КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 вересня 2026 року м. Київ справа №320/4095/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116 ЄДРПОУ 43141267), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у м. Києві №[номер приховано] від 04.09.2024 року форма «С» на суму 30 884,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 01.08.2024 №5053-п та направлень від 06.08.2024 №17296/26-15-07-07-01, №17297/26-15-07-07-01 та №17275/26-15-07-07-01 проведено фактичну перевірку магазину за адресою: АДРЕСА_2 , у якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 . За результатами перевірки складено акт від 15.08.2024 №010574, зареєстрований за №97443/26/15/07/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовано порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На підставі цього акта відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення та застосував до позивача штраф у сумі 30 884,00 грн. Позивач наголошує, що відповідно до наказу від 01.08.2024 №5053-п фактична перевірка мала розпочатися 06.08.2024, тоді як в основу висновків контролюючого органу покладено розрахункові операції, здійснені 03.08.2024. На переконання позивача, станом на 03.08.2024 перевірка ще не розпочалася, а тому посадові особи контролюючого органу не мали правових підстав для здійснення будь-яких контрольних заходів щодо нього. Позивач вважає, що операції від 03.08.2024 були звичайними операціями купівлі-продажу між суб`єктом господарювання та фізичними особами, а не контрольними розрахунковими операціями у розумінні Податкового кодексу України. На думку позивача, на правовідносини, які виникли під час здійснення 03.08.2024 операцій із продажу товарів, поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів», а не норми Податкового кодексу України, що регулюють порядок здійснення податкового контролю. У зв`язку із цим відомості про такі операції, на переконання позивача, отримані поза межами фактичної перевірки та не можуть бути використані як належні й допустимі докази вчинення порушення податкового законодавства. Позивач також зазначає, що 06.08.2024 безпосередньо перед початком перевірки посадовими особами контролюючого органу було здійснено контрольну розрахункову операцію з придбання навушників та гарнітури AirPods (2019) with Charging Case MV7N2 вартістю 4 999,00 грн. Розрахунок за цей товар проведено в готівковій формі через програмний реєстратор розрахункових операцій із видачею фіскального чека на повну суму покупки. Ця обставина, на думку позивача, підтверджує дотримання ним вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР щодо проведення розрахункових операцій через РРО або ПРРО і надання покупцеві розрахункового документа встановленої форми та змісту. Позивач стверджує, що дії посадових осіб контролюючого органу щодо проведення так званих контрольних розрахункових операцій 03.08.2024 здійснені поза часовими межами перевірки, встановленими наказом від 01.08.2024 №5053-п. Відтак відомості, внесені до акта перевірки щодо подій, які мали місце 03.08.2024, є такими, що отримані з порушенням установленої процедури проведення фактичної перевірки. На переконання позивача, такі відомості є недопустимими доказами та не можуть бути покладені в основу висновків акта перевірки і прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа № 320/4095/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею Парненко В.С. одноособово.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечив. Відповідач зазначив, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 . За результатами перевірки складено акт від 15.08.2024 №97443/26/15/07/РРО/ НОМЕР_1 . Контролюючим органом установлено, що перед початком фактичної перевірки 03.08.2024 проведено дві контрольні розрахункові операції у готівковій формі на загальну суму 30 884,00 грн. За результатами першої операції продавцем магазину надано розрахунковий документ без номера, талон замовлення №3883939 та гарантійний талон №3883939 на суму 28 798,00 грн. За результатами другої операції надано розрахунковий документ без номера та талон замовлення №3885801 на суму 2 086,00 грн. Водночас зазначені розрахункові операції не були проведені через реєстратор розрахункових операцій або програмний реєстратор розрахункових операцій, а покупцям не видано у паперовій або електронній формі відповідних розрахункових документів установленої форми та змісту, які підтверджують виконання розрахункових операцій на загальну суму 30 884,00 грн. На переконання відповідача, наведеними діями позивач порушив вимоги пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. На підставі пункту 1 статті 17 цього Закону за непроведення розрахункових операцій через РРО або ПРРО та невидачу розрахункових документів установленої форми до позивача застосовано штраф у розмірі 100 відсотків вартості товарів, проданих із порушенням. Оскільки загальна вартість таких товарів становила 30 884,00 грн, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні санкції у відповідному розмірі. Відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 04.09.2024 №[номер приховано] прийнято правомірно, у межах повноважень контролюючого органу та з дотриманням вимог чинного законодавства. У зв`язку із цим відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
У відповіді на відзив позивач підтримав заявлені позовні вимоги та додатково зазначив, що відповідно до наказу від 01.08.2024 №5053-п та акта фактичної перевірки датою початку перевірки визначено 06.08.2024. Отже, до 06.08.2024 контролюючий орган, на переконання позивача, не мав правових підстав для здійснення будь-яких заходів податкового контролю в межах цієї перевірки. Позивач повторно наголосив, що операції від 03.08.2024 не можуть уважатися контрольними розрахунковими операціями, оскільки здійснені до визначеної наказом дати початку фактичної перевірки. На його думку, такі операції є звичайними операціями купівлі-продажу між суб`єктом господарювання та фізичними особами. Відомості щодо цих операцій отримані контролюючим органом із порушенням установленої процедури та не можуть уважатися належними і допустимими доказами. Позивач також послався на те, що наказ на проведення перевірки визначає межі повноважень посадових осіб контролюючого органу, а вчинення будь-яких контрольних заходів поза встановленими наказом часовими межами є порушенням принципу законності, закріпленого статтею 19 Конституції України. Оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується на відомостях про операції від 03.08.2024, позивач вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
На підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 01.08.2024 №5053-п призначено проведення фактичної перевірки магазину, в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 79-А.
Для проведення фактичної перевірки оформлено направлення від 06.08.2024 №17296/26-15-07-07-01, №17297/26-15-07-07-01 та №17275/26-15-07-07-01.
Датою початку фактичної перевірки визначено 06.08.2024.
До початку безпосереднього проведення фактичної перевірки, 03.08.2024, у магазині здійснено дві розрахункові операції у готівковій формі на загальну суму 30 884,00 грн. За результатами однієї операції покупцеві надано талон замовлення №3883939 та гарантійний талон №3883939 на суму 28 798,00 грн, а за результатами іншої - талон замовлення №3885801 на суму 2 086,00 грн.
В акті перевірки зазначено, що під час наведених операцій готівкові кошти були прийняті продавцем, однак розрахункові операції через РРО або ПРРО не проведені, а покупцям не видано розрахункових документів установленої форми та змісту на загальну суму 30 884,00 грн.
06.08.2024 посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві розпочато фактичну перевірку. Перед її початком проведено контрольну розрахункову операцію з придбання навушників та гарнітури AirPods вартістю 4 999,00 грн. Вказану операцію проведено через ПРРО з видачею відповідного фіскального чека.
За результатами фактичної перевірки складено акт від 15.08.2024 №010574, зареєстрований за №97443/26/15/07/РРО/ НОМЕР_1 , у якому встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР під час проведення розрахункових операцій 03.08.2024 на загальну суму 30 884,00 грн.
Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивач подав до Головного управління ДПС у м. Києві заперечення. За результатами розгляду заперечень висновки акта перевірки не скасовано.
04.09.2024 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №[номер приховано], яким на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 30 884,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження та надіслав до Державної податкової служби України скаргу від 04.10.2024.
Рішенням Державної податкової служби України від 06.12.2024 №36556/6/99-00-06-03-02-06 податкове повідомлення-рішення від 04.09.2024 №[номер приховано] залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Рішення Державної податкової служби України за результатами розгляду скарги отримано позивачем 17.12.2024.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 04.09.2024 №[номер приховано] та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, установлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права й обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків, у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку проведення готівкових розрахунків за товари та послуги, а також за дотриманням суб`єктами господарювання встановлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості проведення розрахунків за товари та послуги з використанням електронних платіжних засобів.
Підпунктом 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування РРО та/або ПРРО.
Товари, отримані посадовими особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.
Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно відповідно до цього Кодексу й інших законів України та інших нормативних актів.
Згідно з підпунктом 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ і організацій.
Положеннями пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України передбачено, що податковим контролем є система заходів, які вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків та зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових і касових операцій та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом проведення перевірок відповідно до вимог цього Кодексу.
За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, яка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності або розташування господарських чи інших об`єктів права власності такого платника.
Фактична перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та інших документів, а також дотримання роботодавцем законодавства щодо оформлення трудових відносин із найманими працівниками.
Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків.
Згідно з пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника, його заступника або уповноваженої особи контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків, його уповноваженому представнику або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності хоча б однієї з передбачених цією нормою підстав.
Пунктом 80.4 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що перед початком фактичної перевірки з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Згідно з пунктом 80.7 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання, його представника та/або особи, яка фактично здійснює розрахункові операції.
Положеннями пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності визначених цим Кодексом підстав та за умови пред`явлення або надіслання передбачених цією нормою документів, зокрема направлення на проведення перевірки, копії наказу про її проведення та службових посвідчень осіб, зазначених у направленні.
У направленні на проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу, найменування та реквізити суб`єкта або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета і вид перевірки, її підстави, дата початку та тривалість, а також посади і прізвища посадових осіб, які проводитимуть перевірку.
У наказі про проведення фактичної перевірки зазначаються дата його видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта або адреса об`єкта, мета, вид і підстави проведення перевірки, дата її початку та тривалість.
Непред`явлення або ненадіслання платнику податків таких документів чи пред`явлення документів, оформлених із порушенням вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, є підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.
Згідно з пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок, крім камеральних та електронних, оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а якщо порушення відсутні - довідка.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій і програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України від 06.07.1995 №265/95-ВР.
Дія Закону №265/95-ВР поширюється на всіх суб`єктів господарювання, їхні господарські одиниці та представників або уповноважених осіб суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За визначенням, наведеним у статті 2 Закону №265/95-ВР, розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів або послуг, видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар або ненадану послугу, а в разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати товару чи послуги банком покупця.
Розрахунковим документом у розумінні статті 2 Закону №265/95-ВР є документ установленої форми та змісту, зокрема касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція або інший документ, що підтверджує факт продажу або повернення товарів, надання послуг чи отримання коштів, створений у паперовій та/або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку РРО або ПРРО чи заповнений вручну.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі під час продажу товарів або надання послуг у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів.
Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкт господарювання зобов`язаний надавати особі, яка отримує або повертає товар чи отримує послугу, в обов`язковому порядку розрахунковий документ установленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений у паперовій та/або електронній формі.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари або послуги, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у разі встановлення під час перевірки факту проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів, непроведення розрахункових операцій через РРО та/або ПРРО із фіскальним режимом роботи, невидачі відповідного розрахункового документа або проведення операції без використання розрахункової книжки.
За порушення, вчинене вперше, штрафна санкція застосовується у розмірі 100 відсотків вартості проданих із порушенням товарів, робіт або послуг, а за кожне наступне порушення - у розмірі 150 відсотків такої вартості.
Системний аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що фактична перевірка та контрольна розрахункова операція є взаємопов`язаними, проте не тотожними заходами податкового контролю.
Фактична перевірка розпочинається після пред`явлення посадовими особами контролюючого органу документів, передбачених пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, та вручення платнику податків, його представнику або особі, яка фактично проводить розрахункові операції, копії наказу про проведення перевірки.
Натомість контрольна розрахункова операція проводиться приховано, до початку фактичної перевірки, з метою встановлення фактичного дотримання суб`єктом господарювання порядку проведення розрахунків та застосування РРО або ПРРО.
Отже, законодавець прямо розмежував момент проведення контрольної розрахункової операції та момент початку фактичної перевірки. За змістом підпункту 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 та пункту 80.4 статті 80 Податкового кодексу України контрольна розрахункова операція має передувати фактичній перевірці.
У цій справі позивач пов`язує протиправність дій контролюючого органу виключно з тим, що наказом від 01.08.2024 №5053-п датою початку фактичної перевірки визначено 06.08.2024, тоді як розрахункові операції, результати яких надалі враховано в акті перевірки, проведено 03.08.2024.
Проте сама собою різниця між датою проведення контрольної розрахункової операції та датою початку фактичної перевірки не свідчить про порушення контролюючим органом установленої законом процедури.
Навпаки, підпункт 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України прямо передбачає право контролюючого органу проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків. Аналогічне правило закріплено в пункті 80.4 статті 80 Податкового кодексу України.
Установлення в наказі від 01.08.2024 №5053-п дати початку фактичної перевірки 06.08.2024 визначало момент, з якого посадові особи контролюючого органу мали право приступити до безпосереднього проведення фактичної перевірки після пред`явлення відповідних документів.
Водночас така дата не обмежувала встановлене підпунктом 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України право контролюючого органу провести до початку перевірки контрольні розрахункові операції.
Суд враховує, що наказ про проведення фактичної перевірки видано 01.08.2024, контрольні розрахункові операції проведено 03.08.2024, а безпосередню фактичну перевірку розпочато 06.08.2024.
Таким чином, контрольні розрахункові операції проведено після прийняття уповноваженою особою контролюючого органу рішення про призначення фактичної перевірки, оформленого відповідним наказом, але до початку безпосереднього проведення такої перевірки. Зазначена послідовність дій узгоджується з приписами підпункту 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 та пункту 80.4 статті 80 Податкового кодексу України.
Тому доводи позивача про те, що посадові особи контролюючого органу не мали права проводити контрольні розрахункові операції 03.08.2024 з огляду на визначення наказом дати початку перевірки 06.08.2024, ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень податкового законодавства.
Суд також не приймає доводи позивача про те, що операції від 03.08.2024 є виключно звичайними правочинами купівлі-продажу між суб`єктом господарювання та фізичними особами і не можуть розглядатися як контрольні розрахункові операції.
Контрольна розрахункова операція за своєю суттю зовні відбувається як звичайне придбання товару покупцем. До моменту пред`явлення посадовими особами контролюючого органу документів на проведення фактичної перевірки працівник господарського об`єкта не повідомляється про контрольний характер відповідної операції, оскільки попереднє повідомлення про це унеможливило б досягнення мети такого заходу податкового контролю.
Те, що продавець під час приймання коштів та передачі товару не був обізнаний про статус покупців як посадових осіб контролюючого органу, не змінює правової природи проведених операцій і не перетворює їх на правовідносини, які регулюються виключно Законом України «Про захист прав споживачів».
Посилання у підпункті 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України на законодавство про захист прав споживачів стосується лише порядку відшкодування витрат у разі неможливості повернення товару, придбаного посадовими особами під час контрольної розрахункової операції. Таке посилання не змінює контрольного характеру відповідної операції та не виключає застосування до неї положень Податкового кодексу України.
Суд критично оцінює також довід позивача про те, що належне проведення через ПРРО контрольної розрахункової операції 06.08.2024 на суму 4 999,00 грн спростовує встановлені контролюючим органом порушення.
Предметом застосування до позивача штрафних санкцій були дві інші розрахункові операції, здійснені 03.08.2024 на загальну суму 30 884,00 грн.
Проведення через ПРРО однієї окремої операції 06.08.2024 підтверджує дотримання позивачем вимог Закону №265/95-ВР під час здійснення саме цієї операції. Водночас така обставина не підтверджує і не може підтверджувати належне проведення через РРО або ПРРО інших розрахункових операцій, які відбулися в інший час, з іншими покупцями та щодо інших товарів.
Кожна розрахункова операція повинна проводитися через РРО або ПРРО окремо та на повну суму покупки. Відтак належне оформлення однієї операції не звільняє суб`єкта господарювання від установленого законом обов`язку належно оформляти всі інші розрахункові операції.
Матеріалами справи підтверджується, що під час операцій від 03.08.2024 покупцям були надані талони замовлень №3883939 та №3885801, а також гарантійний талон №3883939.
Водночас талон замовлення та гарантійний талон не є фіскальними розрахунковими документами, створеними зареєстрованим РРО або ПРРО. Такі документи можуть підтверджувати оформлення замовлення, найменування товару, його гарантійні характеристики або умови обслуговування, проте не підтверджують проведення розрахункової операції через РРО або ПРРО.
Сам факт видачі покупцеві документа, в якому зазначено найменування товару та його вартість, не є достатнім для виконання вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Закон вимагає не лише видачі будь-якого документа про придбання товару, а створення і надання розрахункового документа встановленої форми та змісту через зареєстрований РРО або ПРРО.
З огляду на те, що розрахункові операції від 03.08.2024 на суми 28 798,00 грн та 2 086,00 грн через РРО або ПРРО не проведені, а покупцям не видано розрахункових документів установленої форми та змісту, контролюючий орган обґрунтовано кваліфікував відповідні дії як порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Щодо посилань позивача на недопустимість доказів суд зазначає, що відповідно до статті 74 КАС України доказ визнається недопустимим у разі його отримання з порушенням порядку, встановленого законом.
Проте позивач обґрунтовує недопустимість матеріалів контрольних розрахункових операцій винятково тим, що їх проведено 03.08.2024, тоді як датою початку фактичної перевірки визначено 06.08.2024.
Оскільки підпункт 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 та пункт 80.4 статті 80 Податкового кодексу України прямо дозволяють проведення контрольних розрахункових операцій до початку фактичної перевірки, наведена позивачем обставина не свідчить про отримання відповідних доказів із порушенням установленого законом порядку.
Позивач по суті не заперечує факту здійснення 03.08.2024 двох операцій із продажу товарів на загальну суму 30 884,00 грн та видачі покупцям талонів замовлень. Основні заперечення позивача стосуються правової кваліфікації цих операцій як контрольних та можливості використання відомостей про них під час проведення фактичної перевірки.
Однак наведені заперечення не спростовують установленого контролюючим органом факту прийняття продавцем готівкових коштів без проведення розрахункових операцій через РРО або ПРРО та без видачі розрахункових документів установленої форми та змісту.
Твердження позивача про нікчемність акта фактичної перевірки суд також відхиляє, оскільки акт перевірки не є правочином, до якого може застосовуватися цивільно-правова категорія нікчемності. Акт перевірки є службовим документом, у якому посадові особи контролюючого органу фіксують установлені під час перевірки обставини та виявлені порушення.
Сам акт перевірки не створює для платника податків самостійних правових наслідків, а є носієм доказової інформації та підставою для прийняття контролюючим органом відповідного рішення. Правові наслідки для позивача в цій справі виникли внаслідок прийняття податкового повідомлення-рішення від 04.09.2024 №[номер приховано], яке і є предметом судового оскарження.
Судом також не встановлено обставин, які б свідчили про порушення відповідачем порядку визначення розміру штрафної санкції.
Вартість товарів, реалізованих без застосування РРО або ПРРО та без видачі розрахункових документів установленої форми, становила 30 884,00 грн. Оскільки контролюючим органом порушення кваліфіковано як учинене вперше, штраф визначено в розмірі 100 відсотків вартості товарів, проданих із порушенням, що відповідає пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.
Під час розгляду справи відповідачем доведено факт проведення позивачем розрахункових операцій на загальну суму 30 884,00 грн без застосування РРО або ПРРО, правомірність використання результатів контрольних розрахункових операцій під час фактичної перевірки та правильність визначення розміру штрафної санкції.
Натомість наведені позивачем доводи не спростовують фактичних обставин порушення та ґрунтуються на помилковому ототожненні дати проведення контрольної розрахункової операції з датою початку фактичної перевірки.
З врахуванням установлених обставин, змісту наданих сторонами доказів та наведеного нормативного регулювання суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 04.09.2024 №[номер приховано] прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством.
Підстави для визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування відсутні, а тому в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду даної справи, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- відмовити.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.