УХВАЛА
09 вересня 2026 року м. Чернігів справа № 927/807/26
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,
перевіривши заяву №б/н від 13.08.2026
боржника: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
АДРЕСА_1
про неплатоспроможність боржника - фізичної особи
Учасники справи не з`явились.
14.08.2026 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідає вимогам, встановленим ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, п. 1-6, 21 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, зокрема, заява фізичної особи про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містить пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого Городніщева Єлизавета Олегівна (свідоцтво №2114 від 02.05.2025; РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) для виконання повноважень керуючим реструктуризацією; до заяви додано заяву арбітражного керуючого Городніщевої Єлизавети Олегівни про участь у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою від 19 серпня 2026 року заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про відкриття справи про неплатоспроможність фізичної особи прийнято до розгляду; підготовче засідання суду призначено на 09 вересня 2026 року; зобов`язати боржника у строк до 04 вересня 2026 року надати суду докази реєстрації місця проживання боржника станом на дату звернення до суду; заборонити фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відчужувати належне йому майно.
07 вересня 2026 року від представника боржника надійшло клопотання про долучення доказів та поновлення процесуального строку. До клопотання додано витяг з реєстру територіальної громади станом на 24.08.2026.
08.09.2026 на адресу суду від представника боржника - ОСОБА_2 надійшло клопотання про участь представника боржника у судовому засіданні, призначеному на 09.09.2026 у режимі відеоконференції.
Розглянувши зазначене клопотання представника боржника та матеріали справи у межах вирішуваного питання, суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасникам судового процесу на підставі рішення суду забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому процесуальним законом.
Порядок участі сторони у судовому засіданні в режимі відеоконференції встановлюється ст.197 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. У заяві про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Суддя (суддя-доповідач) розглядає заяву учасника справи, його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду без повідомлення учасників справи. За результатами розгляду заяви постановляється ухвала. В ухвалі про участь учасника справи, його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду зазначається суд, який має забезпечити її проведення. Копія такої ухвали негайно, але не пізніше наступного дня з дня її постановлення, надсилається учаснику справи чи його представнику відповідно та суду, який має забезпечити проведення відеоконференції.
Клопотання представника боржника подано з порушенням строку, встановленого ч.2 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.
Як встановлено судом, заявником до клопотання не надано доказів направлення копії клопотання іншим учасникам справи, як передбачено ч.2 ст.197 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, клопотання представника боржника - ОСОБА_2 про участь представника боржника у судовому засіданні, призначеному на 09.09.2026 у режимі відеоконференції задоволенню не підлягає.
Розглянувши у підготовчому засіданні подані документи та дослідивши докази, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".
Відповідно до статті 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Так, фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Чернігівської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що упродовж останніх восьми місяців останній припинив погашення кредитів, оскільки не має фінансової можливості виконувати платежі більше 50 відсотків місячних платежів по всім кредитним зобов`язанням. На момент подачі заяви загальна сума заборгованості боржника перед кредиторами становить 1 346 538,10 грн.
Боржник у заяві зазначає, що за даними Кредитної історії Боржника, ним з листопада 2025 року повністю припинено погашення кредитів.
Статтею 115 КУзПБ передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в ч. 2 ст. 115 КУзПБ, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; 3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Згідно ч. 1 ст. 116 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
Приписами ч. 2-3 ст. 116 КУзПБ визначено зміст заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та перелік додатків, який має бути додано до заяви.
Системний аналіз статті 113, ч. 1-2 ст. 116 КУзПБ свідчить, що про наявність наведених підстав у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (фізичної особи - підприємця).
Згідно ч. 1 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви.
Частиною 3 статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, суд з урахуванням положень ч.3 ст. 13, статей 74, 76, 77 ГПК України, повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до статті 116 КУзПБ та з`ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).
За приписами ч. 3 ст. 119 КУзПБ суд за наслідками підготовчого засідання може вчинити одну із таких процесуальних дій: відкрити провадження у справі про неплатоспроможність у разі підтвердження однієї з підстав відкриття провадження у справі, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ та відповідності заяви вимогам статті 116 КУзПБ, а за відсутності таких підстав - відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність з підстав визначених ч. 4 ст. 119 КУзПБ.
Частиною 4 ст. 119 КУзПБ визначено, що господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов`язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років.
Тобто на наведеній стадії (підготовчого засідання у справі) судом надається оцінка відповідності поданої заяви боржника за формою та змістом вимогам статей 115, 116 КУзПБ та наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за ч. 4 ст. 119 КУзПБ (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі №922/1426/21).
Як вбачається з матеріалів справи, заявник при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначає, що повномасштабне вторгнення збройних сил РФ на територію України і тривале, більше ніж чотири роки, ведення активних бойових дій, унаслідок чого в Україні оголошено воєнний стан; нестабільна економічна ситуація в державі; скрутне особисте становище Боржника призвели до неможливості виконання останнім грошових зобов`язань на загальну суму 1 346 538,10 грн, з якої як зазначає заявник 1 054 991,82 грн простроченої заборгованості.
Боржником у заяві зазначено, що кредиторам було направлено адвокатські запити щодо надання актуальної інформації. Частина кредиторів надала відомості разом з документами, що підтверджують договірні відносини та розрахунки заборгованості. Частина кредиторів надали відповіді про відмову у задоволені вимог адвокатського запиту. Решта кредиторів не відповіли на адвокатські запити.
Суд не погоджується з наведеною вище позицією боржника з огляду на наступне:
У відповідності до ст. 116 КУзПБ обов`язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, а також доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, покладений на заявника.
Суд враховує, що правові, організаційні засади формування та ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, порядок діяльності таких бюро встановлено нормами Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій".
Згідно Закону, суб`єкт кредитної історії - будь-яка юридична або фізична особа, яка звернулася до користувача з метою укладення кредитного правочину або вже уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія (ст. 3).
Отже, у спірних правовідносинах фізична особа-боржник, яка звернулася до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність, у розумінні Закону є суб`єктом кредитної історії.
Закон передбачає, що кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону (ст. 3).
Частина четверта ст. 11 Закону визначає порядок надання кредитного звіту користувачам чи іншим бюро та передбачає їх надання на паперовому або електронному носіях.
Пунктом 5.32 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 визначено, що у разі створення примірника електронного документа з паперовим носієм інформації на ньому проставляють штрих-код або QR-код.
Суд встановив, що кредитний звіт, який додано до заяви боржником містить QR-код.
Поряд з цим, ст. 3 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначає, що кредитний звіт - це сукупність інформації про суб`єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії.
Тобто, кредитний звіт може містити неповну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов`язанням.
Частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" передбачено право суб`єкта кредитної історії щодо звернення до Бюро з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією, що складає його кредитну історію, за винятком інформації про кредитний бал.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження відповідних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов`язанням.
Пунктом 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Лише фізична особа-боржник, яка є єдиним суб`єктом звернення із відповідною заявою, наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин загрози своєї неплатоспроможності. Відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов`язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.
У цьому контексті суд дійшов висновку, що подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише частини кредитних договорів та кредитного звіту, однак без додавання інших документів, які стали підставою виникнення грошового зобов`язання у розумінні ст. 1 КУзПБ, для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов`язанням), підстав виникнення зобов`язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Наведеного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 16.11.2022 у справі № 917/1604/21.
За правилами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З підстав викладеного суд вважає не підтвердженими у повній мірі наявність у заявника кредитних зобов`язань стосовно зазначених ним кредиторів та у зазначених розмірах.
Як вже зазначено, заявником не надано повного пакету документів (кредитні договори) задля підтвердження обставин дійсного отримання коштів у зазначених заявником розмірах та для встановлення судом умов кредитування і строків сплати та повернення коштів.
Крім наведеного вище, суд зазначає, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
У свою чергу, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 року у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц.
Разом з цим, заявником не надано належних доказів у частині (зокрема, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог всіх кредиторів заявника (заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов`язань, доказів їх часткового виконання, а також строку їх виконання згідно з договорами.
Таким чином, відсутність доказів наявності первинної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості, позбавляє можливості суд надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Стаття 1 КУзПБ наводить визначення поняття загрози неплатоспроможності, яким є фінансово-господарський стан боржника, що характеризується наявністю обставин, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов`язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями.
Поряд з цим, відповідно до викладених в заяві обставин та поданих доказів також не доведено неможливість заявника виконати свої грошові зобов`язання, з урахуванням як їх розміру, так і кінцевого строку розрахунку.
Суд зазначає, що у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Враховуючи викладене, наведене у сукупності ставить під сумнів добросовісність боржника та реальність наміру щодо відновлення його платоспроможності.
Відповідно до приписів статей 3 та 13 ЦК України дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.08.2023 у справі №926/2987-б/20 зауважує, що КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов`язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, акцентував, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 ЦК України.
Таким чином, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.
Аналогічний правовий висновок викладений також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №914/1519/24 від 29.07.2025.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки:
-повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;
-надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (п.4 -11 ч. 3 ст.116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
-подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (ч. 4 ст. 116, ч. 7 ст. 126 КУзПБ);
-повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (ст. 125 КУзПБ);
-погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (ч. 1 ст.128 КУзПБ).
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 було укладено договір з арбітражним керуючим Городніщевою Єлизаветою Олегівною про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність), поряд із цим заявник не довів суду за рахунок яких коштів, останній буде погашати витрати на послуги арбітражного керуючого.
При цьому, надані суду кредитні договори (кредитна історія) свідчать про те, що більшість кредитних договорів були укладені у період з вересня 2023 року та на даний час заборгованість по ним не є простроченою, оскільки термін дії їх закінчується у 2026 - 2049 роках. Кредитна історія містить інформацію про договір від 06.10.2014 термін дії якого до 06.10.2026. Отже вказане не може свідчити про наявність у боржника обставин, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов`язання у строк, передбачений для їх виконання.
До заяви боржником було додано Витяг з реєстру територіальної громади станом на 09.06.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 22.08.2017 зареєструвався за адресою АДРЕСА_3 .
Боржник звернувся до суду з заявою про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, 13.08.2026, тоді як Витяг з реєстру територіальної громади наданий суду станом на 09.06.2026. У зв`язку з чим, ухвалою від 19 серпня 2026 року було зобов`язано боржника у строк до 04 вересня 2026 року надати суду докази реєстрації місця проживання боржника станом на дату звернення до суду. Ухвала суду від 19 серпня 2026 року була доставлена до електронного кабінету представника боржника ОСОБА_2 - 19.08.2026.
07 вересня 2026 року від представника боржника надійшло клопотання про долучення доказів та поновлення процесуального строку. До клопотання додано витяг з реєстру територіальної громади станом на 24.08.2026, відповідно до якого адресою місця проживання боржника є: АДРЕСА_3 .
Разом з цим, ухвала суду від 19 серпня 2026 року, направлена на адресу боржника, зазначену останнім у заяві та зазначену у Витязі з реєстру територіальної громади станом: АДРЕСА_3 , повернулась на адресу суду не врученою.
КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема, передбачає відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (п. 3, 4 ч. 4 ст. 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 КУзПБ.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
У відповідності до вищевикладеного у сукупності, суд згідно повідомлених в заяві обставин та наданих доказів не встановив підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, передбачених ч. 2 ст. 115 КУзПБ України.
З огляду на викладені вище обставини та наведені норми, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
На підставі наведеного суд відмовляє у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
У зв`язку з відмовою у відкритті провадження у справі, заява арбітражного керуючого Городніщевої Єлизавети Олегівни (свідоцтво №2114 від 02.05.2025; РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) залишається судом без розгляду.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
Відмовити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у відкритті провадження у справі 927/807/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Ухвала складена та підписана 09 вересня 2026 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/