ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
09 вересня 2026 року м. Полтава Справа № 440/12029/26
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бевза В.І., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Морозова Вадима Юрійовича про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 04.09.2026 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі відомостей Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 07.06.2022;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі відомостей Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 07.06.2022 року.
07.09.2026 до суду від представника позивача адвоката Морозова Вадима Юрійовича надійшла заява про забезпечення позову, у якій він просить суд:
- вжити заходів забезпечення позову у справі № 440/12029/26 шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та його структурним підрозділам вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання законної сили остаточним рішенням суду у даній справі;
- вжити заходів забезпечення позову у справі № 440/12029/26 шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та його структурним підрозділам приймати наказ про мобілізацію та зарахування ОСОБА_1 списків особового складу будь-яких військових частин Сил оборони України до набрання законної сили остаточним рішенням суду у даній справі.
Дана заява обґрунтована тим, що існує реальна та очевидна небезпека того, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову до ухвалення остаточного рішення у справі № 440/12029/26 зробить судовий захист прав Позивача ілюзорним, а виконання майбутнього рішення суду - неможливим. Обраний спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, не зупиняє роботу Відповідача в цілому, не перешкоджає виконанню ним державних функцій щодо інших громадян, а лише тимчасово блокує зміну правового статусу Позивача до набрання законної сили рішенням суду.
До заяви про забезпечення позову додано квитанція про сплату судового збору, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер адвоката.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову та додані до неї матеріали до подання позову, суд здійснює наступні висновки.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із статтею 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов`язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 77 КАС України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях позивача, як і суду.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Водночас, позивачем не надані суду жодні підтверджуючі документи, що свідчать саме про вжиття відповідачем будь-яких мобілізаційних дій щодо позивача, дій щодо призову позивача на військову службу, проходження ВЛК або порушення відповідачем норм чинного законодавства щодо мобілізаційних заходів.
Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Сама ж лише незгода позивача із діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Отже, відсутні докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Позивачем не доведена наявність підстав, визначених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Суд зазначає, що оцінка оскаржуваній у цій справі бездіяльності може бути надана під час розгляду справи по суті з урахуванням доказів, наданих суду чи здобутих судом, стверджувати про правомірність чи неправомірність рішень, дій чи бездіяльності відповідача на даний час неможливо.
Так, відповідно до статті 192 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Таким чином, саме на стадії розгляду справи по суті суд з`ясовує обставини справи, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та досліджує зібрані докази.
У розглядуваній справі має бути дотриманий пропорційний баланс між правами та інтересами позивача та наслідками впливу заходів забезпечення позову, а також додаткове співвідношення наслідків від вжиття чи невжиття заходів забезпечення позову загальносуспільним (загальнодержавним) інтересам в умовах воєнного стану під час проведення мобілізації.
Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову до подання позову, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити представнику позивача ОСОБА_1 адвокату Морозову Вадиму Юрійовичу у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.І. Бевза