Справа № 947/17162/26
Номер провадження № 2/521/7323/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 року
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Бобуйка І.А.,
секретаря судового засідання - Наконечна А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників до судового засідання цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (адреса місцезнаходження: м. Київ, проспект Соборності, буд. 30-А, приміщення 321) до ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місцяпроживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
24.04.2026 року позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 74743726 від 05.01.2022 року у розмірі 20 713,16 грн., а також витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.
20.05.2026 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси матеріали справи передано за підсудністю до Хаджибейського районного суду м. Одеси.
18.06.2026 року автоматизованою системою розподілу справ між суддями матеріали справи передано судді Бобуйку І.А.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 19.06.2026 року відкрито спрощене провадження без виклику учасників справи у вищевказаній справі.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч. ч. 2, 3, 5 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду, розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Судом розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження в порядку ч. 1 ст. 274 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності, прийшов необхідності задовольнити позов частково.
Судом встановлено, що 5 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем було укладено Договір позики № 74743726 підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно умов договору позики № 74743726 від 05.01.2022 року умови кредитування є:
1. Дата надання Позики - 05.01.2022 року;
2. Дата повернення Позики (останній день) - 04.02.2022 року;
3. Знижена процентна ставка/день, % (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) - 0,6965%;
Процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за день, % (не застосовується в період карантину) - 2,70%;
Пеня %/день (не застосовується в період карантину) - 2,70%;
Орієнтовна реальна річна процентна ставка, % - 906,08%;
Орієнтовна загальна вартість позики, у грн. - 12089,50.
Укладення даного правочину відбулося не спонтанно, а стало наслідком цілеспрямованих, усвідомлених та послідовних дій Відповідача. Для отримання кредитних коштів Відповідач самостійно ініціювала реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора. Під час проходження процедури ідентифікації та верифікації Боржник власноруч заповнивла електронну анкету, розкривши вичерпний масив конфіденційних персональних даних та дані особистої банківської картки: НОМЕР_1 .
Ознайомившись із запропонованими істотними умовами, зокрема, паспортом споживчого кредиту, відповідач висловила своє повне та беззаперечне волевиявлення на укладення договору на суму 10 000 грн шляхом його акцептування через введення унікального електронного підпису одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом), що був згенерований системою, а саме: «HgPk6YyFkf» та направлений виключно на фінансовий номер телефону відповідача - НОМЕР_2 .
Кредитор перерахував 10 000 грн на банківську картку відповідача.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, судом встановлено, що 05.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем був укладений Кредитний договір шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Суд зазначає, що підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за Кредитним договором, допускаючи прострочення сплати чергових платежів, сплачуючи платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи їх взагалі, що призвело до виникнення простроченої заборгованості.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.
Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у справі № 524/5556/19, про що зазначено в постанові від 12.01.2021 р.
Судом встановлено, що позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Судом встановлено, що 04.01.2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 025-040122. Перехід права вимоги індивідуалізовано та підтверджує Витяг з Реєстру прав вимог № 10/06/22 до договору факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 р., де під порядковим номером №4922 ідентифіковано Відповідача з усіма необхідними атрибутами ( ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , Сума яка видавалась: 10 000 грн).
17.12.2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» було укладено договір факторингу 17/12/25-01. В подальшому, Позивач став повноправним власником права вимоги. Перехід права зафіксовано в Реєстрі боржників (Додаток 1), де під порядковим номером №171, фігурує Відповідач, та підтверджено Актом приймання-передачі від 17.12.2025 р. Реальність операції підтверджена Платіжною інструкцією № 14 від 17.12.2025 р. на суму 2 498 737,99 грн.
Судом встановлено, що станом на день звернення із позовом, заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).
Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання. Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Не виконуючи належним чином зобов`язання за договором, відповідач порушив зазначені норми законодавства та умови договору.
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення глави 71 ЦК України («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом чи не випливає із суті договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановленому договором.
Частина 1 ст. 509 ЦК України визначає, зо обов`язання - це правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (із розстроченням), то в разі прострочення чергового платежу позикодавець має право вимагати дострокового повернення всієї суми, що залишилася, та сплати належних йому процентів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 44/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлено договором. Згідно з ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Судом встановлено, що станом на дату подання позову, заборгованість відповідача за Кредитним договором № 74743726 від 05.01.2022 року становить 20713,16 грн., яка складається із:
- Основна сума (тіло кредиту, фактично отримане на картку) - 10 000, 00 грн;
- Проценти за користування кредитом - 5 970,00 грн;
- Комісія - 4 743,16 грн.
Щодо стягнення комісії з відповідача, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України та умов Договору позики № 74743726 від 05.01.2022 року, кредитодавець надає кошти, а позичальник зобов`язується повернути їх та сплатити проценти. Жодного іншого платежу договір не встановлює. Більше того, у Додатку № 1 до Договору (Таблиця обчислення загальної вартості кредиту) графи «комісія за надання кредиту», «платежі за супровідні послуги кредитодавця» та «інші послуги» дорівнюють 0,00 грн. У Паспорті споживчого кредиту прямо зазначено: «Платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладання договору - Відсутні». Таким чином, обов`язок зі сплати будь-якої комісії з умов правочину не виникає. Згідно з ч. 1 ст. 509 та ст. 526 ЦК України зобов`язання виникає з підстав, встановлених договором або законом, та має виконуватися відповідно до його умов. Вимога про сплату платежу, не передбаченого договором, не ґрунтується на зобов`язанні.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», комісії є складовою загальних витрат за кредитом лише за умови, що вони є платою за конкретні додаткові та супутні послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування», безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) сформулював сталий висновок: якщо кредитодавець не зазначив у договорі та не надав доказів наявності й переліку додаткових та супутніх послуг, за які встановлена комісія, положення про обов`язок позичальника сплачувати таку комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Позивач не лише не довів факт надання Відповідачу будь-яких послуг за спірну «комісію», а й не визначив її ані в договорі, ані в Паспорті споживчого кредиту, ані в самому розрахунку заборгованості. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України обов`язок доведення обставин покладається на сторону, яка на них посилається; Позивач цей обов`язок не виконав, тому нарахування комісії у розмірі 4743,16 грн. є безпідставним.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому за п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на вчинення інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За наведених положень із відповідача на користь позивача підлягають стягненню:
- судовий збір у розмірі 2052,73 грн.
- витрати, пов`язані з надсиланням відповідачеві позовної заяви в паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 381,74 грн.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Частиною 3 тієї ж статті ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що судові витрати на правову допомогу позивача склали 12000 гривень 00 копійок. На підтвердження вказаного факту в матеріалах справи наявні посвідчені копії: Договору № ДО - 20260202/001 від 02.02.2026 року про надання професійної правової допомоги, заявки на надання правової допомоги №832 від 26.11.2025 року, Витяг з акту про надання правової допомоги №580 від 01.04.2026 року, договору № ДТ-СК-30102025 про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції від 30.10.2025 року, Додаток №3 до Договору № ДТ-СК-30102025 від 28 січня 2026 року про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції, додатку №3 до Договору № ДТ-СК-30102025 від 28 січня 2026 року про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції від 28.01.2026 року, акту надання послуг № 131 від 01 квітня 2026 року, платіжною інструкцією від 30.03.2026 року, згідно якого позивач сплатив для адвоката вартість правової допомоги у розмірі 56540,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплачених витрат на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн. та 381,74 грн судові витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів.
Відповідно до позиції викладеній у постанові Верховного Суду у справі № 910/4881/18 від 18.12.2018 року, зменшення витрат на правову допомогу можливе лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок не співмірності.
Згідно постанови Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року, за умови належного підтвердження витрати на професійну правничу допомогу стягуються і у випадку, коли фактично ще не сплачені стороною, а тільки мають бути сплачені. Верховний Суд прийшов до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі №826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 08.04.2019 р. у справі № 922/619/18, суд не наділений повноваженням, а відповідно - не вправі, зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи.
Верховний Суд розглядаючи справи щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу неодноразово звертав увагу, також, на сутність стягнення судом таких судових витрат, зазначаючи, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, зокрема у сфері публічно-правових відносин (постанови Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі № 826/841/17, від 24.10.2019 р. у справі № 820/4280/17, від 25.10.2019 р. у справі № 826/13270/16).
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 16, 526, 530, 543, 549-552, 610, 1054, 1050 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 258-259, 268, ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (адреса місцезнаходження: м. Київ, проспект Соборності, буд. 30-А, приміщення 321) до ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місцяпроживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , орган, що видав №5112 від 10.04.2024 року, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місцяпроживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» (адреса місцезнаходження: м. Київ, просп. Соборності, буд. 30-А, прим. 321, код ЄДРПОУ: 43950742) заборгованість за Кредитним договором 74743726 від 05.01.2022 року у загальному розмірі 15970,00 грн. (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят гривень 00 копійок), яка складається із:
- основна сума (тіло кредиту, фактично отримане на картку) - 10 000, 00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок);
- проценти за користування кредитом - 5 970, 00 грн (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , орган, що видав №5112 від 10.04.2024 року, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місцяпроживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» (адреса місцезнаходження: м. Київ, просп. Соборності, буд. 30-А, прим. 321, код ЄДРПОУ: 43950742) суму сплаченого судового збору у розмірі 2052,73 грн. (дві тисячі п`ятдесят дві гривні 73 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , орган, що видав №5112 від 10.04.2024 року, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місцяпроживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» (адреса місцезнаходження: м. Київ, просп. Соборності, буд. 30-А, прим. 321, код ЄДРПОУ: 43950742) витрати на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , орган, що видав №5112 від 10.04.2024 року, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місцяпроживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» (адреса місцезнаходження: м. Київ, просп. Соборності, буд. 30-А, прим. 321, код ЄДРПОУ: 43950742) витрати на комплектування та поштову відправку матеріалів відповідачу у розмірі 381,74 грн. (триста вісімдесят одна гривня 74 копійки).
В іншій частині позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ: Бобуйок І.А.