Справа № 503/1274/26
Провадження № 2/503/1092/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Сердюка Б.С.,
за участю секретаря судового засідання Клемпуш Ю.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Кодима цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,
УСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно. В позові зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , після смерті якої залишилась спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок АДРЕСА_1 . Позивач являється спадкоємцем за заповітом після померлої та прийняв спадщину і 21.02.2003 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на право на земельну частку(пай). У видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок нотаріусом було відмовлено, оскільки на нього відсутні правовстановлюючі документи (будинок побудований у 50-х роках минулого століття). В зв`язку з цим позивач позбавлений можливості захистити своє порушене право в позасудовому порядку, тому просив визнати за ним в порядку спадкування право власності на зазначений будинок.
В підготовче засідання позивач не з`явився, надав заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі.
Представник Кодимської міської ради Подільського району Одеської області в підготовче засідання не з`явився, надавши до суду письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого 04.05.2000 року Лабушненською сільською радою Кодимського району Одеської області.
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців.
Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року п. 1 у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні норми ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Як встановлено судом, спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до 1 січня 2004 року, а тому необхідно застосовувати норми ЦК УРСР 1963 року.
До складу спадкового майна увійшло право на земельну частку (пай), розміром 3,9 умовних кадастрових гектарів на території Кодимської міської ради Подільського району Одеської області за межами с.Лабушне (раніше територія Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області), грошові вклади та житловий будинок АДРЕСА_1 .
Згідно ст. 524 ЦК УРСР (1963 р.) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Положеннями частин 1 та 2 ст. 549 ЦК УРСР (1963 р.) визначено, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Стаття 548 ЦК УРСР (1963 р.) передбачає, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Із матеріалів справи встановлено, що 09.02.2000 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області, зареєстрованим в реєстрі за №06, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 .
Зі змісту листа державного нотаріуса Кодимської державної нотаріальної контори Налдіної М.М. №420/02-14 від 03.09.2026 року встановлено, що ОСОБА_1 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття ним спадщини та заведена спадкова справа №1658/2000, що свідчить про прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_2 у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст.560 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.
Із матеріалів справи встановлено, що 21.02.2003 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії ВАС №937869 на належне ОСОБА_2 майно, а саме: право на земельну частку (пай) в КСП «Зоря» села Лабушне в Кодимському районі Одеської області та грошові вклади, що знаходяться в ощадбанку з належними процентами та компенсаціями.
Судом також встановлено, що державним нотаріусом Кодимської державної нотаріальної контори відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, належний ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю необхідних правовстановлюючих документів. Ця обставина підтверджується листом №395/02-14 від 11.08.2026 року.
Відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно відповідно до п.2 Глави 7, п.1 Глави 13 розділу І та п/п.4.14 п.4 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції №296/5 від 22 лютого 2012 року, є підставою для відмови у вчиненні нотаріусом відповідної нотаріальної дії - відмови у видачі спадкоємцеві свідоцтва про право на спадщину.
Із матеріалів справи встановлено, що будинок АДРЕСА_1 , який ввійшов до складу спадкового майна, було збудовано в 50-х роках минулого століття.
Відповідно до абз.3 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Водночас, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22.09.2021 року, у справі №227/3750/19, вказав, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа має право звернутися до суду за правилами позовного провадження. При цьому, належним способом захисту прав спадкоємця є визнання за ним права власності на спадкове майно в судовому порядку, оскільки існують перешкоди для оформлення спадщини в нотаріальному порядку.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Проаналізувавши наведені правові норми, правовідносини та обставини справи, суд дійшов висновку про можливість задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Суддя Б.С. Сердюк