ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
09 вересня 2026 року
м. Київ
справа №640/4462/21
адміністративне провадження №К/990/26452/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Шевцової Н.В., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №640/4462/21 за позовом Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт та скасування реєстрації декларації, -
УСТАНОВИВ:
РУХ СПРАВИ:
1. У лютому 2021 року Департамент з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач, Департамент) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просив:
1) припинити право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 » від 29 грудня 2020 року №КВ101201228592;
2) скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 » від 29 грудня 2020 року №КВ101201228592, замовник будівництва - ОСОБА_1 .
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Департамент подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
4. Ухвалою від 18 травня 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою Департаменту, оскільки прийшов до висновку про неповажність наведених позивачем у поданій заяві причин пропуску строку апеляційного оскарження.
5. Не погодившись із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року, Департамент звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив вказане рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
6. 15 червня 2026 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, у якому відповідачка, зокрема, зазначила, що для надання професійної правничої допомоги вона скористалася послугами адвоката Старовойта В.П. і відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заявила, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у цій справі.
7. Верховний Суд постановою від 31 серпня 2026 року касаційну скаргу Департаменту залишив без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року - без змін.
8. 01 вересня 2026 року, тобто в межах п`яти днів після ухвалення судом касаційної інстанції судового рішення, до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №640/4462/21 за вищевказаним позовом про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 22 500,00 грн., понесених в суді касаційної інстанції.
9. 07 вересня 2026 року до Верховного Суду надійшли заперечення Департаменту на заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі, у яких позивач, стверджуючи про необґрунтований розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, просить зменшити їх до нуля.
ІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Відповідно до частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
11. Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до останніх в силу вимог пункту 1 частини третьої цієї ж статті належать витрати на професійну правничу допомогу.
12. Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
13. Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
14. Відповідно до статті 19 Закону України № 5076-VI від 05.07.2012 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
15. Згідно з частинами першою та другою статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
16. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина третя статті 30 Закону №5076-VI).
17. Крім того, за змістом статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно - виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09.06.2017 (далі - Правила адвокатської етики), розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
18. Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
19. Частиною третьою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
20. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
21. Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
22. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
23. Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
24. В заяві про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат ОСОБА_1 просить суд стягнути з Департаменту на її користь витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в сумі 22 500,00 грн.
25. На підтвердження факту понесення зазначених витрат до заяви додано договір про надання правничої допомоги від 17 лютого 2025 року №4, додаток від 10 червня 2026 року №2-ВС до договору про надання правничої допомоги від 17 лютого 2025 року №4, акт приймання-передачі наданих послуг від 01 вересня 2026 року №4-3 за договором про надання правничої допомоги від 17 лютого 2025 року №4 та додатком від 10 червня 2026 року №2-ВС, квитанцію до прибуткового касового ордера від 01 вересня 2026 року №4-3.
26. В обґрунтування заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вказується на те, що в межах виконання адвокатом Старовойтом В.П. своїх представницьких функцій під час касаційного перегляду цієї справи було здійснено консультацію клієнта щодо поданої касаційної скарги (у тому числі вивчення та аналіз наданих документів, роз`яснення можливих шляхів захисту, оцінка судової перспективи справи); розробку тактики ведення судового процесу та погодження її з клієнтом; пошук, підбір та аналіз нормативної бази та судової практики ВС КАС; підготовку та подання до суду процесуальних документів (відзиву на касаційну скаргу та заяви про закриття провадження у справі); періодичне надання правової інформації клієнту про хід виконання доручення та стан розгляду справи судом; підготовку та подання до суду заяви про ухвалення додаткової постанови, з доказами понесених витрат.
27. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що додані до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі докази, зокрема акт приймання-передачі наданих послуг від 01 вересня 2026 року №4-3 за договором про надання правничої допомоги від 17 лютого 2025 року №4 та додатком від 10 червня 2026 року №2-ВС, містять лише перелік виконаних адвокатом робіт та загальну вартість наданих послуг у розмірі 22 500,00 грн. Водночас подані документи не містять відомостей про час, витрачений адвокатом на виконання кожної із заявлених робіт, погодинну вартість правничої допомоги або іншої деталізації, яка б свідчила про обґрунтованість і співмірність заявленої до компенсації суми.
28. У заяві відсутні також й будь-які мотиви щодо практичного значення згаданих видів правової допомоги для розгляду саме цієї справи з огляду на її складність, впливу на репутацію сторони чи публічного інтересу до спору, доцільності обсягу наданих юридичних послуг та витраченого адвокатом часу, у тому числі в контексті включення до такого виду правничої допомоги як підготовка відзиву на касаційну скаргу щодо оскарження процесуального рішення суду апеляційної інстанції ряду інших супутніх послуг, таких як розробка тактики ведення судового процесу, підготовка та подання до суду заяви про закриття провадження у справі, періодичне надання правової інформації клієнту про хід виконання доручення та стан розгляду справи судом.
29. До того ж, як зазначено Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2026 року, КАС України чітко визначає випадки, за яких суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, а у поданому ОСОБА_1 клопотанні не було належного обґрунтування процесуальних підстав для закриття касаційного провадження у справі.
30. Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження наданих адвокатом послуг, з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат на підготовку відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів вважає за можливе призначення компенсації зазначених витрат в суді касаційної інстанції у сумі 2000,00 грн.
31. При цьому колегія суддів враховує позицію Департаменту, наведену у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №640/4462/21, про необґрунтований розмір заявлених ОСОБА_1 до відшкодування витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, й констатує недоведення позивачем неспівмірності суми саме у розмірі 2000,00 грн., яку суд вважає за можливе призначити як компенсацію зазначених витрат в суді касаційної інстанції, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
32. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат колегія суддів виходить із того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
31. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
32. Таким чином, частина сьома статті 139 КАС України встановлює граничний строк подачі відповідних доказів та наслідки їх неподання. Саме до вказаної події сторона може або надати докази, які підтверджують розмір понесених нею витрат, або зробити відповідну заяву про намір стягнення таких витрат.
33. Як вбачається з матеріалів справи, 15 червня 2026 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, у якому відповідачка, зокрема, зазначила, що для надання професійної правничої допомоги вона скористалася послугами адвоката і відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України заявила, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у цій справі.
34. Верховний Суд постановою від 31 серпня 2026 року касаційну скаргу Департаменту залишив без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року - без змін.
35. 01 вересня 2026 року, тобто в межах п`яти днів після ухвалення судом касаційної інстанції судового рішення, до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №640/4462/21, у якій відповідачка просила стягнути на її користь 22 500,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, додавши до неї докази, які, на її думку, підтверджують розмір понесених витрат.
36. З огляду на наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 із дотриманням положень частини сьомої статті 139 КАС України своєчасно було заявлено клопотання про стягнення таких витрат у відзиві на касаційну скаргу, а докази їх понесення подані в межах п`ятиденного строку з дня ухвалення Верховним Судом рішення за наслідками розгляду касаційної скарги.
37. Підсумовуючи, колегія суддів дійшла висновку, що на користь відповідачки за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді касаційної інстанції, у сумі 2000,00 грн.
Керуючись статтями 139, 143, 252 КАС України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №640/4462/21 задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову до постанови Верховного Суду від 31 серпня 2026 року у справі №640/4462/21, якою стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А; код ЄДРПОУ 40224921) витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді касаційної інстанції, у сумі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень нуль копійок).
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
Н.В. Шевцова
А.І. Рибачук ,
Судді Верховного Суду