П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/9804/25
Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Рух і обставини справи
10.09.2025р. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №143450004145 від 17.06.2025р. про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до положень Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу усі періоди роботи, включно з періодом проходження військової служби у період з 27.05.1983р. по 26.06.1985р. відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 27.06.1985р., призначити та виплачувати пенсію за віком починаючи з 02.06.2025р.
На обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з заявою про призначення пенсії, проте йому відмовили у зв`язку з відсутністю необхідного трудового стажу. До заяви про призначення пенсії до пенсійного органу додані достатні документи, які засвідчують трудовий стаж. Відмова у призначенні пенсії ґрунтується на виявлених формальних недоліках оформлення трудової книжки, вплив на існування яких позивач не мав.
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало відзив на позовну заяву, у якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування зазначено, що страховий стаж позивача становить 23 роки 07 місяців 08 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Також вказано, що за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуто заяву позивача, тому на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області не можуть покладатись будь-які зобов`язання за наслідком розгляду цієї справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області також заперечувало проти задоволення позову, зазначаючи, що надана позивачем трудова книжка НОМЕР_1 від 27.06.1985р. на титульній сторінки не містить печатку підприємства, на якому вперше заповнювалась трудова книжка, тому позивачу не враховані усі періоди роботи включно з періодом проходження ним військової служби у період з 27.05.1983р. по 26.06.1985р. З огляду на це позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній необхідний страховий стаж. Також зазначено, що обліково-посадова картка б/н не взята до уваги, оскільки відсутній період проходження військової служби, а військовий квиток разом з заявою про призначення пенсії позивач не надав.
Миколаївський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково рішенням від 28.05.2026 р.
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №143450004145 від 17.06.2025 р.
Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 27.06.1985р., включно з періодом проходження ним військової служби у період з 27.05.1983р. по 26.06.1985р., та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 09.06.2025р.
У решті позовних вимог - відмовив.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484,48 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - також скаржник) подало апеляційну скаргу, в якій стверджуючи про порушення норм матеріального і процесуального права, неповноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, просить рішення окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 30.06.2026р.
Обставини справи
09 червня 2025р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 передана на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
27 червня 2025 р. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення №143450004145, яким відмовило у призначенні позивачу пенсії за віком.
У рішенні №143450004145 зазначено, що вік заявника 60 років 0 місяців 8 днів. За доданими документами до страхового стажу не взято до розрахунку трудову книжку НОМЕР_1 від 27.06.1985р., оскільки титульну сторінку не завірено печаткою, що не відповідає положенню Інструкції про порядок ведення трудових книжок.
Також не взято до уваги обліково-посадову картку № б/н, оскільки відсутній період проходження військової служби. Військовий квиток до пакету документів не надано. Страховий стаж заявника становить 23 роки 7 місяців 8 днів. Відмовлено у призначенні пенсії за відсутності необхідного стажу.
Вважаючи порушеним своє право на призначення пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінка суду першої інстанції
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов таких висновків.
Позивач при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком надавав копію трудової книжки НОМЕР_1 , яка містить запис про яка містить запис про військову службу з 27.05.1983р. по 26.06.1985р.
Суд першої інстанції також вказав, що позивач надавав копію військового квитка НОМЕР_2 відповідно до якого у період з 18.11.1983р. по 01.11.1985р. він проходив військову службу.
Суд першої інстанції урахував сталу правозастосовну практику Верховного Суду, за якою певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував період проходження військової служби та періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 27.06.1985р. до страхового стажу позивача.
Водночас втручання суду в повноваження суб`єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Ураховуючи норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, тому з метою належного та ефективного захисту прав позивача, скаржника слід зобов`язати повторно розглянути заяву позивача від 09.06.2025р. про призначення пенсії за віком.
З огляду на це суд першої інстанції зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 27.06.1985р., включно з періодом проходження ним військової служби у період з 27.05.1983р. по 26.06.1985р., та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 09.06.2025 р.
Доводи апеляційної скарги
На обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вказує на виявлені недоліки в оформлені трудової книжки, які стали підставою для відмови у зарахуванні страхового стажу.
Також скаржник вказує на безпідставності висновків суду першої інстанції стосовно документального підтвердження періоду проходження позивачем військової служби, оскільки військовий квиток не надавався, а надана обліково-посадова картка №б/н не містить відомостей про період проходження служби.
Позиція позивача у справі на заявлену апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , належно повідомлений про апеляційний розгляд справи, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, належно повідомлене про апеляційний розгляд справи, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.
Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції
За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України).
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга статті 46 Конституції України).
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом(частина третя статті 46 Конституції України).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилось 60 років. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року не менше 32 років.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України затвердив постановою від 12.08.1993р. №637 Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка (абзац перший пункту 1 Порядку №637).
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (абзац перший пункту 3 Порядку №637).
Згідно з абзацами першим, другим третім та четвертим пункту 5 Порядку №637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 30.10.2025р. у справі №300/6020/23, який суд у складі колегії суддів вважає за підставне урахувати у цій справі, основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка, та за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Здійснюючи перегляд цієї справи та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд у складі колегії суддів вказує, що згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №143450004145 від 27.06.2025р. пенсійний орган не врахував до страхового стажу позивача період проходження військової строкової служби (з 27.05.1983р. по 26.06.1985р.) та трудовий стаж (з 27.06.21985р. до 04.04.1995р.) згідно з записами трудової книжки, оскільки титульну сторінку не завірено печаткою, що не відповідає положенню Інструкції про порядок ведення трудових книжок. Також не взято до уваги обліково-посадову картку № б/н, оскільки відсутній період проходження військової служби. Військовий квиток до пакету документів не наданий.
Суд у складі колегії суддів зазначає, що згідно з абзацом першим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до другого речення пункту 2.12. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Суд у складі колегії суддів вказує на правовий висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 11.11.2020р. у справі №677/831/17, за яким «…не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці».
Застосовуючи наведений правовий висновок Верховного Суду до обставин цієї справи, суд у складі колегії суддів зазначає, що відсутність на титульній сторінці трудової книжки відтиску печатки не повинна зумовлювати для особи негативних наслідків у вигляді відмови у зарахуванні спірних періодів, оскільки позивач як працівник не може нести відповідальності за недоліки при заповненні трудової книжки.
Суд у складі колегії суддів у цьому зв`язку вважає за необхідне наголосити на наявному у органів Пенсійного фонду праві вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону №1058-VI).
Переглядаючи справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд у складі колегії суддів зазначає, що у трудовій книжці НОМЕР_1 від 27.06.1985р. містяться записи про періоди навчання, проходження військової служби та роботи позивача, які вчинені послідовно, мають відомості про період роботи (служби), посилання на організаційно-розпорядчі документи та завірені відтиском печатки роботодавців.
З огляду на це суд у складі колегії суддів вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період проходження ним військової служби такою, що належно не ураховує відповідні записи у трудовій книжці. Також суд у складі колегії суддів зазначає, зважаючи на відповідні записи у трудовій книжці НОМЕР_1 від 27.06.1985р., що пенсійний орган безпідставно не взяв до уваги при прийнятті рішення щодо призначення пенсії за віком обліково-посадову картку, надану ОСОБА_1 .
Отже, скаржник не надав належної оцінки усім доданим до заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії документам, не вчинив дій для отримання додаткових документів чи/або перевірки відомостей.
Тому суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, за яким Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправно не зарахувало період проходження військової служби та періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 27.06.1985р. до страхового стажу позивача.
Окремо суд у складі колегії суддів вважає за підставне наголосити, що у матеріалах цієї справи відсутні докази звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з вимогою надати військовий квиток та інші документи для підтвердження відомостей, необхідних для оформлення пенсії ОСОБА_1 .
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив належний та ефективний спосіб поновлення прав позивача, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2025р. про призначення пенсії за віком.
Водночас суд у складі колегії суддів вважає доречними доводи скаржника з приводу допущених помилок судом першої інстанції при встановленні обставин цієї справи.
Суд першої інстанції безпідставно вказав, що позивач надавав Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області копію військового квитка НОМЕР_2 відповідно до якого у період з 18.11.1983р. по 01.11.1985р. ОСОБА_1 проходив військову службу.
Зміст позовної заяви ОСОБА_1 , разом з доданими документами, матеріали справи №400/9804/25 не містять таких відомостей та документів. Згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 27.06.1985р. військова служба у період з 27.05.1983р. по 26.06.1985р. підтверджується військовим білетом іншої серії та з іншим номером.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду помилки суду першої інстанції є достатньою підставою для зміни рішення суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції
Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Суд у складі колегії суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити частково та змінити оскаржуване рішення, оскільки суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, які втім не вплинули на правильність вирішення спору.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат зміні не підлягає.
З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України..
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити частково, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.05.2026р. у справі № 400/9804/25 змінити, викласти мотивувальну частину рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.05.2026р. у справі № 400/9804/25 у редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.05.2026р. у справі № 400/9804/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.
Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Д.С.Терлецький
Суддя: Н.В.Вербицька
Суддя: О.О.Димерлій