154/1702/26
2/154/1232/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2026 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області у складі:
головуючого судді Вітера І.Р.,
за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на завершення приватизації земельних ділянок та державну реєстрацію права власності в порядку спадкування за законом, -
ВСТАНОВИВ:
28 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив визнати за ним у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації та державну реєстрацію права власності на земельні ділянки загальною площею 0,73 га, а саме площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд та площею 0,48 га для ведення особистого селянського господарства, розташовані в с. Охнівка Володимирського району Волинської області, які рішенням Білинської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 20 травня 1997 року №7/1 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» були передані його бабі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також позивач просив визнати за ним у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на завершення приватизації та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Охнівка Володимирського району Волинської області, яка тим самим рішенням Білинської сільської ради від 20 травня 1997 року №7/1 була передана ОСОБА_5 .
Позов мотивовано тим, що приватизація зазначених земельних ділянок за життя осіб, яким вони були передані у приватну власність, завершена не була, правовстановлюючі документи на земельні ділянки не виготовлені, у зв`язку з чим оформити відповідні спадкові права в нотаріальному порядку позивач не має можливості.
Ухвалою суду від 04 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та витребувано інформаційні довідки зі Спадкового реєстру і, за наявності, спадкові справи після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .
12 травня 2026 року до суду надійшла відповідь Володимирської державної нотаріальної контори Волинської області, згідно з якою після смерті ОСОБА_4 07 березня 2000 року була заведена спадкова справа №196/2000, яка передана на зберігання до Волинського обласного державного нотаріального архіву; після смерті ОСОБА_5 спадкова справа не заводилася; після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Величманицею А.І. 17 липня 2017 року заведена спадкова справа №46/2017.
Ухвалою суду від 13 травня 2026 року витребувано копії матеріалів спадкової справи №46/2017 після смерті ОСОБА_3 , які у подальшому надані суду.
04 червня 2026 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду письмову заяву, у якій повністю визнав позов свого брата ОСОБА_1 про визнання права на завершення приватизації спірних земельних ділянок, не заперечив проти його задоволення та просив розглянути справу без його участі.
Ухвалою суду від 12 серпня 2026 року безпосередньо у Волинського обласного державного нотаріального архіву витребувано належним чином засвідчену копію спадкової справи №196/2000 після смерті ОСОБА_4 , закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
28 серпня 2026 року до суду надійшли витребувані матеріали спадкової справи №196/2000.
Дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд установив такі обставини.
ОСОБА_4 була матір`ю ОСОБА_3 , а ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є батьками позивача ОСОБА_1 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.
Рішенням Білинської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 20 травня 1997 року №7/1 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» громадянам передано земельні ділянки у приватну власність.
У списку, що є складовою зазначеного рішення, під №29 зазначена ОСОБА_4 , якій передано земельні ділянки загальною площею 0,73 га, у тому числі 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд та 0,48 га для ведення особистого підсобного господарства.
Під №32 зазначена ОСОБА_5 , якій передано земельну ділянку площею 0,50 га для ведення особистого підсобного господарства.
Зазначені відомості відповідають окремим витягам із рішення Білинської сільської ради від 20 травня 1997 року №7/1, наданим щодо кожної із зазначених осіб.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із матеріалів спадкової справи №196/2000 встановлено, що 07 березня 2000 року її син ОСОБА_3 звернувся до Володимир-Волинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. У заяві зазначено про відсутність інших спадкоємців та пережилого чоловіка спадкодавиці.
Факт прийняття ним спадщини також підтверджувався довідкою Білинської сільської ради, про що державним нотаріусом зроблено відповідний запис.
07 серпня 2000 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 .
Та обставина, що до складу майна, безпосередньо зазначеного у виданому нотаріусом свідоцтві, були включені земельна частка (пай) та майновий пай, але не зазначені спірні земельні ділянки площею 0,25 га та 0,48 га, не свідчить про неприйняття спадкоємцем інших належних спадкодавиці майнових прав.
На момент відкриття спадщини після ОСОБА_4 спадкові правовідносини регулювалися Цивільним кодексом Української РСР 1963 року.
Відповідно до статті 548 цього Кодексу для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв; прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Статтею 549 ЦК УРСР було визначено, що спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Отже, прийнявши спадщину після смерті матері, ОСОБА_3 набув не лише майно, щодо якого йому у подальшому було видано свідоцтво про право на спадщину, а весь комплекс майнових прав спадкодавиці, які не припинилися внаслідок її смерті, у тому числі право на завершення оформлення земельних ділянок, переданих їй у приватну власність рішенням Білинської сільської ради від 20 травня 1997 року №7/1.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із матеріалів спадкової справи №46/2017 встановлено, що спадщину після його смерті прийняли сини - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відомостей про заповіт спадкодавця у Спадковому реєстрі немає.
02 серпня 2024 року між спадкоємцями укладено нотаріально посвідчений договір про поділ спадщини, а у серпні 2024 року їм видані свідоцтва про право на спадщину щодо майна, правовстановлюючі документи на яке були наявні.
Спірні права на завершення приватизації земельних ділянок площею 0,25 га та 0,48 га нотаріально оформлені не були.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з довідкою Білинського старостинського округу виконавчого комітету Оваднівської сільської ради Володимирського району Волинської області, на час смерті ОСОБА_5 постійно проживала та була зареєстрована у житловому будинку АДРЕСА_1 . Разом з нею за цією адресою проживали та були зареєстровані її чоловік ОСОБА_3 та син ОСОБА_1 .
Ці відомості узгоджуються із записами будинкової книги.
Інформація про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_5 у Спадковому реєстрі відсутня.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом установленого законом строку він не заявив про відмову від неї.
Доказів відмови ОСОБА_1 від спадщини після смерті матері матеріали справи не містять.
Отже, позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 , до складу якої входило також належне їй майнове право, що виникло у зв`язку із прийняттям Білинською сільською радою рішення від 20 травня 1997 року №7/1 про передачу їй у приватну власність земельної ділянки площею 0,50 га.
Приватним нотаріусом Величманицею А.І. листами від 15 квітня 2026 року №159/01-16 та №160/01-16 позивачу роз`яснено неможливість оформлення спадкових прав на спірні земельні ділянки в нотаріальному порядку через відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджують завершення їх приватизації та державну реєстрацію права власності спадкодавців, та необхідність вирішення питання у судовому порядку.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до спадкоємців.
За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до пункту «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі прийняття спадщини.
Захист прав громадян на земельні ділянки відповідно до пункту «а» частини третьої статті 152 ЗК України здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі №350/67/15-ц сформулювала правовий висновок, згідно з яким, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, однак розпочав процедуру її приватизації, до спадкоємців переходить право на завершення такої приватизації, а якщо державний акт мав видаватися на підставі рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у приватну власність, спадкоємці набувають право завершити відповідне оформлення на своє ім`я.
У постанові від 30 червня 2020 року у справі №623/633/17 Верховний Суд зазначив, що особливістю позову про визнання у порядку спадкування права на завершення приватизації є те, що предметом судового захисту виступає майнове право, набуте спадкодавцем за життя, а не саме право власності на земельну ділянку.
Аналогічний підхід підтримано Верховним Судом у постановах від 19 червня 2024 року у справі №570/4304/20 та від 16 березня 2026 року у справі №168/1389/24.
Рішенням Білинської сільської ради від 20 травня 1997 року №7/1 було здійснено не лише попереднє погодження можливості приватизації чи надано дозвіл на розроблення документації, а безпосередньо вирішено питання про передачу відповідних земельних ділянок громадянам у приватну власність.
Отже, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за життя набули майнового права на завершення оформлення переданих їм земельних ділянок та одержання документа, що посвідчував би право власності на них.
Незавершення технічного оформлення такого права до смерті не припинило вже набутого ними майнового права та не виключило його зі складу спадщини.
Суд окремо враховує, що ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 .
Разом із тим предметом цієї справи не є поділ уже набутого у власність спадкового майна, визначення часток сторін у праві власності на сформовані земельні ділянки чи припинення будь-якого зареєстрованого речового права відповідача.
Спірні земельні ділянки як об`єкти цивільних прав у встановленому законом порядку не сформовані та право власності спадкодавців на них державним чином не зареєстровано.
Суд вирішує виключно питання про наявність у позивача успадкованого майнового права продовжити незавершену спадкодавцями процедуру приватизації.
При цьому відповідач, достовірно знаючи предмет та обсяг позовних вимог, 04 червня 2026 року безумовно і в повному обсязі визнав право позивача на завершення приватизації всіх спірних земельних ділянок, не заявив щодо них власних вимог та прямо не заперечив проти задоволення позову.
Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності законних підстав ухвалює рішення про його задоволення. Якщо визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд відмовляє у прийнятті такого визнання.
Суд не має обґрунтованих підстав сумніватися у добровільності та усвідомленості визнання відповідачем позову.
Визнання позову відповідачем не є єдиною підставою для його задоволення. Законність заявлених вимог підтверджується дослідженими судом рішенням Білинської сільської ради від 20 травня 1997 року №7/1, документами про родинні відносини та смерть спадкодавців, матеріалами спадкових справ №196/2000 та №46/2017, будинковою книгою, довідкою Білинського старостинського округу, інформацією Спадкового реєстру та документами нотаріуса про неможливість оформлення відповідних прав у позасудовому порядку.
За таких обставин суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки воно відповідає встановленим фактичним обставинам, не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів інших осіб.
Незалучення до участі у справі Оваднівської сільської ради не перешкоджає вирішенню заявленого спору.
Суд цим рішенням не передає земельні ділянки у власність позивача, не визначає їх меж, конфігурацію чи кадастрові номери, не затверджує землевпорядну документацію, не здійснює державну реєстрацію речових прав та не покладає на орган місцевого самоврядування будь-якого обов`язку ухвалити конкретне рішення.
Визнання спадкового майнового права позивача лише усуває юридичну невизначеність щодо особи, яка вправі продовжити розпочату спадкодавцями процедуру.
Подальше формування земельних ділянок, виготовлення передбаченої законом документації та державна реєстрація речового права мають здійснюватися у встановленому земельним та реєстраційним законодавством порядку компетентними суб`єктами.
Тому рішення суду не підміняє дискреційних чи реєстраційних повноважень відповідних органів та не вирішує наперед питань, які відповідно до закону мають бути вирішені ними під час завершення процедури приватизації.
Оцінивши докази відповідно до статті 89 ЦПК України кожний окремо та у їх взаємному зв`язку і сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 15, 16, 1216, 1218, 1261, 1268 ЦК України, статтями 81, 116, 125, 126, 152 Земельного кодексу України, статтями 12, 13, 76-81, 82, 89, 141, 142, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на завершення приватизації земельних ділянок та державну реєстрацію права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації та державну реєстрацію права власності у встановленому законом порядку на земельні ділянки загальною площею 0,73 га, у тому числі земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд та земельну ділянку площею 0,48 га для ведення особистого селянського господарства, розташовані в с. Охнівка Володимирського району Волинської області, які рішенням Білинської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 20 травня 1997 року №7/1 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» були передані у приватну власність ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на завершення приватизації та державну реєстрацію права власності у встановленому законом порядку на земельну ділянку площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Охнівка Володимирського району Волинської області, яка рішенням Білинської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 20 травня 1997 року №7/1 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» була передана у приватну власність ОСОБА_5 .
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне проживання: Чеська Республіка, м. Прага.
Суддя Володимирського міського суду Ігор ВІТЕР