ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
09 вересня 2026 року справа №380/17656/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Хома О.П., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Олексюк Назар Миронович, звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 , яка полягає у незабезпеченні проведення розслідування нещасного випадку - поранення ОСОБА_1 , отриманого 05 травня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу під час виконання ним обов`язків військової служби у складі військової частини НОМЕР_2 ;
- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 організувати та забезпечити проведення розслідування нещасного випадку - поранення ОСОБА_1 , отриманого 05 травня 2022 року, відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332, із завершенням такого розслідування, оформленням і затвердженням передбачених Інструкцією актів та наданням позивачу їх належним чином засвідчених копій;
- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 за результатами проведеного розслідування оформити та видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою № 5 відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402.
Ухвалою від 25.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, позовну заяву залишено без руху та надано десять днів з дня отримання даної ухвали усунути зазначені в мотивувальній частині ухвали недоліки шляхом подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску.
Представник позивача 07.09.2026 (вх.№29016) подав заяву про усунення недоліків.
В обґрунтування заяви зазначив, що позивач із в/ч НОМЕР_1 не звільнявся, справи та посаду в ній не здавав, її матеріали при звільненні не отримував. Зазначає, що позивач не зволікав із зверненням до суду, оскільки 16 січня 2026 року між позивачем та Адвокатським бюро «Назара Олексюка» укладено договір № 16/01-2026 про надання правничої допомоги. Того самого дня адвокатом складено адвокатський запит безпосередньо командиру в/ч НОМЕР_2 щодо доповіді про поранення 05.05.2022, записів у медичній документації, проведення розслідування та оформлення довідки за формою № 5. Ці дії вчинено через два з половиною місяці після звільнення позивача з Національної академії та в межах шестимісячного строку, якщо навіть умовно обчислювати його від 29.10.2025, як це зробив суд. Отже, позивач не проявляв байдужості, недбалості чи небажання з`ясувати стан оформлення документів. Навпаки, одразу після звернення по професійну правничу допомогу він розпочав послідовний пошук належного розпорядника документів і збирання доказів.
Вказує, що лише листом в/ч НОМЕР_1 № 1480/2БпС/ НОМЕР_3 від 05.08.2026 позивачу вперше офіційно повідомлено, що: доповіді командира військової частини НОМЕР_2 про поранення, за твердженням відповідача, не було; розслідування не проводилося; довідка про обставини травми за формою № 5 не оформлювалася. До того мав об`єктивні підстави вважати, що розслідування було проведено.
При розгляді заяви суддя виходить з такого.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене процесуальними строками. Установлення таких строків спрямоване на забезпечення юридичної визначеності, стабільності публічно-правових відносин і належного відправлення правосуддя та не заперечує сутності права на судовий захист, що узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011.
Європейський суд з прав людини у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03, рішення від 28 березня 2006 року, зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а заінтересовані особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
За приписами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У частині п`ятій статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
За змістом статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру.
Відповідно до пункту 17 частини 2 статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Позовні вимоги стосуються не забезпечення відповідачем проведення розслідування нещасного випадку - поранення позивача отриманого 05.05.2022 під час проходження військової служби.
Оскільки предмет позову стосується подій, які місце під час проходження позивачем військової (публічної) служби, то строк звернення до адміністративного суду, у відповідності до вимог частини 5 статті 122 КАС України, становить 1 місяць з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Предметом позову є поведінка відповідача щодо не забезпечення проведення розслідування нещасного випадку - поранення ОСОБА_1 отриманого 05 травня 2022 року.
Позивач звернувся до суду із позовом 22 серпня 2026 року (через систему «Електронний суд»), а вимоги позову стосуються подій 05 травня 2022 року.
При цьому свою обізнаність щодо не проведення спірного розслідування позивач пов`язує з отриманням відповіді від в/ч НОМЕР_1 05.08.2026.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом трьох місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
Як на поважність пропуску строку звернення до суду з цим позовом, представник позивача у заяві про усунення недоліків посилається на те, що порушення прав позивача щодо не проведення службового розслідування щодо нещасного випадку стало відомо 05 серпня 2026 року, у зв`язку із отриманням відповіді на адвокатський запит.
Як зазначає представник позивача, 16.01.2026 між позивачем та Адвокатським бюро «Назара Олексюка» укладено договір №16/01-2026 про надання правничої допомоги.
Хронологічний аналіз подій, які передували зверненню до суду: дата події (поранення) - 05.05.2022, дата звернення позивача до адвоката Н.Олексюка - 16.01.2026, дата звернення адвоката Н.Олексюка з адвокатським запитом - 16.07.2026, дата отримання відповіді на адвокатський запит - 05.08.2026 та дата звернення до суду з цим позовом 22.08.2026, тобто майже через 4 роки після події, якої стосуються позовні вимоги, свідчить про відсутність з боку позивача вчинення будь-яких юридично значимих дій, спрямованих на відновлення порушених, на його думку, прав щодо не проведення розслідування нещасного випадку.
До заяви про усунення недоліків стороною позивача не надано жодних доказів існування обставин, які перешкоджали ОСОБА_1 своєчасно почати вчиняти юридично значимі дії, спрямовані на з`ясування питання щодо проведення/не проведення розслідування нещасного випадку військовою частиною НОМЕР_1 , рівно як не надано доказів на підтвердження проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Щодо посилань представника позивача на те, що позивач до 05.08.2026 не мав об`єктивних підстав вважати, що розслідування нещасного випадку не проведено належно, оскільки після поранення посадові особи здійснили низку офіційних дій, які для нього свідчили про фіксацію події належним порядком, суддя зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 Розділу II Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України затвердженого наказом Міністерства оборони України 27 жовтня 2021 року № 332 (далі - Інструкція) командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов`язаний протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку.
Згідно із пунктом 8 Розділу II Інструкцією , комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п`яти робочих днів з дня її утворення.
Відповідно до пункту 17 Розділу II Інструкції, командир військової частини протягом двох робочих днів після закінчення розслідування затверджує акти за формами НВ-2 та НВ-3. Матеріали розслідування (затверджені акти за формами НВ-2 та НВ-3 разом з додатками) зберігаються в діловодстві військової частини, а їх завірені копії надаються (надсилаються):
безпосередньому командиру для вручення потерпілому, членам його сім`ї чи уповноваженій ними особі;
начальнику відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо);
командирам військових частин, представники яких брали участь у розслідуванні;
командиру військової частини, у штаті якої перебуває потерпілий, якщо військовослужбовець був тимчасово відряджений з цієї військової частини.
У разі незгоди потерпілого військовослужбовця, або членів його сім`ї, або особи, яка представляє їх інтереси, з висновками комісії з розслідування вони мають право протягом місяця, починаючи з дати отримання акта за формою НВ-2, подати скаргу старшому командирові або до органу, що здійснює контроль за своєчасним і об`єктивним розслідуванням нещасних випадків, чи звернутися до суду у визначений законом строк.
Згідно із пунктом 4 Розділу III Інструкції, спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом 15 робочих днів. За потреби зазначений строк може бути подовжений командиром (начальником), який призначив комісію зі спеціального розслідування, але не більш як на тридцять днів або на строк, необхідний для проведення медичних досліджень закладом охорони здоров`я, технічної та (або) судово-медичної експертиз (досліджень) та отримання їх висновків. За результатами спеціального розслідування комісія з урахуванням висновків експертиз та (або) досудового розслідування складає акт за формою НВ-2 та оформлює інші матеріали, передбачені цією Інструкцією.
Тобто, Інструкція встановлює певний порядок, який передбачає дії, які мають вчинятися при розслідуванні нещасних випадків та у які терміни, які є досить обмеженими.
З означених норм слідує, що не пізніше ніж 13.05.2022 (8 днів) та, у разі проведення спеціального розслідування, 20.06.2022 (45 днів) за результатами проведеного розслідування повинні бути затверджені примірники акта розслідування та вручені (надіслані) потерпілому або особі, яка представляє його інтереси.
Тобто, навіть враховуючи необізнаність позивача з не проведенням розслідування нещасного випадку, на яку посилається позивач як на підставу для поновлення строку звернення до суду, у період з травня 2022 року по 05.08.2026 (дата, коли позивач дізнався про не проведення розслідування нещасного випадку) протягом більше 4 років, ним не вчинялися будь-які дії, спрямовані на з`ясування цієї обставини.
Водночас, жодних пояснень, підтверджених доказами, з означених підстав ні позивачем, ні представником позивача не надано.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що поновлення процесуального строку є винятком із загального правила та можливе лише за наявності об`єктивних, непереборних, незалежних від волі особи обставин, які реально унеможливили або істотно ускладнили своєчасне звернення до суду і підтверджені належними доказами. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду (справа № 9901/32/20, справа № 600/6782/21-а, справа № 260/192/21, справа № 160/3121/20).
Саме на особу, яка просить поновити строк звернення до суду, покладається обов`язок довести не лише факт існування певних обставин, а й те, що такі обставини в межах пропущеного строку мали настільки істотний характер, що об`єктивно унеможливлювали вчинення відповідної процесуальної дії. Такий підхід узгоджується і з частиною першою к.
Дана правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 23 березня 2026 року у справі № № 500/5567/24.
Саме на особу, яка просить поновити строк звернення до суду, покладається обов`язок довести не лише факт існування певних обставин, а й те, що такі обставини в межах пропущеного строку мали настільки істотний характер, що об`єктивно унеможливлювали вчинення відповідної процесуальної дії. Такий підхід узгоджується і з частиною першою статті 77 КАС України.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 23 березня 2026 року у справі № 500/5567/24.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2026 року у справі № 640/19114/22, яка враховується судом під час розгляду цієї заяви.
Ні представником позивача, ні позивачем не наведено поважних причин та не надано доказів на підтвердження обставин поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Сукупність викладеного зумовлює висновок про неповажність пропуску позивачем строку звернення до суду та відмову в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачу у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Тому позовна заява та додані до неї матеріали підлягають поверненню позивачу на підставі частини 2 статті 123 КАС України.
Повернення позовної заяви та надання позивачу права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою позовною заявою, не є обмеженням доступу до суду, гарантованого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
На підтвердження сплати судового збору, позивачем до матеріалів позовної заяви долучено квитанцію № 5550-1376-8779-9776 від 22.08.2026.
Керуючись ст. ст. 160, 169, 243, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
у х в а л и в:
Відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 к., сплачений згідно з квитанцією № 5550-1376-8779-9776 від 22.08.2026.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Хома О.П.