ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2026 року м. Львів Справа № 380/16860/25 пров. № А/857/42533/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Заверухи О.Б., Матковської З. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військово-медичного клінічного центру Західного регіону на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року в справі № 380/16860/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-
суддя в 1-й інстанції - Москаль Р.М.,
час ухвалення рішення - 19 вересня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
в с т а н о в и в:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (далі - відповідач), в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, за періоди з 01.03.2018р. до 31.12.2022р. та з 01.01.2024р. до 20.06.2025р.
зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року в сумі 4 049,19 грн. щомісячно, за періоди з 01.03.2018р. до 31.12.2022р. та з 01.01.2024р. до 20.06.2025р., в загальному розмірі 306 388,71 грн., з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо неврахування повної суми індексації грошового забезпечення в розмірі 4 049,19 грн. при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з урахуванням в складі грошового забезпечення повної суми індексації грошового забезпечення в розмірі 4 049,19 грн., та з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону в самостійні провадження з такими позовними вимогами:
1) визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, за періоди з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 20.06.2025;
- зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року в сумі 4049,19 грн. щомісячно, за періоди з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 20.06.2025, в загальному розмірі 306388,71 грн., з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Ці позовні вимоги, ухвалено розглядати в провадженні справи № 380/16860/25;
Позовні вимоги:
визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо неврахування повної суми індексації грошового забезпечення в розмірі 4049,19 грн. при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій;
зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з урахуванням в складі грошового забезпечення повної суми індексації грошового забезпечення в розмірі 4049,19 грн., та з урахуванням раніше виплачених сум,-
виділено в самостійне провадження.
Зазначена ухвала не є предметом цього апеляційного провадження.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону в частині порушення вимог абзаців 3,4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахування та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 31.12.2022.
Зобов`язано Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення відповідно до абзаців 3,4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 в розмірі 4055 (чотири тисячі п`ятдесят п`ять) гривень 39 коп. щомісяця за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з урахуванням виплачених раніше сум.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що з моменту набрання чинності пунктом 5 Порядку №1078 в редакції Постанови №1013 посадові оклади військовослужбовців підвищилися з 01.03.2018 року, коли набрала чинності постанова КМУ ,,Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року №704, березень місяць 2018 року є місяцем підвищення доходу, а тому враховується як базовий. Вказує апелянт, що такого виду грошового забезпечення, як різниця індексації грошового забезпечення у видах грошового забезпечення визначених наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 немає. Відсутнє також визначення різниця індексації грошового забезпечення у Законі України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів . населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Військово-медичний клінічний центр Західного регіону на період з 01.03.2018, щодо виплати індексації грошового забезпечення Позивачу діяв на підставі Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 та листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 11.04.2019 року №248/2839.
Також відповідач вказує, що Львівським окружним адміністративним судом розглядається справа №380/16863/25 між тими самим сторонами, щодо зобов`язання Військово-медичного клінічного центру Західного регіону здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення (у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за кваліфікаційну категорію, щомісячної премії та інші доплати у відсотковому значенні, що виплачені при проходженні служби) за період з 01.01.2020р. по 20.06.2025 р. включно, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020р., на 01.01.2021р., на 01.01.2022р., на 01.01.2023р., на 01.01.2024р. та на 01.01.2025р., на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017р. № 704.
Також не погодилася з ухваленим судовим рішенням позивачка та подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення адміністративного позову повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у 2024 році та у 2025 році право на проведення індексації заробітної плати працівників законом не обмежується. Вважає, що у 2024 та 2025 роках військовослужбовцям і надалі повинна нараховуватись та виплачуватись індексація-різниця, оскільки зростання посадового окладу позивача з 01.03.2018 року не відбувалось.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами про нараховане і виплачене грошове забезпечення позивача.
До індексації-різниці у 2024 році додається поточна індексація, право на яку виникає, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки починаючи з 01 січня 2024 року. Аналогічно, до індексації-різниці у 2025 році додається поточна індексація, право на яку виникає, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки починаючи з 01 січня 2025 року. Вимоги про нарахування і виплату «поточної» індексації в даному позові не заявлялись.
Відтак вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати індексацію-різницю за період з 01.01.2024р. до 20.06.2025р.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходила військову службу у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону. Відповідно до наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону № 171 від 20.06.2025 звільнена з військової служби та виключена із списків особового складу центру та всіх видів забезпечення з 20.06.2025.
Представник позивачки звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 23.07.2025 про надання інформації щодо виплати індексації грошового забезпечення. У відповідь на адвокатський запит відповідач надіслав довідки про нараховане та виплачене позивачці грошове забезпечення за період із 2016 по 2025 роки.
Відповідно до картки особового рахунку за період із грудня 2018 року по грудень 2022 року позивачці нараховувалася та виплачувалася поточна індексація грошового забезпечення (а.с. 23).
Не погоджуючись із ненарахуванням індексації-різниці, позивачка звернулася з цим позовом до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково з таких підстав.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі також Закон № 2011-XII), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі також - Закон № 1282-XII).
Основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 380/1513/20).
Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Щодо "фіксованої" суми індексації, що є спірним у справі, яка розглядається, необхідно зазначити, що у період існування спірних правовідносин Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції та з 01 грудня 2015 року в ньому, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація не нараховується/нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 з 15 березня 2018 року й дотепер діє у редакції Постанови № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року й дотепер у редакції Постанови № 1013 та встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року в редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакціях Постанов № 1013, № 141) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що нарахування і виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
Застосовуючи наведений підхід і ураховуючи, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний та цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 дають підстави зробити висновок про те, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то в якому розмірі.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен установити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А) - визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (Б) - визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку, як уже зазначалося, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року в справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року в справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року в справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року в справах № 420/6982/21, № 560/13302/21, від 20 квітня 2023 року в справі № 320/8554/21, від 03 травня 2023 року в справі № 160/10790/22, від 09 травня 2023 року в справах № 400/12702/21, № 120/2234/22-а, № 560/538/22, № 580/8769/21, від 10 травня 2023 року в справі № 260/5461/21, від 22 червня 2023 року в справі № 520/6243/22, від 06 липня 2023 року в справі № 240/23550/21, від 27 липня 2023 року в справі № 160/12028/22, від 03 серпня 2023 року в справі № 420/23183/21, від 15 серпня 2023 року в справах № 580/9339/21, № 400/3784/22, № 520/1800/22, від 17 серпня 2023 року в справах № 160/4155/22, № 580/3967/22, від 28 серпня 2023 року в справі № 420/17338/22, від 07 вересня 2023 року в справах № 480/5766/22, № 160/16084/22, № 420/12787/22, від 26 вересня 2023 року в справі № 200/4531/22, від 27 вересня 2023 року в справі № 420/23176/21, від 09 листопада 2023 року в справах № 420/3131/22, № 420/4325/23, від 30 листопада 2023 року в справі № 420/616/23, від 06 грудня 2023 року в справі № 160/16075/22, від 07 грудня 2023 року в справі № 360/381/23, від 20 грудня 2023 року в справі № 560/6693/22, від 21 грудня 2023 року в справі № 420/10945/22, від 05 лютого 2024 року в справі № 360/383/23, від 04 квітня 2024 року в справі № 160/4155/22, від 11 квітня 2024 року в справах № 160/11742/22, № 420/14952/22, від 18 квітня 2024 року в справі № 280/4812/23, від 30 квітня 2024 року в справі № 360/700/23, від 06 червня 2024 року в справі № 280/4745/23, від 27 червня 2024 року в справах № 440/1497/22, № 580/602/22, від 10 липня 2024 року в справі № 380/21613/21, від 25 липня 2024 року в справі № 280/5666/22 та багато інших.
Отже колегія суддів зауважує, що за змістом абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Як вбачається з картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2018 рік, зростання грошового забезпечення, в зв`язку з прийняттям Постанови КМУ №704 (постійні складові) становило (а.с.23) 413,96 грн, оскільки сума грошового забезпечення складає:
у лютому 2018 року - 8 257,32 грн., а саме: оклад за військовим званням - 55,00 грн. посадовий оклад - 645,00 грн, надбавка за шкідливі умови праці - 48,38 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 455,00 грн, надбавка за класність (кваліфікаційну категорію) - 32,25 грн, надбавка за вислугу років - 210,00 грн, премія - 3 715,20 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 3 096,49 грн.
у березні 2018 року - 8 671,28 грн., а саме: оклад за військовим званням - 880,00 грн. посадовий оклад - 2 910,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 557,13 грн, надбавка за класність (кваліфікаційну категорію) - 145,50 грн, надбавка за вислугу років - 1 516,00 грн, премія - 2 662,65 грн.
Спору щодо цих сум між сторонами немає. На зазначені розміри також покликався позивач в суді першої інстанції, з урахуванням того, що грошове забезпечення виплачується в поточному місяці за минулий, і саме так відображено в картці особового рахунку позивачки, відтак досліджувалися графи за березень та квітень 2018 року.
Колегія суддів також зауважує, що місцевий суд вирахував з грошового забезпечення позивачки суми військового збору, відтак ствердив про підвищення доходу на суму 407,76 грн.
Актуальний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» становив 1762,00 гривні.
За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року поріг індексації становив 253,30 %.
З урахуванням вказаного, суд апеляційної інстанції на підставі здійснених розрахунків стверджує, що сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1762 грн*253,30 % = 4463,15 грн.
Оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року склав 413,96 грн, що не перевищує суму можливої індексації в 4463,15 грн, тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що позивач має право на отримання щомісячної індексації-різниці.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 413,96 грн = 4049,19 грн.
Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації грошового забезпечення, з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 має виплачуватися у розмірі 4049,19 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.
Водночас щодо періоду такого нарахування, колегія суддів зазначає, що спірний проміжок часу (відповідно до вимог адміністративного позову) становить з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 20.06.2025.
У цьому контексті, суд першої інстанції зазначив, що статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024, тому підстави для виплати «індексації-різниці» у період з 01.01.2024 по 15.01.2025 відсутні.
Колегія апеляційного суду не погоджується з таким висновком, оскільки Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. За приписами абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078, поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки, додається до суми індексації-різниці
Правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації позивачці в цій справі не є спірними.
Однак колегія суддів звертає увагу, що за змістом цього ж абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078, сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів).
Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, в якому просила: визнати протиправними дії щодо обчислення та виплати у період з 01.01.2020 по 20.06.2025 включно грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; зобов`язати здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за кваліфікаційну категорію, щомісячної премії та інші доплати у відсотковому значенні, що виплачені при проходженні служби) за період з 01.01.2020 по 20.06.2025 включно, одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби) та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, які були виплачені у вказаному періоді, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024 та на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року в справі № 380/16863/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, які полягають у застосуванні з січня 2020 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших виплат у 2020-2023 роках. Зобов`язано Військово-медичний клінічний центр Західного регіону здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період із 01.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 роки відповідно та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
За висновками судів в справі № 380/16863/25 встановлено, що пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким, зокрема, в пункт 4 Постанови № 704 були внесені зміни.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 1 січня 2018 року у розмірі 1762 гривні.
Натомість статтею 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня у розмірі 2 102,00 грн, статтею 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня у розмірі 2 270,00 грн, статтею 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2 481,00 грн. Отже, щороку протягом спірного періоду прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, збільшувався.
Суди зазначили, що різниця між розміром прожиткового мінімуму на 2018 рік та 2020, 2021, 2022 роки впливає на визначення розміру посадового окладу та наявні правові підстави для визначення позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (2020, 2021, 2022 року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Суди обох інстанцій виснували, що відповідач, нараховуючи позивачу грошове забезпечення, повинен був при обчисленні розміру посадового окладу та інших складових грошового забезпечення використовувати як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 (2102 грн.), 01.01.2021 (2270 грн.), 01.01.2022 (2481 грн.) та 01.01.2023 (2684 грн.).
Відтак зобов`язали Військово-медичний клінічний центр Західного регіону здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період із 01.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 роки відповідно та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Колегія апеляційного суду зауважує, що позивач сам ініціював судовий розгляд в справі № 380/16863/25 з посиланням на занижені розміри грошового забезпечення, вказуючи про зростання посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових, які розраховуються з такого з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2020 року, однак в цій справі заперечує зростання грошового забезпечення, вказуючи, що «зростання посадового окладу позивача з 01.03.2018 року [по момент звільнення 20.06.2025 року] не відбувалось. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами».
Така поведінка позивача свідчить не лише про порушення принципу добросовісності, а й про порушення загального принципу права "заборони суперечливої поведінки" (venire contra factum proprium), який є складовою принципу правової визначеності.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.
Верховний Суд у постановах від 28 липня 2021 року у справі № 380/744/20 та від 07 липня 2022 року у справі № 560/2260/21 вказував, що під час вирішення деяких категорій публічно-правових спорів також слід виходити з того, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інших суб`єктів правовідносин; поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Отже вищезгаданими судовими рішеннями в справі 380/16863/25 констатовано, що з 01 січня 2020 року підвищено посадовий оклад, оклад за військовим званням ОСОБА_1 , шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт.
Обставина підвищення грошового забезпечення є очевидно з огляду на розмір прожиткового мінімуму в 2020 році (2102 гривні) на противагу 1762 грн, згідно Закону № 2246-VIII на 01 січня 2018 року.
Отже виплата індексації у розмірі 4049,19 грн, повинна здійснюватися лише з 01 березня 2018 року по 31.12.2019 року, з огляду на преюдиційне значення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року в справі № 380/16863/25, ухваленого між тими самими сторонами.
Більше того, в розглядуваному випадку, змінюється і період визначення порогу індексації, замість «з січня 2008 року по березень 2018 року» на «березень 2018 року січень 2020 року».
Зазначені висновки становлять самостійну підставу для вирішення заявленого адміністративного позову, оскільки судовим розглядом встановлено підвищення тарифних ставок (окладів), яке за змістом абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 є обставиною припинення виплати індексації-різниці у розмірі 4049,19 грн.
Водночас розрахунок індексації, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення в січні 2020 року, певною мірою виходить за межі розглядуваного спору. Відповідні доводи позивачки відсутні, оскільки остання заперечує будь-яке зростання (зміну) грошового забезпечення з березня 2018 року до моменту звільнення.
При цьому відсутність в спірному періоді нарахування індексації-різниці за 2023 рік, за доводами позивачки, зумовлена зупиненням дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік». Заперечень щодо такого підходу законодавця позивачка, відповідно, не висловлює.
Водночас аргументи про необхідність продовження нарахування індексації зокрема з 01.01.2024 року, зводяться до відсутності положень про зупинення дії в Законах про бюджет за 2024 та 2025 роки, тобто фактичного поновлення відповідних приписів Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Однак з огляду на всебічне, повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи, враховуючи охопленість позовних вимог щодо нарахування індексації-різниці періодом з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 20.06.2025, суд зазначає наступне.
З листа Військово-медичного клінічного центру Західного регіону від 14.08.2025 року №550/12422 (а.с 22) вбачається тарифний коефіцієнт ОСОБА_1 за посадовим окладом - 1,65; при прожитковому мінімумі 1762 грн, оклад становив 2910 грн.
Зазначене узгоджується з приміткою до Додатка 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, оскільки посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Також цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень при визначенні окладів за військовим (спеціальним) званням.
Вказаний розмір посадового окладу в сумі 2910 грн (1762*1,65, заокруглений до десяти гривень) виплачувався позивачці з березня 2018 року по момент звільнення. Аналогічна ситуація з окладом за військове звання, який виплачувався в сумі 880 грн.
Шостий тарифний розряд (тарифний коефіцієнт 1,65) та тарифний коефіцієнт за військовим званням - 0,5 також підтверджується, наявними в матеріалах справи, картками особового рахунку військовослужбовця та грошовим атестатом.
Колегія суддів, з дослідженої картки особового рахунку військовослужбовця, встановила, що грошове забезпечення позивачки в січні 2020 року розраховане згідно з приписами п.4 Постанови №704, 4 в редакції Постанови КМ № 103 від 21.02.2018, становило 12725,81 грн, в тому числі: оклад за військовим званням - 880,00 грн, посадовий оклад - 2 910,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 3624,00 грн, надбавка за вислугу років - 1516,00 грн, надбавка за категорію 203,70 грн, премія - 3375,60 грн, індексація - 216,51 грн.
З чого вбачається також, що надбавка за вислугу років розрахована, як 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням;
надбавка за особливості проходження служби 68,3 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років
премія розрахована, як 116 відсотків посадового окладу.
надбавка за кваліфікаційну категорію військовослужбовцям медичного і фармацевтичного складу, 7 відсотків посадового окладу.
Водночас розмір грошового забезпечення позивачки за січень 2020 року, розрахований з урахуванням висновків судів в справі № 380/16863/25 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року 2020 року (2102 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт (1,65 щодо посадового окладу та 0,5 щодо окладу за військовим званням), становить 14918,12 грн, зокрема:
оклад за військовим званням - 1050,00 (2102*0,5) грн, посадовий оклад - 3470,00 грн (2102* 1,65), надбавка за особливості проходження служби - 4322,02 (68,3% від 1050+3470+1808) грн, надбавка за вислугу років - 1808,00 (40% від 1050+3470,00) грн, надбавка за категорію 242,90 (3470*7%) грн, премія - 4025,20 (3470*116%) грн, індексація - 216,51 грн.
Відтак розмір підвищення доходу позивачки в січні 2020 року (розрахований апеляційним судом з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року) в порівнянні з груднем 2019 року (який встановлено з картки особового рахунку військовслужбовця а.с.23, з урахуванням особливостей відображення відомостей в такій) становить 2192,31 грн (14918,12 - 12725,81).
За офіційними даними Державної служби статистики України за період з березень 2018 року по січень 2020 року поріг індексації становив 10.3 %.
Як вже зазначалось, актуальний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» становив 2102,00 гривні.
З урахуванням вказаного, суд апеляційної інстанції на підставі здійснених розрахунків стверджує, що сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в січні 2020 року складала 2102 грн*10.3 % = 216,51 грн.
Оскільки розмір підвищення доходу позивача в січні 2020 року склав 2192,31 грн, що в 10 разів перевищує суму можливої індексації в 216,51 грн, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що, з огляду на конкретні встановлені фактичні обставини цієї справи, позивач немає права на отримання щомісячної індексації-різниці з січня 2020 року.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що в позовній заяві позивачка просила нарахувати за періоди з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 20.06.2025, конкретну суму в загальному розмірі 306 388,71 грн. Прохальна частина апеляційної скарги, містить усічений вплив, оскільки вимоги сформульовані шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію - різницю грошового забезпечення відповідно до абзаців 3,4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 в розмірі 4055 (чотири тисячі п`ятдесят п`ять) гривень 39 коп. щомісяця за період з 01.01.2024р. до 20.06.2025р., з урахуванням виплачених раніше сум.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17).
Однак колегія суддів зауважує, що належна позивачу щомісячна індексація-різниця з березні 2018 року, обґрунтована апеляційним судом вище, становить 4049,19 грн, а не 4055,39 грн.
Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31 травня 2021 року у справі №420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).
Водночас суд першої інстанції не зазначив у судовому рішенні конкретної суми, на яку позивачка має право та яку відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.
Відтак, з метою остаточності вирішення заявленого спору, та враховуючи вимоги адміністративного позову, колегія суддів вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй «індексацію-різницю» у конкретному розмірі (сумі).
Верховний Суд у цій категорії спорів зазначав, що такий спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки за умови встановлення права особи на відповідну виплату забезпечує реальне поновлення порушеного права (постанови від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки, та від 06 липня 2023 року у справі № 240/23550/21).
З огляду на зазначене, загальна сума індексації за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 року (до моменту підвищення окладу) становить 89082,18 грн (4049,19 грн * 22 місяці), яка й підлягає нарахуванню та виплаті відповідачем на користь позивачки.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військово-медичного клінічного центру Західного регіону задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року в справі № 380/16860/25 скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону в частині порушення вимог абзаців 3,4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахування та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 року.
Зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4049,19 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 року, в загальній сумі 89082 (вісімдесят дев`ять тисяч вісімдесят дві гривні) 18 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 09 вересня 2026 року.