П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 725/3733/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нестеренко Є.В.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
09 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 25 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці про скасування постанови,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Чернівецької митниці, в якому просив:
-визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Чернівецької митниці Держмитслужби України Майтапова Є.В. у справі про порушення митних правил №0223/UA408000/2025 від 08.04.2026, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 337830,15 грн. та стягнуто витрати за зберігання майна у розмірі 712,69 грн.
Рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівці від 25.06.2026 позов задоволено частково:
-скасовано постанову у справі про порушення митних правил № 0223/UA408000/2025 від 08 квітня 2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 471 МК України, ухвалену Чернівецькою митницею Державної митної служби України, та направити на новий розгляд до Чернівецької митниці Державної митної служби України.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що за змістом постанови заступника начальника Чернівецької митниці Держмитслужби України Майтапова Є.В. у справі про порушення митних правил №0223/UA408000/2025 від 08.04.2026, в зону митного контролю пункту пропуску «Порубне-Сірет» митного поста «Вадул-Сірет» Чернівецької митниці 07.04.2025 року о 03 год. 25 хв. в`їхав автомобіль марки «VOLKSWAGEN», державний номер НОМЕР_1 під керуванням громадянина України ОСОБА_2 , який прямував з Туреччини до України в приватних справах. У вказаному автомобілі також слідував пасажиром громадянин України ОСОБА_3 . Вказані громадяни самостійно обрали для проходження митного контролю канал позначений символами «зелений коридор», чим своїми діями заявили про те, що переміщувані ними через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України.
Під час здійснення митних формальностей, а саме: огляду пред`явлених громадянином України ОСОБА_4 вищевказаних речей, виявлено не заявлений до митного контролю, не задекларований товар, а саме: костюми дитячі в кількості 160 шт.; футболки дитячі в кількості 5 шт. Вказані товари Іноземного виробництва, нові, в упаковці, які знаходились у багажному відсіку автомобіля.
Під час здійснення митних формальностей встановлено, що загальна вартість вказаних товарів становить 127 500 грн. (по курсу НБУ станом на 07.04.2025 - 2800 Євро), що перевищує дозволену норму.
Відповідно до ст. 370 МК України виявлені костюми дитячі в кількості 160 шт.; футболки дитячі в кількості 5 шт., не включені до переліку товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей громадян.
Вищезазначене слугувало в послідуючому підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.471 МК України та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 30% вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Частиною 1 ст.318 МК України передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно ч. 1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
За змістом ч.1 ст.374 МК України товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об`єктами оподаткування митними платежами.
Частиною першою ст. 369 МК України встановлено, що особисті речі, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, підлягають декларуванню шляхом учинення дій, усно або, за бажанням власника чи на вимогу органу доходів і зборів, письмово, не оподатковуються митними платежами та звільняються від подання, проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України.
За визначенням, наведеним у п. 36 ст.4 МК України особисті речі - товари, нові і такі, що були у вжитку, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб фізичної особи, як відповідають меті перебування зазначеної особи відповідно в Україні або за кордоном, переміщуються через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі і не призначені для підприємницької діяльності, відчуження або передачі іншим особам.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що всі товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають письмовому декларуванню, а особисті речі, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України підлягають декларуванню шляхом учинення дій, усно або, за бажанням власника чи на вимогу органу доходів і зборів, письмово.
За правилами ч.2 ст.471 Митного кодексу України недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.
У примітці до ст.471 МК України зазначено, що недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору ("зелений коридор")".
Як вбачається з оскаржуваної постанови, позивач не задекларував товар, що переміщував ним через митний кордон України, який підлягає письмовому декларуванню та оподаткуванню митними платежами, чим вчинив порушення, передбачене ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України.
Вказане підтверджується висновком експерта від 12.05.2025 № [номер приховано]-0235, згідно якого загальна вартість вилучених товарів становить 126100,50грн.
Однак, на переконання позивача висновок експерта не може бути належним доказом, що підтверджує вартість товару.
Надаючи правову оцінку доводам позивача в цій частині, колегія суддів виходить із наступного.
Ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема і висновком експерта.
Згідно ч.ч.2,3 ст. 357 Митного кодексу України дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.
Призначення дослідження (аналізу, експертизи) в інших установах (організаціях) допускається лише у разі неможливості проведення дослідження (аналізу, експертизи) спеціалізованим органом з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленим підрозділом або за заявою декларанта чи уповноваженої ним особи для підтвердження чи спростування результатів проведеного дослідження (аналізу, експертизи).
Ч. ч. 1, 2 ст. 515 МК України встановлено, що експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.
Прямо зобов`язуючими нормами права щодо провадження у справах про порушення митних правил, визначеними частиною другою статті 515 МК України, встановлено, що експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень (тобто СЛЕД Держмитслужби) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику (тобто Державної митної служби України), його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.
Відповідно до ст.516 МК України, визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.
Згідно ч. 14 розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС від 02.12.2016 № 1058, під час проведення досліджень (аналізів, експертиз) експертами застосовуються методи досліджень та методики проведення експертиз, які визначені в нормативно-правових актах та нормативно- технічних документах (міжнародні та національні стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції рекомендації, переліки, науково-технічна та довідкова література, програмні продукти тощо).
Обрання методу (методики) проведення досліджень (експертиз) належить до компетенції експерта.
Статтею 1 МК України передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Таким чином, повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ПІ (далі-Закон № 2658-ІІІ).
Нормативне врегулювання форми висновку, складеного експертами СЛЕД Держмитслужби за результатами експертизи предметів правопорушення з метою визначення їх вартості, визначено підзаконним нормативно-правовим актом головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує Формування та реалізацію єдиної державної митної політики, а саме наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016 № 1058, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.12.2016 за №1693/29823.
Згідно п. 4 розділу III «Формування документації для проведення досліджень (аналізів. експертиз)» Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз) затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016 N° 105, посадовою особою митниці було призначено експертизу та в постанові зазначені завдання для дослідження (аналізу, експертизи) які відповідали меті призначення експертизи та не виходили за межі компетенції та спеціальних знань експерта, оскільки передбачали лише визначення вартості предметів правопорушення.
Таким чином, у випадку виникнення у митного органу сумніву щодо правильності визначення вартості товару, останній вправі винести постанову про призначення експертизи.
Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що у висновку вказано, що для визначення вартості товару застосовано порівняльний (ринковий) підхід, який передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібних товарів з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та досліджуваними об`єктами. При визначенні ринкової вартості об`єктів експертизи враховано наявне маркування на товарах, а також цінову інформацію щодо пропозицій продажу ідентичних/подібних товарів, наявну в мережі Інтернет. Маркетингові дослідження викладено у додатку до висновку.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що об`єктом дослідження не була сукупність всіх предметів правопорушення, а огляд товарів проводився вибірково (взято по одному найменуванню з кожного товару), що викликає сумніви у тому, що решту вилучених товарів відповідають опису предметів. Експертом не перевірявся стан решти товару, наявність чи відсутність слідів користування на них, а до уваги взято ціну товарів, реалізація яких може бути здійснена за вірогідною ціною, за яку майно може бути продано, з урахуванням його товарного стану та виходячи із попиту і пропозиції на товари визначеної якості.
Зі змісту Висновку видно, що вартість товару визначена станом на дату проведення дослідження (12.05.2025), що свідчить про його недопустимість, оскільки для встановлення об`єктивної істини у справі вартість товару повинна була б бути визначеною станом на 07.04.2025 (дату вчинення правопорушення).
Згідно з ч.1 ст.357 МК України, взяті проби (зразки) товарів під митним забезпеченням разом з актом про їх взяття у строк, що не перевищує трьох календарних днів після їх взяття, надсилаються поштою або доставляються посадовою особою митного органу до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або до іншої експертної установи (організації) для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи). Проби (зразки) товарів, що швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, доставляються для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи) не пізніше наступного дня після їх взяття.
Отже, положення статті 357 МК України унормовують, що дослідження (аналіз, експертиза) спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом може проводитися виключно щодо проб (зразків) товару, які повинні бути отримані відповідно до встановленої законодавством процедури.
При цьому, статтею 356 МК України врегульовано питання взяття проб (зразків) товарів.
Відповідно до ч.2 ст.356 МК України, взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.
Згідно з ч.ч. 13-14 ст.356 МК України, проби (зразки) товарів, крім великогабаритних і технічно складних (машини, технологічні лінії, промислові конструкції тощо) беруться в мінімальній кількості у двох примірниках (досліджуваний та контрольний), кожен з яких є достатнім для проведення дослідження. У разі якщо взяття контрольних проб (зразків) товарів з об`єктивних причин не видається можливим (одиничний товар, обмежена кількість, вміст поштового відправлення тощо), проби (зразки) товарів беруться в одному примірнику (досліджуваному).
Ч.17 ст.356 МК України закріплено, що про взяття проб (зразків) товарів складається акт за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
В контексті дотримання відповідачем положень ч.ч. 2, 17 ст.356 МК України слід звернути увагу, що в матеріалах справи відсутнє як рішення керівника митного органу або його заступника про взяття проб (зразків) товару, так і акт про взяття проб (зразків) товарів.
Таким чином, відповідачем не доведено, що при проведенні експертизи дотримано процедури відбору зразків товару для проведення експертизи.
Крім того, судом першої інстанції зі змісту висновку експерта від 12.05.2025 року № [номер приховано]-0235 встановлено, що такий висновок має суттєві недоліки щодо його оформлення, оскільки не містить підписів експертів та печатки спеціалізованого органу, що ставить під сумнів їх автентичність та достовірність, що також є істотним порушенням процедури оформлення експертного висновку.
В свою чергу, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.515 МК України, висновок експерта не є обов`язковим для посадової особи органу доходів і зборів, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил.
У такому випадку митна вартість ввезеного товару може бути підтверджена відповідно до положень ст.53 МК України, зокрема, декларацією митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документами, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічним договором (контрактом) або документом, який його замінює, та додатками до нього у разі їх наявності; рахунком-фактурою (інвойсом) або рахунком-проформою (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено,-банківськими платіжними документами, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - іншими платіжними та/або бухгалтерськими документами, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортними (перевізними) документами, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документами, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензією на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страховими документами, а також документами, що містять відомості про вартість страхування.
У разі відсутності в наведених вище документах відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, додатково надаються: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що висновок експерта є неналежним доказом на підтвердження вартості товару, що перевозився через митний кордон України позивачем.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням наведених правових положень, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для повернення справи на додаткову перевірку з метою її повторного розгляду уповноваженим на це органом - Чернівецькою митницею.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 25 червня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.