ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 року м. Львів Справа № 569/11573/25 пров. № А/857/28986/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,
за участю секретаря судового засідання Прокопюк К.В.,
розглянувши у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Харечко С.П.,
час ухвалення рішення - 10:14:07,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
В С Т А Н О В И В:
06 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив: скасувати постанову серії ЕНА №4852178 від 30.05.2025, складену інспектором УПП в Рівненській області Стрибулевич Ганною Ігорівною про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.1 ст. 126, ч.2 ст. 36 КУпАП; закрити провадження у справі.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30.05.2025 приблизно о 15:38 його було зупинено працівниками Управління патрульної поліції в Рівненській області за адресою Рівненська область, Дубенський район, с.Мильча, вулиця Пирятинська, 3. Причиною зупинки було нібито вчинення ним адміністративного правопорушення. Однак доказів вчинення адміністративного правопорушення поліцейські не надали, почали з`ясовувати персональні дані позивача, інформацію про його транспортний засіб, використовуючи внутрішні бази даних. Усвідомивши відсутність первинної законної підстави для зупинки та неможливість її обґрунтувати, поліцейські, на його думку, незаконно змінили причину зупинки на нібито порушення ним Правил дорожнього руху, а саме - керування транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки. Вказує, що під час розгляду справи на місці він вимагав надати йому належним чином оформлені докази нібито вчиненого ним адміністративного правопорушення. Однак поліцейські відмовили у наданні таких доказів, а в складеній постанові серії ЕНА № 4852178 від 30.05.2025 не зазначили, що відеозапис був скопійований, а також не вказали номер та ідентифікатор відеореєстратора як джерела доказу. Також зазначає, що звернувся до поліцейських з клопотанням про перенесення розгляду справи за місцем його проживання, однак поліцейські відмовили йому у задоволенні цього клопотання. Крім того, поліцейські склали Постанову на принтері у вигляді чекової стрічки (в електронному вигляді), але після цього зробили доповнення до неї кульковою ручкою. Такі доповнення вважає неприпустимими, оскільки вони змінюють зміст постанови, не відображаються в електронній базі даних та порушують встановлену форму документа.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано постанову серії ЕНА №4852178 від 30.05.2025 року складену інспектором УПП в Рівненській області Стрибулевич Ганною Ігорівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.1 ст. 126, ч.2 ст. 36 КУпАП, провадження у справі закрито.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем долучено до матеріалів справи відеозапис із відеореєстратора (відомості про реєстратор до постанови не внесені), встановленого в службовому транспортному засобі поліцейських, з якого не можливо встановити, що водій ОСОБА_1 не був пристебнутий ременем безпеки. Також до матеріалів справи відповідачем долучено відеозаписи (файли Clip-0, Clip-1, Clip-2, Clip-3, Clip-4, Clip-5) з портативного відеореєстратора 468827; відеозаписи (файли Clip-6, Clip-7, Clip-8, Clip-9, Clip-10, Clip-11), з портативного відеореєстратора 476461 з нагрудних камер поліцейського в якому зафіксовано процес розгляду інспектором справи про адміністративне правопорушення з приводу не пред`явлення водієм транспортного засобу документів, однак з даних відеозаписів вбачається, що позивач був пристебнутий ременем безпеки. Поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними. Враховуючи, що відповідачем не доведено факту наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, а саме керування позивачем транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки, відтак законні підстави для здійснення контролю за наявністю у позивача водійського посвідчення відсутні. На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що способом відновлення порушених прав позивача є скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №447163 від 07.04.2023 із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням ч.3 ст.286 КАС України.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що 30.05.2025 о 14 год. 34 хв. патрульні поліцейські перебуваючи на патрулюванні в с. Мильча, Дубенського району, Рівненської області виявили транспортний засіб IVECO Daily 50C14V державний номерний знак НОМЕР_1 , водій якого керував транспортним засобом з порушенням п. 2.3.в. ПДР України, а саме не був пристебнутий ременем безпеки. Виявивши дане правопорушення транспортний засіб IVECO Daily 50C14V державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений на підставі ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліції». Після зупинки транспортного засобу повідомлено для водія підставу зупинки, повідомлено про проведення відеофіксації, на вимогу поліцейського водій не надав посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, поліцейськими було встановлено особу водія за допомогою інформації з Інформаційної підсистеми «Особа» Інформаційного порталу Національної поліції, оголошено права особи яка притягається до адміністративної відповідальності. Зважаючи на виявлення адміністративного правопорушення 30.05.2025 року о 15 год. 38 хв. інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 (з обслуговування Рівненського району) полку управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Стрибулевич Г.І. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА №4852178 від 30.05.2025 року відносно водія транспортного засобу IVECO Daily 50C14V державний номерний знак НОМЕР_1 . Вважає, що позивач не довів та не підтвердив належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність. Вважає, що оскаржувана постанова є правомірною та винесеною у повній відповідності нормам чинного законодавства в межах компетенції поліцейського патрульної поліції.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що суд першої інстанції дослідив відеозаписи та встановив, що вони не підтверджують його вину, на відеозаписі чітко видно, що він був пристебнутим ременем безпеки. Зауважує, що відповідачем долучено до матеріалів справи нечіткий фотознімок, на якому неможливо ні чітко ідентифікувати позивача, ні побачити наявність чи відсутність ременя безпеки.
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року заяву представника Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліці Добровчан Катерини Юріївни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено. Ухвалено розгляд апеляційної скарги Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червня 2025 року у справі № 569/11573/25, призначений на 08.09.2026 о 09:15 год., провести у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліці Добровчан Катерини Юріївни за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Під час судового засідання 08 вересня 2026 року не вдалося здійснити з`єднання з представником відповідача в режимі відеоконференції із застосуванням системи ВКЗ, у зв`язку із відсутністю звуку зі сторони представника відповідача. Відтак, представник відповідача обов`язку забезпечення проведення відеоконференції належним чином не виконав, тому колегія суддів вважала можливим проведення розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Згідно з ч. 5 ст. 195 КАС України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 30.05.2025 інспектором 1 взводу 3 роти 2 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції у Рівненській області лейтенантом поліції Стрибулевич Ганною Ігорівною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4852178 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч.1 ст. 126, ч.2 ст.36 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 510 грн.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 30.05.2025 приблизно о 14 год. 34 хв. керуючи транспортним засобом Daily 50C14V д.н.з. НОМЕР_1 не пред`явив у спосіб, який надасть прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п.2.1.а, 2.1.б та 2.4 ПДР України, також водій керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та не був пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п.2.3.в ПДР України, об`єднано згідно ч.2 ст. 38 КУпАП, чим порушив п.2.3.в ПДР порушення правил користування ременями безпеки, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.5 ст.121 КУпАП, ч. 1 ст. 126 КУпАП України, ч.2 ст. ст. 36 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу розміром 510 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону №3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001№1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.1. ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).
Відповідано до п. 2.3 (в) Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Положеннями пункту 2.4. ПДР передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 ст.126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою,яка немає при собі або не пред`явила у спосіб,який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані,що містяться в посвідченні водія відповідної категорії,реєстраційному документі на транспортний засіб,а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.
Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем долучено до матеріалів справи відеозапис із відеореєстратора (відомості про реєстратор до постанови не внесені), встановленого в службовому транспортному засобі поліцейських, з якого не можливо встановити, що водій ОСОБА_1 не був пристебнутий ременем безпеки. Також до матеріалів справи відповідачем долучено відеозаписи (файли Clip-0, Clip-1, Clip-2, Clip-3, Clip-4, Clip-5) з портативного відеореєстратора 468827; відеозаписи (файли Clip-6, Clip-7, Clip-8, Clip-9, Clip-10, Clip-11), з портативного відеореєстратора 476461 з нагрудних камер поліцейського в якому зафіксовано процес розгляду інспектором справи про адміністративне правопорушення з приводу не пред`явлення водієм транспортного засобу документів, однак з даних відеозаписів слідує, що ОСОБА_1 був пристебнутий ременем безпеки.
Також відповідачем долучено до матеріалів справи фотознімки, які є скріншотами із вищевказаного відеозапису, однак із жодного з них неможливо чітко побачити наявність чи відсутність ременя безпеки під час руху автомобіля.
Вищевказане спростовує доводи скаржника про те, що на відеореєстраторі із службового транспортного засобу та на знімка з екрану зафіксовано порушення позивачем вимог п. 2.3 в ПДР України.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач звернувся до поліцейських з письмовим клопотанням надати можливість ознайомитися з матеріалами справи та перенести розгляд справи з метою скористатись правовою допомогою, обгрунтованих рішень з цих підстав відповідачем не прийнято, що суперечить вимогам ст. 268 КУпАП.
Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Аналіз зазначених норм свідчить, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15.03.2019 по справі №686/11314/17, від 22.10.2019 по справі №161/7068/16-а.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 цієї статті за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що відповідачем не доведено факту наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, а саме керування позивачем транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки, відтак законні підстави для здійснення контролю за наявністю у позивача водійського посвідчення відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, слід скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №447163 від 07.04.2023 із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням ч.3 ст.286 КАС України.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 287, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червня 2025 року у справі № 569/11573/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
З. М. Матковська