Номер провадження: 22-ц/813/5138/26
Справа № 947/2745/24
Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Сєвєрової Є.С. (суддя - доповідач),
Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового проваджння апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 29 квітня 2024 року у складі судді Калініченко Л.В.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024 року, Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» звернулось до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію в розмірі 47108 гривень 71 копійка.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1 дорога, на ім`я якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Дану квартиру забезпечує тепловою енергією КП «Теплопостачання міста Одеси». Позивач зазначає, що відповідач, отримуює послуги з постачання з теплової енергії, однак свої зобов`язання щодо сплати за надані позивачем послуги не здійснює, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 47108,71 грн., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Позиція відповідача в суді першої інстанції
Пояснень, заперечень чи відзиву на позовну заяву від ОСОБА_1 до суду не надходило.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Заочним рішенням Київського районного суду м.Одеси від 29 квітня 2024 року позов Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за надані послуги з теплової енергії станом на 01.07.2023 в сумі 47108 гривень 71 копійка. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 2684 гривні 00 копійок.
Рішення суду мотивоване тим, що в порушення вимог закону, відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувались надані послуги за постачання теплової енергії, у зв`язку із чим вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Ухвалою цього ж суду від 27 січня 2026 року поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк для вчинення процесуальної дії на подання заяви про перегляд заочного рішення Київського районного суду м.Одеси від 29 квітня 2024 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м.Одеси від 29 квітня 2024 року залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним заочним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 29 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити Комунальному підприємству «Теплопостачання міста Одеси» у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що про існування оскаржуваного заочного рішення ОСОБА_1 дізнався не в 2024 році, а лише після відкриття виконавчих проваджень приватним виконавцем. Зазначає, що він не отримував жодної судової повістки/ухвали/копії позову у цій справі ані особисто, ані через членів сім`ї, ані під розписку. Судові конверти були повернуті до суду поштою, що само по собі свідчить про те, що кореспонденція йому не вручалась, а отже він не міг дізнатись про дату й час слухання справи, тому неявка у судові засідання та неподання відзиву були зумовлені тим, що він не був реально повідомлений про розгляд справи і не мав змоги захистити свої права, надати пояснення, заперечення, документи та заявити клопотання.
Звертає увагу суду, що відповідно до ухвали суду, оприлюдненої в Єдиному державному реєстрі судових рішень від 09.02.2024, розгляд справи було призначено на 26.03.2024 о 09:30. Саме на цю дату, час і місце він мав бути повідомлений і міг реалізувати своє право на участь у розгляді справи. Разом з тим у матеріалах ЄДРСР відсутні будь-які інші ухвали про відкладення чи повторне призначення розгляду, натомість наявне лише заочне рішення від 29.04.2024, яким зазначено, що відповідач начебто був належним чином повідомлений про судове засідання, призначене на 29.04.2024. Жодних доказів вручення йому судових повісток саме на дату 29.04.2024 немає. Тобто суд розглянув справу у інший, ніж визначено ухвалою від 09.02.2024 року, день без належного повідомлення відповідача про зміну дати, часу та місця судового засідання, що прямо суперечить вимогам ст. 128, 280 ЦПК України та свідчить про відсутність однієї з обов`язкових умов ухвалення заочного рішення належного повідомлення відповідача про судове засідання.
Доводи скарги також мотивовані тим, що окрім істотних процесуальних порушень, заочне рішення є незаконним через неправильне застосування норм матеріального права і недоведеність позовних вимог. Так, в матеріалах справи позивач не надав належних та допустимих доказів існування між сторонами договірних відносин у спірний період у тому обсязі, в якому заявлені вимоги, не надав копії індивідуального договору із зазначенням опалювальної площі, порядку розрахунків, тарифів, не надав жодних даних з вузлів комерційного або розподільного обліку теплової енергії, актів пуску теплоносія до будинку по кожному опалювальному сезону, помісячних розрахунків із відображенням нарахувань і всіх здійснених мною оплат. Позивач не підтвердив належними доказами фактичний обсяг спожитих послуг, правомірність застосованих тарифів, технічну справність вузлів обліку, а також не надав суду жодного документального підтвердження того, що нарахування здійснювалися відповідно до законодавства та умов індивідуального договору. У матеріалах справи відсутні акти контрольних знятих показань, акти про доступ до приладів обліку, акти зняття контрольних пломб, звіти комерційного вузла обліку, офіційні витяги з системи комерційного обліку теплової енергії, а також відсутні докази наявності технічної можливості подачі теплоносія до конкретного приміщення у заявленому обсязі в окремі періоди.
Також як зазначає ОСОБА_1 , суд першої інстанції неправильно витлумачив правові норми, якими регулюються правовідносини у сфері надання комунальних послуг, та фактично визнав позивача правим виключно на підставі того, що будинок є приєднаним до системи централізованого теплопостачання й наявний відкритий особовий рахунок. Сам по собі факт існування особового рахунку ще не доводить наявності споживання послуг у тому обсязі, в якому позивач просить стягнути кошти. Натомість суд обмежився посиланням на розрахункову таблицю, складену самим позивачем, яка не має статусу документу первинного обліку та не може розглядатися як доказ відповідно до ст. 76, 78, 89 ЦПК України. Позивач не надав суду жодного документу, який би підтверджував розподіл теплової енергії відповідно до Методики №315, не надав таблиці розподілу, не довів, що загальнобудинкові втрати тепла не були необґрунтовано завищені, і що обсяг, нарахований, відповідає реальній опалювальній площі мого приміщення. Суд же, не перевіривши розрахунку, дійшов передчасного висновку про існування боргу.
Крім того, як зазначає скаржник в матеріалах справи не міститься доказів, що підтверджують момент початку та закінчення кожного опалювального сезону у відповідні роки, що є обов`язковим для визначення періоду постачання теплової енергії. Без таких доказів нарахування за окремі місяці могли здійснюватися безпідставно. Суд також не з`ясував, чи мала місце фактична відсутність споживання в окремих періодах, що могло бути встановлено шляхом витребування актів про відключення, повідомлень про тимчасове припинення постачання, інформації про аварійні ситуації, або ж шляхом аналізу відхилень у споживанні від середніх показників. У сукупності наведені обставини свідчать про те, що заочне рішення ухвалено з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, без всебічного, повного і об`єктивного дослідження доказів, без належного повідомлення відповідача і з фактичним позбавленням скаржника можливості реалізувати свої процесуальні права, у зв`язку із чим таке рішення підлягає обов`язковому скасуванню згідно ст. 284, 288 ЦПК України.
Позиція позивача в суді апеляційної інстанції
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без виклику учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 368, ч.1 369 ЦПК України).
3. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та є споживачем теплової енергії. Зазначений будинок знаходиться у комунальній власності територіальної громади і його теплопостачання забезпечує КП «Теплопостачання м. Одеси».
Відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким обліковуються надані відповідачу послуги з теплопостачання, у зв`язку із чим вбачається, що відповідач є споживачем теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 , послуги з надання яких надаються позивачем.
У відповідності до поданого до суду розрахунку заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , у останнього станом на 01.07.2023 виникла заборгованість у розмірі 47108 гривень 71 копійка.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» врегульовано надання послуг з постачання теплової енергії, відповідно до якої одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.
Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.
Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.
Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.
Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону.
Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.
Тарифи на комунальну послугу з постачання теплової енергії, що виробляється суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб`єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку, обладнаного такою системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.
Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Пунктом 5 частини 2 статті 7 вказаного Закону передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Індивідуальним споживачем - є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пунктом 3 Розділу VI Прикінцеві та Перехідні положення вказаного Закону встановлено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Відповідно ст. 68 ЖК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.
Відповідно до ст. 162 ЖК України, плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Встановлення тарифів є компетенцією відповідних органів влади та місцевого самоврядування.
Статтею 162 ЖК України визначено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартину плату і плату за комунальні послуги.
Відповідно до пп. 5 п. 45 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених Кабінетом Міністрів України (постанова від 21.08.2019 року №830) індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Встановлено, що між КП «Теплопостачання міста Одеси» та ОСОБА_1 , на ім`я якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , існують фактичні договірні відносини з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати спожитої теплової енергії за період з жовтня 2017 року по червень 2023 року включно утворилася заборгованість, яка станом на 01 липня 2023 року, відповідно до розрахунку позивача, становить 47108,71 грн. Вказаний розрахунок відповідачем не спростований, доказів на підтвердження погашення заборгованості останнім не надано, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про доведеність заявлених позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 47 108,71 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає встановленим у справі обставинам та наявним у матеріалах справи доказам, яким судом надано належну оцінку в їх сукупності.
У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи і не мав змоги захистити свої права, надати пояснення, заперечення, документи та заявити клопотання, оскільки судові конверти були повернуті до суду поштою, що само по собі свідчить про те, що кореспонденція йому не вручалась, а отже він не міг дізнатись про дату й час слухання справи.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими доводами апеляційної скарги, оскільки вони спростовуться матеріалами справи, з огляду на наступне.
Так, як вбачається з матеріалів справи, після надходження позовної заяви судом було встановлено зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 13). Ухвалою суду від 09 лютого 2024 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд на 26 березня 2024 року о 09:30 год. Копію вказаної ухвали про відкриття провадження, позовної заяви та судову повістку було направлено відповідачу за адресою його зареєстрованого місця проживання, однак поштове відправлення повернулося до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 17).
Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 26 березня 2024 року, у зв`язку з перебуванням судді у щорічній відпустці судове засідання було перепризначено на 29 квітня 2024 року о 09:45 год. (а.с. 18), про що відповідача також було повідомлено шляхом направлення судової повістки за адресою його зареєстрованого місця проживання. Вказане поштове відправлення також повернулося до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.21).
Відповідно до п. 3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою її місцезнаходження, місця проживання чи перебування, повідомленою цією особою суду. Отже, законодавець пов`язує належність повідомлення не з фактичним отриманням судової повістки особисто адресатом, а з дотриманням судом встановленого порядку її направлення за належною адресою.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, відповідно до якої повернення поштового відправлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» за обставин направлення судової повістки за належною адресою свідчить про належне повідомлення учасника справи.
Таким чином, суд першої інстанції здійснив повідомлення відповідача про розгляд справи за адресою його зареєстрованого місця проживання, а тому саме по собі невручення судової кореспонденції з причин відсутності адресата за цією адресою не свідчить про порушення судом порядку його повідомлення. При цьому посилання апелянта на те, що судове засідання відбулося 29 квітня 2024 року, а не 26 березня 2024 року, не свідчить про порушення його права на участь у розгляді справи, оскільки матеріалами справи підтверджується направлення відповідачу судової повістки про судове засідання, призначене саме на 29 квітня 2024 року.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, а тому передбачені законом умови для ухвалення заочного рішення судом першої інстанції були дотримані.
Безпідставними є і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про недоведеність позовних вимог та ненадання позивачем належних і допустимих доказів існування між сторонами договірних відносин, обсягу спожитої теплової енергії та розміру заборгованості.
Так, судом встановлено, що між КП «Теплопостачання міста Одеси» та відповідачем існували фактичні договірні відносини з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 . На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано Реєстр нарахувань та сплат по абоненту за особовим рахунком відповідача, відповідно до якого за період з жовтня 2017 року по червень 2023 року включно утворилася заборгованість у розмірі 47 108,71 грн. (а.с. 4-5). Вказаний Реєстр нарахувань, відповідачем не спростований, зокрема, останнім не надано доказів здійснення оплат за спірний період, які не були враховані позивачем, власного контррозрахунку заборгованості або доказів неправильності здійснених нарахувань. При цьому посилання скаржника на ненадання позивачем індивідуального договору, даних з вузлів комерційного чи розподільного обліку, актів пуску теплоносія, актів контрольного зняття показань, звітів комерційного вузла обліку та інших документів саме по собі не спростовує наданого позивачем розрахунку заборгованості. ОСОБА_1 не зазначено, які саме нарахування, за який конкретно період та з яких причин є неправильними та не наведено власного розрахунку.
Вищезазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 522/401/15-ц за позовом КП «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, у якій на підтвердження заявлених вимог позивачем було надано Реєстр нарахувань і оплат послуг теплопостачання та у якій Верховний Суд виходив із необхідності оцінки таких доказів у сукупності з іншими матеріалами справи.
Отже, сам факт ненадання позивачем кожного із перелічених ОСОБА_1 документів не свідчить про недоведеність заборгованості, оскільки визначальним є встановлення факту існування між сторонами правовідносин з постачання теплової енергії, отримання відповідної послуги, розміру нарахувань та здійснених оплат. У данній справі зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, а наданий позивачем розрахунок відповідачем належними та допустимими доказами не спростований.
Не заслуговують на увагу суду і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність заборгованості виключно з огляду на приєднання будинку до системи централізованого теплопостачання та наявність особового рахунку, а також безпідставно поклав в основу рішення складений позивачем розрахунок, з огляду на наступне.
Встановлено, що на підтвердження заявлених вимог позивачем надано Реєстр нарахувань та сплат за особовим рахунком відповідача, відповідно до якого за період з жовтня 2017 року по червень 2023 року утворилася заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 47 108,71 грн. При цьому відповідачем ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані в апеляційній скарзі не наведено конкретних помилок у здійснених позивачем нарахуваннях, не надано власного контррозрахунку заборгованості, доказів здійснення платежів, які не були враховані позивачем, чи інших належних доказів на спростування зазначеного розміру боргу.
Доводи апеляційної скарги про ненадання позивачем таблиць розподілу теплової енергії, документів щодо загальнобудинкових втрат, актів зняття показань приладів обліку, документів щодо технічної можливості постачання теплової енергії тощо також не свідчать про недоведеність заявленого боргу, оскільки відповідачем не зазначено, яким саме чином відсутність кожного з перелічених документів вплинула на правильність конкретних нарахувань за його особовим рахунком. При цьому ОСОБА_1 не надав доказів, які б спростовували факт отримання послуг, правильність визначених позивачем нарахувань або підтверджували інший розмір заборгованості.
Безпідставними є і твердження ОСОБА_1 про відсутність доказів щодо початку та закінчення опалювальних сезонів, а також можливу відсутність споживання теплової енергії в окремі періоди, оскільки останнім не зазначено конкретних місяців, за які, на його думку, нарахування здійснено безпідставно, не наведено конкретних обставин припинення чи ненадання послуги та не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Посилання ОСОБА_1 на необхідність витребування актів про відключення, повідомлень про припинення постачання, відомостей про аварійні ситуації тощо також є необґрунтованими, оскільки відповідач не довів факту ненадання послуги у конкретні періоди та не зазначив, яким чином ці обставини впливають на визначений позивачем розмір заборгованості.
За таких обставин наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, зводяться до власного тлумачення скаржницею норм матеріального права та переоцінки доказів, яким судом уже надано належну правову оцінку.
Жодних інших доводів на спростування висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст.374, ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.
Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 29 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий Є.С. Сєвєрова
Судді: С.О. Погорєлова
О.М. Таварткіладзе