Справа №: 343/1357/26
Провадження №: 2-а/343/27/26
РІШЕННЯ
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 вересня 2026 року м.Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого - суддi Лицура І.М.,
секретаря судового засідання - Бойків В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Калуського району Івано-Франківської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову № 957 від 29.05.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивував тим, що 20 травня 2026 року в м.Долина Калуського району Івано-Франківської області його було зупинено працівниками поліції разом з працівниками ТЦК, які в подальшому доставили його до військової частини в АДРЕСА_1 . Працівникам ТЦК він пояснив, що має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а також пред`явив їм всі необхідні документи. Незважаючи на те, що будь-яких протиправних дій з його строни вчинено не було і в нього була чинна відстрочка від мобілізації, його фактично обмежили у свободі пересування. Того ж дня він пройшов ВЛК, де надав документи, які підтверджують, що він здійснює постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю І групи та перебуває на програмному гемодіалізі. Під час перебування у військовій частині будь-яких претензій щодо виконання ним військового обов`язку не висловлювалося, про наявність будь-яких порушень законодавства не повідомлялося, жодних процесуальних документів для ознайомлення та підписання йому не надавалося, лише копія висновку ВЛК. Після завершення всіх заходів його відпустили додому, а 04 червня 2026 року засобами поштового зв`язку йому надійшла постанова № 957 від 29.05.2026 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що він нібито порушив вимоги п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» щодо обов`язку проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025 року особами, які раніше були визнані обмежено придатними до військової служби. Дана постанова винесена безпідставно та не підтверджена належними і допустимими доказами. Жодної інформації про необхідність проходження ВЛК йому не направлялося. Також оскаржувана постанова не містить даних про те, що його було належно повідомлено про час і місце проходження ВЛК саме в строк до 05.06.2025 року. Більше того, відповідачем порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки провадження у справі здійснювалося без його участі, внаслідок чого він був позбавлений можливості скористатися своїми процесуальними правами. Крім того, відповідно до положень ч. 9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Відповідно до п. 2 «Прикінцевих та перехідних положень Закону України 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», визначено строк для проходження медичного огляду до 05.06.2025 року, але про те, що він не виконав дану вимогу в зазначені терміни, відповідач був безпосередньо обізнаний з 06.06.2025 року, відповідно зазначена дата є датою вчинення адміністративного правопорушення та датою його виявлення, однак, оскаржувана постанова складена лише 29.05.2026 року, тобто поза межами строку накладення адміністративного стягнення.
В судовому засіданні представник позивача згідно ордера на надання правничої допомоги серії АТ № 1142294 від 15.06.2026 року (а.с. 20) адвокат Кажук В.Б. заявлені позовні вимоги підтримав, зіславшись на вищевикладені обставини, просив позов задоволити, скасувати постанову № 957 від 29.05.2026 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500,00 грн., а провадження у справі закрити в зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.
Представник відповідача ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_3 подав до суду пояснення по справі (а.с. 36-37), в яких просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити та розгляд справи проводити без їх участі. Свою позицію мотивував тим, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 . 20 травня 2026 року було виявлено, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушив вимоги п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» і абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки, будучи непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у військовий час, не пройшов ВЛК до 05.06.2026 року, за що на нього правомірно накладено штраф у розмірі 25 500,00 грн. Постановляючи оскаржувану постанову, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 діяв правомірно, у межах своїх повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, постанова є обгрунтованою, прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Що стосується строків накладення адміністративного стягнення, то дане адміністративне правопорушення є триваючим, виявлено під час складення адміністративного протоколу 20.05.2026 року. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» вимагав від позивача активних дій у вигляді проходження ВЛК, оскільки ОСОБА_1 мав статус обмежено придатного та був зобов`язаний пройти ВЛК в термін до 05.06.2025 року. Після спливу зазначеного строку зобов`язання ОСОБА_1 не припинилося, останній продовжував перебувати у стані триваючого правопорушення до моменту виконання вимоги закону.
Дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується протоколом № 312 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 20.05.2026 року, складеним начальником групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень лейтенантом юстиції ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 (а.с. 38-39), ОСОБА_1 покладено в провину те, що він у відведений законом період часу не прибув для проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» та абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
За результатами розгляду вказаного протоколу, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_5 винесено постанову № 957 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 29.05.2026 року (а.с. 7-8), якою встановлено, що під час опрацювання матеріалів справи та перевірки даних через реєстр «Оберіг», на підставі протоколу від 20.05.2026 року за вих. № 2845, з`ясовано, що ОСОБА_1 під час дії в Україні особливого періоду порушив вимоги п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» та абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: будучи непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у військовий час від 2011 року, не пройшов військово-лікарську комісію до 05.06.2025 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за що на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500,00 грн.
Згідно ст.ст. 1,3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до п. 2 Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року № 4235-IX, який набрав чинності 15 лютого 2025 року, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом (з 15 лютого 2025 року) зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Таким чином, вказані вище особи (віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом) повинні самостійно ініціювати проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ще з 2011 року будучи обмежено придатним до військової служби на час набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року № 4235-IX, який набрав чинності 15 лютого 2025 року, був зобов`язаний до 5 червня 2025 року пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, однак, цей обов`язок не виконав, тобто порушив вимоги вищевказаного Закону.
При цьому, у даному випадку Закон не зобов`язував органи ТЦК та СП направляти відповідні повістки чи повідомлення громадянам, які є обмежено придатними до військової служби про явку для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, навпаки громадянин, який є обмежно придатним до військової служби, був зобов`язаний самостійно звернутися до відповідного ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання такого направлення.
Тому, позивач, як громадянин України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, не виключений з військового обліку, був зобов`язаний до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.
Суду не надано доказів вжиття позивачем заходів задля отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та проходження такого огляду до 05.06.2025 року.
Отже, позивач порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.
Що стосується доводів позивача про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, то суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Всупереч викладеному посадові особи відповідача склали протокол № 312 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 20.05.2026 року та винесли оскаржувану постанову № 957 від 29.05.2026 року за відсутності позивача, не повідомивши його про дату, час та місце складання протоколу та розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки жодних доказів на спростування такого висновку суду не надано.
Даний факт також підтверджується самим протоколом № 312 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 20.05.2026 року та постановою № 957 від 29.05.2026 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в яких відсутні підписи ОСОБА_1 , не зазначено про його присутність чи відмову від підпису.
Більше того, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складено за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Отже, у спірних правовідносинах має місце порушення принципів Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28 вересня 1977 року, зокрема: право бути вислуханим, що означає, що відносно будь-якого адміністративного акту, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом.
Право бути вислуханим під час розгляду його справи, дійсно віднесено до одного основних складових (принципів) адміністративної процедури.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 2 КАС України, особа має право на участь у процесі прийняття рішення, яке стосується її інтересів.
Право бути почутим, складова частина принципу верховенства права. Суб`єкт владних повноважень повинен застосовувати його, приймаючи рішення, що матиме вплив на права, свободи чи інтереси особи, особливо, якщо це рішення може мати несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймають рішення, має право бути вислуханою суб`єктом владних повноважень: вона може наводити обставини та докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо.
Порушення права особи бути вислуханою, має наслідком протиправність ухваленого суб`єктом владних повноважень рішення, у тому разі, якщо особа мала повідомити інформацію чи надати пояснення.
Водночас, звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, позивачем в обґрунтування своїх вимог зазначено про те, що відповідно до положень ч. 9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення, а відповідно до п. 2 «Прикінцевих та перехідних положень Закону України 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», визначено строк для проходження медичного огляду до 05.06.2025 року, позивач не виконав дану вимогу в зазначені терміни, відповідач був безпосередньо обізнаний про таке порушення з 06.06.2025 року, відповідно зазначена дата є датою вчинення адміністративного правопорушення та датою його виявлення, а оскаржувана постанова була складена лише 29.05.2026 року, тобто поза межами строку накладення адміністративного стягнення.
З цього приводу суд дійшов до наступних висновків.
Згідно ч. 9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відтак, за змістом ст. 38 КУпАП, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягає, зокрема, в невиконанні позивачем обов`язку проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05 червня 2025 року, не носить характеру триваючого, оскільки зазначена кінцева дата виконання вказаного обов`язку, тобто закон чітко встановив фіксовану кінцеву дату для виконання цього обов`язку, тому таке правопорушення є разовим (завершеним), а не триваючим і вважається остаточно вчиненим на наступний день після спливу визначеного законом строку - 6 червня 2025 року.
Також, суд акцентує увагу на тому, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, день виявлення адміністративного правопорушення не тотожний дню складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах № 461/1393/16-а від 21 листопада 2019 року та № 149/2498/17 від 28 лютого 2019 року.
День вчинення правопорушення - це день, коли відповідне правопорушення було вчинено особою. За обставин цієї справи таким днем є 06.06.2025, тобто наступний день, що слідує за граничним днем 05.06.2025, чітко визначеним Законом 3621- ІХ, до якого, включно, суб`єкти зобов`язані були самостійно пройти повторний медичний огляд.
День виявлення правопорушення - це день, коли посадова особа чи орган, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, дізналися чи за всіма об`єктивними ознаками повинні були дізнатися про те, що особа вчинила адміністративне правопорушення.
За таких обставин суд зазначає, що строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, становить три місяці з дня його виявлення, тобто у відношенні до позивача перебіг такого строку почався 06 червня 2025 року.
Водночас, розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувся 29.05.2026 року, тобто поза межами строків, встановлених ч. 9 ст. 38 КУпАП.
Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
За таких умов, суд вважає, що адміністративне стягнення було накладене відповідачем поза межами строку, встановленого ст. 38 КУпАП, у зв`язку з чим провадження в адміністративній справі підлягало закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
Такої позиції дотримується і П`ятий апеляційний адміністративний суд в постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 523/23695/25.
Зазначене узгоджується і з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.07.2019 року в справі № 601/952/16.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що постанова № 957 від 29.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_5 протиправно, оскільки справу про адміністративне правопорушення розглянуто поза межами строку, встановленого ст. 38 КУпАП, а відтак її слід скасувати.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, тому суд вважає за необхідне провадження в справі закрити, оскільки відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
На підставі викладеного, ст.ст. 7,9,38,210-1,245,251,252,280,283,284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись ст.ст. 241-246,250,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
Позов задоволити.
Скасувати постанову № 957 від 29.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_5 , а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити в зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Долинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області 29.07.2009 року.
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 .
Суддя: