П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/26258/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович
Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.
09 вересня 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді: Гнап Д.Д.
суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.
I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023 до розрахунку і виплати пенсії йому без обмеження максимальним розміром та здійснення виплат без індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» і постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплачувати йому пенсію з 01.02.2020, 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023 без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням з 01.03.2024 індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та з урахуванням з 01.03.2025 індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», з урахуванням вже виплачених сум.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 01.03.2019 року отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 року у справі №240/10052/25 Відповідачем проведено перерахунок пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військове звання, відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення та премії відповідно до довідок Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.01.2025 року №11/22626-суд, №11/22627-суд, №11/22628-суд та №11/22629-суд про грошове забезпечення для перерахунку пенсії за нормами чинними на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023. З урахуванням проведеної з 01.03.2024 року та з 01.03.2025 року індексації розмір його пенсії склав 40 437,44 грн.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження з 01.03.2025 року виплат перерахованого розміру раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром 23 610,00 грн.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.03.2025 року нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в повному обсязі (40 437,44 грн), без обмеження максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.
II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Не погодившись із рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що стаття 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та стаття 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачають обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Апелянт також посилається на рішення Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 та вважає, що виплата без обмеження стосується лише осіб, які збройно захищали суверенітет і територіальну цілісність України, за умови звернення за призначенням пенсії починаючи з 12 квітня 2023 року. Оскільки позивач перебуває на обліку з 01 березня 2019 року, відповідач вважає застосоване обмеження правомірним.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись, зокрема, на правові висновки Верховного Суду щодо відсутності правових підстав для обмеження пенсій, призначених за Законом № 2262-XII, максимальним розміром.
III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону № 2262-XII.
Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 року у справі №240/10052/25 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військове звання, відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення та премії відповідно до довідок Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.01.2025 року №11/22626-суд, №11/22627-суд, №11/22628-суд та №11/22629-суд про грошове забезпечення для перерахунку пенсії за нормами чинними на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум.
На виконання вказаного судового рішення відповідачем проведено зазначений перерахунок пенсії позивача.
Як зазначено в долученій до позову копії такого розрахунку, розмір перерахованої пенсії позивача з 01.03.2025 року становить 36 807,19 грн., тобто 70% від 52 581,70 грн. розміру грошового забезпечення, що враховується для визначення пенсійних виплат.
Одночасно вказаний розрахунок засвідчує, що відповідачем проведено індексацію пенсії Позивача відповідно з 01.03.2024 року та з 01.03.2025 року, що призвело до збільшення розміру пенсії - 39 807,19 грн. З урахуванням інших доплат до пенсії позивача її розмір відповідачем визначено в сумі 40 437,44 грн.
Разом з тим, встановлено, що з 01.03.2025 року позивачу виплачується пенсія лише в розмірі 23 610,00 грн.
16.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача, просив провести перерахунок та виплату йому належної пенсії в повному обсязі на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 року у справі №240/10052/25.
14.10.2025 року листом Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача, що сума пенсії, яка підлягає виплаті становить 23 610,00 грн. Жодних обґрунтувань такого перерахунку у листі не наведено.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із частинами першою та третьою статті 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (Закон №2262-ХІІ) законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Частина третя статті 43 Закону № 2262-XII передбачає, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їхніх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення з урахуванням визначених цією нормою складових.
Законом № 3668-VI статтю 43 Закону № 2262-XII було доповнено положенням, за яким максимальний розмір пенсії з урахуванням установлених законодавством надбавок, підвищень, додаткових пенсій, індексації та інших доплат не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Одночасно аналогічне за змістом регулювання було закріплено у статті 2 Закону № 3668-VI.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України. Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього рішення зазначені положення втратили чинність з дня його ухвалення - 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України виходив із того, що обмеження максимального розміру пенсії осіб, право на пенсійне забезпечення яких встановлено Законом № 2262-XII, порушує сутність конституційних гарантій безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-XII, у тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення №7-р(ІІ)/2022 встановлено, що визнані неконституційними приписи статті 2 Закону № 3668-VI втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення цього рішення, тобто 12 квітня 2023 року.
За частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Рішення та висновки Конституційного Суду України є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (стаття 151-2 Конституції України).
Таким чином, станом на 01 березня 2025 року - дату, з якої відповідач застосував спірне обмеження, - положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII втратило чинність ще 20 грудня 2016 року, а приписи статті 2 Закону № 3668-VI у частині поширення їх дії на Закон № 2262-XII - 12 квітня 2023 року. Тому жодна з наведених апелянтом норм не могла бути чинною правовою підставою для обмеження пенсії позивача.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 25 січня 2024 року у справі № 300/2754/23. Верховний Суд зазначив, що положення постанов Кабінету Міністрів України про проведення індексації в частині виплати підвищення у межах максимального розміру пенсії суперечать спеціальному Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а за відсутності правових підстав для застосування статті 2 Закону № 3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром є протиправним.
Аналогічний підхід щодо застосування найбільш сприятливого для особи закону за наявності неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків у сфері соціального забезпечення послідовно відображений у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19. Після втрати 12 квітня 2023 року чинності відповідною частиною статті 2 Закону № 3668-VI правова невизначеність щодо можливості застосування цієї норми до пенсій за Законом № 2262-XII усунута на користь відсутності такого обмеження.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 нібито дозволяє не обмежувати пенсії лише особам, які звернулися за їх призначенням починаючи з 12 квітня 2023 року. Ні резолютивна частина цього рішення, ні Закон № 2262-XII не встановлюють такого критерію. Дата 12 квітня 2023 року визначає момент втрати чинності неконституційною нормою, а не дату, після якої має бути вперше призначена пенсія.
Пенсія позивача хоча й призначена у 2019 році, однак спір стосується щомісячних виплат з 01 березня 2025 року. Здійснюючи кожну таку виплату, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний керуватися правовим регулюванням, чинним у відповідному періоді. Сам факт призначення пенсії до 12 квітня 2023 року не зберігає на майбутнє дію норми, яка втратила чинність.
Так само безпідставним є посилання на роз`яснення Міністерства соціальної політики України. Листи та роз`яснення органу виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не можуть змінювати зміст рішення Конституційного Суду України або встановлювати додаткові умови реалізації права, яких немає в законі.
Посилання апелянта на частину п`яту статті 61 Закону України «Про правотворчу діяльність» також не впливає на вирішення спору. По-перше, як зазначено в самій апеляційній скарзі, цей Закон на час виникнення спірних правовідносин не був введений у дію. По-друге, у справі не йдеться про автоматичне відновлення попередньої редакції нормативного акта. Висновок про протиправність дій відповідача ґрунтується на відсутності станом на 01 березня 2025 року чинної норми, яка дозволяла б застосувати до пенсії позивача обмеження десятьма прожитковими мінімумами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів наявності чинної законодавчої підстави для зменшення фактично нарахованої пенсії позивача з 40 437,44 грн до 23 610,00 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.
За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуюча Гнап Д.Д.
Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.