ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/3920/26
08 вересня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 через представника звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільський області, відповідач), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 09.06.2026 № 104250017700 щодо відмови в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з моменту звернення, а саме з 02.06.2026;
зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з моменту звернення, а саме з 02.06.2026.
Позов обґрунтований тим, що позивач звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII), подавши необхідні документи. Рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 09.06.2026 їй відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки позивачем не підтверджено 4 роки проживання станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіологічного контролю та відсутністю у неї загального страхового стажу не менше 26 років.
Представник позивача не погоджується з такою відмовою органу пенсійного фонду та зазначає, що ОСОБА_1 належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, на підтвердження чого надане відповідне посвідчення, та має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки проживала та працювала на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 роки станом на 01.01.1993. Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. При цьому у позивача наявний стаж 21 рік 8 місяців, а необхідно 15 років, а тому вона має право на призначення пенсії.
З огляду на такі обставини та відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
ГУ ПФУ в Тернопільській області у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та зазначає, що рішенням від 09.06.2026 ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком. Страховий стаж особи становить 21 рік 08 місяців 26 днів. На момент звернення за призначенням пенсії позивачкою не підтверджено факт проживання або роботи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 роки (03 роки 11 місяців 02 дні) та у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факту фізичного перебування особи, яка постійно проживала або постійно працювала у зоні посиленого радіологічного контролю. У задоволенні позову просить відмовити повністю.
ГУ ПФУ в Тернопільській області надані матеріали відмовної пенсійної справи позивача.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.06.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII (а.с.49). До заяви долучила копії документів, необхідних для призначення пенсії.
За принципом екстериторіальності така заява розглядалася ГУ ПФУ в Тернопільській області, рішенням якого від 09.06.2026 № 104250017700 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання (роботи) станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіологічного контролю та страхового стажу, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
У рішенні вказано, що вік заявниці становить 57 років 5 місяців, страховий стаж особи складає 21 рік 8 місяців 26 днів.
Ще у рішенні зазначено, що згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема в період з 01січня 2024 по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Відтак, у 2024 році право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мають особи за наявності страхового стажу не менше 26 років.
Згідно з пунктом 11 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3 річного віку мати не працювала. Час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення; заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; документів про те, що до досягнення дитиною 12 річного віку один з батьків не працював.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не враховано період догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку, оскільки відсутня заява особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що батько не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На момент звернення за призначенням пенсії позивачкою не підтверджено факт проживання або роботи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - не менше 4 роки (03 роки 11 місяців 02 дні) та у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутнє (а.с.11).
Позивач вважає, що відмова ГУ ПФУ в Тернопільській області у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку є протиправною, порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду з цим позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначено статтею 55 Закону №796-ХІІ. Згідно з частиною третьою цієї статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Приписами пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - зменшення віку передбачено на 2 роки* та додатково 1 за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
*Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз наведених положень Закону свідчить, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року.
При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.
Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, але постійного проживали/постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, з розрахунку - 1 рік за 3 роки проживання/роботи.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону (частини друга та третя статті 55 Закону №796-XII).
Виходячи зі змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.
За умовами частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII.
Положення Закону №796-ХІІ за дотриманням умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше 5 років, та, відповідно, необхідний стаж.
Зі змісту рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 09.06.2026 слідує, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання (роботи) станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіологічного контролю.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1).
У підпункті 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 наведено перелік документів, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи, а саме:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Житомирською або Київською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Судом встановлено, що 15.12.2005 Київська обласна державна адміністрація видала ОСОБА_1 посвідчення громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), серії НОМЕР_1 (а.с.34).
Водночас для отримання права на пільгу - призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку (зменшення необхідного стажу) наявність цього посвідчення не є достатньої умовою, натомість суд має встановити факт проживання/роботи позивачки з 26.04.1986 по 01.01.1993 не менше 4 років у зоні посиленого радіологічного контролю. При виконанні цієї умови, у разі проживання/роботи особи з 26.04.1986 по 31.07.1986 у зоні посиленого радіологічного контролю - виникає право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку 2 роки, а в разі проживання до 01.01.1993 не менше 4 років - наявне право на пільгу щодо зменшення пенсійного віку на 1 рік за кожні 3 роки проживання/роботи.
Так, у матеріалах пенсійної справи позивача наявні копії наступних документів, зокрема:
довідка №601 від 23.10.2023, видана Білоцерківським фаховим коледжем сервісу та дизайну про те, що ОСОБА_2 дійсно навчалася в СПТУ №12 та проживала без реєстрації в гуртожитку №1 в місті Біла Церква Київської області з 01.09.1986 по 20.07.1987 (10 місяців 20 днів, а.с.46);
довідка №1627/06-04 від 18.10.2023, видана трудовим архівом Білоцерківської міської ради Київської області, за змістом якої згідно наказів директора Білоцерківської трикотажної фабрики імені 8-го Березня з особового складу за 1987-1990 роки ОСОБА_3 значиться швачкою мотористкою 3-го розряду, швачкою 3-го розряду цеху №4 з 20.07.1987 по 27.07.1990 (3 роки 0 місяців 8 днів, а.с.39);
довідка №589 від 08.11.2023, видана комунальним некомерційним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківський пологовий будинок», про перебування ОСОБА_2 в Білоцерківському пологовому будинку з 16.08.1991 по 20.08.1991 (5 днів, а.с.38).
Отож, у спірних правовідносинах за наданими документами пенсійним органом підтверджено факт проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - 3 роки 11 місяців 2 дні.
Разом з тим, відповідачу надавалася копія довідки №60 від 26.05.2026, видана приватним акціонерним товариством «Софія», згідно з якою ОСОБА_2 , яка працювала з 21.08.1990 по 01.01.1994 в цьому товаристві, була в декретній відпустці з червня 1991 по жовтень 1991 року 180 календарних днів, як вагітна жінка, яка проживала у 4 зоні і користувалася пільгами, які передбачував Закон №796-XII (а.с.40).
Такий доказ суд оцінює критично, оскільки в період з 21.08.1990 по 01.01.1994 позивач працювала в приватному акціонерному товаристві «Софія», яке знаходиться в місті Бровари Київської області, а тому фізично не могла постійно перебувати у місті Біла Церква Київської області, що було віднесене до зони посиленого радіологічного контролю. Не вбачається зі змісту вказаної довідки і проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю під час її перебування в декретній відпустці з червня 1991 по жовтень 1991 року 180 календарних днів.
Більше того, не може бути взята до уваги судом і інформація Білоцерківської міської ради Київської області №15.2-03/2994 від 30.11.2023 про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не позивача (а.с.35).
Жодних належних і допустимих доказів щодо фактичного проживання (роботи) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зоні посиленого радіологічного контролю у період з 26.04.1986 по 01.01.1993, окрім тих, які відповідач зарахував, матеріали справи не містять.
Щодо мотивації представника позивача про те, що 15.12.2005 Київська обласна державна адміністрація видала ОСОБА_1 посвідчення громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), то відповідно до зазначеного посвідчення позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом № 796-ХІІ, тобто такий доказ підтверджує права на пільги і компенсації, встановлені Законом № 796-ХІІ. Однак право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки постійного проживання, роботи, але не більше 5 років, виникає за умови, що позивачка станом на 01.01.1993 постійно прожила або відпрацювала у цій зоні не менше чотирьох років.
Також суд зауважує, що у підпункті 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено перелік документів, що додаються до заяви про призначення пенсії за віком, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку (наведений у рішенні вище). Враховуючи цей перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, суд зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Наведене узгоджується з правою позицією Верховного Суду відображеною, зокрема, у постановах від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23.
При вирішенні цього спору суд відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) також враховує висновки Верховний Суд щодо застосування норм права, зокрема, викладені в постановах від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22, від 02.10.2024 у справі № 500/551/23, у яких Верховний Суд зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що доказами, долученими до матеріалів справи, не підтверджено факт постійного проживання (роботи) позивача в зоні посиленого радіологічного контролю понад 4 роки станом на 01.01.1993, що має наслідок недотримання умови для зниження пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону № 796-ХІІ. Відтак ОСОБА_1 не має права ні на зниження пенсійного віку за початковою величиною (2 роки), ні за додатковою величиною (1 рік за 3 роки проживання).
Обставини щодо наявності у позивача необхідного страхового стажу в такому випадку вже не мають жодного правового значення.
Територіальні органи Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення пенсії на пільгових умовах мають перевірити фактичне постійне проживання чи працевлаштування саме на території, які віднесені до зони посиленого радіологічного контролю, про що заявник має надати відповідні довідки. У цій справі, перевіряючи факт наявності підстав для призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідач встановив відсутність достатнього періоду фактичного проживання ОСОБА_1 на території, яка віднесена до зони посиленого радіологічного контролю, для зменшення пенсійного віку, відтак, діяв правомірно та обґрунтовано.
Отож, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження періоду постійного фізичного проживання/роботи позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років, як того вимагає Порядок №22-1, ГУ ПФУ в Тернопільській області спірним рішенням від 09.06.2026 правомірно було відмовлено в призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-ХІІ.
Водночас суд зауважує, що позивач не позбавлена права зібрати додаткові належні і допустимі докази (як-от: будинкову книгу, картку реєстрації місця проживання, відомості реєстрації місця проживання тощо) та у разі наявності умов для вирішення питання про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку повторно звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду України з відповідною заявою та такими додатковими документами.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, в позові слід відмовити.
З огляду на ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 243-246, 255, 258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У зв`язку з тим, що закінчення строку для ухвалення судового рішення, визначеного статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, припало на період відпустки судді з 24.08.2026 по 07.08.2026, то повний текст рішення складено та підписано у перший робочий день судді після закінчення відпустки 08 вересня 2026 року.
Cуддя Чепенюк О.В.