УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
09 вересня 2026 року
м. Київ
справа №240/25870/24
адміністративне провадження № К/990/39564/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2026 у справі №240/25870/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання частково протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , позивачка) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідач), у якому просила:
- визнати протиправним рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 09.08.2024 №063350033808 в частині відмови позивачці призначити довічну пенсію за віком з 06.06.2024 як матері, що виховала дитину-інваліда до досягнення дитиною шестирічного віку, а також має трудовий стаж більше 15-ти років страхового стажу при досягненні віку 50-ти років;
- зобов`язати відповідача призначити та виплачувати довічно ОСОБА_1 пенсію за віком з 06.06.2024 - з дати досягнення дитиною з інвалідністю шестирічного віку.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.08.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2026, в задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір по суті позовних, судами попередніх інстанцій встановлено, що спір у цій справі виник лише стосовно дати, з якої мала бути призначена пенсія позивачці, зауважуючи, що відповідач не заперечує обставини, які надають право позивачу на призначення дострокової пенсії за віком, а саме, наявність відповідного страхового стажу, досягнення відповідного віку та наявність шестирічної дитини з інвалідністю.
При цьому відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що у даному випадку застосовується загальне правило, встановлене частиною 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: пенсія призначається з дня звернення за пенсією, оскільки підстав для її призначення з більш ранньої дати законодавством не передбачено.
Судами попередніх інстанцій взято до уваги, що 01.08.2024 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах в зв`язку з наявністю дитини з інвалідністю 06.06.2018 року народження. На підставі поданої заяви територіальним пенсійним органом саме з цієї дати призначено дострокову пенсію за віком на підставі пункту 3 частини 1 статті Закону України Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Також судами наголошено, що дата, коли дитині виповнилось 6 років, є лише умовою для реалізації права, але не визначає дату призначення пенсії. Виплата пенсії здійснюється з дня звернення або з дня, що настає після досягнення пенсійного віку жінкою - за умови звернення впродовж трьох місяців після цього.
На адресу Верховного Суду 24.08.2026 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржниця просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.08.2025, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2026 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що скаржником не зазначено підстави касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 цього Кодексу та про наявність обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої вказаної правової норми.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Касаційна скарга подана на судові рішення, які можуть бути оскаржені згідно із частиною 1 статті 328 КАС України.
Приписами пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Згідно пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Варто зауважити, що предмет спору у цій справі та критерії, визначені пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, а також факт того, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина 4 статті 12 КАС України), дають підстави стверджувати, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.
Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Проте подана касаційна скарга не містить належним чином обґрунтованих випадків, зазначених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.
Крім цього, касаційна скарга не містить обґрунтування незгоди з висновками судів попередніх інстанцій у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.
В касаційній скарзі позивачка стверджує, що оскаржувані судові рішення суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладено у постановах від 15.05.2025 у справі № 440/2166/23 (спірним у цій справі були вимоги щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі судового рішення); від 28.05.2025 у справі № 620/15888/23 (спірні правовідносини стосуються призначення державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства), від 08.05.2018 у справі №826/3350/17 (спір стосовно визнання протиправними та скасування пунктів вимоги Державної аудиторської служби України), від 12.07.2018 у справі № 489/1079/17 (щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача про повернення переплати пенсії), від 13.06.2019 у справі №489/5805/16-а (обставин щодо зловживання з боку пенсіонера при зверненні його із заявою про призначення пенсії), від 13.11.2019 у справі №214/6976/16-а (визнання протиправними дії відповідача щодо відрахування щомісяця 20% пенсії в рахунок погашення переплати пенсії та зобов`язання припинити утримання переплати пенсії).
Проте, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у наведених ним постановах суду касаційної інстанції, оскільки обставини цієї справи та справ, які вказані скаржником з метою обґрунтування підстав касаційного оскарження, виникли за різних фактичних обставин, у різні періоди часу, з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування.
Крім цього, Верховний Суд зауважує, що оскільки посилання на постанови Верховного Суду наведені без взаємозв`язку із конкретним підпунктом частини четвертої статті 328 КАС України та без відповідних обґрунтувань, що не узгоджується із вимогами процесуального закону, суд касаційної інстанції не бере такі до уваги.
Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2026 у справі №240/25870/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання частково протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін