Справа № 452/1829/26
Провадження № 2/455/764/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
07 вересня 2026 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Пошивака Ю.П.,
секретар судового засідання - Сенета Г.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду - залі судових засідань, цивільну справу №452/1829/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
В С Т А Н О В И В:
12.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Самбірського міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 .
29.03.2007 року його батьком було складено заповіт, який посвідчений Кебою Людмилою Миколаївною, секретарем Хирівської міської ради Старосамбірського району Львівської області (реєстр №11).
Відповідно до заповіту, заповідач зробив таке розпорядження: «Все моє майно, де б воно не було та з чого воно не складалося і взагалі все те, що мені належатиме на день смерті і на що я за законом матиму право заповідаю доньці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньці ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , сину ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рівних частках кожному».
Зазначив, що його менша сестра - спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 є громадянкою російської федерації і постійно проживає в Ленінградській області.
Після смерті батька відкрилася спадщина, до якої входить квартира по АДРЕСА_1 яка належала ОСОБА_4 на праві приватної власності.
Зазначив, що 8-9 листопада 2013 року він перебував у м. Хирів на богослужінні (40 днів) по смерті батька та 08.11.2013 року звернувся до Старосамбірської державної нотаріальної контори з наміром подати заяву про прийняття спадщини. Нотаріусом йому надано перелік документів, які необхідні для прийняття спадщини. У цей день він встиг взяти лише тільки одну довідку у виконкомі Хирівської міської ради № 1361 та копію свідоцтва про смерть батька. Решту документів фізично зібрати не зміг, оскільки був обмежений у часі, так як, для участі у даних заходах його відпустили зі служби тільки на два дні.
Додав, що у цей час він проходив службу у Збройних силах України у м. Рівне. Згідно графіку відпусток на 2014 рік, з 24 березня в нього була запланована чергова відпустка і він планував зайнятися збором документів, перелік яких надав нотаріус для прийняття спадщини. Але у зв`язку з початком подій у Автономній Республіці Крим, Донецькій та Луганській областях 23.04.2014 року розпорядженням командування військової частини було прийнято рішення про відкликання всіх військовослужбовців з відпусток та заборону надавати чергові відпустки.
В подальшому, протягом трьох років він фактично перебував у відрядженнях на Донбасі, Сумській та Чернігівських областях. Тільки раз на кілька місяців приїзджав до місця служби у м. Рівне не маючи при цьому повноцінної відпустки аби зайнятися оформленням спадщини.
З 2016 року він брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечені її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України.
25.06.2021 року звільнений з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я) відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Після служби він проходив реабілітацію у різних медичних закладах і не мав фізично можливості їхати у Львівську область для збору документів та звернення до нотаріуса.
01.03.2022 року на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» він добровільно звернувся до ТЦК та СП та був мобілізований на військову службу.
Протягом 2023 року приймав безпосередньо участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Наказом Командувача оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (по особовому складу) від 30.05.2024 року №425 звільнений з військової служби у запас відповідно до абзацу 2 підпункту 2 частини 4 статті закону України «про військовий обов`язок і військову службу», за станом здоров`я.
Окрім того, восени 2018 року з російської федерації приїзджала його сестра ОСОБА_5 . У ході розмов з сестрами піднімалося питання поділу спадкового майна, яке залишилося після смерті батька. Вони дійшли згоди, що його частка у спадщині перейде до його старшої сестри ОСОБА_6 у тому випадку, якщо вона компенсує йому її вартість. Періодично, він звертався до сестри з цим питанням, але чув від неї тільки обіцянки виплатити йому кошти за частку в спадщині. До цього часу компенсації за свою частку від сестри він не отримав. У батьківській квартирі довгий час проживав із своєю сім`єю син ОСОБА_6 . На даний час він не знає як квартира використовується сестрою.
28.04.2026 року йому зателефонувала сестра ОСОБА_6 і повідомила, що перебуває у нотаріуса з наміром оформити права власності на спадщину. Вона просила надіслати їй нотаріально посвідчену заяву про відмову від своєї частки у спадщині.
29.04.2026 року він звернувся за консультацією до приватного нотаріуса Рівненського міського округу Усик Світлана Іванівни, з приводу прийняття ним спадщини. Нотаріус йому повідомила, що ним пропущено строк для прийняття спадщини визначений частиною 1 статті 1270 Цивільного Кодексу України, у шість місяців, від початку відкриття спадщини та відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини може бути визначений за рішенням суду.
В свою чергу, у зв`язку з його зверненням до суду про визначення, додаткового строку для прийняття спадщини, нотаріусом було направлено до Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області заяву у якій остання просить не здійснювати видачу свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 для вирішення справи в суді.
Вважає, що ним, з поважних причин пропущено строк для прийняття спадщини через які він об`єктивно не зміг зібрати необхідні документи для подання заяви про прийняття спадщини, зокрема - безпосередня участь з 2013 року у захисті суверенітету та незалежності України від збройної агресії російської федерації. Додав, що має статус «Учасник бойових дій».
Просить визначити йому додатковий строк в три місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом за місцем відкриття спадщини, яка відкрилася після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 .
Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14.05.2026 року справу передано на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Старосамбірського районного суду Львівської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2026 року справа передана судді Пошиваку Ю.П.
Ухвалою судді від 05.06.2026 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 11 годину 30 хвилин 22.06.2026 року, яке відкладено на 09 годину 30 хвилин 13.07.2026 року.
Ухвалою суду від 13.07.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 09 годину 30 хвилин 07.09.2026 року.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити. Додатково пояснив, що 08.11.2013 року нотаріус йому усно відмовила у прийнятті його заяви та повідомила, що зможе її прийняти коли він збере всі документи. Коли був на службі до нотаріуса не звертався, бо думав, що все вирішиться в сімейному колі, добровільно з сестрою.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причина неявки суду не відома.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2 , дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з таких підстав.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина 2 наведеної статті містить перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право. Причому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Разом з тим, право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України).
За змістом ст.ст. 66, 69 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна. Нотаріус або посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. Серії НОМЕР_1 , виданим 08.11.2013 року, Виконавчим комітетом Хирівської міської ради Старосамбірського району львівської області (а.с.5).
З довідки Виконавчого комітету Хирівської міської ради №1361 від 08.11.2013 року виданої відомо, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно по день смерті проживав в АДРЕСА_1 і був зареєстрований один (а.с.7).
За життя спадкодавець ОСОБА_4 29.03.2007 року склала заповіт, відповідно до якого все, що належить йому на день смерті і на що він за законом має право заповів доньці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в рівних частках кожному (а.с.6).
В провадженні завідувача Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області Т.Сюми знаходиться спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За матеріалами спадкової справи, позивач ОСОБА_1 не звертався із заявою про прийняття спадщини, а лише 29.04.2026 звернувся до Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області із заявою, в якій просив не здійснювати видачу свідоцтв про право на спадщину після ОСОБА_4 (спадкова справа №71/2014), так як він має намір звертатися до суду з позовом про продовження строку для прийняття спадщини (а.с.56).
З листа завідувача Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області Т.Сюми №464/02-14 від 05.05.2026 року відомо, що заяву позивача ОСОБА_1 долучено до спадкової справи №71/2014 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.55).
Позивач стверджує, що він пропустив строк на подання заяви про прийняття спадщини, оскільки з 2013 року безпосередньо брав участь у захисті суверенітету та незалежності України від збройної агресії російської федерації.
Надаючи правову оцінку причинам пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
В даному випадку шестимісячний строк для прийняття спадщини закінчився 12 червня 2014 року.
Одночасно, частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Також у цій ситуації буде релевантною правова позиція, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 року № 686/5757/23.
У пункті 154 цієї постанови зазначено, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом.
Застосовуючи вищенаведену правову позицію до даної справи суд зазначає, що позивач ОСОБА_8 є сином спадкодавця, тобто, спадкоємцем першої черги за законом, окрім того в позовній заяві та в судовому засіданні ним зазначено, що він 08.11.2013 року звертався до нотаріуса, тобто знав про смерть спадкодавця ОСОБА_4 та про необхідність оформлення спадщини та фактично мав можливість подати заяву, але цього не зробив.
Так, в матеріалах справи знаходиться довідка №739 військової частини НОМЕР_2 від 01.06.2024 про періоди проходження служби позивача ОСОБА_1 (а.с.8). В довідці періоди, які співпадають із строком для прийняття спадщини є періоди 22.08.2011-31.10.2013 та 31.10.2013-14.02.2015, де він працював старшим офіцером продовольчої служби тилу управління військової частини НОМЕР_3 . Тобто працюючи на такій посаді в тилу ніщо не заважало йому подати своєчасно заяву про прийняття спадщини поштою чи звернутися до нотаріуса.
Такод згідно наданих позивачем довідок (а.с.9, 10, 11), останній в період визначений законом для подання заяви про прийняття спадщини безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони не брав, відтак його покликання на неможливість подання такої заяви у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби не можуть бути взяті судом до уваги.
Окрім цього, позивач ОСОБА_4 в цей період не проходив строкову службу у складі Збройних Сил України, яка згідно постанови Верховного Суду від 01.04.2026 у справі №759/13893/23 є поважною причиною для поновлення строку для прийняття спадщини.
Окремо звертає суд увагу на те, що позивач ОСОБА_1 30.05.2024 року звільнений з військової служби, однак протягом двох років до суду за захистом свого порушеного, на його думку, права не звертався, пояснивши, що в нього із відповідачкою ОСОБА_2 була усна домовленість щодо спадкового майна, але через суперечності із нею він врешті - решт вирішив звернутися до суду.
Оскільки будь-яких інших доводів та поважних причин строку на прийняття спадщини у позові не наведено, у його задоволенні слід відмовити, за безпідставністю.
Керуючись ст.ст.16, 20, 1272 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77,81, 265 ЦПК, суд,-
У Х В А Л И В:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Дата складання повного судового рішення - 09.09.2026 року.
Суддя Пошивак Ю.П.