Справа № 344/8040/26
Провадження № 22-ц/4808/1812/26
Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.
Суддя-доповідач Пнівчук
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О. В.,
суддів: Бойчука І. В., Томин О. О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Баран Василь Володимирович, на рішення Івано-Франківського міського суду від 07 липня 2026 року, у складі судді Атаманюка Б. М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
У квітні 2026 року представник ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Колект» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 грудня 2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 було укладено Договір позики № 74556531. Ознайомившись із запропонованими істотними умовами (зокрема, Паспортом споживчого кредиту), відповідачка висловила своє повне та беззаперечне волевиявлення на укладення Договору на суму 9 000 грн шляхом його акцептування через введення унікального електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно договору факторингу ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги ТОВ «Сіроко Фінанс», що підтверджує Витяг з Реєстру прав вимог № 12/12/22 до договору факторингу № 029-021122 від 02.11.2022. Останнє згідно договору факторингу відступило право вимоги ТОВ «ФК «Сіті Колект».
Згідно розрахунку заборгованість за договором позики № 74556531 становила 18 933,78 грн, з яких: основна сума (тіло кредиту, фактично отримане на картку) - 9 000 грн, проценти за користування кредитом - 9933,78 грн.
Враховуючи уточнені позовні вимоги, представник позивача просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_2 заборгованість за договором позики № 74556531 у розмірі 18 933,78 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 07 липня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість за договором позики №74556531 від 21.12.2021 в розмірі 12 522 грн.
Компенсовано ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1760,65 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн.
Повний текст рішення суду складено 13 липня 2026 року.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Баран В. В. подав апеляційну скаргу. Вважає судове рішення незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що як доказ про перерахування коштів в сумі 9000,00грн відповідачці позивач додає до позову копію листа ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» в якій зазначено, що кошти на рахунок ОСОБА_3 були перераховані 21.12.2021 згідно платіжної інструкції, а також надає копію платіжної інструкції від 21.12.2021. Проте станом на 21.12.2021 не існувало поняття «платіжна інструкція», такий термін введено 01 грудня 2022 року з уведенням у дію нової Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні (затвердженою Постановою Правління НБУ № 163 від 29 липня 2022 року). Крім того у вказаних документах зазначено, що отримувач коштів - ОСОБА_4 . ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_5 - тільки 25.10.2022. Вважає, що вказані документи мають ознаки фальсифікації, а тому відповідачка просила суд першої визнати платіжну інструкцію 31c3ad14-1a68-46d3-9dcf-824ae70aeda3 та лист ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» вих. № КД-000113168/ТНПП від 21.01.2026 неналежними та недопустимими доказами у справі.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
У доданій позивачем Платіжній інструкції 31c3ad14-1a68-46d3- 9dcf-824ae70aeda3 відсутні такі обов`язкові реквізити як назва одержувача коштів; номери рахунків; назва банку. Вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами отримання ОСОБА_1 позики в розмірі 9000,00 грн, тому не можуть бути стягнуті і проценти за користування нею в сумі 3 522,00 грн.
Позивач, обґрунтовуючи своє право вимоги до відповідача за договором позики № 74556531 від 21.12.2021 року покликався на договір факторингу №029-021122 від 02.11.22 та договір факторингу у № 17/12/25-01 від 17.12.2025. Відповідно до умов договору факторингу №029-021122 від 02.11.22 ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає, а ТОВ «Сіроко Фінанс» приймає права вимоги до боржників за відповідними реєстрами прав вимоги.
Вважає, що належним доказом на підтвердження переходу права вимоги за договором позики № 74556531 від 21.12.2021 у від ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Сіроко Фінанс» є заповнений Реєстр прав вимог (додаток № 1 до Договору) у якому зазначені особисті дані боржника та розмір грошового зобов`язання. Однак позивач вказаний реєстр боржників до позовної заяви не додав. А дані з витягу з реєстру прав вимог №12/12/22 від 12.12.22 є недостовірними, а тому не повинен прийматись судом до уваги.
Зазначає, що законодавець розрізняє поняття договорів позики та кредиту, то можна зробити висновок, що предметом договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025 є виключно кредитні договори, а оскільки, як стверджує позивач, відповідач уклав договір позики, то відповідно договір позики № 74556531 від 21.12.2021 не міг бути предметом договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025.
Однак позивачем реєстр Боржників до позову не долучено, тобто можна стверджувати, що право вимоги до фактора не перейшло. Крім того необхідно зауважити, що реєстр прав вимог №17/12/25 від 17.12.25, який не передбачений договором факторингу №17/12/25-01 від 17.12.2025, також не містить відомостей щодо боржника, а відтак дані витягу реєстру боржників №1 до Договору факторингу №17/12/25-01 від 17.12.2025, у яких зазначена ОСОБА_2 є недостовірними, а тому судом до уваги судом братись не може.
Вважає, що додані позивачем до позовної заяви витяги з реєстрів боржників, реєстрів прав вимоги являють собою односторонні згенеровані виписування, які не містять належних електронних цифрових підписів обох сторін договорів факторингу на момент їх укладення. Суд першої інстанції не оцінив вказані докази та обставини справи у їх сукупності, не дослідив всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази та відповідно постановив рішення із порушенням ст. 89 ЦПК України.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відмовити.
Позивач правом на подачу відзиву не скористався.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України).
Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи категорію справи та ціну позову в даній справі, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов`язань за укладеним договором позики на користь позивача з урахуванням здійсненої на виконання умов договору оплати в розмірі 1851,0 грн, слід стягнути 12 522,0 грн заборгованості за кредитним договором, що складається з9000,0 грн - заборгованості за тілом кредиту та 3522 грн нарахованих процентів.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626,628 ЦК України).
За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У силу ч. 1ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон №675-VIII)
Стаття 12 Закону №675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частин 1, 3 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання , право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, встановлено, що 21 грудня 2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 було укладено Договір позики № 74556531. Відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Сума позики - 9 000 грн, строк договору -30 днів, процентна ставка 1,99 % в день.
Договір укладено в електронному вигляді, шляхом підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором zhujQV2aeC та направлений на фінансовий номер телефону відповідачки НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 21.01.2026 підтверджено переказ коштів на суму 9 000 грн 21.12.2021, отримувач ОСОБА_4 , ЕПЗ НОМЕР_2 . Та додано копію платіжної інструкції/операції 31c3ad14-1a68-46d3-9dcf-824ae70aeda3.
02 листопада 2022 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали договір факторингу № 029-021122, відповідно до якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений законом спосіб.
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №12/12/22, що відступаються клієнтом факторові відповідно до договору факторингу № 029-021122 від 02.11.2022 ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Сіроко Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_2 за договором №74556531 у розмірі 18 933,78 грн (а.с. 16 зворот).
За договором факторингу №17/12/25-01 від 17 грудня 2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило «ТОВ «ФК «Сіті Колект» права вимоги, а фактор набуває прав вимоги від клієнта та надає плату клієнту фінансування за відступлення прав вимоги у порядку та у строки встановлені цим договором.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № №17/12/25-01 від 17 грудня 2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило «ТОВ «ФК «Сіті Колект» право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_2 за договором №74556531 від 21.12.2021 у розмірі 18 933,78 грн.
Згідно розрахунку заборгованість за договором позики № 74556531 від 21.12.2021 становить 18 933,78 грн, з яких: основна сума (тіло кредиту, фактично отримане на картку) - 9 000 грн, проценти за користування кредитом - 9933,78 грн.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєструвала шлюб 25.10.2022 року із ОСОБА_6 , та змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».
Позивачем не надано виписки за рахунками відповідачки. Проте, колегія враховує, що ні первісний кредитор ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», ні позивач ТОВ «ФК Сіті Колект» не є банківськими установами, та не відкривали позичальнику рахунки у банках. ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» перерахував за допомогою оператора онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими грошима, кредитні кошти на вже наявну у відповідача картку. Тому позивач не має можливості сформувати та надати банківську виписку за рахунком.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 21.01.2026 та платіжна інструкція є сфабрикованими. Так, довідка складена, а копія платіжної інструкції підписана електронним підписом 21.01.2026, станом на час звернення до суду. Вказане не свідчить про фальсифікацію такого документа. Зміна прізвища після здійснення платежу сама по собі не спростовує факту перерахування коштів саме відповідачці.
При цьому відповідачка, посилаючись на ознаки фальсифікації документів, не надала належних доказів на підтвердження таких обставин та не спростувала відомостей про перерахування 21.12.2021 на її рахунок 9000,00 грн.
Як вбачається із Додатку №1 до договору позики №74556531, в ньому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідачки з маскою, а саме, № НОМЕР_2 . Зазначену інформацію про банківські реквізити платіжної картки вказано у відповідному вигляді, зважаючи на ту обставину, що, така інформація згідно з чинним законодавством України становить банківську таємницю та, відповідно, позивач за будь-яких обставин не міг би отримати ці банківські реквізити не інакше як від самої відповідачки або за його згодою (стаття 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).
Також суд звертає увагу, що відповідачка здійснила часткову оплату за кредитним договором, що було вказано у відзиві на позовну заяву. Вказане суд першої інстанції розцінив як конклюдентні дії відповідачки, що свідчать про фактичне визнання нею своїх кредитних зобов`язань та їх розміру, а також врахував при визначенні розміру заборгованості.
Відтак, кредитодавець виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачці кредитні кошті. Однак, позичальник свої зобов`язання за договором не виконала та не повернула отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.
У зв`язку з тим, що відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, суму отриманих коштів не повернула, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність визначених законом підстав для стягнення з позичальника на користь позивача заборгованості по тілу кредиту та відсоткам.
При цьому колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги представника відповідачки про недоведеність позивачем переходу права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора, оскільки посилання апелянта на те, що до позовної заяви не долучено Реєстри прав вимоги та боржників до договорів факторингу зводяться до довільного трактування норм процесуального закону.
При цьому, на підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора позивачем додано витяг з Реєстру прав вимоги №12/12/22 до договору факторингу № 029-021122 від 02.11.2022 та витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № №17/12/25-01 від 17 грудня 2025 року. Надання витягів, сформованих виключно стосовно відповідачки, підписаних представником ТОВ «ФК «Сіті Колект», узгоджується із приписами частини другої статті 95 ЦПК України, за змістом якої, якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього, та із положеннями статей 77-80 ЦПК України.
Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що договір факторингу №17/12/25-01 від 17.12.2025 не підписаний сторонами. До матеріалів справи долучено протокол електронного підпису документів у сервісі Вчасно.
Отже, ТОВ «ФК «Сіті Колект» належним чином довело факт набуття права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №74556531 від 12 грудня 2021 року, а висновки суду першої інстанції у цій частині є обґрунтованими та відповідають обставинам справи.
З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтом підстав відсутні.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимог ТОВ « ФК «Сіті Колект» та постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Баран Василь Володимирович, залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 07 липня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча О. В. Пнівчук
Судді: І. В. Бойчук
О. О. Томин