П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 133/2792/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дурач О.А.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
08 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
секретар судового засідання: Гавриленко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови серії АВ № 00011190 від 01.07.2026 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУПАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11.08.2026 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем не містить даних щодо наявності напівпричепу.
Також позивач вказав, що відповідачем не взято до уваги, що перевищення дозволеної висоти транспортного засобу фактично було зумовлено тим, що під час руху тент наповнився повітрям та його верхня частина піднялася вгору, що й зумовило помилку при фіксації висоти транспортного засобу.
Крім того, позивач зауважив, що суд першої інстанції посилається на протокол перевірки та адаптації тахографа, який позивачем не подавався та який не стосується предмету спору, що свідчить про поверховий розгляд справи судом.
Відповідач не подав відзиву на апеляційну скаргу позивача.
Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.
Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно із ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, головний спеціаліст відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, розглянувши відомості з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів WIM 53. WAGA-WIM35. зав.№44, встановила, що 06.05.2026 о 17:14 за адресою М-03, км 349+890, Харківська обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної висоти транспортного засобу на 5,550% (0,222 м) при дозволеній максимальній фактичній висоті 4 м, відповідальність за яке передбачена ч.2ст.132-1 КУпАП. 01.07.2026 було винесено постанову серії AB №00011190 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладено на мене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.
Позивач не погодився із вказаною постановою та звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт вказаного порушення доведено відповідачем, а позивачем не надано доказів та обґрунтувань протилежного. Так, водій не виконав вимог п. 22.5 ПДР України, вимірювальний пристрій, яким проводилось вимірювання висоти транспортного засобу, є належним, відповідає технічним стандартам, висота транспортного засобу під час фіксації була 4282 м, замість допустимої 4 м.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабміну України №30 від 18.01.2001, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема, висоти від поверхні дороги 4 м.
Стаття 132-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. При цьому, приписами ч. 2 цієї статті визначено наступне порушення:
Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Згідно п.17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1174 (Порядок №1174), у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги.
Відповідно до пунктів 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Доводи апеляційної скарги про те, що під час руху транспортного засобу тент під впливом повітряного потоку наповнився повітрям, унаслідок чого його верхня частина піднялася вгору, що могло спричинити помилку під час фіксації висоти транспортного засобу, колегія суддів відхиляє.
Так, суд не може ставити під сумнів покази сертифікованого пристрою, спеціально призначеного для вимірювання висоти транспортного засобу в автоматичному режимі.
До того ж, із відкритих джерел щодо характеристик транспортного засобу DAF XF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 вбачається, що його висота становить 3,7-4,0 м, тобто максимальна висота становить 4,0 м, що є допустимою висотою в розумінні пункта 22.5 ПДР України.
Згідно згідно протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01498-00845-25, транспортний засіб DAF ХF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 після технічного контролю, визнано технічно справним.
Водночас, на фото події зафіксовано, що вантаж на транспортному засобі розміщено на напівпричепі під тентом, вантаж виступає над найвищим елементом конструкції транспортного засобу на висоту, яка відповідає фактично зафіксованій.
Більш того, згідно пунктів 12.1, 12.5 Глави 12 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.2014 (Правила №363), при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України. Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Пунктами 8.20, 8.21 Глави 8 Правил №363 визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.
Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.
Таким чином, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема, великогабаритного вантажу, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт.
Підсумовуючи наведене у контексті доводів позивача у цій частині, колегія суддів зауважує, що позивач повинен був перевірити розміщення вантажу, у тому числі фіксацію тенту та можливість зміни ним своїх характеристик у такій мірі, що зумовлює порушення правил перевезення вантажів.
В силу ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів.
Згідно із ч.2 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Тобто, основним доказом у разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 132-1 КУПАП, є показання технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, фото- та відеофайли, внесені до автоматично сформованої постанови.
Апеляційний суд зазначає, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, підтверджується відображеними у постанові результатами вимірювання маси транспортного засобу, а також відповідними фотографіями транспортного засобу та державних номерних знаків, здійсненими у момент фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт.
Посилання позивача на те, оскаржувана постанова на містить посилання на наявність напівпричепу, колегія суддів враховує, однак зауважує, що такі не можуть слугувати самостійною підставою для визнання оскаржуваної постанови відповідача протиправною, адже не спростовують факту вчинення порушення та не вказують на фундаментальне порушення процедури розгляду.
Також апеляційний суд враховує доводи позивача про те, що суд першої інстанції посилається на протокол перевірки та адаптації тахографа, який позивачем не подавався та який не стосується предмету спору. Однак, на думку колегія суддів така помилка допущена при оформленні оскаржуваного рішення, є очевидною та не впливає на його зміст та може бути виправленою шляхом постановлення судом ухвали про виправлення описки.
З урахуванням наведеного у сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови серії АВ № 00011190 від 01.07.2026.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 серпня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.