ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
07 вересня 2026 року справа № 380/18279/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кузан Р.І., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-
в с т а н о в и в :
01.09.2026 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 Nє168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку за 2022 року по 2026 рік, як учаснику бойових дій згідно з п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також грошової компенсації за невикористану основну відпустку за 2022-2026 роки;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса .Дрогобич вул.. Трускавецька, 64) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_1 ) грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку з 2022 року по 2026 рік, як учаснику бойових дій згідно з п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 роки, з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 Nє168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану».
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Суддя встановив, що позовна заява ОСОБА_1 відповідає вимогам, встановленими статтями 160, 161 КАС України.
Положеннями ст.ст.160, 161 КАС України визначено форму та зміст позовної заяви, а також документи, що додаються до такої.
Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З даного приводу суд звертає увагу, що відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (далі - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX (надалі, також - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Таким чином, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (Постанова КАС ВС №380/15245/22 від 25.04.2023).
Питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати вирішувалося Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного (далі - Судова палата) у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.
У вказаній справі Судова палата дійшла таких висновків: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Предметом спору у цій справі є перерахунок та виплата грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку з 2022 року по 2026 рік, як учаснику бойових дій згідно з п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 роки, з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 Nє168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану».
На спірні правовідносини поширюється дія статті 233 КЗпП України у редакції, яка передбачає, що строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Так, суд звертає увагу, що позивача було звільнено та виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ще 31.03.2026, у витязі з наказу від 31.03.2026 містяться відомості про всі належні позивачу при звільненні виплати.
Оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом лише 01.09.2026, останній пропустив тримісячний строк звернення в частині заявлених позовних вимог, який повинен обчислюватися з 31.03.2026.
Частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов`язується з днем одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені праівникові при звільненні.
При цьому, законодавцем не визначено форми такого письмового повідомлення, а тому таким може бути будь-який письмовий документ, який містить повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
За змістом п.11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 року №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року №104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках, зокрема, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби).
В абз.1 п.11.3 розділу 11 Правил № 280 видно, що грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації.
Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини (абз.5 п.11.3 розділу 11 Правил №280).
Відповідно до п.11.2 розділу 11 Правил №280 у грошовому атестаті зазначаються, зокрема та невиключно, дані про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням станом на день видання цього атестата.
Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил №280. Ця форма передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.
Позивачем долучено грошовий атестат, згідно якого судом встановлено що такий грошовий атестат позивачем отримано 31.03.2026 року.
Згаданий грошовий атестат вказує на те, що він за своїм правовим змістом є письмовми повідомленням про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні.
Таким чином, у даному випадку роботодавець виконав свій обов`язок щодо письмового повідомлення позивача про суми, які нараховані та підлягають виплаті при здійсненні з ним остаточного розрахунку, із зазначенням окремо кожного виду виплати.
Відсутність у наказі/грошовому атестаті певних складових грошового забезпечення, зокрема складових грошового забезпечення, обчислених у певному розмірі, свідчить про їх не нарахування та невиплату позивачу.
У цьому контексті слід зазначити і про те. що у відповідності до положень статті 110 Кодексу законів про працю України, при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:
а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;
б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;
в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Дана норма встановлює обов`язок роботодавця повідомляти працівника щодо виплати грошового забезпечення при кожній такій виплаті, тобто повідомляти про суми періодичних, поточних виплат під час проходження військової служби.
Враховуючи те, що спірними у даному випадку є правовідносини з приводу виплати сум у повному обсязі при звільненні, а не періодичних, поточних виплат положення статті 110 Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню.
Підсумовуючи викладене, суд уважає, що початком перебігу строку звернення до суду щонайпізніше слід уважати 01.04.2026 року (наступний день після виплати належних, на думку відповідача, складових грошового забезпечення, та після отримання атестату).
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Верховний Суд в постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 вирішив відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді, а не після отримання виплати за відповідний період.
Так Верховний Суд зазначив, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен мав дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2021 у справі № 640/20314/20, досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Частиною другою та п`ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.
Встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
При цьому, представником позивача у заяві не наведено жодної причини пропуску строку звернення до суду які є об`єктивно непереборними, не залежать від його волевиявлення чи пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Відтак, позивачу відповідно до частини шостої статті 161 КАС України необхідно подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом (якщо такі є).
Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 вказаного Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 248, 256, 293, 294 КАС судочинства України, суддя, -
п о с т а н о в и в :
позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії - залишити без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду (вул.Чоловського, 2, м.Львів, 79018) в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Р.І. Кузан