УХВАЛА
про повернення касаційної скарги
09 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 160/25117/25
адміністративне провадження № К/990/39824/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.07.2026 у справі №160/25117/25 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство оборони України, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовною заявою до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, в якій просила:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту щодо відмови у призначенні та виплаті їй, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , у зв`язку з його загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, одноразової грошової допомоги;
- зобов`язати Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту призначити та виплатити позивачці одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , загибель якого настала під час виконання заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії рф у період дії воєнного стану.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 у задоволенні позовної заяви відмовлено.
Позивачка, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, оскаржила його в апеляційному порядку.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.07.2026 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 1.6 Протоколу № 739 від 18.06.2025 засідання комісії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Зобов`язано Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту повторно розглянути документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги після загибелі ОСОБА_2 , які направлені Військовою частиною НОМЕР_1 листом № 3.27/2624 від 06.05.2025. У задоволенні решти позову відмовлено.
На адресу Верховного Суду 24.08.2026 надійшла касаційна скарга Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, в якій відповідач просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.07.2026 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Також відповідач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для особи, яка подає касаційну скаргу.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки військовослужбовець ОСОБА_2 загинув у м. Нікополь Нікопольського району Дніпропетровської області ІНФОРМАЦІЯ_1, то відповідно до пункту 2 Постанови №168 одноразова грошова допомога у такому випадку не виплачується, оскільки випадок загибелі військовослужбовця за межами району ведення воєнних (бойових) дій регулюється іншим нормативно-правовим актом.
При цьому судом наголошено, що єдиними умовами виплати одноразової грошової допомоги на момент смерті військовослужбовця, є належність до певної категорії осіб, передбачених пунктом 1 Постанови №168 та загибель в період дії воєнного стану.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову частково, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_2 приймав участь у бойових діях, при виконанні бойового завдання отримав поранення, яке призвело до його смерті в цей же день. Компетентним органом (ВЛК) встановлений причинний зв`язок отриманої ОСОБА_2 травми, поранення і, як наслідок, смерті - пов`язані із захистом Батьківщини.
На переконання апеляційного суду, обставини, які встановлені на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, підтверджують обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, наявність яких дає право членам сім`ї на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої абз. 1 пункту 2 Постанови № 168.
При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що Нікопольська міська територіальна громада була включена до переліку територій активних бойових дій з 21.07.2022 по 31.05.2023, а з 31.05.2023 вона включена до переліку територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси з огляду на Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004).
Крім цього судом наголошено, що наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 04.12.2024 №546 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій», яким визначено, що Нікопольська міська територіальна громада в період з 01 по 30 листопада 2024 не віднесена до районів ведення воєнних (бойових) дій та на вимоги якого посилається відповідач, датований 04.12.2024, тоді як смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також апеляційний суд вказав на те, що єдиною підставою для прийняття рішення про відмову у нарахуванні та виплати одноразової грошової допомоги була обставина, що ОСОБА_2 під час загибелі не перебував безпосередньо в районах ведення бойових дій або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, проте таке рішення відповідача не може вважатись правомірним з огляду на встановлені обставини у справі, які спростовують зазначену підставу.
Також апеляційний суд, користуючись процесуальним правом виходу за межі позовних вимог, визначеним частиною 2 статті 9 КАС України, та з метою ефективного захисту порушених прав позивачки, дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного її права є зобов`язання відповідача повторно розглянути документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
В касаційній скарзі відповідач стверджує, що апеляційний суд не здійснив необхідного системного тлумачення норм, чинних на час загибелі та на час прийняття рішення Комісії, не визначив, до якої саме правової конструкції пункту 2 Постанови №168 належать встановлені обставини, та не усунув суперечність між офіційними джерелами, які по-різному характеризують територію м. Нікополь у листопаді 2024 року.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зокрема скаржник, обгрунтовуючи вказану ним підставу, зазначає, що:
1)«відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII у редакції Закону №3633-IX та пункту 2 Постанови №168 у редакції після постанови КМУ від 18.06.2024 № 714 та постанови КМУ від 15.11.2024 № 1311, зокрема щодо правової кваліфікації смерті від бойового поранення та складу обов`язкових умов для виплати 15 млн грн»;
2)«відсутній висновок Верховного Суду щодо співвідношення для військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту у 2024 році Переліку територій, сформованого на виконання постанови КМУ №1364, та рішення Головнокомандувача ЗС України, прийнятого на виконання повноважень у сфері визначення районів воєнних (бойових) дій, якщо ці джерела по-різному характеризують одну територію за один період».
Верховний Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
При цьому, зазначена скаржником норма права, щодо неправильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій у межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку автора касаційної скарги, неправильно.
Верховний Суд також зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Однак, скаржник, подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, хоч і вказав, яку саме норму права суд апеляційної інстанції неправильно застосував, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (зокрема пункт 3 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції Закону №3633-IX та пункту 2 Постанови №168 у редакції після постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2024 №714 та постанови Уряду від 15.11.2024 № 1311), проте не зазначив у чому полягає помилка суду при застосуванні саме цих правових норм та як, на думку скаржника, ці норми права повинні застосовуватися (стосовно першого пункту доводів касаційної скарги).
Також у поданій касаційній скарзі відповідач чітко не вказав, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (в контексті предмета спору у цій справі), натомість скаржник лише послався на відсутність висновку щодо «співвідношення для військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту у 2024 році Переліку територій, сформованого на виконання постанови КМУ №1364, та рішення Головнокомандувача ЗС України, прийнятого на виконання повноважень у сфері визначення районів воєнних (бойових) дій».
З цього приводу Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, недостатньо самого лише загального посилання на постанову Уряду та рішення Головнокомандувача ЗС України, необхідно указати конкретну норму права, яку було застосовано судом апеляційної інстанції неправильно, яка регулює спірні правовідносини та щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акту, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Крім того, касаційна скарга не містить обґрунтування існування правової невизначеності, колізії норм права або різних підходів у судовій практиці щодо застосування зазначених норм, а також не доводить необхідності їх тлумачення Верховним Судом.
Доводи скаржника зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції та до спроби переоцінки обставин справи, що виходить за межі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, скаржником не зазначено.
Верховний Суд також звертає увагу скаржника на те, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Водночас скаржник, вважаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для особи, яка подає касаційну скаргу, в подальшому належних обґрунтувань та вмотивованих аргументів не наводить.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 334 КАС України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.07.2026 у справі №160/25117/25 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство оборони України, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Шарапа