КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
08 вересня 2026 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/12229/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), Поливач Л. Д., Саліхова В. В.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дарницького районного суду міста Києва
від 30 березня 2026 року
у цивільній справі № 753/4272/26 Дарницького районного суду міста Києва
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2
про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , 19.05.2026 безпосередньо до Київського апеляційного суду подала апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід визнати неподаною та повернути особі, яка її подала, з наступних підстав.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22.06.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху з наданням апелянту строку для усунення встановлених недоліків, а саме: необхідно надати Київському апеляційному суду апеляційну скаргу в новій редакції із зазначенням відповідача ОСОБА_2 , як учасника, надати інформацію про його місце проживання чи перебування; надати копії апеляційної скарги в новій редакції для всіх учасників справи та доплатити судовий збір у розмірі 2 995 грн 20 коп.
На виконання вимог процесуального законодавства, 22.06.2026 копію зазначеної ухвали було направлено апелянту за вказаною ним у апеляційній скарзі адресою. Однак, 16.07.2026 до суду повернулось поштове відправлення з відміткою поштового відділення «закінчення встановленого терміну зберігання», що свідчить про неотримання апелянтом направленої ухвали у встановлений поштовими правилами строк.
З метою забезпечення належного інформування апелянта про прийняте судове рішення та надану можливість для усунення недоліків апеляційної скарги, 16.07.2026 Київським апеляційним судом було здійснено повторне направлення копії ухвали від 22.06.2026 на ту саму адресу. Втім, 06.08.2026 до суду знову повернулось поштове відправлення з аналогічною відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання».
Окрім цього, ухвала Київського апеляційного суду від 22.06.2026 була своєчасно оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на офіційному веб-сайті Київського апеляційного суду, що забезпечувало можливість апелянта, як ініціатора провадження, ознайомитися з її змістом незалежно від отримання поштового відправлення.
Станом на 08 вересня 2026 року, тобто після спливу наданого ухвалою суду строку та після двох спроб належного повідомлення, апелянтом не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Зокрема, до суду не надано суду апеляційну скаргу в новій редакції із зазначенням відповідача ОСОБА_2 , як учасника, не надано інформацію про його місце проживання чи перебування; не надано копії апеляційної скарги в новій редакції для всіх учасників справи та не доплачено судовий збір у розмірі 2 995 грн 20 коп.
Вирішуючи питання щодо наслідків неусунення зазначених недоліків та оцінюючи факт повернення поштових відправлень, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач (скаржник) не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається.
За загальним правилом повернення надісланої кореспонденції до суду із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання» саме по собі не може бути беззаперечним свідченням відмови від одержання поштового листа чи незнаходження адресата за повідомленою адресою. Разом з тим, якщо процесуальний документ про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, повідомленою самим учасником судового процесу, і двічі повернуто поштою з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання поштового відправлення, адресат вважається належним чином поінформованим про відповідні процесуальні дії суду. Сам лише факт неодержання скаржником поштової кореспонденції, надісланої з додержанням вимог процесуального закону за наданою ним адресою, яка повернулася у зв`язку з її невитребуванням адресатом, не може розцінюватися як поважна причина невиконання вимог судового рішення. Такий стан зумовлений не об`єктивними, незалежними від волі особи перешкодами, а виключно суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка сама обрала таку адресу для листування із судом (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 у справі № 2-4159/12).
Направлення рекомендованого листа за дійсною, повідомленою суду адресою є достатнім для того, щоб вважати повідомлення здійсненим належно, оскільки фактичне вручення відправлення перебуває поза межами контролю суду як відправника (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.06.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18).
До повноважень суду процесуальним законом не віднесено самостійне з`ясування та встановлення іншого фактичного місця проживання чи перебування фізичних осіб під час вчинення судових процедур. У зв`язку із цим суд надсилає процесуальні документи за тими реквізитами учасників, які наявні у матеріалах справи або безпосередньо визначені в апеляційній скарзі (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 19.07.2023 у справі № 906/638/22). При цьому згідно з частиною першою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані завчасно повідомляти суд про зміну свого місця проживання, перебування чи знаходження під час провадження у справі, однак жодних заяв щодо зміни адреси від ОСОБА_1 до апеляційного суду не надходило.
Крім того, відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на вільний доступ до судових рішень, які оприлюднюються в електронній формі (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). ОСОБА_1 , будучи обізнаною про факт особистого подання апеляційної скарги, мала безперешкодну можливість відстежувати рух ініційованого нею апеляційного провадження за допомогою загальнодоступних електронних ресурсів, проте не виявила жодної зацікавленості у розгляді скарги.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання якими не допускається, а також неухильно виконувати покладені процесуальні обов`язки у строки, визначені законом чи судом (статті 43, 44 ЦПК України). Добросовісність полягає в тому, щоб при обізнаності з судовими процедурами своєчасно вживати всіх розумних заходів для ознайомлення з перебігом справи при виконанні судом свого обов`язку щодо відправлення кореспонденції (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 31.01.2019 у справі № 753/21967/15-ц).
Саме особа, яка ініціювала судовий процес із метою захисту своїх прав та інтересів, насамперед повинна активно користуватися належними процесуальними правами, діяти добросовісно і організувати належне отримання кореспонденції від суду, оскільки реалізація процесуальних прав невіддільна від обов`язку сприяти своєчасному здійсненню правосуддя (правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.09.2023 у справі № 9901/471/21, правовий висновок Верховного Суду у постановах від 10.01.2024 у справі № 280/3193/23 та від 24.04.2024 у справі № 552/2497/22).
Така позиція повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права. У рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури розгляду. Сторона, задіяна в ході судового розгляду, повинна з розумним інтервалом часу самостійно цікавитися провадженням у відомій їй справі та сумлінно користуватися процесуальними правами (рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», рішення від 16.02.2017 у справі «Каракуця проти України»). Невжиття заходів щодо своєчасного з`ясування стану провадження свідчить про неналежну зацікавленість скаржника в реалізації права на апеляційний перегляд.
Водночас у рішенні від 06.12.2007 у справі «Воловік проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності апеляційної скарги, якщо такі обмеження переслідують легітимну мету і зберігають розумну пропорційність. Застосування процесуальних норм національними судами покликане забезпечувати належне здійснення правосуддя. У рішенні у справі «Гарячий проти України» (заява № 43925/18) зазначено, що загальна концепція справедливого судового розгляду та змагальності провадження не покладає на судову владу обов`язку забезпечувати бездоганне функціонування поштової системи, оскільки суди несуть відповідальність лише за належне направлення документів учаснику справи, а сам факт неотримання адресатом пошти не свідчить про порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Невиконання апелянтом обов`язків щодо отримання кореспонденції та усунення визначених судом недоліків порушує також права іншого учасника спору. Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» має легітимні очікування щодо набуття судовим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року остаточного характеру впродовж розумних строків. Тривалий стан невизначеності через бездіяльність скаржника створює загрозу порушення принципу правової визначеності (res judicata), закріпленого практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» та від 21.12.2010 у справі «Перетяка і Шереметьєв проти України», згідно з якими зацікавлені особи мають законне право розраховувати на остаточність судових актів та стабільність спірних правовідносин.
Враховуючи, що Київський апеляційний суд створив усі процесуальні можливості для усунення недоліків поданої заяви, двічі надсилав копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху на належну адресу скаржниці, проте поштові відправлення поверталися до суду внаслідок суб`єктивної поведінки апелянта у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, зважаючи на відсутність заяв чи клопотань про усунення недоліків або продовження строку на їх виправлення, колегія суддів доходить висновку про наявність вичерпних правових підстав визнати апеляційну скаргу неподаною та повернути її особі, яка її подала.
Повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду з апеляційною скаргою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 185, 357 ЦПК України
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року визнати неподаною та повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили дня її постановлення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Судді Є. П. Євграфова
Л. Д. Поливач
В. В. Саліхов