Справа № 120/8517/26
Провадження № 2-а/127/225/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі головуючого судді Сичука М.М.,
при секретарі судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 24/3006 від 19 листопада 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 листопада 2024 року під час здійснення заходів з оповіщення громадян групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач пред`явив працівникам ТЦК та СП військово-обліковий документ в електронній формі за допомогою мобільного застосунку «Резерв+». Однак працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 вимагали від нього пред`явлення військово-облікового документа саме у паперовій формі.
Позивач зазначає, що паперового військово-облікового документа на той час при собі не мав, у зв`язку з чим щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення № Т/24/1799 від 12 листопада 2024 року.
Позивач посилається на те, що у поясненнях, внесених до протоколу про адміністративне правопорушення, він зазначив про пред`явлення працівникам ТЦК та СП застосунку «Резерв+», однак вказав, що від нього вимагали паперовий військово-обліковий документ.
Позивач вважає, що його дії не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, оскільки він пред`явив військово-обліковий документ в електронній формі.
Також позивач зазначає, що 13 листопада 2024 року, тобто наступного дня після складання протоколу, його було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації та направлено для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_1 .
Позивач стверджує, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення 19 листопада 2024 року він уже проходив військову службу, у зв`язку з чим не мав можливості з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для розгляду протоколу.
На підтвердження проходження військової служби позивач посилається на довідку військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якої він перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 13 листопада 2024 року по теперішній час.
Позивач також посилається на пункт 10 частини першої статті 247 КУпАП, відповідно до якого провадження у справі про адміністративне правопорушення закривається у разі проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 КУпАП.
Крім того, позивач зазначає, що про винесення постанови № 24/3006 від 19 листопада 2024 року він безпосередньо не повідомлявся та її копії своєчасно не отримував.
За твердженням позивача, про існування постанови він дізнався 12 лютого 2025 року з відомостей у застосунку «Дія» у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження № 77171388. Копію постанови, за твердженням позивача, він отримав 24 березня 2025 року.
Позивач вважає, що строк звернення до адміністративного суду ним пропущений не був, а в разі визнання судом протилежного - наявні підстави для його поновлення.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено, поновлено позивачу строк звернення до суду для оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 24/3006 від 19 листопада 2024 року та відкрито провадження в адміністративній справі № 120/8517/26.
Розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні за правилами статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 проти задоволення позову заперечив та подав до суду відзив.
У відзиві відповідач зазначає, що 12 листопада 2024 року під час проведення заходів з оповіщення громадян групою оповіщення було встановлено, що ОСОБА_1 не мав при собі військово-облікового документа під час дії воєнного стану.
Відповідач зазначає, що за вказаних обставин 12 листопада 2024 року щодо позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення № Т/24/1799 за частиною третьою статті 210 КУпАП.
Відповідач посилається на положення Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, відповідно до яких призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні мати при собі військово-обліковий документ разом із документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх на вимогу уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідач зазначає, що під час складання протоколу позивачу були роз`яснені права, передбачені статтею 268 КУпАП, та положення статті 63 Конституції України, а також повідомлено про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
За твердженням відповідача, ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи, призначений на 19 листопада 2024 року о 10 годині 45 хвилин у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак у визначений час не з`явився та клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
Відповідач вважає, що справа про адміністративне правопорушення була правомірно розглянута за відсутності позивача.
Відповідач зазначає, що за результатами розгляду матеріалів справи 19 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову № 24/3006, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн.
Відповідач посилається на те, що обставини вчинення адміністративного правопорушення підтверджуються рапортом старшого групи оповіщення та відеозаписом нагрудного відеореєстратора старшого групи оповіщення.
Щодо доводів позивача про пред`явлення електронного військово-облікового документа відповідач зазначає, що позивач не надав належних доказів того, що 12 листопада 2024 року він дійсно пред`являв працівникам ТЦК та СП електронний військово-обліковий документ.
Щодо проходження позивачем військової служби відповідач зазначає, що пункт 10 частини першої статті 247 КУпАП був запроваджений після винесення оскаржуваної постанови, а тому, на думку відповідача, не може бути підставою для скасування постанови № 24/3006 від 19 листопада 2024 року.
Відповідач також заперечує проти доводів позивача щодо неналежного направлення копії постанови та зазначає, що копію постанови було направлено 21 грудня 2024 року на адресу зареєстрованого місця проживання позивача.
За твердженням відповідача, поштове відправлення повернулося 6 січня 2025 року у зв`язку із закінченням строку зберігання.
Відповідач вказує, що 6 лютого 2025 року постанову було направлено до органу державної виконавчої служби для примусового виконання.
На підставі викладеного відповідач просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ІНФОРМАЦІЯ_5 письмових пояснень щодо позову до суду не подано.
У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги та заперечив проти доводів відповідача.
Позивач повторно зазначив, що 12 листопада 2024 року пред`явив працівникам ІНФОРМАЦІЯ_3 електронний військово-обліковий документ за допомогою застосунку «Резерв+», однак працівники ТЦК та СП вимагали саме паперовий документ.
Позивач посилається на те, що зазначені обставини відображені ним у власноручних поясненнях, внесених до протоколу про адміністративне правопорушення № Т/24/1799 від 12 листопада 2024 року.
Також позивач зазначає, що 13 листопада 2024 року його було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації у військову частину НОМЕР_1 , де він проходить військову службу по теперішній час.
Позивач вказує, що у зв`язку з призовом на військову службу він не мав можливості з`явитися 19 листопада 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для розгляду протоколу про адміністративне правопорушення.
Позивач також посилається на пункт 10 частини першої статті 247 КУпАП та просить врахувати факт проходження ним військової служби при вирішенні справи.
Крім того, позивач підтримав доводи щодо несвоєчасного отримання копії оскаржуваної постанови та зазначив, що про її існування дізнався лише 12 лютого 2025 року з відомостей у застосунку «Дія», а копію постанови отримав 24 березня 2025 року.
У зв`язку з викладеним позивач просить суд задовольнити адміністративний позов, визнати протиправною та скасувати постанову № 24/3006 від 19 листопада 2024 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій просив розглянути справу за наявними у матеріалах справи документами та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_2 - у судове засідання не з`явився. 23 липня 2026 року представником третьої особи ОСОБА_2 подано заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи, у якій останній просив розглянути справу за відсутності представника ІНФОРМАЦІЯ_2 за наявними у матеріалах справи документами та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Заяв чи клопотань від інших учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема із дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення.
З огляду на предмет спору суд має перевірити не лише наявність у відповідача повноважень на розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови, а й законність та обґрунтованість висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, наявність у його діях усіх необхідних елементів складу такого правопорушення, а також достатність доказів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За змістом статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які мають функції фото- і відеозапису, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, для правомірного притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно встановити конкретне протиправне діяння, передбачене законом, наявність у діях особи всіх елементів складу адміністративного правопорушення та її вину, підтверджену належними й допустимими доказами.
Частиною третьою статті 210 КУпАП у редакції, чинній на 12 листопада 2024 року, передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.
Отже, для застосування частини третьої статті 210 КУпАП необхідно встановити, яке саме правило військового обліку було порушено особою, у чому конкретно полягало відповідне діяння та якими належними і допустимими доказами підтверджуються обставини такого порушення і вина особи.
Судом встановлено, що 12 листопада 2024 року діловодом групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим солдатом ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення серії Т/24/1799 відносно ОСОБА_1 .
Зі змісту протоколу вбачається, що 12 листопада 2024 року під час проведення заходів з оповіщення було встановлено, що у військовозобов`язаного ОСОБА_1 відсутній при собі військово-обліковий документ під час дії воєнного стану.
У протоколі зазначено, що такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу третього підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Водночас у протоколі містяться власноручні письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких він зазначив, що пред`явив працівникам ТЦК застосунок «Резерв+», однак працівники ТЦК вимагали саме паперовий військово-обліковий документ, якого на той час у нього не було.
Таким чином, уже під час оформлення матеріалів справи позивач не визнав факту порушення ним правил військового обліку, а навпаки, навів конкретне заперечення щодо обставин, які стали підставою для складення протоколу, пославшись на пред`явлення працівникам ТЦК електронного документа через застосунок «Резерв+».
Наступного дня після складення протоколу, 13 листопада 2024 року, ОСОБА_1 був призваний на військову службу за мобілізацією та зарахований до військової частини НОМЕР_1 .
Вказана обставина підтверджується військовою обліковою карткою ОСОБА_1 , у якій у відповідних відомостях про проходження військової служби зазначено його перебування у складі військової частини НОМЕР_1 за мобілізацією з 13 листопада 2024 року.
Факт проходження позивачем військової служби також підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якої солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 13 листопада 2024 року по теперішній час.
Отже, на момент призначеного відповідачем розгляду справи про адміністративне правопорушення - 19 листопада 2024 року - позивач уже проходив військову службу за призовом під час мобілізації.
19 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 24/3006 у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно із зазначеною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
В оскаржуваній постанові зазначено, що 12 листопада 2024 року під час оповіщення у позивача був відсутній військово-обліковий документ.
Як докази вчинення адміністративного правопорушення у постанові зазначено рапорт старшого групи оповіщення та відеозапис із нагрудного відеореєстратора.
Також у постанові зазначено, що ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи 19 листопада 2024 року о 10 годині 45 хвилин у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому матеріалами справи підтверджується, що на зазначену дату позивач уже проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , оскільки був призваний на військову службу за мобілізацією 13 листопада 2024 року.
Після винесення постанови № 24/3006 від 19 листопада 2024 року її копію відповідач направив поштовим відправленням на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 .
З наданих до суду поштових документів убачається, що зазначене поштове відправлення було адресоване саме за адресою зареєстрованого місця проживання позивача « АДРЕСА_1 ». .
Разом із тим на момент направлення цього поштового відправлення позивач уже перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовою обліковою карткою та довідкою військової частини.
Поштове відправлення з копією постанови повернулося відправнику з відміткою про закінчення строку зберігання.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується направлення копії постанови за зареєстрованою адресою проживання позивача, однак фактичного отримання ним цього поштового відправлення не встановлено.
Позивач зазначив, що про існування постанови № 24/3006 від 19 листопада 2024 року він дізнався 12 лютого 2025 року після отримання через застосунок «Дія» повідомлення про відкриття виконавчого провадження № 77171388, а копію постанови фактично отримав 24 березня 2025 року.
Зазначені обставини щодо моменту фактичного отримання копії постанови вже були предметом оцінки суду при вирішенні питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2026 року позивачу поновлено строк звернення до адміністративного суду для оскарження постанови № 24/3006 від 19 листопада 2024 року.
Судом також досліджено наданий позивачем електронний військово-обліковий документ.
Вказаний документ сформовано 29 листопада 2024 року о 06 годині 29 хвилині. Він містить відомості щодо ОСОБА_1 , зокрема прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер у Реєстрі «Оберіг» та інші відомості.
У документі зазначено статус «Знято», підставу зняття - «військовослужбовці», відображено відомості «Дані уточнено вчасно», а датою уточнення даних зазначено 12 листопада 2024 року.
Суд враховує, що зазначений електронний військово-обліковий документ сформовано 29 листопада 2024 року, тобто після події, яка стала підставою для складення протоколу. Тому дата його формування сама по собі не підтверджує факт пред`явлення саме цього документа працівникам ТЦК 12 листопада 2024 року.
Водночас відомості, які містяться у цьому документі, у тому числі дата уточнення даних 12 листопада 2024 року, підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, насамперед із власноручними поясненнями позивача, наданими під час складання протоколу.
Встановивши наведені фактичні обставини, суд переходить до їх правової оцінки.
На час виникнення спірних правовідносин питання оформлення та використання військово-облікового документа регулювалося, зокрема, Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 року № 721 до зазначеного Порядку внесено зміни, які застосовувалися з 18 червня 2024 року.
На час події законодавством була передбачена електронна форма військово-облікового документа. Такий документ формувався відповідними електронними засобами та містив QR-код, за допомогою якого здійснювалася його перевірка.
При цьому пунктом 9 Порядку № 559 було прямо встановлено, що військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Отже, станом на 12 листопада 2024 року законодавство не обмежувало військово-обліковий документ виключно паперовою формою, а електронний військово-обліковий документ був передбаченою законодавством формою такого документа та мав однакову юридичну силу з документом у паперовій формі.
У зв`язку з цим для вирішення питання про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення недостатньо встановити лише відсутність у нього паперового військово-облікового документа. Необхідно встановити, чи пред`являв позивач уповноваженим працівникам ТЦК військово-обліковий документ в електронній формі та чи відповідав такий документ установленим законом вимогам.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії Т/24/1799 від 12 листопада 2024 року вбачається, що позивач прямо зазначив про пред`явлення працівникам ТЦК застосунку «Резерв+», однак вказав, що від нього вимагали саме паперовий військово-обліковий документ.
Це пояснення є доказом у справі у розумінні статті 251 КУпАП та підлягало перевірці й оцінці посадовою особою під час розгляду справи.
Водночас з оскаржуваної постанови не вбачається, що зазначене пояснення позивача було належним чином перевірене та спростоване.
У постанові не наведено мотивів, з яких посадова особа відхилила пояснення позивача щодо пред`явлення електронного документа, не зазначено, чому такий документ не міг вважатися військово-обліковим документом у розумінні чинного на той час законодавства, а також не наведено конкретних фактичних даних, які б підтверджували, що позивач взагалі не пред`являв належного військово-облікового документа.
Відповідно до статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за відповідне адміністративне правопорушення, та прийняте у справі рішення.
У цьому контексті суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/855/17, провадження № К/9901/18195/18.
У зазначеній постанові Верховний Суд, аналізуючи вимоги статей 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, дійшов висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам закону, а в постанові, зокрема, повинні бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначені мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.
Цей висновок має значення для розгляду цієї справи, оскільки позивач ще під час складання протоколу навів конкретний довід щодо пред`явлення електронного військово-облікового документа, однак в оскаржуваній постанові відсутня належна оцінка цього доводу та мотиви його відхилення.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 216/6309/16-а (2-а/216/161/16), адміністративне провадження № К/9901/23089/18, зазначив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, у тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
У цій же постанові Верховний Суд, посилаючись на статтю 77 КАС України, виходив із того, що саме суб`єкт владних повноважень повинен довести правомірність притягнення особи до адміністративної відповідальності та надати належні докази на підтвердження обставин, покладених в основу оскаржуваної постанови.
Зазначені правові висновки Верховного Суду підлягають врахуванню при вирішенні цього спору.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, у цій справі саме ІНФОРМАЦІЯ_4 повинен довести не лише наявність у нього повноважень на розгляд справи про адміністративне правопорушення, а й фактичні та правові підстави прийняття постанови № 24/3006 від 19 листопада 2024 року, зокрема факт конкретного порушення позивачем правил військового обліку, його об`єктивну сторону, вину позивача та достатність доказів на підтвердження цих обставин.
В оскаржуваній постанові як докази вчинення адміністративного правопорушення зазначено рапорт старшого групи оповіщення та відеозапис із нагрудного відеореєстратора.
Разом із тим зазначені рапорт та відеозапис відповідачем до суду не надані та в матеріалах справи відсутні.
Відтак суд позбавлений можливості дослідити зміст рапорту, встановити обставини його складення та перевірити, які саме фактичні дані він підтверджує. Так само суд не має можливості дослідити відеозапис, встановити обставини, зафіксовані на ньому, та перевірити, чи зафіксовано факт пред`явлення або непред`явлення позивачем військово-облікового документа, а також у якій саме формі такий документ пред`являвся.
Саме по собі посилання в оскаржуваній постанові на рапорт та відеозапис без надання цих доказів суду не дає можливості перевірити їх зміст та доказове значення.
При цьому протокол про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів відповідно до статті 251 КУпАП, однак його наявність не звільняє орган, який розглядає справу, від обов`язку перевірити наведені у ньому обставини та оцінити інші докази в їх сукупності.
У цій справі протокол містить не лише твердження працівника ТЦК про відсутність у позивача військово-облікового документа, а й власноручні пояснення самого позивача про пред`явлення ним застосунку «Резерв+».
За таких обставин зазначені пояснення не могли бути залишені без оцінки, а висновок про вчинення адміністративного правопорушення не міг ґрунтуватися виключно на формальному посиланні на відсутність паперового документа.
Суд також враховує, що наданий позивачем електронний військово-обліковий документ сформовано 29 листопада 2024 року, тому він не є сам по собі доказом того, що саме цей документ був пред`явлений 12 листопада 2024 року.
Разом із тим цей документ містить відомості про уточнення даних 12 листопада 2024 року та інші відомості щодо військового обліку позивача, а тому має доказове значення у сукупності з його поясненнями, зафіксованими у протоколі.
Суд не встановлює як доведену обставину те, що позивач 12 листопада 2024 року безумовно пред`явив належний електронний військово-обліковий документ. Так само суд не може вважати доведеним протилежне, оскільки відповідач не надав суду тих доказів, на які послався як на безпосереднє підтвердження непред`явлення позивачем такого документа.
Отже, за наявними у справі матеріалами неможливо зробити достатньо обґрунтований висновок про те, що позивач саме 12 листопада 2024 року порушив встановлений законом обов`язок щодо пред`явлення військово-облікового документа.
При цьому суд бере до уваги, що наступного дня після складення протоколу позивач був призваний на військову службу за мобілізацією та зарахований до військової частини НОМЕР_1 . Зазначена обставина сама по собі не доводить відсутності або наявності правопорушення станом на 12 листопада 2024 року, однак підтверджує послідовність подій, які відбулися між складенням протоколу та розглядом справи відповідачем.
На момент розгляду справи 19 листопада 2024 року позивач уже проходив військову службу. Водночас суд не вважає необхідним покладати висновок про незаконність постанови виключно на факт його неучасті в розгляді справи, оскільки визначальним у цій справі є недоведення відповідачем самого факту та складу адміністративного правопорушення.
Вирішальним є те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставини, які покладено в основу постанови № 24/3006 від 19 листопада 2024 року, а саме факт порушення позивачем конкретного правила військового обліку за обставин, зазначених у протоколі та постанові.
Таким чином, у цій справі наявна ситуація, коли матеріали містять взаємно значущі обставини: з одного боку, твердження про відсутність у позивача паперового військово-облікового документа, а з іншого - власноручне пояснення позивача про пред`явлення ним електронного документа через «Резерв+» та нормативне регулювання, яке на час події визнавало електронний військово-обліковий документ формою військово-облікового документа з юридичною силою, рівною паперовому документу.
За таких умов саме відповідач повинен був надати докази, які б усували цю невизначеність та підтверджували, що пред`явлений позивачем документ не відповідав вимогам законодавства або що позивач фактично не пред`являв військово-облікового документа.
Таких доказів відповідач суду не надав.
Посилання на рапорт старшого групи оповіщення та відеозапис із нагрудного відеореєстратора без надання їх суду не є достатнім доказом, оскільки суд не має можливості перевірити їх зміст та співвіднести його з поясненнями позивача.
Отже, відповідач не виконав покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваної постанови.
З огляду на наведене суд доходить висновку, що оскаржувана постанова № 24/3006 від 19 листопада 2024 року не містить належного обґрунтування відхилення пояснень позивача та не підтверджена належними і допустимими доказами в тій частині, яка стосується факту вчинення ним адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Ураховуючи встановлені обставини, суд не встановив достатніх та належних доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.
При цьому суд не виходить із припущення про те, що позивач обов`язково виконав усі вимоги правил військового обліку, а лише констатує, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів протилежного належними та допустимими доказами.
Таким чином, оскаржувана постанова не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а висновок про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не підтверджений достатньою сукупністю доказів.
За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 24/3006 від 19 листопада 2024 року підлягають задоволенню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Щодо судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3328 грн, а тому розмір судового збору за подання позовної заяви у цій справі становить 665 грн 60 коп. (3328 грн ? 0,2).
Як убачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду судовий збір у встановленому законом розмірі не сплачено, доказів його сплати матеріали справи не містять, як і доказів наявності передбачених законом підстав для звільнення позивача від його сплати.
При цьому після надходження справи за підсудністю з Вінницького окружного адміністративного суду та відкриття провадження у справі питання щодо сплати судового збору окремо не вирішувалося.
Водночас несплата судового збору при поданні позовної заяви не звільняє від обов`язку його сплати, а питання щодо належного розподілу судових витрат підлягає вирішенню судом при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.
З огляду на те, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп., який підлягав сплаті за подання позовної заяви, підлягає стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань до Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 286, 295, 297 КАС України, статтями 7, 245, 251, 280, 283, 284, пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_5 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 24/3006 від 19 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 07.09.2026.
Суддя: