У Х В А Л А
м. Вінниця
08 вересня 2026 р. Справа № 120/13153/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н. Л.,
розглянувши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області
про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В :
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу грошового забезпечення з 01.06.2021 по 11.10.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Ухвалою від 31.08.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
На виконання зазначеної ухвали позивач подав заяву, у якій зазначає, що судом неправильно застосовано положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній з 19 липня 2022 року.
На думку позивача, оскільки пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України було передбачено продовження строків, визначених статтею 233 цього Кодексу, на строк дії карантину, а карантин було припинено лише з 30 червня 2023 року, встановлений Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX тримісячний строк фактично почав діяти лише з 01 липня 2023 року.
Позивач також зазначає, що заявлений ним період охоплює час з 01 червня 2021 року по 11 жовтня 2022 року, а тому, на його переконання, у частині вимог за період з 01 червня 2021 року по 18 липня 2022 року застосовується норма про відсутність строку звернення до суду, а щодо періоду з 19 липня 2022 року по 11 жовтня 2022 року строкова редакція статті 233 КЗпП України нібито почала діяти лише після припинення карантину.
Оцінивши наведені доводи, суд дійшов висновку, що вони не усувають недоліків позовної заяви.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи, в тому числі, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Суд не бачить підстав для відступу від указаної правової позиції у межах цієї справи та надалі зауважує таке.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання.
Отже до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з тим суд наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
З огляду на викладене, суд зазначає, що право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19 липня 2022 року) обмежене тримісячним строком, з урахуванням того, що станом на час звернення позивача до суду не діяв карантин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі № 200/5937/23.
Після припинення обставини, яка зумовлювала продовження строків, передбачених статтею 233 КЗпП України, відповідний строк підлягав обчисленню з урахуванням положень законодавства, чинного на той момент.
При цьому Верховний Суд у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 виходив із того, що після припинення карантину 30 червня 2023 року відлік відповідного тримісячного строку розпочався з 01 липня 2023 року.
Таким чином, навіть за підходу, на якому наполягає сам позивач, його висновок про відсутність будь-якого строкового обмеження є необґрунтованим.
Позивач не звернувся до суду після припинення карантину, а подав позов лише 26 серпня 2026 року.
При цьому позивачем не наведено жодних обставин, які б перешкоджали йому звернутися до суду протягом зазначеного періоду.
Саме по собі посилання на те, що спірний період припадає на час до припинення карантину, не може бути підставою для висновку про безстроковість звернення до суду після його припинення.
Фактично позивач ототожнює продовження строку на період дії карантину з повним скасуванням строкового обмеження на майбутнє. Такий висновок не відповідає змісту відповідного нормативного регулювання.
Крім того, позивачем не враховано, що його позов подано не у 2023 році безпосередньо після припинення карантину, а лише у серпні 2026 року.
Таким чином, навіть якщо виходити з запропонованого позивачем механізму обчислення строку, останній не надав жодного належного пояснення, чому після 01 липня 2023 року та протягом наступних трьох років не реалізував своє право на звернення до суду.
Посилання позивача на те, що спірні вимоги охоплюють період з 01 червня 2021 року по 11 жовтня 2022 року, цього висновку не змінює.
Предметом оцінки суду на цій стадії є не лише дата виникнення спірних правовідносин, а й питання своєчасності звернення до суду після припинення обставин, які впливали на перебіг відповідного строку.
При цьому позивач фактично не наводить жодної причини, яка б пояснювала його бездіяльність у період з 01 липня 2023 року по 26 серпня 2026 року.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність визнати наведені позивачем доводи необґрунтованими та надати позивачу додатковий строк для належного усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України, якщо підстави, наведені особою у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнаються судом неповажними, позовна заява залишається без руху та особі надається можливість подати заяву про поновлення строку із зазначенням інших підстав.
При цьому стаття 121 КАС України передбачає можливість продовження встановленого судом процесуального строку за заявою учасника справи або з ініціативи суду.
У зв`язку з викладеним та з метою забезпечення позивачу можливості належним чином виконати вимоги ухвали суду від 31 серпня 2026 року, вважаю за доцільне надати йому додатковий строк для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 121, 248, 256 КАС України, -
У Х В А Л И В :
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, наведені ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку звернення до суду.
Продовжити ОСОБА_1 строк, встановлений ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі № 120/13153/26, для усунення недоліків позовної заяви на строк, визначений судом.
Запропонувати позивачу у 10 денний строк надати належне та обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших, належним чином підтверджених причин його пропуску та наданням відповідних доказів.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Крапівницька Н. Л.