Справа № 517/631/26
Провадження № 2/517/348/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2026 року с-ще Захарівка
Захарівського районний суд Одеської області в складі
головуючого судді Меєчка О.М.,
за участю секретаря судового засідання Хасанової С.Т.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
установив:
ОСОБА_1 звернулась до Захарівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
У судове засідання, призначене на 10 вересня 2026 року позивачка повторно не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином (а.с. 35). Позивачка про причини неявки суд не повідомила та не подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач в судове засідання, призначене на 10 вересня 2026 року не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с. 34).
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 17 червня 2026 року відкрито провадження у справі та її розгляд відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України призначений у порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 13).
Водночас в судові засідання, призначені на 09 липня 2026 року, 12 серпня 2026 року, 10 вересня 2026 рокупозивачка ОСОБА_1 тричі поспіль не з`явилась, хоча належним чином, в порядку визначеному статтями 128-131 ЦПК України, повідомлена про дати, час і місце судового розгляду шляхом направлення поштовим зв`язком судових повісток за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 (яка вказана в позовній заяві, як адреса її реєстрації). Направлені їй судові повістки про виклик до суду за її місцем реєстрації, повернуті суду з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.18, 25, 35). З будь-якими заявами чи клопотаннями до суду не зверталась.
У відповідності до частини 7 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», за запитом судді у справі № 517/631/26 на підставі частини 8 статті 187 ЦПК України, сформовано відповідь № 3297707 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якої остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 36).
Згідно з пунктом 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться (частина перша статті 131 ЦПК України).
Отже, за змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Також відповідно до правової позиції КЦС ВС викладеної у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.
Ураховуючи зазначене, а також те, що повістки про виклик у судові засідання судом направлялася належним чином за офіційним зареєстрованим місцем проживання позивачки, а конверти повернулися на адресу суду з довідкою поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судових повісток у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою», повідомлень про зміну свого місця проживання або місцезнаходження під час провадження справи від позивачки до суду не надходило, суд дійшов висновку, що остання вважається належним чином повідомленою про дати, час і місце судового розгляду.
Так, у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга, четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У частині 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю варто розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Згідно з частиною 3 статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини 5 статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позов без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Тобто законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони, а тому саме позивач має продемонструвати свій процесуальний інтерес у як найшвидшому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі.
Відтак норми частини 5 статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.
Тож, під час вирішення питання про залишення позову без розгляду правове значення має виключно належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження № 61-3782св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 754/16126/16 (провадження № 61-17043св21).
Як вбачається з матеріалів справи, судом було належним чином повідомлено позивачку про дати, час та місце судових засідань, однак остання тричі в судові засідання не з`явилася, заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не надала, тобто фактично самоусунулась від виконання процесуальних обов`язків.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.
Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.
Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для сторони заявника.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватися, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом й не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
За таких обставин, ураховуючи, те, що позивачка будучи належним чином повідомленою про дати судового засідання, повторно не з`явилась, не повідомила про причини своєї неявки до суду, не звернулась до суду із клопотанням про розгляд справи у її відсутність, суд вважає за необхідне залишити вказану позовну заяву без розгляду.
Водночас, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачці, що відповідно до вимог частини 2 статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись статтями 44, 128, 131, 223, 257, 258-261 ЦПК України, суд
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без розгляду.
Роз`яснити позивачці її право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали суду складено 10 вересня 2026 року.
Суддя