Справа № 560/608/26
РІШЕННЯ
іменем України
09 вересня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень на підставі абз. 2, 4, 6, 7 постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11 лютого 2025 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову винагороду у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень на підставі абз. 2, 4, 6, 7 постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11 лютого 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу протиправно відмовлено у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153), оскільки він відповідає законодавчо визначеним критеріям для її отримання.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що солдат ОСОБА_1 був прийнятий на строкову військову службу до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України) 27.10.2021, а 19.06.2023 він змінив вид військової служби - підписав контракт на проходження військової служби у Національній гвардії України. Тобто, станом на 24.02.2022 він вже перебував на строковій військовій службі та в подальшому уклав контракт на проходження військової служби. Термін безпосередньої участі у бойових діях солдата ОСОБА_1 у районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, становить 18 днів. При цьому, у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 30.07.2025 № 942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» (далі - Постанова № 942), 05.09.2025 до військової частини НОМЕР_1 надійшло розпорядження командувача Національної гвардії України від 04.09.2025 № 27/13/3/02-30454-2025, у якому визначено, що до наказів про виплату винагороди включати військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу, виключно за умови, що вони до 13.02.2025 у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025. Позивач зазначеним вимогам не відповідає.
До суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що позивач відповідає встановленим вимогам для отримання спірної винагороди.
До суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивач не спростував твердження, наведені у відзиві.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою від 16.01.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийнятий на строкову військову службу до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України) 27.10.2021 (у віці 21 рік).
Позивач 19.06.2023 підписав контракт на проходження військової служби у Національній гвардії України.
Позивач 01.09.2023 переміщений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 № 260 від 11.09.2023 позивача зараховано в списки особового складу на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 № 352 від 07.12.2023 позивач в цій же військовій частині переведений на іншу посаду.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 22.07.2024 № 605 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України позивач з 06.01.2024 по 23.01.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в с. Вербове Пологівського району Запорізької області.
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_3 від 09.05.2024.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 26.01.2024 № 170 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) позивач 23.01.2024 під час виконання бойового завдання, відповідно до бойового розпорядження, внаслідок скиду боєприпасу з БПЛА в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області, одержав бойове травмування (вибухова травма, вогнепальне осколкове поранення правої навколовушно-жувальної ділянки обличчя, шиї справа, правої надбрівної ділянки, відкрита черепно-мозкова травма).
Згідно з довідками медичної (військово-лікарської) комісії № 53 та № 76 Травма, поранення, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини, позивач визнаний придатним до військової служби.
Згідно з Витягом з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості", позивач станом на 26.11.2025 є особою, стосовно якої відсутні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, наявність незнятої чи непогашеної судимості.
Листом від 16.10.2025 № 43/12-1622 відповідач повідомив позивача про результати розгляду його рапорту від 02.10.2025 щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої пунктом 4 Постанови № 153. Зазначив, що відсутні підстави для виплати винагороди, оскільки позивач станом на 24.02.2022 вже перебував (з 27.10.2021) на строковій військовій службі, та надалі (19.06.2023) уклав контракт на проходження військової служби. При цьому, з урахуванням Постанови № 942 та розпорядження командувача Національної гвардії України від 04.09.2025 № 27/13/3/02-30454-2025 термін безпосередньої участі позивача у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави агресора є недостатнім (18 днів замість за сукупністю не менше шести місяців станом на 13.02.2025).
Листом від 05.11.2025 № 43/12-1739 відповідач, за результатами розгляду рапорту позивача від 23.10.2025 щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої пунктом 4 Постанови № 153, крім вже зазначених у листі від 16.10.2025 № 43/12-1622 відомостей, повідомив, що питання виплати винагороди військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни розкрито у абзаці 4 пункту 4 Постанови № 153, але її виплата позивачу неможлива у зв`язку з внесеними змінами Постановою № 942 та посиланням законодавця виключно на абзац 2 пункту 4 Постанови, а саме - необхідності наявності строку безпосередньої участі у бойових діях, що за сукупністю становить не менше шести місяців.
Позивач, вважаючи порушеними його права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до Постанови № 153, звернувся з позовом до суду.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина 1 статті 9 Закону № 2011-XII).
Кабінет Міністрів України 11.02.2025 прийняв Постанову № 153, відповідно до пункту 3 якої установлено, що учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу.
Абзацом 2 пункту 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Зі змісту наведених норм слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.
У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі.
При цьому, наявність такої складової як травма, поранення пов`язане із захистом Батьківщини виключає таку складову, як брали безпосередню участь у бойових діях, що "за сукупністю становить не менше шести місяців". Положення Постанови № 153 щодо таких осіб чітко говорять про участь у бойових діях "строком менше шести місяців".
Водночас, суд звертає увагу, що Постановою № 942, яка набула чинності 07.08.2025, внесені зміни до Постанови № 153, зокрема, пункт 4 доповнений абзацами 6, 7 такого змісту:
"виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу".
Зважаючи на внесені Постановою № 942 зміни до Постанови № 153, суд зазначає, що законодавець у такий спосіб усунув прогалини цього нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі укладення контракту військовослужбовцями, які проходили строкову військову службу.
Позаяк, інше тлумачення приписів Постанови № 153, на переконання суду, не відповідало б меті прийняття Постанови № 153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та мало б ознаки дискримінації.
Тому суд критично оцінює доводи відповідача про відмову у виплаті одноразової грошової винагороди у певному розмірі з тих підстав, що позивач до укладання контракту проходив строкову військову службу.
Згідно з абзацом 5 пункту 4 Постанови № 153 військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Суд зазначає, що позивач не належить до кола осіб, визначених абзацом 5 пункту 4 Постанови № 153. Протилежного відповідачем не зазначено та жодних доказів, які б спростовували вказаний висновок суду не надано.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що позивач належить до переліку осіб, які мають право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 грн відповідно до пункту 4 Постанови № 153.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Позивач просить про виплату винагороди, але з метою належного захисту його прав, суд вважає, що слід зазначити і про її нарахування.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи відсутність судових витрат у цій справі, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись статтями 6, 9, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану".
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 (один мільйон) грн відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк