ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
"08" вересня 2026 р. справа №300/6318/26
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) в інтересах якого діє адвокат Голіней Л.Д. (далі - представник позивача) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), за змістом вимог якого просить суд:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, щодо відмови в перерахунку житлової субсидії ОСОБА_1 у період з 01.08.2023 по даний час;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок субсидії ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , та виключити з доходів члені домогосподартсва щомісячну грошову допомогу особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та пенсію члена домогосподарства ОСОБА_2 .
Пунктами 3 та 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує: чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного процесуальним законом строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. У той же час, триваюча пасивна поведінка щодо звернення до суду такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Із змісту адміністративного позову вбачається, що позивач просить суд, зокрема, визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, щодо відмови в перерахунку житлової субсидії ОСОБА_1 у період з 01.08.2023 по даний час.
До суду із цим позовом позивач звернувся лише 03.09.2026, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
За змістом частини 1 статті 123, частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач має право звернутися до суду з заявою про його поновлення, в якій вказати про підстави для поновлення строку та зобов`язаний додати докази поважності причин його пропуску.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ "Нафтова компанія Юкос" проти росії).
Окрім того, згідно із пунктом 46 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі (надалі по тексту також - Рішення Суду) "Устименко проти України" (заява №32053/13 від 29.01.2016), одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений "особливими і непереборними" обставинами.
Суд звертає увагу на те, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Таким чином, із змісту позовної заяви слідує, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду із заявленими позовними вимогами. При цьому, позивачем не подано заяву про поновлення строку звернення до суду, не зазначено обставин та не надано доказів, що об`єктивно унеможливили б своєчасне звернення до суду.
Частинами 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у разі відсутності у позивача поважних причин пропуску, позивач не позбавлений права заявити (уточнити) позовні вимоги в межах шестимісячного строку звернення до суду.
Враховуючи наведене та з огляду на приписи статті 123, частини 6 статті 161 КАС України, наявні процесуальні підстави для залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із заявленими позовними вимогами та надання доказів наявності поважних причин пропуску такого строку.
Окрім того, позивач заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, вказавши на те, що його майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір у цій справі, на підтвердження вказаного долучив відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку та військового збору за період липень 2025 року по червень 2026 року та довідку про отримання(неотримання) допомоги від 22.06.2026 за період з 01.03.2026 по 31.03.2026.
За змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Наведені положення процесуального закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, а також предмет позову.
Разом з тим, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат (наприклад, довідка про доходи з податкового органу (центру зайнятості), про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
За загальним правилом за подання заяв, скарг до суду кожен, хто їх подає, має сплатити судовий збір, за винятком платників, які звільнені від сплати на підставі закону, або існують умови, які суд може використати для відтермінування, розстрочення, зменшення чи звільнення від сплати цього платежу.
Відстрочення або розстрочення сплати судового збору позивачу, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин та підтвердження їх належними доказами.
Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутне матеріальне становище скаржника, що відповідно унеможливлює здійснити оплату судових витрат.
Такими документами можуть бути, зокрема, довідка з Пенсійного фонду України про наявність/відсутність виплат у ОСОБА_1 за 2025 рік, довідка з Управління праці та соціального захисту населення про наявність/відсутність виплат у ОСОБА_1 за 2025 рік, довідка з Державного центу зайнятості про наявність/відсутність виплат у ОСОБА_1 за 2025 рік, відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку та військового збору за 2025 календарний рік.
У даному випадку суд зазначає, що позивачем на підтвердження скрутного матеріального становища до позовної заяви додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку та військового збору за період липень 2025 року по червень 2026 року та довідку про отримання(неотримання) допомоги від 22.06.2026 за період з 01.03.2026 по 31.03.2026, що не дає суду можливості у повній мірі визначити й визнати майновий стан позивача таким, щоб звільнити його від сплати судового збору.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland, заява № 28249/95) право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2023 в справі №9901/988/18 та від 21.03.2023 у справі №990/13/23.
Таким чином, суд дійшов до переконання про відсутність правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.
З урахуванням вимог частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
У відповідності до предмета спору, суд вважає, що позивачем заявлено одна вимога немайнового характеру.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Суд звертає увагу, що абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", який вступив в дію з 01.01.2026, установлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2026 року складає 3328,00 грн.
Відтак, розмір судового збору за подання до адміністративного суду позову із заявленими позовними вимогами становить 1064,96 грн.
Таким чином, суд уважає за необхідне, запропонувати позивачу сплатити судовий збір за подання цього позову в сумі 1064,96 грн.
За таких обставин, позовну заяву подано без додержання вимог статті 160, 161 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У зв`язку з вищевикладеним, згідно з вимогами частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву належить залишити без руху та надати позивачу строк для їх усунення.
Враховуючи наведене, керуючись статями 160, 161, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
відмовити ОСОБА_1 у звільненні від сплати судового збору за подання до адміністративного суду цього позову.
позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання:
- заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску або заявити (уточнити) позовні вимоги в межах шестимісячного строку звернення до суду;
- подання документу про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн, або для вирішення судом наявності умов, необхідних для застосування норм статті 8 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI слід надати до суду, документи які підтверджують скрутне матеріальне становище позивача, що відповідно унеможливлює здійснити оплату судових витрат із сплати судового збору, а саме: довідку з Пенсійного фонду України про наявність/відсутність виплат у ОСОБА_1 за 2025 рік, довідку з Управління праці та соціального захисту населення про наявність/відсутність виплат у ОСОБА_1 за 2025 рік, довідку з Державного центу зайнятості про наявність/відсутність виплат у ОСОБА_1 за 2025 рік, відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку та військового збору за 2025 календарний рік.
Роз`яснити, що в разі бездіяльності щодо усунення недоліків у вище зазначений строк, позовна заява буде повернена позивачу.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.