Справа № 683/2630/26
2/683/1905/2026
У Х В А Л А
09 вересня 2026 року м. Старокостянтинів
Суддя Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області Луговий О.М., розглянувши матеріали справи позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди,-
встановив:
07 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк у п`ять днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків, шляхом направлення до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору.
Проте, зазначені недоліки ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 серпня 2026 року станом на 09 вересня 2026 року не усунені позивачем. Конверт з ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 серпня 2026 року повернувся із відміткою «адресат відсутній».
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
Ураховуючи наведене та те, що ухвала суду, судом, надіслано за місцем проживання позивача, яка зазначена в позовній заяві, була повернена до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України свідчить про вручення ухвали суду в день проставлення у поштових повідомленнях таких відміток.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученною ухвала суду вважається в день проставлення у поштовому повідомлення відмітки про відсутність особи за адресою місця знаходження, що узгоджується з висновками в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження №12-233гс18) та від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).
Відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до ч.6 ст.185 ЦПК України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Додержання процесуальної форми і змісту заяви є однією з обов`язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року. Відтак, у кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Зважаючи на викладене вище, оскільки позивач не вжив будь-яких заходів для виконання належним чином ухвали судді про залишення позовної заяви без руху, визначений строк для їх усунення сплинув, від позивача не надійшло клопотання про його продовження, тому за вказаних обставин позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.
Суд роз`яснює позивачу, що відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ч.3 ст.185 ЦПК України, суддя,-
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди, вважати неподаною та повернути позивача.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви, в загальному порядку, передбаченому законом.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення Хмельницькому апеляційному суду безпосередньо або через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: