П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/15076/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.
09 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Слободонюка М.В.
суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення штрафу,
В С Т А Н О В И В :
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулось в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови від 15.07.2026 ВП № 79777949 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду 12 серпня 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2026 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Цією ж ухвалою закінчено підготовку справи та призначено її до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 09.09.2026.
Відповідач не скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, що в силу ч.4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, враховуючи неявку сторін в судове засідання, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 79777949 з приводу виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/9654/25 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.
09.12.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79777949, якою боржника зобов`язано виконати рішення суду у спосіб та в порядку, визначених виконавчим документом.
10.03.2026 боржнику направлено вимогу про виконання рішення суду в спосіб та порядок визначений виконавчим документом.
Однак, як вказав відповідач з посиланням на матеріали виконавчого провадження, у встановлений державним виконавцем строк боржник не виконав вимоги виконавчого документа в повному обсязі.
У зв`язку з цим постановою від 28.05.2026 державний виконавець за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду по справі № 560/9654/25 наклав на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штраф в розмірі 5100,00 грн.
В свою чергу позивач оскаржив вказану постанову до суду.
Як з`ясовано судом, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.06.2026 у справі № 560/10624/26, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2026, у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було відмовлено.
В подальшому в межах виконавчого провадження № 79777949 державним виконавцем 15.07.2026 прийнято постанову про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за повторне невиконання рішення суду у спосіб та порядок передбачений виконавчим документом.
Вважаючи таку постанову про накладення штрафу від 15.07.2026 протиправною, позивач звернувся до суду позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент прийняття державним виконавцем спірної постанови рішення суду в повному обсязі боржником не виконано та належних доказів про його виконання не надано.
У відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частини 1 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).
Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями ст.75 Закону №1404-VIII.
Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
За умовами частини другої статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відтак, накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин боржником рішення є обов`язком посадової особи органу ДВС, який встановлюється з метою спонукання боржника належним чином виконати рішення.
Поважними причинами невиконання можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення та повинні бути підтверджені належними доказами.
Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.07.2025 у справі № 560/9654/25, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.07.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат. Розмір пенсії після перерахунку станом на 01.01.2025 становить 25 689,92 грн. Загальна сума доплати за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 становить 12 479,52 грн, з яких за період з 01.01.2025 по 27.10.2025 - 10 265,41 грн, а за період з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 28.10.2025 по 31.12.2025, - 2 214,11 грн.
Апеляційний суд зважає на те, що предметом покладеного судом обов`язку згідно наведеного вище рішення було не лише здійснення одноразового перерахунку пенсії, а й виплата перерахованої пенсії. Тому під час вирішення цієї справи визначальним є не надання оцінки правильності застосування пенсійним органом норм матеріального права після ухвалення судового рішення, а з`ясування того, чи було виконано рішення суду у спосіб та порядку, визначених виконавчим документом.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.06.2026 у справі № 560/10624/26, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2026, встановлена правомірність накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/9654/25.
З того часу будь-яких інших доказів фактичного та повного виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/9654/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ні державному виконавцю ні суду не надало.
Тому, дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належного виконання боржником судового рішення на момент винесення державним виконавцем постанови про повторне накладення штрафу.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками, оскільки вони ґрунтуються на встановлених обставинах справи та правильному застосуванні положень статей 63 і 75 Закону України "Про виконавче провадження", а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, ключові доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 4 ст.272, 328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 09 вересня 2026 року.
Головуючий Слободонюк М.В.
Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.