Справа № 201/8565/26
Провадження № 2/201/5316/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року місто Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Демидової С.О.,
з секретарем судового засідання Терновою А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Маріупольської міської ради Донецької області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» територіальна підсудність судових справ Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області визначена за Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська (Соборний районний суд міста Дніпра ).
Стислий виклад позиції позивача та відповідача
До Соборного районного суду міста Дніпра 08 червня 2026 року звернувся ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Маріупольської міської ради Донецької області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якому просив суд:
?Визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею (квартири) 51,16 кв. метрів, житловою площею (квартири) 29,21 кв. метрів, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 31 січня 2002 року держаним нотаріусом Першої маріупольської державної контори Турченко Т.П., зареєстрованого в реєстрі за № 7-140.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кропивницькому Кіровоградської області померла його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті якої відкрилася спадщина, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала останній на праві власності.
Позивач на час смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Інших спадкоємців за законом або за заповітом, які б претендували б на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 немає. Чоловік померлої - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Син - ОСОБА_4 протягом 6 місяців не подав заяву про прийняття спадщини та не вчинив дій, що свідчить про прийняття спадщини та вважається що він її не прийняв.
09 квітня 2025 року з метою оформлення спадкових прав він звернувся до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман І.І. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , проте нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальних дій - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з огляду на те, що не подано документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії , а саме - відсутній оригінал документа на спадкове майно та у зв`язку з не можливістю отримати дублікат.
Таким чином, враховуючи наявність відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, позивач позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права та змушений звернутися до суду за захистом своїх прав з даним позовом.
Відповідач правом на надання відзиву не скористалися
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 08 червня 2026 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.29-30).
Ухвалою судді від 11 червня 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Маріупольської міської ради Донецької області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом та задоволено клопотання позивача про витребування доказів (а.с. 31-32).
06 липня 2026 року приватним нотаріусом на адресу суду направлено належним чином завірену копію спадкової справи № 97/2025, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 41-51)
Ухвалою суду від 07 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 58-59).
Позивач в судове засідання не з`явився надавав заяву 01 липня 2026 року про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав (а.с. 37).
06 липня 2026 року представником відповідача через систему «Електронний суд» було подано заяву про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечували (а.с. 53-54).
Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Фактичні обставини в становленні судом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 (а.с. 18).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла, на підтвердження чого надано свідоцтво про смерть НОМЕР_2 (а.с. 19).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 31 січня 2002 року виданого державним нотаріусом Першої маріупольської державної нотаріальної контори Турченко Т.П. зареєстроване в реєстрі за № 7-140 (а.с. 24).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача ОСОБА_3 , на підтвердження чого надано свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_3 та Витяг з державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію народження (а.с.20-22).
09 квітня 2025 року з метою оформлення спадкових прав ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман І.І. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 (а.с. 42)
Відповідно до інформації наданої на запит нотаріуса від 31 березня 2025 року Департаментом адміністративних послуг Маріупольської міської ради ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані в АДРЕСА_2 (а.с. 44).
Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) ОСОБА_2 інформація відсутня (а.с. 46)
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_2 має ще сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відомості про його смерть відсутні (а.с. 49-51)
09 квітня 2025 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман І.І. відмовлено у вчиненні нотаріальних дій - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з огляду на те, що не подано документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, а саме - відсутній оригінал документа на спадкове майно та у зв`язку з не можливістю отримати дублікат (а.с. 23).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Стаття 1217 цього ж кодексу визначає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відтак спадкування після смерті ОСОБА_2 здійснюється за законом, позивач є спадкоємцем за законом першої черги, який звернувся до приватного нотаріуса з заявою про її прийняття, та який проживав і зареєстрований із спадкодавцем за однією адресою на день її смерті та який наразі не може в позасудовому порядку оформити свої спадкові права.
У відповідності до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Статтею 1296 ЦК України, встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Частина 1 ст. 328 ЦК України, передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
У відповідності із ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови, нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Відповідно до затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією м. Маріуполь Маріупольської міської територіальної громади з 21.05.2022р. перебуває у тимчасовій окупації.
Нотаріусом відмовлено позивачу у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що у позивача відсутній документ підтверджуючий право власності спадкодавця на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5, в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини.
Спадкова справа підлягає обов`язковій реєстрації у книзі обліку і реєстрації спадкових справ, Алфавітній книзі обліку спадкових справ та у Спадковому реєстрі.
В умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п`яти робочих днів з дня відновлення такого доступу.
Якщо за результатами перевірки відомостей Спадкового реєстру встановлено наявність раніше заведеної спадкової справи, заведена без використання Спадкового реєстру спадкова справа передається до нотаріуса, яким раніше заведено спадкову справу, в порядку, передбаченому підпунктом 2.7 цього пункту. Якщо наявність такої справи не встановлено, здійснюється реєстрація спадкової справи в Спадковому реєстрі.
Забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 6ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.
Відповідно до ч. 1ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст.317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно ч. 1ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
За приписами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Під час розгляду справи суд виходить з аналізу прецедентної практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ), яка свідчить про важливість дотримання державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захист прав людини через призму цього принципу, так у рішенні ЄСПЛ «Федоренко проти України» суд нагадав, що відповідно до його прецедентної практики поняття «майно» може поширюватися на «наявне майно» або активи, включаючи претензії, щодо яких заявник може обґрунтовано стверджувати, що він принаймні має «законні сподівання» ефективно скористатися правом власності.
Аналізуючи практику розгляду Судом справ щодо порушення права володіння майном, можна зробити висновок, що поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) - як матеріальних, так і нематеріальних. Зокрема, у контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції Судом розглядалися справи щодо порушення права власності, де об`єктами було усе «власне» майно особи, що може входити до складу спадщини, і яке можна заповісти («Маркс проти Бельгії» (the Marckx case), рішення від 27.04.1979 р., п. 64), тобто наявне майно («existing possessions»).
Суд, з`ясувавши обставин справи, вважає, що вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Маріупольської міської ради Донецької області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею (квартири) 51,16 кв. метрів, житловою площею (квартири) 29,21 кв. метрів, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 31 січня 2002 року держаним нотаріусом Першої маріупольської державної контори Турченко Т.П., зареєстрованого в реєстрі за № 7-140.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 10 вересня 2026 року
Суддя С.О. Демидова