Справа № 214/1189/26
2-а/214/49/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
10 серпня 2026 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Євтушенка О.І.,
за участі:
секретаря судового засідання - Авдєєва М.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Кузнєцової Г.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №214/1189/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Департамент патрульної поліції Національної поліції України, Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
ВСТАНОВИВ:
09 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить: скасувати постанову інспектора 1 взводу 1 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП у Дніпропетровській області Тукаленко К.М. серії ЕНА №6585775 від 29.01.2026, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.; закрити провадження у справі; постановити окрему ухвалу про проведення службового розслідування та притягнення інспекторів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за грубе порушення процедури та прав людини; стягнути з відповідача судові витрати, а також кошти в розмірі 510,00 грн., сплачені на виконання оскаржуваної постанови.
Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 29.01.2026 інспектором 1 взводу 1 роти 2 батальйону Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП у Дніпропетровській області Тукаленко К.М. відносно ОСОБА_1 була винесена постанова серії ЕНА №6585775 від 29.01.2026 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у види штрафу в розмірі 510,00 грн. Відповідно до змісту вищезазначеної постанови 29.01.2026 о 14 год. 42 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «г» ПДР України, що зафіксовано на бодікамери №475425 та №452227. ОСОБА_1 вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за зазначене вище правопорушення є незаконною, оскільки в його діях відсутній склад цього правопорушення, зважаючи на те, що він перетинав стоп-лінію на зелений сигнал світлофора. На момент його наближення до світлофора, який працював на вимогу та не обладнаний цифровим табло зворотного відліку часу, зелений сигнал почав миготіти. Враховуючи несприятливі погодні умови, а саме, дощ, слизьке дорожнє покриття, зупинка транспортного засобу перед стоп-лінією була можливою лише шляхом екстреного гальмування, що могло створити аварійну ситуацію.
Разом з тим, він вважає, що при його звинуваченні працівниками поліції в проїзді ним пішохідного переходу на заборонений жовтий сигнал, не враховано вимоги п. 8.11. ПДР, положення якої дозволяють водіям при ввімкненому жовтому сигналі світлофору та відсутності можливості зупинити транспортний засіб, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі.
Відеозапис, на який посилався працівник поліції, здійснювався з патрульного автомобіля, який знаходився позаду його транспортного засобу на значній відстані, приблизно 50 м. Враховуючи ракурс зйомки позаду, а не зі сторони, правого або лівого боку, обмежену видимість через атмосферні опади, а саме дощ, та відсутність чіткої фіксації положення передніх коліс автомобіля відносно стоп-лінії в момент зміни сигналу світлофора, такий запис не може бути об`єктивним доказом правопорушення. Він не дозволяє встановити, чи знаходився автомобіль вже за межами стоп-лінії в момент увімкнення жовтого сигналу. Будь-які сумніви щодо вини особи, згідно вимог ст.62 Конституції України, трактуються на користь особи.
Крім того, він являється громадянином Азербайджану, який не володіє українською мовою, а отже він не міг повноцінно зрозуміти суть звинувачення та користуватися своїми правами, на що він та його дружина наголошували декілька разів. Так, після його вимог про залучення перекладача, до розгляду справи була залучена особа, яка не надала жодних документів, що підтверджують її кваліфікацію, та її не було зазначено в постанові, а отже розгляд справи відбувся без офіційного перекладача, що позбавило його можливості зрозуміти суть обвинувачення, враховуючи, що залучена особа не перекладала дослівно слова інспектора поліції, а лише своїми словами пояснювала суть висловлювань останнього. В додаток, в постанові взагалі відсутні будь-які згадки про залучення перекладача, не вказано його прізвище, ім`я та по-батькові, а також дані про його кваліфікацію. Зазначені обставини є грубим порушенням та підставою для скасування вищезазначеної постанови, згідно з правовою позицією Верхового суду у справі №524/9827/16-а. В свою чергу, постанова не містить посилання на відеозапис з відеорегістратора, а отже зазначений доказ не може бути використаний для підтвердження його вини. Крім того, в постанові зазначено неіснуюча адреса: «вул. Світлогорська», яка перейменована на вул. Волонтерів, що свідчить про порушення вимог ст.283 КУпАП та недбалість при складанні зазначеного документа. Також, розгляд справи проводив один інспектор, а постанову виносив інший, що також є порушенням принципу безперервності розгляду справи. Інспектором не було чітко сформульовано причину зупинки, якщо свідчить про безпідставність зупинки. Крім того, під час спілкування працівник поліції визнала, що він не розуміє державної мови, у зв`язку з чим вона перейшла на російську мову спілкування. На його зауваження, що працівник поліції повинен спілкуватися державною мовою, відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», вона відповіла відмовою, що свідчить про порушення працівником поліції закону про мову та присяги працівника поліції. Крім того, він вважає, що працівником поліції безпідставно не допущено його дружино до участі у справі у якості його представника, враховуючи, що він не достатньо володіє мовою провадження якої вівся розгляд його справи. Він намагався надати пояснення працівникам поліції, однак йому було відмовлено. На погляд позивача, незаконні дії працівників поліції спричинили йому незручності, він даремно витратив час, та це відволікло в подальшому його від звичайного способу життя, оскільки він мав готувати та подавати скарги, відвідувати поліцію та суд. Він відчував значний психологічний тиск та несправедливість.
Отже, він вважаючи себе невинним, просить скасувати вищезазначену постанову, вважаючи її необґрунтованою. 30.01.2026 ним було подано скаргу до полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП у Дніпропетровській області та Департаменту патрульної поліції, однак в їх задоволенні йому було відмовлено. З метою уникнення негативних наслідків, ним було сплачено призначений йому штраф, однак це не свідчить про визнання ним вини та не позбавляє його права на судовий захист.
Ухвалою суду від 18.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку із законністю та обґрунтованістю винесеної інспектором постанови. Свої заперечення мотивував тим, що 29.01.2026 о 14 год. 42 хв. був помічений транспортний засіб ВАЗ 21122, реєстраційний номер НОМЕР_1 , проїхав на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «г» ПДР України.
Після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 огли інспектор поліції представився та повідомив про причину зупинки (clip 0 час. 00 хв. 19 сек.), а також попросив пред`явити водійське посвідчення, реєстраційний документ на транспортний засіб, зачитав позивачу його права, що зафіксовано на відеозаписі (clip 4 час. 07 хв. 35 сек.), а потім перейшов до розгляду адміністративної справи. Під час розгляду справи від позивача не надходило жодних клопотань. Доказом вчинення правопорушення є відеозапис з відеореєстратора, на якому зафіксовано як позивач проїхав на жовтий сигнал світлофора (час 00 хв. 12 сек.), який під час розгляду справи був пред`явлений позивачу, а отже позивача обґрунтовано та законно було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., шляхом винесення постанови серії ЕНА №6585775 від 29.01.2026, що відповідає вимогам закону.
Крім того, вважає, що посилання позивача на дотримання п. 8.11 ПДР є необґрунтованим, оскільки на відеозаписі зафіксовано, як перед жовтим сигналом декілька секунд був миготливий зелений. Так, відповідно до вимог п. 8.7.3 (в) ПДР зелений миготливий сигнал дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде увімкнено сигнал, який забороняє рух. Отже, у позивача було достатньо часу для того, щоб збавити швидкість та не порушувати правила дорожнього руху, не здійснювати рух на жовтий сигнал світлофору. Крім того, представник відповідача просив звернути увагу на те, що коли позивач порушуючи правила дорожнього руху проїжджав жовтий сигнал світлофору, на пішохідному переході знаходився пішохід. Доказів того, що факт правопорушення не мав місце з боку позивача суду не надано. Факт скоєного правопорушення підтверджується складеною постановою про адміністративне правопорушення, відеозаписом з персонального відеореєстратора. Твердження позивача про неможливість зупинити транспортний засіб перед стоп лінією є суб`єктивними припущеннями позивача, не підтверджуються жодними доказами та не звільняє від відповідальності останнього за порушення ПДР.
Також посилання позивача на порушення процедури розгляду його скарги, відсутність перекладача, порушення мовного законодавства є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами у справі. Формальні процесуальні недоліки під час розгляду справи не можуть бути самостійною підставою для скасування постанови у разі встановлення факту вчинення правопорушення, на що звертає увагу у справах про адміністративні правопорушення Верховний Суд. При цьому, відеозапис подій зроблений позивачем також не є безумовною підставою відсутності в діях останнього складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
На відзив представника відповідача позивач подав відповідь на відзив, в якому він наполягав на своїй позиції, висловленій в позовній заяві, при цьому звернув увагу на грубе порушення його прав під час розгляду справи та ненадання доказів вчинення ним правопорушення.
В свою чергу, представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, підтримавши в них попередню свою позицію, висловлену у відзиві на позовну заяву, а також вказав, що позивач спотворює обставини справи з метою ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Позивач ОСОБА_1 та його представника позивача Кузнєцова Г.О., кожен окремо, підтримали заявлені позовні вимоги, обґрунтовуючи їх обставинами, зазначеними в позові, та просили суд їх задовільнити.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини його неявки суду не відомі, що не перешкоджає судовому розгляду, враховуючи надані останнім заперечення, викладені у відзиві та відповіді та запереченнях на відповідь на відзив.
Вислухавши позивача та його представника, дослідивши наявні у справі докази, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію учасників справи, судом встановлено таке.
29.01.2026 інспектором 1 взводу 1 роти 2 батальйону Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП у Дніпропетровській області Тукаленко К.М. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6585775 у відношенні ОСОБА_1 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. За результатами розгляду даних, зафіксованих за допомогою нагрудних відеорегістраторів №475425 та №452227, інспектор Тукаленко К.М. дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення та наклав адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп.
За змістом оскаржуваної постанови, 29.01.2026 о 14 год. 42 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21122, Р.Н. НОМЕР_1 , та рухаючись по автодорозі вул. Світлогірська, біля буд. 80А, в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «г» ПДР, що зафіксовано на бодікамери №475425 та №452227.
Вказана постанова є предметом оскарження у даній справі, а тому здійснюючи розгляд справи, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, суд зобов`язаний перевірити її обґрунтованість та відповідність дійсним обставинам.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України регламентовано право на судовий захист, яке передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п.1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Диспозицією ч.2 ст.122 КУпАП (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення) передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.8.7.3 «а» ПДР сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доведення правомірності свого рішення покладається саме на відповідача. Таким чином, саме на відповідача покладено обов`язок довести: наявність події адміністративного правопорушення; наявність складу адміністративного правопорушення; винуватість особи; дотримання процедури притягнення до відповідальності.
Оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності, суд виходить з того, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України саме на відповідача покладено обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення, у тому числі наявності події та складу адміністративного правопорушення.
Надані представником відповідача докази, зокрема відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського, не містить достатніх та однозначних відомостей, які б дозволяли беззаперечно встановити вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення, а саме, факт проїзду останнім, під час керування транспортним засобом ВАЗ 21122, Р.Н. НОМЕР_1 , та руху по автодорозі вул. Світлогірська, біля буд. 80А, в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, регульованого пішохідного переходу на заборонений жовтий сигнал світлофора, у час та місці, зазначених в оскаржуваній постанові серії ЕНА №6585775.
Зокремо, сам відеозапис, на який посилається представник відповідача, не містить відомостей, які б давали суду підстави для висновку поза розумним сумнівом, щодо факту проїзду ОСОБА_1 регульованого пішохідного переходу на заборонений жовтий сигнал світлофора, як наслідок порушення п. 8.7.3 «г» ПДР, враховуючи віддаленість зйомки та її ракурс позаду автомобіля, який рухався, атмосферні опади, відсутність чіткої фіксації положення передніх коліс автомобіля відносно стоп-лінії в момент зміни сигналу світлофора, враховуючи, що зазначені в оскаржуваній постанові обставини не підтверджуються іншими належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника, які були висловлені останніми і під час розгляду справи працівниками поліції, одразу після зупинки ОСОБА_1 , також не містять беззаперечного визнання ними факту вчинення правопорушення.
Таким чином, сукупність досліджених доказів не дає суду достатніх підстав дійти висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, що свідчить про відсутність належного підтвердження правомірності винесеної постанови.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Нормами ч.2 ст.70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Сукупність досліджених доказів не дає суду підстав дійти висновку про вчинення ОСОБА_1 правопорушення саме за фактом проїзду ним регульованого пішохідного переходу на заборонений жовтий сигнал світлофора, враховуючи також положення вимог п. 8.11 ПДР, якою визначено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Враховуючи, що ОСОБА_1 під час руху, враховуючи погодні умови, а саме атмосферні опади, як наслідок наявність мокрого дорожнього покриття, не міг зупинити танспортний засіб не вдаючись до екстреного гальмування, фактично забезпечив безпеку дорожнього руху, не створивши будь-яких небезпечних умов для інших учасників дорожнього руху, в тому числі для пішохода, який в момент проїзду пішохідного переходу знаходився на тротуарі, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що оскаржувана постанова є такою, що винесена без достатнього встановлення всіх елементів складу адміністративного правопорушення, а тому є протиправною у розумінні ст.ст.2, 9, 77 КАС України.
З наданого представником відповідача відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського вбачається, що позивач ОСОБА_1 був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови серії ЕНА №6585775 від 29.01.2026, однак одразу був незгодний із прийнятим рішенням про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Сам факт сплати ОСОБА_1 призначеного йому штрафу, не свідчить про визнання ним вини та не позбавляє його права на судовий захист.
Інші доводи та посилання сторони позивача суд залишає поза увагою, оскільки вони ґрунтуються на суб`єктивній оцінці обставин справи, враховуючи, що судом не встановлено порушень інспекторами Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП у Дніпропетровській області процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, або порушення процесуальних прав ОСОБА_1 під час розгляду суб`єктам владних повноважень справи, а отже, враховуючи вимоги ст. 249 КАС України, суд вважає, що відсутні підстави для постановлення окремої ухвали за результатами розгляду цієї справи.
В свою чергу, суд також не бере до уваги інші доводи представника відповідача, враховуючи вищезазначені висновки суду за результатами розгляду справи.
Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про те, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є протиправною, що зумовлює обґрунтованість висновків суду про її скасування та закриття провадження у справі.
В свою чергу, суд вважає, що після визнання протиправною та скасування місцевим загальним судом, як адміністративним судом, постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, кошти, які платник сплатив на виконання цієї постанови, знаходяться у Державному бюджеті України без достатньої правової підстави. Тому повернення таких коштів платникові стосується захисту його майнових прав як суб`єкта господарювання, а вимога про стягнення цих коштів належить до юрисдикції цивільного суду, після набрання рішенням у цій справі законної сили, а отже, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача коштів в розмірі 510,00 грн., сплачених на виконання оскаржуваної постанови.
Зазначена позиція суду узгоджується із правовою позицією, висловленою в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі №910/5880/21.
Згідно з ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ураховуючи положення вищезазначеної норми, а також те, що судові витрати здійснені позивачем ОСОБА_1 у розмірі 665 грн. 60 коп. документально підтверджені, суд приходить до висновку про наявність підстав щодо стягнення із суб`єкта владних повноважень на користь позивача судових витрат.
Керуючись статями 77, 134, 139, 243-246, 286 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити частково.
Постанову інспектора 1 взводу 1 роти 2 батальйону Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП у Дніпропетровській області Тукаленко Катерини Миколаївни серії ЕНА №6585775 від 29.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн. - скасувати
Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з моменту його проголошення через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.286 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство - Азербайджану, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Департамент патрульної поліції Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.
Полк патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліцій, юридична адреса: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Вільної Ічкерії, буд.11.
Повне рішення суду складено та підписано без проголошення 14 серпня 2026 року.
Суддя О.І. Євтушенко