчать про те, що стан здоров`я відповідача погіршився та він потребує подальшого лікування.
Також суд звертає увагу на стан здоров`я дитини. Як вбачається медичних виписок та записів з електронної системи охорони здоров`я, ОСОБА_3 систематично хворіє на такі захворювання як кашлюк, хронічний синусит, гастроентерит та ГРВІ, тобто дитина потребує регулярного медичного огляду та лікування.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що аліменти на дитину мають пріоритет перед іншими борговими зобов`язаннями, оскільки відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України та ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, утримувати дитину є обов`язок батьків.
При визначенні суми стягнення аліментів суд зважає на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дитини, взаємний обов`язок батьків по її утриманню, інші встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, враховуючи вікову категорію малолітньої дитини та її звичайні потреби, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; особу платника аліментів, який являється людиною працездатного віку, його матеріальне становище та стан здоров`я.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановивши вказані обставини та врахувавши характер спірних правовідносин, надавши оцінку доказам у їх сукупності та перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про зміну розміру шляхом зміни способу стягнення аліментів підлягають частковому задоволенню, та вважає за необхідне стягувати в подальшому з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача ОСОБА_2 щомісячно, але не менше, ніж 50 % від прожиткового мінімуму на дитину і до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за даною категорією спорів, з відповідача слід стягнути 1331 грн. 20 коп. судового збору в дохід держави.
Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 181, 182, 192 СК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 264-265 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, - задовольнити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів, встановлений судовим наказом Березівського районного суду Одеської області від 25.05.2021 року по справі №494/69/21 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, встановивши спосіб стягнення аліментів у частці від доходу платника аліментів, а саме: стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Южненським МВ УМВС України в Одеській області 05.02.2001 року, РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_8 , виданий органом 5128 (Березівським РС ГУДМС України в Одеській області) 22.02.2023 року, РНОКПП - НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду, а саме з 05.08.2026 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнення за судовим наказом №494/69/21, виданим 25.05.2021 року Березівським районним судом Одеської області про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення ним повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 з урахуванням індексації, починаючи з 22.01.2021 року, припинити з дня набрання законної сили цим рішенням.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Южненським МВ УМВС України в Одеській області 05.02.2001 року, РНОКПП - НОМЕР_2 , судовий збір на користь держави в розмірі 1331 грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2
Суддя Панчишин А.Ю.