Справа № 703/4145/26
2/703/2655/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Криви Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених коштів при звільненні з роботи у зв`язку з виходом на пенсію,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вищевказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з АТ «Українська залізниця» одноразову матеріальну допомогу при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію за віком у розмірі 112624,61 грн та понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 від 08.04.1987 в період з 18.08.1987 по 18.05.2026 він працював у виробничому підрозділі «Знам`янський загін воєнізованої охорони» філія «Служба корпоративної безпеки» АТ «Українська залізниця». Безперервний стаж його роботи складає 38 років 9 місяців.
Колективним договором філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Укрзалізниця» пункт 3.4.6. передбачено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплата одноразової матеріальної допомоги в залежності від стажу роботи в галузі понад 10 років - 3 середньомісячні заробітки. Також передбачено, що у разі звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачувати додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі: для чоловіків з 35 до 40 років 4 середньомісячні заробітки.
За наказом № 152/ос від 12.05.2026 виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» філії «Служба корпоративної безпеки» АТ «Українська залізниця» його звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком (ст. 38 КЗпП України) 18.05.2026. У цьому наказі при звільненні зазначено компенсувати йому за невикористані 37 днів відпустки, також вказано виплатити одноразову виплату при звільненні на пенсію за віком в розмірі 7 середньомісячних заробітків відповідно до п. 3.4.6 Колективного договору філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Укрзалізниця». Виплату матеріальної допомоги провести після окремого рішення правління.
Вказує, що в день його звільнення з роботи йому не було виплачено одноразову матеріальну допомогу в розмірі 7 середньомісячних заробітків.
Адміністрацією підрозділу з якого він був звільнений, видано два розрахунки одноразової виплати при звільненні на пенсію відповідно до п. 3.4.6. Колективного договору філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Укрзалізниця», відповідно до яких зазначено, що середня заробітна плата складає 16089,23 грн та вихідна допомога складає 48267,69 грн, виходячи з 3-х середньомісячних заробітків, та вихідна допомога 64356,92 грн, виходячи з 4-х середньомісячних заробітків. Таким чином, загальна сума одноразової виплати складає 112624,61 грн.
Після звільнення з роботи, він звертався із заявами до виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» філії «Служба корпоративної безпеки « АТ «Укрзалізниця» про необхідність здійснення повного розрахунку при його звільненні належної йому одноразової виплати при звільненні на пенсію за віком.
Листом від 12.06.2026 № НОР-Зн-23/117 йому повідомлено про те, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (із змінами), відповідно до вимог ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ зі змінами) пунктом 1.1.4 рішення правління від 14.03.2022 № Ц-45/31 Ком.т. призупинено виплату додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема одноразової матеріальної допомоги працівникам, які виходять на пенсію вперше, в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті. Зазначена матеріальна допомога буде виплачена після прийняття правлінням АТ «Укрзалізниця» окремого рішення.
Однак, вказує, що Верховний Суд постановою від 02.02.2025 у справі 211/7338/23 залишив без змін рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2024, яким визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольне рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів.
Враховуючи викладене, вказує, що АТ «Українська залізниця» законодавством покладено обов`язок провести йому повну виплату одноразової допомоги при звільненні з роботи на пенсію за віком в розмірі 7-ми середньомісячних заробітків, що становить 112624,61 грн, але такої виплати не здійснено, у зв`язку з чим позивач звернувся із даним позовом до суду.
Ухвалою від 08.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
14.07.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи таке.
Так, вказує, що колективний договір це письмовий нормативний документ, що укладається відповідно до вимог ЗУ «Про колективні договори і угоди» з метою регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин між роботодавцем і працівниками. Відповідно д ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022, дія якого поширюється на правовідносини, що виникли з 24.02.2022, роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору на період воєнного стану.
У спільному листі АТ «Укрзалізниця» та Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України від 06.09.2022 № Ц-3-91/1459/ЦПроф/30-22 наголошується, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті.
Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 24.10.2022 (протокол засідання правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-54/90 Ком.т) було призупинено здійснення працівниками нарахування та виплату матеріальної допомоги. При цьому звертає увагу, що виплата позивачеві матеріальної допомоги була лише призупинена до окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця».
21.07.2026 від представника позивача адвоката Холодняка В.М. надійшла відповідь на відзив, узагальнені доводи в якій зводяться до такого.
Щодо посилання у відзиві на позов на ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022, дія якого поширюється на правовідносини, що виникли з 24.02.2022, роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору. Законом України «Про внесення змін до ст. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 21.08.2025 № 4582-ІХ внесено зміни в ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ викладено в редакції: «1. У період воєнного стану роботодавець може ініціювати зупинення дії окремих положень колективного договору, які регулюють відносини визначені цим Законом. Дія таких положень може бути зупинена тільки за взаємною згодою сторін колективного договору у порядку, визначеному цим колективним договором». Тобто, за новою редакцією ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022, роботодавець не має права в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, а тільки за взаємною згодою сторін.
Щодо посилання представника відповідача на лист «Укрзалізниця» та Професійної спілки залізничників про те, що на період дії правового режим воєнного стану в Україні призупинені виплати передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги в зв`язку з виходом на пенсію та на протокольне рішення АТ «Укрзалізниця» від 24.10.2022 про зупинення здійснення працівникам нарахування та виплати матеріальної допомоги, вказує, що будь-які зміни до колективного договору Виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» філії «Служба корпоративної безпеки «Акціонерного товариства «Українська залізниця» з якого був звільнений позивач, не вносилися, зокрема і щодо припинення виплат працівникам, які звільняються на пенсію. Крім того, у наказі про звільнення позивача з роботи зазначено «виплатити одноразову виплату при звільненні на пенсію за віком в розмірі 7 середньомісячних заробітків відповідно до п. 3.4.6 Колективного договору філії «Відомча воєнізована охорона» акціонерного товариства «Українська залізниця». За даними розрахунку, які видачі позивачу при його звільненні з роботи, йому нараховано одноразову грошову допомогу при виході на пенсію в розмірі 112624,61 грн. Змін до наказу про звільнення позивача з роботи в частини щодо виплат матеріальних допомог внесено не було.
Враховуючи викладене просив задовольнити позов.
Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані суду докази як в їх сукупності та взаємозв`язку, так і кожен окремо на предмет достатності, належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір в сфері трудових правовідносини.
ОСОБА_1 відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 від 08.04.1987 в період з 18.08.1987 по 18.05.2026 працював у виробничому підрозділі «Знам`янський загін воєнізованої охорони» філія «Служба корпоративної безпеки» АТ «Українська залізниця».
Згідно наказу № 152/ос від 12.05.2026 виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» філії «Служба корпоративної безпеки» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком (ст. 38 КЗпП України) 18.05.2026. У цьому наказі при звільненні зазначено компенсувати ОСОБА_1 за невикористані 37 днів відпустки, також вказано виплатити одноразову виплату при звільненні на пенсію за віком в розмірі 7 середньомісячних заробітків відповідно до п. 3.4.6 Колективного договору філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Укрзалізниця». Виплату матеріальної допомоги провести після окремого рішення правління.
Колективним договором філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця», а саме пунктом 3.4.6. передбачено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплата одноразової матеріальної допомоги, у залежності від стажу роботи в галузі понад 10 років - 3 (три) середньомісячні заробітки. Також передбачено, що у разі звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачувати додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі: для чоловіків з 35 до 40 років - 4 середньомісячні заробітки.
Як стверджує позивач, та цього не оспорює відповідач, в день звільнення ОСОБА_1 йому не було виплачено одноразову матеріальну допомог в розмірі 7 середньомісячних заробітків.
Відповідно до розрахунків АТ «Укрзалізниця», зазначено, що середня заробітна плата ОСОБА_1 , складає: 16089,23 грн та вихідна допомога складає 48267,69 грн виходячи з 3-х середньомісячних заробітків, та вихідна допомога 64356,92 грн, виходячи з 4-х середньомісячних заробітків. Таким чином, загальна сума одноразової виплати складає 112264,61 грн.
На звернення ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про необхідність здійснення повного розрахунку при його звільненні , відповідач повідомив позивача листом від 12.06.2026 №НОР-Зн-23/117 про те, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (із змінами), відповідно до вимог ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стан» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (зі змінами) пунктом 1.1.4 рішення правління від 14.03.2022 № Ц-45/31 Ком.т призупинено виплату додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема одноразової матеріальної допомоги працівникам, які виходять на пенсію вперше, в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті. Зазначена матеріальна допомога буде виплачена після прийняття правлінням АТ «Укрзалізниця» окремого рішення.
Згідно п. 1.1.4 Витягу з протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.
Частиною 1 ст.9 ЗУ «Про колективні договори» передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.
Згідно ст.14 ЗУ «Про колективні договори» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.
Разом з тим, правлінням АТ «Укрзалізниця», п. 1.1.4. протокольного рішення № Ц-54/З1 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» 14 березня 2022 року, в односторонньому порядку призупинили виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022.
Згідно ч.1 ст.11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-1X (із змінами в редакції Закону № 4582-1Х від 21.08.2025) у період дії воєнного стану роботодавець може ініціювати зупинення дії окремих положень колективного договору, які регулюють відносини, визначені цим Законом. Дія таких положень може бути зупинена тільки за взаємною згодою сторін колективного договору у порядку , визначеному ним колективним договором.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що цей Закон діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.
г
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року та набрав він чинності 24 березня 2022 року, а протокольне рішення правління АТ "Укрзалізниця" Ц-54/31 Ком.т. яким зупинено виплати матеріальної допомоги при звільненні працівників, прийнято 14 березня 2022 року.
Таким чином, рішення АТ «Українська залізниця», яке стало підставою для невиплати мені суми одноразової матеріальної допомоги, було прийнято до прийняття Закону Ураїни «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Положенням ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, а тому норми Закону № 2136-ІХ не можуть бути застосовані відповідачем у даних відносинах щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з роботи.
Окрім того, Верховний Суд постановою від 02.02.2025 у справі № 211/7338/23 залишив без змін рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким визнано незаконним та скасовано п, 1.1.4 протокольне рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів.
Таким чином, станом на 18 травня 2026 у відповідача за даним позовом, були відсутні правові підстави для призупинення позивчеві виплати матеріальної допомоги.
Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Положенням ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Таким чином на АТ "Укрзалізниця" законодавством чинним покладено обов`язок провести мені повну виплату одноразової допомоги при звільненні з роботи на пенсію за віком в розмірі 7-ми середньомісячних заробітків, що становить 112624,61 грн,, але такої виплати нездійснено, що є підставою для звернення до суду за захистом своїх прав.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Конституційний Суд в своєму Рішенні № 8-рп/2013 від 15.10.2013 зазначає, що Основний Закон України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначив зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов`язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1, 3). Складовою цього обов`язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (частина четверта статті 13, частини перша, друга, сьома статті 43 Конституції України). Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці", як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.
Регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій. Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом, Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов`язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим статтею 12 Закону України "Про оплату праці.
Зазначене дає підстави для висновку, що обсяг заробітної плати найманого працівника становлять винагорода за виконану роботу, про що йдеться у статті 94 Кодексу і статті 1 Закону України "Про оплату праці", та гарантовані державою виплати, передбачені у статті 12 Закону України "Про оплату праці".
Відповідно до частини сьомої статті 43, частини першої статті 55 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю працівник може захистити в суді. Конституційний Суд України в Рішенні від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004 зазначив, що забезпечення прав і свобод потребує законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод.
У п. 64 Рішення ЄСПЛ у справі «Меньшакова проти України» Суд наголошує, що заявники можуть стверджувати про порушення статті 1 Першого протоколу лише в тій мірі, в якій оскаржувані рішення стосуються їхнього «майна» у розумінні цього положення. «Майном» може бути або «існуюче майно», або активи, включаючи право вимоги, щодо яких заявники можуть стверджувати, що вони мають щонайменше «законне сподівання» отримати можливість ефективної реалізації права на майно (див., серед багатьох інших джерел, ухвали щодо прийнятності у справах «Мелгоус проти Чеської Республіки» (Malhous v. the Czech Republic) [ВП, заява № 33071/96, ECHR 2000-XII, «Грацінгер та Грацінгерова проти Чеської Республіки» (Gratzinger and Gratzingerova v. the Czech Republic) [ВП], заява № 39794/98, п. 69, ECHR 2002-VII, рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 35, ECHR 2004-IX, ухвалу щодо прийнятності у справі «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» (Von Maltzan and Others v. Germany) [ВП], заяви №№ 71916/01, 71917/01 та 10260/02, п. 74, ECHR 2005-V, та ухвалу від 24 червня 2008 року щодо прийнятності у справі «Бата проти Чеської Республіки» (Bata v. the Czech Republic), заява № 43775/05). Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ). У пункті 53 цього рішення зазначається, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93). Суд підкреслює, що у сфері тлумачення національного законодавства, зокрема, процесуальних правил, що застосовуються у судовому провадженні, його роль обмежується перевіркою того, чи результати такого тлумачення національними органами влади, особливо судами, відповідають Конвенції (див, рішення у справі «Звольський та Звольська проти Чешської Республіки» (Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic), заява № 46129/99, п. 46, ЕСПЛ 2002-ІХ).
З врахуванням зазначеного підходу, відображеного в Рішенні Конституційного Суду та ЄСПЛ, а також встановлених обставин саме цієї конкретної справи, обмеження працівника в праві не лише ініціювати провадження (хоча положення ст. 233 та 234 КЗпПУ є нормами не процесуального, а матеріального права), але й право розраховувати на «розгляд» спору судом з перспективою отримати можливість ефективної реалізації права на майно (належної матеріальної допомоги), на яке позивач за численні роки сумлінної роботи (більше 25 років) «законно сподівався», продовжуючи це робити протягом часу незаконного призупинення вказаних виплат та повідомлень про виконання графіків таких виплат.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 підтверджено, що згідно зі ст.116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання обов`язку - настає передбачена ст.117 КЗпП відповідальність.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Судом встановлено, що станом на день звільнення позивача відповідач не провів виплату позивачу всіх належних сум, а саме не виплатив одноразову матеріальну допомогу при звільненні працівників з роботи.
З урахуванням викладеного, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають до задоволення, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення однорзова матеріальна допомога при звільнення працівників вперше з роботи у звязку з виходом на пенсію за віком у розмірі 112624,61 грн.
На підставі статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача слід також стягнути понесені ним судові витрати на оплату судового збору та витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.4,12,13, 81,89, 141, 259, 263 -265, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених коштів при звільненні з роботи у зв`язку з виходом на пенсію - задовольнити повністю.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу при звільненні на пенсію у розмірі 112624,61 грн, судовий збір у сумі1351,20 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, а всього 116975 (сто шістнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн 81 коп.
Рішення може бути оскаржене сторонами безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 09 вересня 2026 року.
Сторони у справі:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ; рахунок НОМЕР_3 , IBAN НОМЕР_4 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Відповідач - акціонерне товариство «Українська залізниця»; юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815.
Головуючий: Ю. В. Крива