Справа № 495/8083/25
№ провадження 2-а/495/31/2026
р і ш е н н я
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
09 вересня 2026 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Чибукової О.В.
справа № 495/8083/25
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гузь Григорій Васильович, звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про накладення на громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , штрафу в розмірі 25 500 грн.
Стислий виклад позицій позивача та відповідача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що знаходився на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , поки в 2022 році не переніс інсульт, тому був визнаний непридатним до військовий служби та знятий з військового обліку.
ОСОБА_1 працює машиністом тепловозу в ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт».
Він є єдиним машиністом на підприємстві, тому підлягає бронюванню. Однак, не був заброньованим тому, що в 2022 році ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 був визнаний непридатним до військовий службі зі зняттям з військового обліку. Таких не бронюють. Мало того, в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області розглядається обвинувальний акт по кримінальному провадженню від 09 лютого 2023 року №12023163470000115, за яким обвинувачується ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. До ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час.
ОСОБА_1 через відділ кадрів підприємства була вручена повістка на виклик його на 19 вересня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де його за декілька хвилин визнали придатним до військової служби, скасувавши попередній висновок ВЛК.
Після уходу ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_1 19 вересня 2025 року він додому не повертався. ОСОБА_1 тримали у підвалі, намагалися відвести до будь-якої військової частини, щоб здати його для проходження військової служби. Але жодний командир військової частини не прийняв ОСОБА_1 , оскільки він хворий, відносно нього розглядається кримінальна справа в суді. Більше 10 разів ОСОБА_1 відвозили до різних військових частин. Належної медичної допомоги, прогулянок, дотримання елементарних санітарних умов (не тільки помитись у лазні, а й вмитися в умивальники) не надавалося.
Мобільний телефон забрали, забороняли спілкування із близькими, на роботу не відпускали. З цього приводу дружина ОСОБА_1 зверталася з відповідними заявами до поліції, Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою слідчого судді від 03 жовтня 2025 року скарга дружини ОСОБА_1 була задоволена частково - зобов`язано уповноважену особу Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону негайно, але не пізніше 24-годин внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування за фактом, викладеним в заяві ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення від 24 вересня 2025 року.
Ввечері 10 жовтня 2025 року ОСОБА_1 відпустили з ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто він незаконно утримувався в ІНФОРМАЦІЯ_1 три тижні.
При цьому, не надали жодного документу, що підтверджує знаходження його в ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 19 вересня 2025 року по 10 жовтня 2025 року.
Навпаки зазначили, що ОСОБА_1 прийшов 19 вересня 2025 року, та в цей ж день пішов додому.
ОСОБА_1 навіть не дали військовий квиток, що був виписаний коли намагалися передати його у військову частину; довідку про проходження ВЛК, де він визнаний придатним до військової служби.
При цьому ОСОБА_1 вручили реквізити для оплати штрафу в розмірі 25 500 грн. та повідомили, що він буде притягнутий до кримінальної відповідальності за ст.336 КК України.
У присутності ОСОБА_1 не складали протокол про адміністративне правопорушення, він не був присутній при винесені постанови про накладення на нього адміністративного штрафу в розмірі 25 500 грн, він не здійснював взагалі будь-якого адміністративного правопорушення.
Якщо надали реквізити для оплати адміністративного штрафу, то є протокол про адміністративне правопорушення та постанова про накладення адміністративного штрафу, але ОСОБА_1 не надають їх, щоб він не знав про їх існування, тому не мав можливість їх оскаржити.
Самостійно отримати протокол про адміністративне правопорушення та постанову про накладення адміністративного штрафу ОСОБА_1 не може, оскільки в ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовляють в їх наданні.
ОСОБА_1 вважає, що незаконно притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.210 чи ст.210-1 КУпАП (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період чи порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період-невідомо, за якою статтею притягнутий до адміністративної відповідальності), оскільки адміністративне правопорушення не вчиняв, а тому і звертається із позовом до суду.
Відповідач зазначає, що з вимогами позову категорично не погоджується, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству.
В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що позивач, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , в статусі військовозобов`язаного, підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з 24.02.2022 року виник обов?язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, але позивач протягом всього часу (до 19.09.2025) не прибував до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таке ставлення до не виконання Законів та правил військового обліку дало змогу позивачу уникнути призову на військову службу по мобілізації.
У позивача у відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», п. 69, 70 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації та особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 виник обов?язок пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
З цього вбачається, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
У зв?язку з чим, на позивача складено протокол про адміністративне правопорушення від 10 жовтня 2025 року № 1253/2181 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у відповідності до абз.7 ст. 258 КУпАП.
З урахуванням викладеного, у зв`язку з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відносно ОСОБА_1 10.10.2025 винесено постанову № 9531 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
21 жовтня 2025 року ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
24 жовтня 2025 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області відкрито спрощене позовне провадження по справі.
19 лютого 2026 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області витребувано докази по справі.
02 липня 2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Сторони у судове засідання не з`явились.
25 червня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без участі сторони позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом дійсно встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідно до копії повістки № 4894749, викликався для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса якого: АДРЕСА_1 , 19.09.2025 о 09:00./а.с.5/
Згідно відповіді Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, заява ОСОБА_3 зареєстрована за Білгород-Дністровським РВП ГУНП в Одеській області в матеріали ІПНП ЄО № 22449 від 24.09.2025 та розглянута. Зі слідчого відділу Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення про те, що вказана подія не містить ознаки кримінального правопорушення та дані матеріали не були внесені до ЄРДР./а.с.6/
Звернення ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_8 направлено за належністю до ІНФОРМАЦІЯ_1 ./а.с.7/
Відповідно до копії ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 жовтня 2025 року, справа № 495/7579/25, скаргу Гузь Г.В. в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано уповноважену особу Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону негайно, але не пізніше 24 годин внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування за фактом, викладеним в заяві ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення від 24.09.2025./а.с. 11/
Білгород-Дністровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону зареєстровано кримінальне провадження № 42025164220000067 від 14.10.2025 за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 146 КК України./а.с.12-13/
Відповідно копії протоколу № 1253/2181 від 10 жовтня 2025 року військовозобов`язаний ОСОБА_1 , в порушення вимог ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в особливий період, що діє в Україні з 17 березня 2014 року своєю бездіяльністю, без поважних причин, ухилився від вчинення дій щодо проходження військово-лікарської комісії, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Постановою по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУПАП про адміністративні правопорушення від 10 жовтня 2025 року № 9531 на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1000 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у сумі складає 25500 грн.
Нормативне обгрунтування, оцінка аргументів сторін, висновки суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КУпАП, оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Пунктом 1 частини 1 ст. 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності
Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів
Стаття 280 КУпАП зобов`язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, відносно позивача складено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 10 жовтня 2025 року №9531.
Відповідно до ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку -
тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -
тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Для кваліфікації діяння як адміністративного правопорушення необхідна сукупність чотирьох елементів його складу: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.
Позивач є громадянином України, перебуває на військовому обліку, а отже є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Об`єктом адміністративного правопорушення є правила військового обліку, а об`єктивною стороною - їхнє порушення в особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 "Про часткову мобілізацію".
Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, що затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і продовжує свою дію на час розгляду справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною 5 статті 33 ст.33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч.1 ст.34 ст.33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).
23.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №154, якою затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154).
Відповідно до пункту 1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 8 Положення №154 встановлено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників.
Згідно з абзацом п`ятим пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання ч.5 ст.33 ст.33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (п.3 Порядку №1487).
Призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом (п.19 Порядку №1487).
Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів наведені у Додатку 2 до Порядку №1487 (далі - Правила).
Відповідно до п.2 Правил, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, серед іншого, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;
Пунктами 3 та 4 Правил встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП).
Громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на базову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.
Суд звертає увагу, що постанову № 9531 від 10 жовтня 2025 року складено за порушення позивачем ч. 1 ст. 210 КУпАП, а саме через те, що ОСОБА_1 ухилився від вчинення дій, які призвели до неможливості взяття останнього на військовий облік та визначення призначення на особливий період, що є його обов`язком відповідно до вимог законодавства України.
Водночас, згідно протоколу № 1253/2181 від 10 жовтня 2025 вбачається, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що повістка про виклик № 4894749 до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 19.09.2025 о 09:00 год містить примітку: «для уточнення даних».
У відзиві на позовну заяву відповідач також зазначає, що постанова №9531 складена саме у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУАП.
В контексті викладеного, необхідно наголосити, що стаття 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а ст.210-1 за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Протокол про адміністративне правопорушення містить відмінні норми права та підстави притягнення позивача до відповідальності, від тих, що викладенні у постанові.
Більше того, позивач у позові посилається на діаметрально протилежні обставини до тих, що викладені як протоколі, так і в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема зазначає про його явку до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказане, на глибоке переконання суду, у своїй сукупності свідчить про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
Формулюванням правопорушення є правова оцінка, юридичний висновок, зроблений на підставі фактичних обставин справи, викладених в протоколі, змістом якого є правові ознаки правопорушення, викладені мовою диспозиції статті (її частини), за якою кваліфікуються дії особи.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Враховуючи викладене, всебічно, повно та об`єктивно розглянувши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору, встановивши недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості оскаржуваного рішення, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Так, згідно частини 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, на підставі повно та всебічно досліджених доказів, надавши оцінку їх належності, допустимості, достатності, об`єктивності, та у їх логічному взаємозв`язку, виходячи із норм права, що врегульовують дані правовідносини, з огляду на те, що відповідачем не спростовано презумпцію протиправності рішення суб`єкта владних повноважень,суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Також відповідно до частини першої ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 73 - 77, 139, 242-246, 286, 293, 295 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.10.2025 № 9531 про накладення на громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , штрафу в розмірі 25 500 грн.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУПАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв?язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Повний текст судового рішення складено 09 вересня 2026 року.
Суддя