ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/3542/26
31 серпня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В. за участю:
секретаря судового засідання Багрій О.А.
представників відповідача Пошва В.М., Лабівка В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Тернопільській області.№8463/19-00-07-04 від 18 травня 2026 року.
Позов обґрунтований тим, що позивач вважає протиправним та таким, що підлягає до скасування податкове повідомлення-рішення №8463/19-00-07-04 від 18 травня 2026 року згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів на суму 356410,29 грн. Просить врахувати, що у даному випадку ФОП ОСОБА_1 не є тим суб`єктом господарювання, який проводить розрахункові операції безпосередньо в місці реалізації товару та фактично отримує кошти за придбаний споживачем товар через торговельний інтернет-майданчик через небанківські фінансові установи, які отримали ліцензію Національного банку України виключно в безготівковій формі. Вказує, що 05.12.2022 позивач ФОП ОСОБА_1 (Замовник) підписав заяву-приєднання до публічного Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень із Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВА ПОШТА» (Експедитор). Зауважує, що при реалізації товарів через торговельні інтернет-майданчики ФОП ОСОБА_1 не отримує безпосередньо коштів від споживача, а отримує такі кошти від фінансової компанії, розрахунки з якою для останнього є безготівковими. При цьому, реалізація товару через мережу Інтернет не передбачає в собі чітко визначеного місця реалізації товару (послуги), а за місцем проведення розрахунку за товар позивач не отримує коштів. Такі грошові кошти надходять ФОП ОСОБА_1 в безготівковій формі від фінансових установ. Розрахунки у готівковій формі безпосередньо з ФОП ОСОБА_1 не здійснюються, всі розрахунки проводяться із залученням фінансових компанії.
Ухвалою суду від 08.06.2026 позовну заяву залишено без руху, та у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Ухвалою суду від 22.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 20.07.2026 о 11:00 год.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні даного позову повністю. Зокрема, вказує, що розрахункові операції в безготівковій формі при продажу товарів покупцям на загальну вартість 238739,86 грн. через експедитора ТОВ «НОВА ПОШТА» з оплатою за товари при їх отриманні, шляхом переказу коштів через ТОВ «НоваПей» на поточний рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведено із порушенням порядку проведення розрахунків, а саме: не проведено через ПРРО розрахункові операції на суму 238739,86 грн., не створено та не видано особам, які отримали товар через експедитора ТОВ «НОВА ПОШТА» розрахункові документи встановленої форми та змісту. В перше не проведено розрахункову операцію на суму 3399,00 грн. із порушенням, порядку проведення розрахунків, а всі наступні на суму 235340,86 грн. Таким чином, зазначає, що контролюючим органом встановлено порушення пункту 1 та 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року, із змінами та доповненнями (далі - Закон України № 265/95-ВР). Зауважує, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не було жодних зауважень до складеного акту фактичної перевірки, що підтверджується його підписом на акті фактичної перевірки. Просить врахувати, що позивач здійснював систематичну господарську діяльність з дистанційного продажу товарів через мережу Інтернет із доставкою товарів покупцям за допомогою ТОВ «НОВА ПОШТА», а отримання оплати за такі товари здійснювалося шляхом переказу коштів через ТОВ «НоваПей» на поточний рахунок позивача. Відповідно до банківських заключних виписок з 01.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 31.03.2025, з 01.04.2025 по 30.04.2025 позивач отримував від ТОВ «НоваПей» переказ коштів по платежам, прийнятим від населення за товари. Загальна сума таких надходжень за перевіряємий період становила 470664,86 грн., з яких лише 231925,00 грн. були проведені через ПРРО, тоді як сума безготівкових розрахунків по платежам прийнятих від покупців через ТОВ «НоваПей» в розмірі 238739,86 не проведено через ПРРО та не видано розрахункових документів встановленої форми та змісту на відповідну суму розрахункових операцій, що і стало підставою для висновку про порушення вимог пункту 1 та 2 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР. Вважає, що ТОВ «НоваПей» не є стороною договору купівлі-продажу, укладеного між продавцем та покупцем, не набуває права власності на товар, не визначає його істотних умов, не здійснює реалізацію товару та не виступає самостійним покупцем. Її діяльність обмежується наданням платіжної послуги, тобто прийняттям коштів від платника та їх подальшим переказом отримувачу. Таким чином, участь ТОВ «НоваПей» не припиняє та не замінює основного грошового зобов`язання покупця перед продавцем, а лише забезпечує його виконання. Додатково слід зазначити, що ТОВ «НоваПей» є платіжною установою, а не банком, а тому сама по собі участь цієї юридичної особи у проведенні платежу не може автоматично свідчити про наявність передбачених статтею 9 Закону України №265/95-ВР підстав для незастосування РРО/ПРРО.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю. Серед іншого, вказує, що позивач веде господарську діяльність відповідно до норм чинного законодавства, здійснює проведення розрахункових операцій через РРО у разі законодавчої необхідності, зокрема отримання коштів готівкою, отримання коштів за допомогою системи Way For Pay чи еквайрингу, а також у разі отримання авансового платежу, про що відображено у банківських виписках, однак у разі відправлення замовлення з післяплатою, такий не роздруковується та не видається, оскільки позивач немає на це законних підстав. Тобто у разі відмови від отримання і оплати товару такий товар у нього не вибуває, а розрахункова операція не відбувається. Сама суть проведення розрахункових операцій через РРО та видачі відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків) при розрахунках із суб`єктами господарювання у готівковій формі чи за допомогою банківських карток полягає у тому, щоб суб`єкт господарювання вів прозорий та відкритий облік господарської діяльності, показував усі доходи та не приховував будь-яких доходів, які не обліковуються, внаслідок чого до державного бюджету у повному обсязі надходитимуть податки. Позивач відобразив усі госпрозрахункові операції, всі кошти, що надходили відображено на розрахунковому банківському рахунку та надані під час проведення перевірки.
Представник відповідача подав до суду заперечення (на відповідь на відзив), в яких просить відмовити у задоволенні позову повністю. Серед іншого, вказує, що ТОВ «Нова Пей» надає послугу виключно на переказ коштів отримувачу, і не є стороною правовідносин в договорі купівлі-продажу товару між продавцем та покупцем, що виконується дистанційним способом. Фіскальний чек, що надається ТОВ «Нова Пей» покупцю підтверджує лише факт надання послуги з виконання платіжної операції та не є документом, що підтверджує факт купівлі-продажу товару.
20.07.2026 у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні постановлено ухвалу із занесенням до Протоколу судового засіданні про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.08.2026 о 11:00 год.
Ухвалою суду від 18.08.2026 постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
20.08.2026 у відкритому удовому засіданні оголошено перерву до 31.08.2026 о 10:00 год.
31.08.2026 у відкрите судове засідання позивач та його представник не прибули, представник позивача подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без участі позивача та представника позивача на підставі наявних у справі матеріалів (в порядку письмового провадження), позов підтримують повністю та просять його задовольнити в повному обсязі.
У відкритому судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили, просили відмовити в його задоволенні повністю з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях.
Як встановлено судом, посадовими особами Головного управління ДПС у Тернопільській області на підставі п. п. 75.1.3, п. 75.1 ст.75, п. п. 80.2.2, 80.2.7. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) з метою контролю за дотриманням платником податків норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами) та відповідно до наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 21 квітня 2026 року № 626-п про проведення фактичної перевірки, направлень на проведення перевірки від 21.04.2026 № 1033/07-04, від 21.04.2026 № 1034/07-04, від 21.04.2026 № 1035/07-04 проведено в період з 23.04.2026 по 01.05.2026 фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ,, за адресою провадження діяльності: АДРЕСА_1 .
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 01.05.2026 року реєстраційний номер №6622/Ж5/19-00-07-04/3802505372, яким встановлено порушення позивачем пункту 1 та 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" №265/95-ВР" від 06.07.1995, із змінами та доповненнями.
Після цього, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №8463/19-00-07-04 від 18.05.2026, яким, за вказане вище порушення, застосовано суму штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій, в сумі 356410,29 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (надалі, ПК України), фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Між тим, згідно з п.п.80.2.7 п.80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Згідно з абз. 1-4 пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Абзацами п`ятим і шостим пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 сформулював правовий висновок, що у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у вказаній постанові зазначив, що під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Також у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Отже, у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Судова палата акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Перевіряючи питання дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України у даній адміністративній справі, суд виходить з того, що у наказі про проведення перевірки підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: «На підставі пп. 75.1.3, п.75.1 ст..75, п.п. 80.2.2, 80.2.7, п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України».
Таким чином, зі змісту вказаного наказу вбачається, що у ньому наведена правова підстава для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.2 ПК України), проте відсутня фактична підстава, яка є передумовою для її проведення (не містить жодних посилань на отримання податковим органом будь-якої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, або інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи).
Отже, у зазначеному наказі жодним чином не обґрунтовано, що саме зумовило необхідність проведення перевірки позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало підставою для її проведення, а також не вказано мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримані встановлені правовими нормами умови та порядок прийняття рішення про проведення перевірки.
Вказане підтверджується також і судовою практикою Верховного Суду, сформованою у справі № 380/11701/24 (постанова від 30.10.2025).Як встановила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
Щодо суті виявленого контролюючим органом порушення, суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Згідно зі статтею 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Згідно з абзацами 5, 6 статті 2 Закону №265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій - це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Виходячи з викладеного, розрахунковою операцією, серед іншого є така операція, коли суб`єкт господарювання приймає (отримує) від покупця готівкові кошти, платіжні картки, платіжні чеки, жетони тощо безпосередньо за місцем реалізації товарів (послуг), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що суб`єкти господарювання, які здійснюють приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видачу готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця, зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
При цьому, місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
За правилами пунктів 12, 14 частини 1 статті 9 Закону №265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо); при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.
Як встановлено судом, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність, та перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01.12.2022 року, що підтверджується Витягом з реєстру платників єдиного податку №13457 від 17.11.2022.
Свою діяльність позивач здійснює шляхом продажу товарів через мережу Інтернет, тобто шляхом вкладення товару у відправлення.
05.12.2022 позивач ФОП ОСОБА_1 (Замовник) підписав заяву-приєднання до публічного Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень із Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВА ПОШТА» (Експедитор).
Відповідно до пунктів 2.2 - 2.4 Договору Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення (далі - Послуги), а Замовник зобов`язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених Договором.
Експедитор надає Замовнику послуги на умовах цього Договору та згідно з Умовами, затвердженими Експедитором. За надані Експедитором послуги Замовник сплачує Експедитору винагороду згідно з чинними тарифами Експедитора, розміщеними на офіційному сайті Експедитора novaposhta.ua.
На підставі цього Договору товар ФОП ОСОБА_1 доставляється Експедитором у пункти його видачі (відповідні від ділення нової пошти).
19.12.2022 ФОП ОСОБА_1 (Отримувач) підписав заяву-приєднання №449143802505372 до умов публічного Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів із Товариство з обмеженою відповідальністю «НоваПей» (Платіжна установа).
Відповідно до типової форми Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів ТОВ «НоваПей», що був чинним з 28.04.2023 по 30.04.2025, ТОВ «НоваПей» (надалі, «Платіжна установа»), що здійснює свою діяльність на підставі Ліцензії Національного банку України на надання фінансових платіжних послуг №21/770-рк від 28.04.2023 (рішення про включення до Реєстру платіжної інфраструктури, що ведеться Національним банком України, від 28.04.2023 № 21/770- рк), в особі Генерального директора Кривошапка Андрія Володимировича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Отримувач - суб`єкт господарювання, який підписав Заяву про приєднання (надалі - «Заява») до умов Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (для суб`єктів господарювання) (надалі - «Отримувач»), з іншої сторони, уклали цей Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку шляхом підписання Отримувачем Заяви.
Пунктом 1.1 цього Договору визначено, що Платіжна установа бере на себе обов`язки щодо надання Отримувачу платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, в тому числі приймання Платежів на користь Отримувача, а Отримувач зобов`язується сплатити винагороду за надані Платіжною установою платіжні послуги відповідно до умов Договору.
Зазначеним Договором визначено, що експедитором, який надає послуги з організації перевезення відправлень є ТОВ «НОВА ПОШТА».
Відтак, суд вважає, що саме на підставі вищезазначеного Договору, ТОВ «НоваПей» перераховує у безготівковій формі грошові кошти ФОП ОСОБА_1 .
Таким чином, при реалізації товарів через торговельні інтернет-майданчики ФОП ОСОБА_1 не отримує безпосередньо коштів від споживача, а отримує такі кошти від фінансової компанії, розрахунки з якою для останнього є безготівковими.
При цьому, реалізація товару через мережу Інтернет не передбачає в собі чітко визначеного місця реалізації товару (послуги), а за місцем проведення розрахунку за товар позивач не отримує коштів. Такі грошові кошти надходять ФОП ОСОБА_1 в безготівковій формі від фінансових установ. Розрахунки у готівковій формі безпосередньо з ФОП ОСОБА_1 не здійснюються, всі розрахунки проводяться із залученням фінансових компанії.
На думку суду, оплата товару, реалізованого ФОП ОСОБА_1 кінцевим споживачам через торговельні інтернет-майданчики, здійснюється із залученням у тому числі зазначеної фінансової компанії (ТОВ «НоваПей») та проводиться наступним чином:
- кінцевий споживач ініціює грошовий переказ з метою оплати вартості товару, придбаного через мережу Інтернет, через фінансову компанію шляхом внесення готівкових або безготівкових коштів (із застосуванням банківської карти) для подальшого їх переказу позивачу;
- грошові кошти внесені кінцевими споживачами (у готівковій або безготівковій формі) в якості оплати за товар позивача зараховуються на рахунок відповідної фінансової компанії та в подальшому, згідно умов договорів, укладених позивачем з фінансовими компаніями, перераховуються на рахунок позивача;
- фінансова компанія видає кінцевому споживачу фіскальний чек на підтвердження отримання від нього готівкових або безготівкових коштів (із застосуванням банківської карти).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 року №1591-IX (далі Закон №1591-IX) безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів.
Пунктами 53, 56, 57 частини першої зазначеної статті Закону №1591-IX встановлено, що переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача; платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього; платіжна послуга - передбачена цим Законом діяльність надавача платіжних послуг з виконання та/або супроводження платіжних операцій.
Частиною другою статті 41 Закону №1591-IX встановлено, що ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3) надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи.
Підпунктом 5 пункту 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (далі - Положення № 148) встановлено, що готівкові розрахунки/розрахунки готівкою - платежі готівкою суб`єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.
Згідно з пунктом 10 Положення № 148 визначено, що розрахунки суб`єктів господарювання та фізичних осіб у разі їх здійснення готівкою без відкриття поточного рахунку шляхом унесення готівки до банків або небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, для подальшого її переказу на рахунки інших суб`єктів господарювання або фізичних осіб для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.
З урахуванням наведеного у сукупності можна виснувати, що якщо споживач (клієнт) замовив товар через мережу Інтернет, зокрема, на вебсайті продавця (зокрема, в інтернет-магазині) на умовах післясплати (під час отримання товару) з використанням послуг небанківських установ, які здійснюють зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, і не здійснював передоплату за нього, а доставку товару здійснила служба доставки на підставі договору про передачу такій службі товару для доставки покупцю, то дії продавця щодо отримання від небанківських установ коштів не відповідають ознакам поняття «розрахункова операція», визначеного у статті 2 Закону №265/95-ВР.
Отже, позивач при реалізації товарів через мережу Інтернет (торговельні інтернет-майданчики тощо) на умовах післяплати з використанням послуг служби доставки та небанківської установи, не отримував безпосередньо від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, а отримував кошти, перераховані як оплата за товар від небанківської установи, розрахунки з якою для позивача були безготівковими.
Так, відповідно до банківських заключних виписок з 01.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 31.03.2025, з 01.04.2025 по 30.04.2025 позивач отримував від ТОВ «НоваПей» переказ коштів по платежам, прийнятим від населення за товари, серед іншого, сума безготівкових розрахунків по платежам прийнятих від покупців через ТОВ «НоваПей» склала 238739,86 грн.
Суд вважає, що сама суть проведення розрахункових операцій через РРО та видачі відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків) при розрахунках із суб`єктами господарювання у готівковій формі чи за допомогою банківських карток полягає у тому, щоб суб`єкт господарювання вів прозорий та відкритий облік господарської діяльності, показував усі доходи та не приховував будь-якої готівки, яка не обліковується, внаслідок чого до державного бюджету у повному обсязі надходитимуть податки. В даному випадку, позивач здійснюючи свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства, отримував грошові кошти у безготівковій формі від ТОВ «НоваПей» (роблячи це відкрито та прозоро), не приховуючи будь-якого доходу.
Більш того, під час проведення перевірки фіскальним органом не було виявлено будь-яких порушень щодо невідповідності реального обсягу здійснених господарських операцій наявній документації щодо діяльності позивача, що також підтвердили представники апелянта у судовому засіданні.
Отож, у сукупності наведених вище обставин, перевіряючи спірне податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам частини другої ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає до скасування.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб`єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов`язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 3 КАС України.
На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростували твердження позивача про протиправність спірних податкових повідомлень - рішень.
Таким чином, позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №8463/19-00-07-04 від 18.05.2026.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного правління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 09 вересня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46003 код ЄДРПОУ 44143637).
Головуюча суддя Дерех Н.В.