Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 вересня 2026 р. № 520/13497/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
У С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.04.2022 по 31.12.2022 року основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити з 01.04.2022 по 31.12.2022 року перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 року для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 09.02.2023 року основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити з 01.01.2023 по 09.02.2023 року перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023 року для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, за 2022, 2023 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року;
- зобов`язати військову частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 -2023 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року;
- зобов`язати військову частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2022-2023 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року;
- зобов`язати військову частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2022-2023 роки ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року із урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач нарахував йому грошове забезпечення за період з 01.04.2022 по 09.02.2023 без урахування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року. За доводами позивача, відповідач відмовляє в перерахунку його грошового забезпечення у відповідності до норм чинного законодавства. Зазначене слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 10.06.2026 відкрито спрощене провадження в порядку передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Витребувано у Військової частини НОМЕР_2 : наказ про зарахування та виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини; дані щодо виплати позивачу грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, у тому числі, грошової допомоги на оздоровлення) за 2022-2023 роки, із зазначенням показника розміру прожиткового мінімуму, використаного при обчисленні сум, дані щодо виплати компенсації за щорічну основну та додаткову відпустки, із зазначенням дати фактичного отримання таких коштів. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 подати до суду витребувані документи протягом п`ятнадцяти календарних днів із дня отримання копії даної ухвали.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана сторонам по справі до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач звернувся до суду з пропуском строку, визначеного законом, а виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалась у межах та у спосіб, визначених законодавством, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Указує, що позивачем неправильно визначено відповідача у справі, оскільки Військова частина НОМЕР_2 у спірний період перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_4 , а отже визначений відповідач не володіє даними щодо умов обрахунку грошового забезпечення позивача.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розгляд справи по суті здійснюється з урахуванням надмірного навантаження в Харківському окружному адміністративному суді та з урахуванням днів перебування судді у відпустці у період з 06.07.2026 по 20.07.2026 та з 10.08.2026 по 23.08.2026 включно.
Дослідивши матеріали справи, суд установив такі обставини.
Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 у період з 24.03.2022 по 09.02.2023, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі.
У подальшому, 23.10.2025, на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_4 №59-РС, молодшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за п.п."г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", виключено зі списків особового складу частини (а.с18-19).
Під час проходження позивачем служби йому нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення, що вбачається з довідки від 05.05.2026 №ДВГЗ/387 за період з квітня 2022 по лютий 2023 року включно.
За доводами позивача, у зазначений період йому здійснювалося нарахування та виплата грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а з урахування розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018. Тож з метою захисту свого права на належне грошове забезпечення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України від 20.12.1991 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (далі - Закон №2011-ХІІ).
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.
Так, Постановою № 704 затверджено, зокрема, тарифні розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас, суд зазначає, що Закон України від 05.10.2000 "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" № 2017-III визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій (далі Закон № 2017-III).
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Разом з цим, суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
У зв`язку з цим, суд зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 15.12.2020 №1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закон України від 03.11.2022 № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2021-2023 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Проте, з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закону № 294-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Зазначена правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21.
При цьому, суд уважає за необхідне зазначити, що саме Закон №2011-ХІІ визначає, що розмір грошового забезпечення військовослужбовців визначається саме Кабінетом Міністрів України, а не іншими органами державної влади або законом.
Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" не встановлює розміри посадових окладів військовослужбовців.
Установлюючи (визначаючи) розмір посадового окладу військовослужбовців у 2018 році КМУ технічно не міг порушити приписи Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік", оскільки у 2020 році КМУ не встановлював розмір посадового окладу (не визначав розрахункову величину для визначення посадового окладу), яка не відповідає правовому акту вищої юридичної сили. Вказана вище постанова Верховного Суду з зазначених питань висновків не містить.
З огляду на приписи частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ураховує висновки Верховного Суду при розгляді даної справи.
Суд наголошує на тому, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 294-IX виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача саме з 01.04.2022.
Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у 2022 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року - 2 481 грн.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у 2023 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2 684 грн.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Так, у межах даної справи судом розглядаються позовні вимоги позивача про перерахунок грошового забезпечення за період з 2022 по 2023 роки.
Як було установлено судом, під час проходження позивачем служби позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення, що вбачається з відповідних довідок за спірний період, виготовлених відповідачем (а.с.20-21).
Судом з матеріалів справи встановлено, що грошове забезпечення позивача за період з 01.04.2022 по 09.02.2023 нараховувалося та виплачувалось з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року - у розмірі 1762,00 грн.
Відтак, за викладених вище висновків суду, доводи позивача про неналежне нарахування йому грошового забезпечення за період з 24.03.2022 по 09.02.2023 без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня кожного відповідного календарного року, є обґрунтованими.
Як наслідок, підлягають задоволенню позовні вимоги про перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.04.2022 по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 по 09.02.2023 року, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 та 01.01.2023 року відповідно, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо доводів відповідача, що Військова частина НОМЕР_2 не є належним відповідачем по справі, оскільки виплата грошового забезпечення позивачу у спірний період здійснювалась військовою частиною НОМЕР_4 , на фінансовому забезпеченні якої перебувала Військова частина НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідачем не заперечується, що у спірний період позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Отже, саме відповідачем готувалась первинна облікова документація, на підставі якої здійснювалась у подальшому виплата грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 . Як вбачається з матеріалів справи, саме Військовою частиною НОМЕР_2 підготовлено довідку від 05.05.2026 про нараховані позивачу у спірний період розміри грошового забезпечення. Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії довідки №562/24, з 10.03.2022 відповідач набув статус юридичної особи (а.с.63-64), отже у спірному періоді здійснював первинний облік даних щодо проходження військової служби позивача, а також нарахування та виплату йому грошового забезпечення. Відтак доводи представника Військової частини НОМЕР_2 щодо неналежного відповідача по справі судом до уваги не приймаються.
Тож з урахуванням викладеного, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вбачає підстави для визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.04.2022 по 09.02.2023 року основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого, відповідно, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 року та зобов`язання військову частину НОМЕР_2 здійснити з 01.04.2022 по 09.02.2023 року перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 та на 01.01.2023 року для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог про перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення, що були виплачені у спірний період, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу XXІІІ "Виплата грошової допомоги для оздоровлення" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Згідно з пунктом 6 розділу XXІІІ Порядку № 260, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Так, позивач заявив позовні вимоги про перерахунок виплачених за 2022-2023 роки грошової допомоги на оздоровлення.
Між тим, з наявної в матеріалах справи копії витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 09.02.2023 №41 вбачається зобов`язання виплатити позивачу при звільненні надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання і надбавки за вислугу років та щомісячну премію у розмірі 492% посадового окладу з 01 по 09 лютого 2023 року, а також додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби з 01 по 09 лютого 2023 року.
Зазначено, що грошову допомогу на оздоровлення не отримував.
Долучені до матеріалів справи довідки від 05.05.2026 про виплачене позивачу у спірний період грошове забезпечення відомостей щодо нарахування грошової допомоги на оздоровлення також не містять.
Отже, суд звертає увагу, що грошова допомога на оздоровлення за період 2022-2023 позивачем не отримувалася, а тому відсутні правові підстави для здійснення відповідного перерахунку.
Щодо позовних вимог про перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, що були виплачені у спірний період, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, суд зазначає таке.
Як вбачається з копії військового квитка позивача серії НОМЕР_5 , у період з 24.03.2022 по 09.02.2023 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді командира міномета, звідки з 10.02.2023 був переведений до військової частини НОМЕР_6 . У подальшому, з 21.07.2025 по 23.10.2025 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , звідки вже був звільнений у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Положеннями частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За правилами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
За змістом частини першої статті 10-1 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки (абзац 3 частини чотирнадцятої статті 10-1 Закону № 2011-XII).
Так, в межах даного публічно-правового спору позивачем заявлено позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_2 , зокрема, щодо перерахунку та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2022-2023 роки.
Натомість, як встановлено судовим розглядом, позивач 09.02.2023 звільнений з Військової частини НОМЕР_2 у зв`язку з переведенням на військову службу до військової частини НОМЕР_6 . Отже оскільки позивач не був звільнений відповідачем з військової служби, а переведений на службу до іншої військової частини, Військовою частиною НОМЕР_2 право позивача на виплату компенсації за невикористані ді щорічної основної та додаткової відпусток за 2022-2023 не порушено. Отже в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо питання пропуску позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Ухвалою судді від 01.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.
Від представника позивача 05.06.2026 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якому позивач виклав доводи щодо строку звернення до суду, зазначивши, що про порушення свого права він дізнався з відповіді на адвокатський запит від 07.05.2026, до якого відповідачем було долучено довідки про розміри грошового забезпечення за період 01.04.2022-09.02.2023. За доводами позивача, ним не було пропущено строк звернення до суду.
Зважаючи на доводи представника позивача, з метою запобігання обмеження права позивача на доступ до правосуддя, ухвалою судді від 10.06.2026 було відкрито провадження у справі. Також, судом було витребувано у Військової частини НОМЕР_2 : наказ про зарахування та виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини; дані щодо виплати позивачу грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, у тому числі, грошової допомоги на оздоровлення) за 2022-2023 роки, із зазначенням показника розміру прожиткового мінімуму, використаного при обчисленні сум, дані щодо виплати компенсації за щорічну основну та додаткову відпустки, із зазначенням дати фактичного отримання таких коштів. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 подати до суду витребувані документи протягом п`ятнадцяти календарних днів із дня отримання копії даної ухвали.
У встановлений судом строк та на момент ухвалення судом рішення в даній справі відповідачем частково виконано ухвалу судді, водночас даних щодо виплати компенсації за щорічну основну та додаткову відпустки, із зазначенням дати фактичного отримання таких коштів, матеріали справи не містять.
Отже, судом не встановлено обставин щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.04.2022 по 09.02.2023 року основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 та на 01.01.2023 року.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.04.2022 по 09.02.2023 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 та 01.01.2023 року для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН