Справа № 456/1103/26
Номер провадження 2/932/2314/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
08 вересня 2026 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Леміщенко О.О., за участю секретаря судового засідання Маншиліна Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
25 лютого 2026 року до Стрийського міськрайонного суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 березня 2026 року цивільну справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Дніпра.
17 квітня 2026 року цивільна справа надійшла до Шевченківського районного суду міста Дніпра.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що позивач ОСОБА_1 з 24 квітня 1999 року перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Подружні відносини у них не склалися, спільне життя фактично припинене, сторони не проживають однією сім`єю та не ведуть спільного господарства, в провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області перебуває цивільна справа про розірвання шлюбу №456/895/26.
В період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі 21 липня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1 , на земельній ділянці Костянтинівської міської ради. Крім того, у зв`язку з володінням зазначеним житловим будинком ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯДН №2236720 від 12 березня 2017 року. Земельна ділянка має кадастровий номер [номер приховано]:00:023:0251, загальною площею 0,0850 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, та розташована за тією ж адресою, що і житловий будинок.
Просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 55,5 кв.м, житловою площею 28,9 кв.м та на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:00:023:0251, загальною площею 0,0850 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 16 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надала суду заяву в якій просить, розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, не заперечували проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання тричі не з`явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом отримання судових повісток 30 червня 2026 року, 30 липня 2026 року та 07 серпня 2026 року; про причини неявки суду не повідомив; відзив на позовну заяву або інші заяви та клопотання не подав.
Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами за відсутності учасників справи не здійснювався.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи у їх сукупності та взаємозв`язку і вирішення спору по суті, доходить такого висновку.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Судом встановлено, що 24 квітня 1999 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований шлюб у виконкомі Криничанської сільської ради Олександрівського району Донецької області, про що складений актовий запис №3. Після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_6 (а.с. 6).
З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що по цивільній справі №456/895/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу 13 березня 2026 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області постановлено рішення, яким позовні вимоги задоволені, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірваний. Рішення набрало законної сили 13 квітня 2026 року.
Під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу від 21 липня 2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Щербініною Н.П. за р/№2911, відповідно до якого придбав у ОСОБА_7 жилий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 (жилий будинок Л-А-1 жилою площею 28,9 кв.м, загальною площею 55,5 кв.м, літня кухня-сарай Л-Б, сарай Л-В, льох Л-б, убиральня Л-Г, гараж Л-Ж, сарай Л-З, огорожа Л-№1, водопровід Л-Д). Договір зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 30 липня 2003 року (а.с. 14).
Також під час перебування у шлюбі 12 березня 2007 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №126720, виданий Костянтинівським відділом земельних ресурсів, відповідно до якого набув у власність земельну ділянку площею 0,0850 га кадастровий номер [номер приховано]:00:023:0251, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування жилого будинку та господарських будівель (а.с. 5).
Відповідно до ст. 368 ч. 3 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 372 ч. 2 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тобто, конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.
Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на його кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.
Таким чином, тягар доказування у справах даної категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто ОСОБА_8 їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Аналогічна позиція міститься у Постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.05.2019 по справі № 522/19610/15-ц.
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.
Відповідно до положень ст.ст. 76, 77, 78, 80,8 1 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що спірні будинок та земельна ділянка, були набуті у власність в період шлюбу сторін та в їх інтересах як подружжя.
Таким чином, враховуючи, що набутий сторонами в період шлюбу та ведення спільного господарства спірні будинок та земельна ділянка є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя відповідачем не надано, суд дійшов висновку про їх поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні.
Окремо суд зазначає, що хоча позивачем заявлено позовні вимоги лише про визнання за нею по 1/2 частині земельної ділянки та житлового будинку та не порушено питання про долю іншої 1/2 частини цього нерухомого майна, з метою уникнення правої невизначеності цієї частини нерухомого майна при задоволенні позовних вимог про поділ спільного майна подружжя необхідно визнати право власності на 1/2 його частину за кожним з подружжя, що не буде виходом за межі пред`явлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1064,96 грн, які сплачено позивачем за подання позову до суду, виходячи із того, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 69, 70, 71 СК України, ст. 372 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати жилий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 (жилий будинок Л-А-1 жилою площею 28,9 кв.м, загальною площею 55,5 кв.м, літня кухня-сарай Л-Б, сарай Л-В, льох Л-б, убиральня Л-Г, гараж Л-Ж, сарай Л-З, огорожа Л-№1, водопровід Л-Д) спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку жилого будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 (жилий будинок Л-А-1 жилою площею 28,9 кв.м, загальною площею 55,5 кв.м, літня кухня-сарай Л-Б, сарай Л-В, льох Л-б, убиральня Л-Г, гараж Л-Ж, сарай Л-З, огорожа Л-№1, водопровід Л-Д).
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку жилого будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 (жилий будинок Л-А-1 жилою площею 28,9 кв.м, загальною площею 55,5 кв.м, літня кухня-сарай Л-Б, сарай Л-В, льох Л-б, убиральня Л-Г, гараж Л-Ж, сарай Л-З, огорожа Л-№1, водопровід Л-Д).
Визнати земельну ділянку площею 0,0850 га кадастровий номер [номер приховано]:00:023:0251, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0850 га кадастровий номер [номер приховано]:00:023:0251, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0850 га кадастровий номер [номер приховано]:00:023:0251, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний суддею 08 вересня 2026 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи та проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи та проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя О.О. Леміщенко