ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2026 року м. Полтава Справа № 440/3002/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення.
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, оформлене протоколом від 19.02.2026 року № 31 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; зобов`язання надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він постійно здійснює догляд за своїм дідом, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є особою з інвалідністю другої групи, за відсутності інших осіб, які є членами сім`ї першого та другого ступеня споріднення та можуть здійснювати догляд. Позивач зазначив, що його мати, яка є донькою ОСОБА_2 , не може здійснювати догляд за рідним батьком, оскільки зайнята доглядом за донькою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою з інвалідністю з дитинства. З метою реалізації права на отримання відстрочки від призову на військову службу відповідно до пункту 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" позивач подав заяву від 12.02.2026 року про надання відстрочки. Проте, рішенням, оформленим протоколом від 19.02.2026 року № 31, заявнику відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки ним подані всі необхідні документи, які підтверджують здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю другої групи та відсутності інших осіб членів сім`ї першого ступеня споріднення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Зазначав, що комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у зв`язку з тим, що у діда заявника є член першого ступеня споріднення його дочка ОСОБА_4 , яка за станом здоров`я не потребує постійного догляду та може здійснювати догляд за своїм батьком.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, військовозобов`язаний перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
За результатами розгляду заяви від 12.02.2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" позивачу було відмовлено рішенням Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформленим протоколом №31 від 19.02.2026 року.
У рішенні зазначено, що у наданні відстрочки відмовлено через відсутність усіх необхідних документів для надання (оформлення) відстрочки за підставою, передбаченою п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (при неможливості отримати відомості через АІТС "Оберіг"), а саме:
1) заявник повідомляє про здійснення постійного догляду за родичем другого ступеня споріднення з ІІ групою інвалідності - дідом з боку матері;
2) члени сім`ї (не більше одного) другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею, мають право на отримання відстрочки за певної умови - за відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько - консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
3) у діда заявника - ОСОБА_5 , 1953 р.н. - наявна родичка 1 ступеня споріднення - дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , щодо якої відсутній належний медичний документ із закріпленим висновком про її особисту потребу у постійному догляді;
4) у повному витязі з актового запису про народження ОСОБА_7 (на дівочому прізвищі - ОСОБА_8 ) зазначається, що вона є другою дитиною у ОСОБА_9 , яка перебувала у шлюбі з ОСОБА_10 , але будь-які відомості про першу дитину, яка може бути по відношенню до ОСОБА_11 родичем 1 ступеня споріднення, у справі відсутні.
Не погодившись із рішенням №31 від 19.02.2026 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Основного Закону України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (надалі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Закон України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (надалі - Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №3543-ХІІ, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною першою статті 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а саме: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.
Своєю чергою, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до пункту 14 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
Отже право на відстрочку за зазначеною нормою мають ті члени сім`ї другого ступеня споріднення, які здійснюють постійний догляд за особою з інвалідністю I або II групи за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду, що підтверджується офіційним висновком уповноваженого органу.
В обґрунтування позовних вимог повивач зазначає, що його дід ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи, за висновком про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, наданим Комунальним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Полтавської міської ради" потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
ОСОБА_1 проживає спільно з ОСОБА_2 , на підтвердження чого надав витяг від 10.02.2025 вих.№01-12-05.1-06/320.
Також позивач зазначив, що його мати - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не може здійснювати догляд за рідним батьком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки зайнята постійним доглядом за неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що є особою з інвалідністю з дитинства.
Надаючи оцінку вказаним обставинам суд звертає увагу на те, що за змістом положень пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" умовами для реалізації права на відстрочку є:
по-перше, зайнятість військовозобов`язаного, який є членом сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, постійним доглядом за такою особою;
по-друге, відсутність членів сім`ї першого ступеня споріднення із зазначеною особою, крім випадку коли такі члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Тобто, лише сукупність наведених обов`язкових обставин (фактів) надають законні підстави для отримання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за цією підставою.
При цьому, інші об`єктивні або суб`єктивні чинники, як-то небажання таких членів виконувати цей свій обов`язок, не свідчать про дотримання такої обов`язкової умови для набуття військовозобов`язаним права на відстрочку відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як відсутність членів сім`ї першого ступеня споріднення, які відповідно до закону повинні утримувати визначених даною нормою осіб з інвалідністю.
Законодавство України передбачає, що члени сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, діти, подружжя) мають пріоритетний обов`язок щодо догляду за своїми родичами, які через інвалідність або похилий вік потребують постійного піклування.
Важливо звернути увагу й на те, що приписами пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" наявність членів сім`ї першого ступеня споріднення допускає надання військовозобов`язаному відстрочки лише у разі підтвердження неможливості виконання відповідних обов`язків такими членами сім`ї першого ступеня споріднення.
Матеріали справи не місять доказів, що ОСОБА_12 потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або не може здійснювати догляд за рідним батьком ОСОБА_2 з об`єктивних причин.
У свою чергу, норма пункту 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" надає право військовозобов`язаному на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації виключно за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення у особи з інвалідністю І чи ІІ групи або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
Отже, враховуючи наявність у діда позивача родича першого ступеня споріднення та відсутність у нього потреби постійного догляду, відповідачем обґрунтовано відмовлено у наданні відстрочки від призову на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Таким чином, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У Х В А Л И В:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.Б. Головко