Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/5277/25
Провадження № 2/332/494/26
Рішення
Іменем України
08 вересня 2026 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Яцуна О.С., при секретарі судового засідання Дубачовій А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Встановив:
Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 4 874,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачеві на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . З відповідачем укладений типовий індивідуальний договір, що є публічним договором. Позивачем надаються послуги з постачання теплової енергії за даною адресою, а відповідач отримує надані послуги. Внаслідок того, що відповідач не виконує свої обов`язки по сплаті послуг за теплову енергію, утворилась заборгованість за період з 01.11.2021 по 31.10.2024 у розмірі 4 874,25 грн, що позивач просить стягнути з відповідача, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, через свого представника - адвоката Левицьку Ю.В., подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою позицію обґрунтував тим, що його квартира має автономне опалення, в його квартирі встановлено індивідуальне газове опалення, воно здійснено на підставі проекту зі всіма необхідними погодженнями. У зв`язку з цим відповідач не є споживачем послуг, що надаються позивачем. Також просив у разі задоволення позову Концерну «Міські теплові мережі» застосувати строки позовної давності.
Від представника позивача надійшли письмові пояснення, що за своїми доводами аналогічні тим, що викладені у позові. Додатково зазначено про те, що строки позовної давності позивачем не пропущені враховуючи Закон України № 540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» та введенням на території України воєнного стану. Також представник зазначив про те, що відповідач повинен сплачувати комунальні послуги за місця загального користування.
Представник позивача в позовній заяві просив розгляд справи здійснювати без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі та без фіксації судового процесу технічними засобами. Позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просив долучити до матеріалів справи копії рахунків на сплату комунальних послуг.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено і підтверджено наявними у справі доказами, що відповідачеві на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 403478184 від 13.11.2024 (а.с. 7-8).
Згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 02.10.2025, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 31.07.2013 (а.с. 18).
01.11.2021 між позивачем та відповідачем укладений типовий індивідуальний договір № 40842157 про надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 .
Статтею 322 ЦК України встановлено тягар утримання майна, а саме, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно розрахунку заборгованості, за період з 01.11.2021 по 31.10.2024 утворилась заборгованість в розмірі 4 874,25 грн. Вказаний розрахунок складений відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 за особовим рахунком № НОМЕР_1 .
В ході розгляду справи судом встановлено, що дійсно, згідно акта про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП від 19.10.2006, квартира відповідача ОСОБА_1 за АДРЕСА_1 відключена від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП (а.с. 48). Таке відключення здійснено на підставі проекту зі всіма необхідними погодженнями (а.с. 42-50).
Поряд з цим, суд зазначає наступне. Згідно Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (надалі - Правила № 830 від 21.08.2019), відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку (абз. 6 п. 14).
За змістом п. 38 Правил № 830 від 21.08.2019, споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , обладнано комерційним приладом обліку теплової енергії (а.с. 46-47), а квартира споживача, відповідача ОСОБА_1 , розташована в цьому житловому будинку, вона має сумісну з будівлею систему опалення та є приміщенням з індивідуальним опаленням.
Відповідно до п. 24 Правил № 830 від 21.08.2019, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018.
Отже, оскільки житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , обладнано комерційним приладом обліку теплової енергії і відповідачем вказане не спростовано належними доказами, то незважаючи на те, що квартира відповідача має автономне опалення, ОСОБА_1 необхідно сплачувати комунальні послуги за надання послуги з теплопостачання на місця загального користування.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Щодо строків позовної давності, про які заявлено відповідачем по справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
З урахуванням п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби СОVID-19» від 30.03.2020 № 540-IX, що набрав чинності 02.04.2020, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» (зі змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями), в Україні встановлено карантин з 12.03.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Поряд з цим, з початком повномасштабного вторгнення 24.02.2022 рф на територію України законодавець вніс зміни до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а саме доповнив розділ пунктом 19, 20, яким визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Тобто, законодавцем було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин.
Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з даним позовом 01.10.2025, вже в період дії воєнного стану.
Відповідно до Закону України № 4434-IX від 14.05.2025 «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Цей Закон набрав чинності 04.09.2025. Тобто, перебіг строку позовної давності відновлено саме з 04.09.2025 і за наведених вище обставин, суд дійшов до висновку, що позивачем строки позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом не пропущені, адже трирічний строк позовної давності закінчиться лише 04.09.2028.
Письмові пояснення представника позивача щодо відмови у задоволенні клопотання представника відповідача про перерахунок заборгованості з тих підстав, що відповідач є учасником бойових дій, судом при ухваленні рішення до уваги не приймаються, адже заява (клопотання) адвоката Левицької Ю.В. від 19.03.2026 було про «відкладення судового засідання» задля перерахування заборгованості і на вирішення суду окреме питання щодо перерахування заборгованості не ставилося.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, аналізуючи і оцінюючи докази по справі, приходить до висновку, що вони достовірні, допустимі, повністю підтверджують законність, обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідач, згідно посвідчення серії НОМЕР_2 (копія якого долучена до матеріалів справи на арк. 81), є учасником бойових дій. На підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», він звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. З огляду на це судовий збір, сплачений позивачем, компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України,суд
Ухвалив:
Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (місцерозташування: м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, рахунок № НОМЕР_4 у Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313, ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2021 по 31.10.2024 у розмірі 4 874,25 грн.
Судовий збір в розмірі 2 422,40 грн, сплачений позивачем згідно платіжної інструкції № 5691 від 17.06.2025, компенсувати Концерну «Міські теплові мережі» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Суддя О.С. Яцун