ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
07 вересня 2026 року Справа №160/4644/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро питання щодо затвердження звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 у справі №160/4644/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/4644/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
11.04.2025 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та змінено рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 шляхом доповнення резолютивної частини абзацами наступного змісту:
"Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нераховування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно."
У іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 у справі №160/4644/25 залишено без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 28.08.2025 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 за заявою позивача встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду від 11.04.2025 у справі №160/4644/25.
У справі здійснюється процедура судового контролю за виконанням рішення суду.
12.08.2026 представник Військової частини НОМЕР_1 звернувся до суду із звітом про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 у справі № 160/4644/25, в якому зазначив, що відповідачем виконано рішення суду в частині нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 та вчиняються всі можливі заходи стосовно виконання рішення суду в частині виплати нарахованого грошового забезпечення позивачу, проте відсутність бюджетного фінансування унеможливлює виконання судового рішення у повному обсязі.
14.08.2026 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду призначено питання щодо розгляду звіту в порядку письмового провадження на 25.08.2026.
19.08.2006 представник позивача звернувся з заявою про проведення судово-бухгалтерської експертизи, в обгрунтування якого зазначає про помилки допущені відповідачем при здійсненні перерахунку грошового забезпечення позивача на виконання рішення суду у справі.
20.08.2026 представник відповідача звернувся з додатковими поясненнями, в яких зазначив про відсутність підстав для призначення експертизи у справі.
21.08.2026 представник позивача звернувся з заявою, в якій зазначає про необхідність призначення судово-бухгалтерської експертизи.
У зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці та на лікарняному у період з 17.08.2026 по 04.09.2026, питання щодо затвердження звіту розглянуто - 07.09.2026.
Розглянувши поданий Військовою частиною НОМЕР_1 звіт, подані представниками сторін пояснення судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 382 КАС України передбачено підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Так, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до положень ст. 382-2 КАС України звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення, зокрема, має містити відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання, а у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення.
За висновками Верховного Суду, викладеними зокрема у постанові від 01.02.2022 року у справі №420/177/20, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, зокрема, у публічно-правових спорах, адміністративні суди повинні зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, щоб це не призводило до порушення основоположних засад адміністративного судочинства та щоб такі засоби не були надмірними за визначених умов та не призводили до порушення прав, гарантованих Конституцією та законами України, а також Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Це означає, що негативні наслідки недобровільного виконання судового рішення мають бути пропорційними та збалансованими, а санкції, накладені судом у зв`язку з невиконанням судового рішення, не повинні бути надмірними; при цьому мають враховуватися усі обставини, які стали причиною невиконання судового рішення, надаватися оцінка діям боржника, спрямованих на таке виконання, міру його вини тощо.
З наданого звіту про виконання рішення суду у справі №160/4644/25 вбачається, що Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Так, згідно довідки розрахунку від 08.08.2026 №4490/ФЕС на виконання рішення суду у справі №160/4644/25 нараховано до сплати ОСОБА_1 :
- доплата по грошовому забезпеченню в розмірі 491865,83 грн;
- компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати 94013,97 грн,
- всього 585 879,80 грн.
З розрахунку потреб в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 за напрямом грошового забезпечення А0536 на серпень 2026 року вбачається:
- під порядковим номером 383 обліковується потреба у коштах для виплати ОСОБА_1 за рішенням суду у справі №160/4644/25 на суму 300471,00 грн ( з ПДФО та ЄСВ), зокрема грошове забезпечення - 216759,00 грн, матеріальна допомога на оздоровлення - 32778 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 5099,00 грн;
- під порядковим номером 742 та 743 обліковується потреба у коштах для виплати ОСОБА_1 за рішенням суду у справі №160/4644/25 на суму 10200,00 грн ( з ПДФО та ЄСВ).
З матеріалів справи вбачається, що виплата коштів не проведена через відсутність фінансування.
Відповідно до положень статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Суд на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, накладеного на керівника суб`єкта владних повноважень, на суму штрафу, який було накладено за такі самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.
Ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами статті 149 цього Кодексу.
З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.
Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і суд зобов`язав подати звіт про виконання судового рішення його членів, за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення суд, враховуючи індивідуальні дії або бездіяльність кожного з членів такого колегіального органу, своєю ухвалою може накласти штраф на членів, які в межах своїх повноважень, завдань чи функцій не забезпечили виконання судового рішення.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, суд своєю ухвалою встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на кожного з членів колегіального органу, які не подали зазначений звіт.
Суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Отже, з вказаних законодавчих положень вбачається, що судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.
Судом встановлено, що відповідачем проведено перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі №160/4644/25, визначено суму до сплати в розмірі 491865,83 грн та проведено нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 94013,97 грн, всього до сплати 585 879,80 грн.
Щодо виплати нарахованого військовою частиною НОМЕР_1 грошового забезпечення позивачу, суд враховує, що виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Згідно із пунктами 20, 29 Бюджетного кодексу України, взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.
У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Проте, судом не встановлено умислу відповідача спрямованого на невиконання рішення суду, тому підстави для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу відсутні.
Зокрема суд враховує, що у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 Верховний Суд зазначив, що фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас стягнення з суб`єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: "Сам факт відсутності певного результату не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи".
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Враховуючи те, що відповідачем здійснено нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 , дана заборгованість обліковується відповідачем, відповідач не відмовляється від виплати нарахованої заборгованості і зазначає, що заборгованість буде виплачена після надходження коштів, суд вважає, що відсутні підстави для неприйняття звіту в цілому та визнання невиконання судового рішення відповідачем без поважних причин, оскільки відповідне фінансове забезпечення не залежить від відповідача особисто, у зв`язку з чим, суд вважає можливим прийняти звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 у справі № 160/4644/25.
При цьому, у відповідності до положень частини 11 статті 382-3 оскільки судом встановлено виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень не в повному обсязі, суд не припиняє здійснення судового контролю, а встановлює новий строк для подання звіту протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України.
Стосовно заяви представника позивача про призначення судово-бухгалтерської експертизи, суд зазначає, що за нормами ст. 102 КАС України експертиза судом призначається для з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, натомість у цій справі судом вже ухвалено рішення, що набрало законної сили і здійснюється процедура судового контролю за його виконанням, що унеможливлює призначення судово-бухгалтерської експертизи у цій справі на стадії виконання рішення суду. Вказане вже було висловлено судом в ухвалі суду від 20.07.2026.
Керуючись статтями 241-243, 248, 370, 371, 382 - 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 у справі №160/4644/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення - Військову частину НОМЕР_1 , подати у строк три місяці, з дати отримання копії цієї ухвали, новий звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 у справі №160/4644/25, зобов`язати відповідача надати до суду докази на підтвердження зазначення у розрахунку потреб в коштах за КЕКВ 2800 Військової частини НОМЕР_1 для виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, перерахованого на виконання рішення суду всього у розмірі 585 879,80 грн, докази на підтвердження виплати вказаної заборгованості.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець