ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/3193/25 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Терези Ю.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А
Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Першого ВДВС у місті Черкаси ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача;
- зобов`язати відповідача усунути порушення, що виникли внаслідок незаконного списання, шляхом повернення незаконно списаних коштів на рахунок позивача у розмірі 92968,43 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ні відповідач, ні суд першої інстанції не встановив, які саме кошти були списані з рахунків позивача, на списання яких встановлено заборону.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що він діяв в межах визначених законом повноважень та з врахуванням визначеного обов`язку при примусовому виконанні виконавчих документів.
Позивач в судове засідання не з`явився, повідомив суд, що прибути у судове засідання не має змоги, через виконання обов`язків військової служби.
Відповідач, будучі належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомляв.
Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін.
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.02.2014 головним державним виконавцем Соснівського ВДВС Черкаського МУЮ Лисенком М.А. на підставі заяви стягувача та виконавчого листа №2-714/11 від 24.02.2014, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 про стягнення з позивача (солідарно) з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості в сумі 119570,97 дол.США, єквівалент 955730,76 грн.
15.07.2014 головним державним виконавцем Соснівського ВДВС Черкаського міського управління юстиції Лисенком М.А. в межах виконавчого провадження НОМЕР_4 було винесено постанову про арешт коштів боржника, який поширюється на всі відкриті рахунки та рахунки, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
10.02.2016 відкрито виконавче провадження НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа №2/712/1441/15, виданого 29.01.2016 Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з позивача на користь АТ КБ «Приват Банк» боргу в сумі 424274,19 грн.
03.07.2023 державним виконавцем Першого ВДВС у місті Черкаси ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Костишеною І.І. на підставі заяви боржника від 21.06.2023 було винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій. Згідно даної постанови боржнику ОСОБА_1 було визначено поточний рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий у Філії Черкаського обласного управління АТ «Державний Ощадний банк України», для здійснення видаткових операцій з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України» на 1 січня календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування арешту.
Відповідно до виписки по картковому рахунку позивача № НОМЕР_1 кошти на ньому блоковані для забезпечення виконання документу про арешт (а.с.5-6).
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 26.06.2023 №159 його картковий рахунок № НОМЕР_1 використовується для отримання грошового забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.13).
На підставі платіжних інструкцій від 02.08.2023 та 27.09.2023, виписаних на повний залишок боргу, банком було здійснено перерахування грошових коштів з арештованого рахунку боржника (позивача).
Вважаючи, що державний виконавець протиправно здійснив списання боргу за рахунок коштів, на яких стягнення заборонено, позивач звернувся через свого представника з адвокатським запитом щодо зупинення виконавчих дій, у відповідь на яку листом від 17.03.2025 №40687 Перший ВДВС у місті Черкаси ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) повідомив, що у відділі перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_6, об`єднане 11.01.2021, в складі якого перебувають ВП НОМЕР_4, відкрите 27.02.2014 та ВП НОМЕР_5, відкрите 10.02.2016, в рамках виконання якого накладено арешт на кошти боржника та виконавцем направлено до банківських установ відповідні платіжні інструкції, при цьому підстав для зупинення проведення виконавчих дій відсутні (а.с.4).
Вважаючи таку бездіяльність щодо не зупинення виконавчих дій та не повернення незаконно списаних коштів протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку про дотримання державним виконавцем вимог ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» щодо звернення стягнення на кошти на рахунках боржника у банках.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено у ст.287 КАС України, в силу вимог ч.1 якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Сукупність дій органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, іншими законами та нормативно-правовими актами, які підлягають примусовому виконанню визначаються Законом України «Про виконавче провадження», відповідно до ст.1 якого Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що розгляд судом вимог про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби є за своєю правовою суттю формою судового контролю за виконанням постановленого судового акта, а відтак, має здійснюватись саме тим судом, котрий постановив рішення по справі та видав виконавчий лист. Виходячи із суб`єктивного складу сторін та предмету спору, даний спір, який виник між позивачем та органом ДВС не належить до юрисдикції адміністративного суду та такий спір необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори про оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов суду у цивільних справах.
Частинами 1, 2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент звернення до суду з даним позовом) передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З положень наведених норм законодавства чітко слідує, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду лише в разі відсутності іншого порядку судового оскарження.
В той же час, нормами ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» чітко передбачено, що дії (бездіяльність) державного виконавця щодо виконання судового рішення, в тому числі щодо стягнення коштів з рахунків (неповернення незаконно стягнутих коштів) в рамках виконання судового рішення (виконавчого листа) можуть бути оскаржені сторонами виконавчого провадження, іншими учасниками та особами незалежно від їх статусу виключно до суду, який видав виконавчий документ.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані дії (бездіяльність) відповідача вчинені (допущені) державним виконавцем у рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів №2-714/11 від 24.02.2014 та №2/712/1441/15 від 29.01.2016, виданих Соснівським районним судом м. Черкаси.
З наведеного вбачається, що у спірних правовідносинах оскаржені позивачем дії (бездіяльність) державного виконавця вчинені (допущені) при виконанні рішень суду, ухвалених за правилами ЦПК України, та їх оскарження повинно здійснюватися шляхом подання скарги до суду, який видав виконавчі документи, за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 (справа №826/9341/17), від 19.06.2019 (справа №802/385/18-а), від 06.11.2019 (справа №826/3731/18), неодноразово висловлювала правові позиції, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
В даному випадку, суть спірних правовідносин фактично зводиться до протиправності (на переконання позивача) стягнення коштів з його рахунку в АТ «Державний Ощадний банк України», щодо яких встановлено заборону на стягнення відповідно до ст.73 Закону України «Про виконавче провадження» під час примусового виконання виконавчих листів №2-714/11 від 24.02.2014 та №2/712/1441/15 від 29.01.2016 виданих Соснівським районним судом м. Черкаси та незаконності (на переконання позивача) бездіяльності відповідача щодо не зупинення виконавчих дій та не повернення стягнутих коштів.
Даний спір підлягає розгляду саме Соснівським районним судом м. Черкаси, як судом, який видав виконавчі документи.
Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Таким чином, суд першої інстанції не врахував, що спірні правовідносини не належать до юрисдикції адміністративного суду та розглянув справу за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 1 ст.319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у даній справі, передбачених п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині розгляду справи з порушенням правил юрисдикційної підсудності, колегія суддів доходить висновку що у відповідності до ч.1 ст.319 КАС України апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, роз`яснивши позивачу його право на звернення з позовом до суду цивільної юрисдикції, який видав виконавчі листи, а саме до Соснівського районного суду м. Черкаси.
Згідно з ч.3 ст.319 КАС України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
На підставі вищевикладеного, з огляду на те, що помилковість висновків суду першої інстанції та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про закриття провадження у справі з підстав не підсудності даного спору суду адміністративної юрисдикції.
Керуючись ст.238, 243, 287, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.
Роз`яснити позивачу право на звернення до суду для захисту своїх прав в порядку цивільного судочинства до Соснівського районного суду м. Черкаси та про наявність у позивача права протягом десяти днів з дня отримання копії даної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст постанови виготовлено 09 вересня 2026 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
Ю.О.Тереза