ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2026 року справа № 380/5807/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (с. Борове, Заріченський р-н, Рівненська обл., РНОКПП НОМЕР_1 ) до 16 Регіональної військово-лікарської комісії (вул. Стрийська, 73а, м. Львів, код ЄДРПОУ 08380628) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-
в с т а н о в и в:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність 16 Регіональної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яка полягає в неприйнятті, нереєстрації та нерозгляді по суті скарги ОСОБА_1 від 10 березня 2026 року на постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 лютого 2026 року (Довідка ВЛК № 2026-0225-0905-3408-7);
- зобов`язати 16 Регіональну військово-лікарську комісію Збройних Сил України прийняти, зареєструвати та розглянути по суті скаргу ОСОБА_1 від 10 березня 2026 року, призначити повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК вищого рівня з урахуванням усіх медичних документів та винести мотивоване рішення у встановлені законом строки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 винесла постанову, оформлену довідкою № 2026-0225-0905-3408-7 від 25.02.2026, якою позивача визнано непридатним до військової служби до 20.06.2026 на підставі ст. 44 графи ІІ Розкладу хвороб.
У зв`язку із незгодою із постановою ВЛК від 25.02.2026, позивач 10.03.2026 звернувся до 16 Регіональної ВЛК із відповідною скаргою, яка була направлена рекомендованим листом з описом вкладення (№3301604037868) та вручена 16 Регіональній ВЛК 13.03.2026.
Позивач вказує, що 16 Регіональна ВЛК продовжує бездіяльність щодо прийняття, реєстрації та розгляду по суті його скарги від 10.03.2026, не призначила повторний медичний огляд і не винесла мотивованого рішення по суті, що порушує право позивача на оскарження висновку ВЛК, на ефективний засіб правового захисту та на охорону здоров`я.
Ухвалою суду від 03.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що 16 РВЛК як ВЛК регіону є окремою медичною установою в системі Міністерства оборони України, наділеною відповідним спектром прав і повноважень, визначених Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402.
Вказує, що Положення №402 чітко визначає послідовність та порядок оскаржень Постанов позаштатних постійно діючих ВЛК при Р(М)ТЦК та СП. У даному випадку, після рішення позаштатної військово-лікарської комісії, а саме ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач має право оскаржити рішення до вищої ВЛК, якою є ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки, у відповідності до вимог підпункту 2.8.5 пункту 2.8 глави 2 розділу I Положення №402, у порядку контролю саме на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I та пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення.
Отже, 16 РВЛК відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, вимог Положення, зареєструвала вказану скаргу за вх. №Р-777 від 18.03.2026 року та після ознайомлення з її змістом, направила для подальшого розгляду за належністю до ІНФОРМАЦІЯ_4 для прийняття рішення та повідомлення про результати 16 РВЛК.
Вважає, що у діях 16 РВЛК відсутні ознаки протиправної бездіяльності, оскільки, за правилами пункту 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402, оскарження довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 має здійснюватися до обласної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому, правові підстави для задоволення вимог позивача відсутні. Просить відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача в спростування заперечень відповідача, висловлених у відзиві на позовну заяву, подав до суду відповідь на відзив.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Постановою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформленою довідкою № 2026-0225-0905-3408-7 від 25.02.2026, на підставі ст. 44 графи ІІ Розкладу хвороб, позивача визнано тимчасово непридатним до військової служби до 20.06.2026.
Не погоджуючись із вказаною постановою ВЛК, позивач 10.03.2026 звернувся до відповідача із заявою щодо оскарження та перегляд постанови ВЛК від 25.02.2026.
Позивач стверджує, що його скарга була вручена відповідачу 13.03.2026, що підтверджується поштовим відправленням про вручення. Проте, станом на дату звернення до суду відповідачем скаргу позивача не прийнято, не розглянуто та не призначено повторний медичний огляд, не винесено рішення по суті, чим допущено бездіяльність.
Вважаючи протиправною таку бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За змістом ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби. передбачені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За змістом ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався та діє на дату прийняття рішення у справі.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з цим Указом мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Ці строки неодноразово продовжувалися та тривають на дату прийняття рішення у справі.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 №3543-ХІ1 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-ХІІ).
Стаття 1 Закону №3543-XII визначає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За змістом ст. 2 Закону №3543-XII, правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону №3543-XII організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно ч. 5 ст. 4 Закону №3543-XII, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Зі змісту положень статті 23 Закону №3543-XII вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 1.1. глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
За правилами п. 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза це:
- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
- установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.
Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Відповідно до п. 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.
До штатних ВЛК належать:
- Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);
- ВЛК регіону.
Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016р. за №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Згідно з пп. 2.4.4 п. 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 на ВЛК регіону, зокрема, покладається організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.
Підпунктом 2.4.5. п. 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз`яснення з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК.
Відповідно до пп. 2.5.1 п. 2.5 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ, ВЛК ТЦК та СП, ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.
Згідно пп. 2.8.1 п. 2.8 глави 2 розділу І Положення № 402 ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.
Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.
Відповідно до пп. 2.8.2 п. 2.8 глави 2 розділу I Положення № 402 роз`яснення ВЛК регіону та ЦВЛК з питань військово-лікарської експертизи є обов`язковими для виконання ВЛК ТЦК та СП. ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.
Як визначено пп. 2.8.3. п. 2.8 глави 2 розділу I Положення № 402 ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.
У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК (пп. 2.8.5. п. 2.8 глави 2 розділу I Положення № 402).
Згідно із п. 3.3 та п. 3.4 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2016р. №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я.
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_7 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.
Аналізуючи вищевказане, суд зазначає, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. Норми Положення №402 чітко визначають послідовність та порядок оскаржень Постанов позаштатних постійно діючих ВЛК при Р(М)ТЦК та СП.
З матеріалів справи суд встановив, що позивач, не погоджуючись із постановою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформленою довідкою № 2026-0225-0905-3408-7 від 25.02.2026, оскаржив 10.03.2026 таку постанову до 16 регіональної ВЛК.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 16 Закону № 393/96-ВР).
Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень, зокрема, громадян України у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини) визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735 (зареєстровано в Мін`юсті України 23.01.2017 за № 94/29962) (далі - Інструкція №735).
Відповідно до п. 2 розділу II Інструкції №735 письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця.
Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів військового управління або їх заступниками відповідно до їх повноважень.
За правилами п. 5 розділу II Інструкції №735 письмове звернення надсилається поштою (електронною поштою) або передається громадянином особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідь за результатами розгляду звернень в обов`язковому порядку дається тим органом військового управління, військовою частиною, які отримали ці звернення і до компетенції яких входить вирішення порушених у зверненнях питань, за підписом керівника, командира або осіб, які виконують його обов`язки згідно з письмовим наказом.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на правову норму Закону України «Про звернення громадян» і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно абз. 1 п. 6 розділу II Інструкції №735 усі звернення, що надійшли поштою (електронною поштою) або надаються особисто громадянами, повинні прийматися, попередньо розглядатися та централізовано реєструватися в день їх надходження, а ті, що надійшли у неробочі день та час, - наступного після нього робочого дня, у реєстраційно-контрольних картках (додаток 1), придатних для обробки на персональних комп`ютерах або в журналі реєстрації звернень громадян (додаток 2). Конверти (вирізки з них), у яких надійшли звернення, зберігаються разом з ними.
Пунктом 14 розділу II Інструкції №735 визначено, що щодо кожного звернення не пізніше ніж у п`ятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження; передати на вирішення до іншого органу військового управління; надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів військового управління, військової частини, про що одночасно повідомляється заявнику; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України «Про звернення громадян».
Якщо у зверненні поряд з питаннями, що належать до компетенції органу військового управління, військової частини, порушуються питання, які підлягають вирішенню в інших органах державної влади чи місцевого самоврядування, то під час надання відповіді на звернення орган військового управління, військова частина також роз`яснює громадянину порядок розгляду цих питань (п. 15 розділу II Інструкції №735).
Відповідно до пунктів 1-8 розділу IIІ Інструкції №735 посадові особи органів військового управління, військових частин під час розгляду звернень громадян зобов`язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об`єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з`ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.
Рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.
Після первинного розгляду звернень громадян керівниками органів військового управління, командирами військових частин працівник підрозділу документального забезпечення (секретаріату, канцелярії):
уносить до журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян або реєстраційно-контрольної картки персонального комп`ютера резолюцію керівництва та встановлені терміни виконання доручень за зверненнями громадян;
здійснює відправку звернень за належністю та відповідей - їх авторам;
забезпечує оперативне доведення звернень громадян до виконавців.
Звернення громадян, одержані органом військового управління, військовою частиною для виконання, в обов`язковому порядку обліковуються в журналі обліку звернень цього органу військового управління або заводиться реєстраційно-контрольна картка.
Термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється з дня, наступного за днем, з якого починається строк (таким днем є день їх надходження та реєстрації в органі військового управління, військовій частині), до дня направлення заявнику відповіді на його звернення. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.
Термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється від дня їхньої реєстрації у структурному підрозділі Міністерства оборони України, відповідальному за організацію розгляду звернень громадян.
Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін розв`язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов`язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
Відповідь за результатами розгляду звернення обов`язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв`язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.
Рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка додається до матеріалів перевірки звернення.
Як свідчать матеріали справи, заява (скарга) позивача від 10.03.2026, отримана представником відповідача 13.03.2026, що підтверджується копією поштового відправлення №R33[телефон приховано].
Із копії листа відповідача від 31.03.2026 №1190/6/4488 суд встановив, що скарга позивача від 10.03.2026 була зареєстрована відповідачем 18.03.2026 вх. №Р-777.
Таким чином, відповідач здійснив прийняття та реєстрацію скарги позивача не у день її надходження (13.03.2026), а лише 18.03.2026, чим порушив вимоги, встановлені п. 2 та абз. 1 п. 6 розділу ІІ Інструкції №735.
Зі змісту листа від 31.03.2026 №1190/6/4488 суд встановив, що за результатами розгляду скарги позивача, на підставі ст. 7 Закону № 393/96-ВР, пп. 2.8.1, 2.8.3, 2.8.5 глави 2, абз. 3 п. 3.3 глави 3 розділу І Положення №402, відповідач направив скаргу позивача на розгляд начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 та голові обласної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказаний лист також адресовано позивачу до відома із зазначенням електронної поштової адреси: ІНФОРМАЦІЯ_8
Як визначено абз 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Проте, всупереч наведених норм Кодексу, відповідачем не надано суду належних доказів направлення позивачу листа від 31.03.2026 №1190/6/4488 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_8
Суд також звертає увагу, що у скарзі від 10.03.2026 позивачем зазначено власну електронну поштову адресу « ІНФОРМАЦІЯ_8 », проте, відповідач у листі від 31.03.2026 №1190/6/448 вказує адресу позивача - « ІНФОРМАЦІЯ_8 ».
Таким чином, відповідачем не надано суду доказів належного повідомлення позивача про результати розгляду його скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.
Суд встановив, що скаргу позивача від 10.03.2026 разом із долученими документами, зареєстровану 18.03.2026 за №Р-777, направлено для розгляду за належністю начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 та голові обласної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 лише 31.03.2026, тобто з порушенням п`ятиденного строку, встановленого нормами ч. 3 ст. 7 Закону № 393/96-ВР та п. 14 розділу II Інструкції №735.
Водночас, незважаючи на встановлені суд порушення відповідачем норм Закону № 393/96-ВР та Інструкції №735 в частині прийняття, реєстрації та направлення за належністю скарги позивача від 10.03.2026, а також повідомлення позивача про результати розгляду його скарги, суд робить висновок, що рішення відповідача про направлення скарги позивача за належністю на розгляд, зокрема, обласній ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 , відповідає вищевказаним нормам Закону № 393/96-ВР, Положення №402 та Інструкції №735, оскільки оскарження постанови ВЛК при районному ТЦК та СП здійснюється до ВЛК вищого рівня, а саме ВЛК при обласному ТЦК та СП.
У відповіді на відзив представник позивача стверджує, що рівень обласної ВЛК позивачем вже вичерпано, оскільки листом від 01.04.2026 №7/242 ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомив про погодження рішення ВЛК нижчого рівня попри наявну «розбіжність діагнозів». Представник позивача також вважає, що відповідно до пп. 2.4.5 та п. 3.3 глави 3 розділу I Наказу МОУ № 402, оскарження постанов ВЛК обласних ТЦК та СП здійснюється саме до штатних ВЛК (до яких належить відповідач), які наділені прямим повноваженням приймати рішення про направлення на контрольний медичний огляд. Формальне «перекидання» скарги на нижчий рівень, який вже ухвалив негативне рішення, замість розгляду по суті органом, що має виключну компетенцію, на думку представника позивача, є бездіяльністю (ухиленням від вчинення дій, які входять до кола повноважень органу).
Суд відхиляє такі твердження представника позивача як безпідставні, з огляду на те, що на момент прийняття рішення від 31.03.2026 про направлення скарги позивача за належністю, відповідачу не було відомо і не могло бути відомо про розгляд ІНФОРМАЦІЯ_10 будь-яких заяв позивача щодо незгоди (оскарження) постанови ВЛК від 25.02.2026, оскільки лист ІНФОРМАЦІЯ_4 датований 01.04.2026.
Крім цього, зі змісту заяви (скарги) позивача від 10.03.2026 суд встановив, що у додатках заяви позивачем не було зазначено будь-яких рішень чи листів щодо оскаржуваної постанови ВЛК від 25.02.2026.
Враховуючи встановлені обставини у справі, суд робить висновок, що відповідач, в порушення вимог ст. 7 Закону № 393/96-ВР, п. 2, абз. 1 п. 6, п. 14 розділу II Інструкції №735, не здійснив своєчасне прийняття та реєстрацію скарги позивача від 10.03.2026, не здійснив своєчасне направлення скарги позивача для розгляду за належністю та не повідомив позивача у встановленому поряду про результати розгляду його скарги, чим допустив протиправну бездіяльність.
Водночас, відповідач правомірно прийняв рішення про направлення скарги позивача для розгляду за належністю, зокрема, до ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача прийняти, зареєструвати та розглянути по суті скаргу позивача від 10.03.2026, призначити повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК вищого рівня з урахуванням усіх медичних документів та винести мотивоване рішення у встановлені законом строки - задоволенню не підлягають.
Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову частково.
Зважаючи на часткове задоволення позову, суд, керуючись ст. 139 КАС України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 665,60 грн. пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність 16 Регіональної військово-лікарської комісії (вул. Стрийська, 73а, м. Львів, код ЄДРПОУ 08380628) щодо порушення вимог ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», п. 2, абз. 1 п. 6, п. 14 розділу II Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735, в частині не здійснення своєчасного прийняття та реєстрації скарги ОСОБА_1 (с. Борове, Заріченський р-н, Рівненська обл., РНОКПП НОМЕР_1 ) від 10.03.2026, не здійснення своєчасного направлення скарги для розгляду за належністю та не повідомлення ОСОБА_1 у встановленому поряду про результати розгляду його скарги.
3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (с. Борове, Заріченський р-н, Рівненська обл., РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань 16 Регіональної військово-лікарської комісії (вул. Стрийська, 73а, м. Львів, код ЄДРПОУ 08380628) судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 08.09.2026 року.
Суддя Костецький Назар Володимирович