ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 року м. Одеса Справа № 916/3182/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюка І.Г.
суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
Представники сторін в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Фізичної особи-підприємця Вечерікова Дениса Леонідовича
на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026
по справі №916/3182/25
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Фізичної особи-підприємця Вечерікова Дениса Леонідовича
про стягнення 394 109,70грн.
суддя суду першої інстанції - Погребна К.Ф.
місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
повний текст рішення складено та підписано: 02.04.2026
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Вечерікова Дениса Леонідовича про стягнення 394 109,70грн.
В обґрунтування позовних вимог Лушнікова Вероніка Анатоліївна посилається на неналежне виконання Фізичною особою-підприємцем Вечеріковим Денисом Леонідовичем умов укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна №01/12/19 від 01.12.2019.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 позов ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця Вечерікова Дениса Леонідовича - задоволено повністю.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Вечерікова Дениса Леонідовича на користь Лушнікової Вероніки Анатоліївни заборгованість по Договору №01/12/19 оренди нерухомого майна від 01.12.2019 року в розмірі 243 000 грн., вартість комунальних послуг в сумі 64 747,72 грн., пеню в сумі 43 279,69 грн., інфляційні витрати в сумі 43 082,29 грн., судовий збір в сумі 4 729,32 грн.
Обґрунтування судового рішення.
Судом встановлено, що відповідачем належним чином в період з березня 2022 року по березень 2025 року не виконувались його зобов`язання за договором щодо сплати орендної плати та комунальних послуг, що мало наслідком виникнення у нього заборгованості з орендної плати в сумі 243 000грн. та компенсації комунальних послуг в розмірі 64 747,72 грн.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Фізична особа-підприємець Вечеріков Денис Леонідович звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 у справі №916/3182/25, ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Скаржник зазначає, що за умовами п.4.1. Договору, обов`язок сплати відповідачем орендної плати за користуванням приміщенням кореспондує обов`язок позивача надати відповідачу як орендарю рахунок, чого зроблено не було.
Скаржник посилається на відсутність доступу до приміщення та форс-мажорних обставин.
Відповідач вважає, що позивачем не спростовано жодними доказами використання відповідачем орендованого приміщення після 24.02.2022 раку, а суд помилково дійшов висновку про фактичне використання відповідачем приміщення.
Доводи інших учасників провадження у справі.
31.07.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Лушнікової Вероніки Анатоліївни надійшов відзив на апеляційну скаргу та клопотання поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, у відзиві позивач просить в задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Вечерікова Дениса Леонідовича на рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2026 у справі № 916/33182/25 відмовити в повному обсязі, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/3182/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3182/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Вечерікова Дениса Леонідовича на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 по справі №916/3182/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
19.05.2026 матеріали справи №916/3182/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Вечерікова Дениса Леонідовича на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 по справі №916/3182/25 - залишено без руху.
03.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Вечерікова Дениса Леонідовича надійшла заява про усунення недоліків. До вказаної заяви було додано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 8867, 47 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Вечерікова Дениса Леонідовича на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 по справі №916/3182/25.
Призначено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Вечерікова Дениса Леонідовича на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 по справі №916/3182/25 на 21.07.2026 о 14:30 год.
20.07.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Вечерікова Дениса Леонідовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю в інших судових засіданнях в Приморському районному суді м.Одеси.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 клопотання Фізичної особи-підприємця Вечерікова Дениса Леонідовича - задоволено. Відкладено розгляд справи №916/3182/25 на 08.09.2026 о 14:15 годині.
Представники сторін в судове засідання 08.09.2026 не з`явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.
08.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Фактичні обставини справи.
Як вказує позивача, вона як фізична особа, володіє приміщенням кафе, загальною площею 77 кв.м., котре розташоване: м. Херсон, на розі вул. Суворова, 19 та вул. Рішельєвська, 14, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1913536065101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.09.2019 року.
01.12.2019 між Фізичною особою - підприємцем Лушніковою Веронікою Анатоліївною (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Вечеріковим Денисом Леонідовичем (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №01/12/19.
За посиланнями позивача, на час укладання Договору вона мала статус фізичної особи- підприємця, який припинений 28.06.2023. При цьому припинення надалі підприємницької діяльності орендодавцем, як зазначає позивач, не змінює правової природи зобов`язання.
Так, згідно п.1.1 договору, за цим Договором Орендодавець зобов`язується передати Орендареві в платне користування протягом строку, встановленого цим договором приміщення, зазначені у п. 1.2. цього договору, а Орендар зобов`язується прийняти приміщення та користуватися цими приміщеннями і оплачувати таке користування відповідно до умов та в порядку, встановлених цим договором, а після закінчення строку користування повернути приміщення в стані не гіршому ніж на момент отримання приміщення в користування, з урахуванням нормального зносу та з поліпшеннями, які неможливо відокремити, що були проведені Орендарем.
Відповідно до п.1.2 договору, приміщення, що передаються за цим договором являє собою частину кафе загальною площею 45,2 кв.м., яке є вбудованим в багатоквартирний житловий будинок розташований за адресою: м. Херсон, вул. Суворова 19 / Жовтневої революції, 14, реєстраційний номер в Реєстрі права власності на нерухоме майно 30782861.
Як зазначає позивач сторонами 01.12.2019 було підписано акт прийому-передачі приміщення.
У відповідності до пункту 1.5. Договору оренди, приміщення надається у користування строком на 2 (два) роки і 11 (одинадцять) місяців з 01 грудня 2019 року до 01 листопада 2022 року.
Пункт 7.2. Договору оренди встановлює умову за якою строк користування приміщенням, передбачений цим Договором, продовжується автоматично на один рік, якщо жодна із сторін не висунула своїх заперечень.
За посиланнями позивача, оскільки жодна із сторін не заперечувала щодо продовження строку Договору оренди та приміщення не звільнено Орендарем, його строк продовжувався на відповідні періоди з 01 листопада 2022 року автоматично кожного року - до 01 листопада 2025 року включно.
Відповідно до пункт 2.1.2 договору орендар зобов`язується здійснювати оплату за користування приміщенням на умовах та порядку встановлених частиною 4 цього Договору. Пунктами 2.1.7, 2.1.13. передбачено обов`язок Орендаря після припинення цього Договору повернути Орендодавцю Приміщення в порядку, встановленому статтею 3 цього Договору, в стані не гіршому ніж на момент їх передачі Орендарю, з урахуванням нормального зносу та з усіма поліпшеннями, які не можливо відокремити без пошкодження Приміщень, а також у випадку закінчення строку дії цього Договору, звільнити Приміщення у строк зазначений у п. 3.3. цього Договору.
Орендар повертає Орендодавцю приміщення протягом трьох робочих днів з дати закінчення строку оренди, встановленому у п. 1.5. цього Договору (п.3.3 договору).
Пунктом 2.4.1. передбачено, що Орендодавець має право отримувати плату за користування приміщенням у розмірі, в порядку та на умовах статті 4 цього Договору.
Відповідно до статті 4 договору, Орендар сплачує Орендодавцеві оренду плату за користування приміщенням (Орендна плата) та відшкодовує йому витрати на оплату комунальних послуг фактично спожитих Орендарем в Приміщенні відповідно до наданих Орендодавцем квитанцій. Зняття показників лічильників за споживання електроенергії та водопостачання здійснюється разом з представником орендодавця (п.4.1 договору). Орендну плату за користування Приміщенням Орендар починає сплачувати з 1 грудня 2019 року і вона становить 6750 грн. (п.4.2.1 договору). Орендна плата сплачується щомісячно до 1 числа поточного місяця за майбутній місяць оренди (п.4.2.2 договору). При укладанні даного Договору Орендар сплачує орендну плату за останній місяць користування Приміщенням. За перший місяць користування Орендар сплачує орендну плату 1 грудня 2019р.(п.4.2.3 договору).
Як зазначає позивач, останнім було складено акти наданих послуг та рахунки на оплату договору оренди за період з 01.02.2022 року по 01.03.2025 року на суму 6750 грн. щомісяця.
Проте, як вказує позивач, незважаючи на здійснення господарської діяльності відповідач відмовлявся від виконання договірних умов в частині оплати та надавав гарантії про погашення заборгованості пізніше, але в найкоротшій час.
За посиланнями позивача, дії відповідача спричинили виникнення заборгованості по орендній платі з березня 2022 року по березень 2025 року в розмірі 243 000грн.
При цьому, позивач звертає увагу суду, що момент подання позову об`єкт оренди не звільнений відповідачем, об`єкт оренди за актом прийому-передачі не повернутий.
Позивач вказує, що зважаючи на заборгованість Відповідача по орендній платі останньому направлено 17 липня 2024 року претензію на суму заборгованості в розмірі 195750, 00 грн., а саме за 10 місяців 2022 року, 12 місяців 2023 року та 7 місяців 2024 року із доданням копій актів і рахунків за місяці, що завершені. Пред`явлено вимогу не пізніше наступного дня після отримання цього листа, оплатити заборгованість по орендній платі, котра виникла згідно Договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2019 року №01/12/19 в загальній сумі 195 750 грн.
Проте, відповідна претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, наявна заборгованість з орендної плати останнім погашена не була.
Крім того, як зазначає позивача 30.05.2025 року відповідачу повторно було направлено претензію на всю суму заборгованості за період з березня 2022 року по березень 2025 року із наданням актів, рахунків і актів звірки за період з липня 2024 року по березень 2025 року.
Проте, відповідна претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, наявна заборгованість з орендної плати останнім погашена не була.
Також, за посиланнями позивача відповідач допустив порушення умов договору оренди в частині компенсації витрат за комунальні послуги, в супереч пред`явлених позивачем до оплати квитанцій відповідачу за період з липня 2022 року по грудень 2022 року включно.
Позивач зазначає, що зважаючи на відсутність компенсації витрат на комунальні послуги відповідачу 17.07.2024р. було направлено претензію із вимогою здійснити погашення заборгованості за рахунками виставленими з лютого 2022 року по лютий 2023 року з яких не оплачені рахунки з липня 2022 року.
Проте, відповідна претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Позивач наголошує, що в наслідок таких дій відповідача за позивачем надавачем послуг - АТ «Херсонобленерго» обліковується заборгованість по об`єкту оренди в сумі 64747,72 грн. за особовим рахунком № НОМЕР_1 (рахунок від 31.07.2022 року на 28143,93; рахунок від 31.08.2022 року на 33789,35 грн., рахунок від 30.09.2022 року на 49317,12 грн., рахунок від 31.10.2022 року на 58985,66, рахунок від 30.11.2022 року на 59387,84, рахунок станом на 31.12.2022 року на 64747,72 грн.).
При цьому позивач звертає увагу суду, що сума заборгованості по комунальним послугам спожитим відповідачем підтверджується рахунками, які належно пред`явленні останньому та відправлені додатково окремою претензією від 17.07.2024.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що в разі не виконання чи не належного виконання сторонами будь-яких грошових зобов`язань за цим договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Крім того в зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати, позивачем було нараховано відповідачу пеню в сумі 43 279,69грн. та інфляційні витрати в сумі 43 082,29грн.
Посилаючись на вищенаведені обставини Лушнікова Вероніка Анатоліївна звернулась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Джерела права та позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.
У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
Положеннями ст. 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як встановлено матеріалами справи, 01.12.2019 між Фізичною особою - підприємцем Лушніковою Веронікою Анатоліївною (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Вечеріковим Денисом Леонідовичем (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №01/12/19, за умовами якого Орендодавець зобов`язується передати Орендареві в платне користування протягом строку, встановленого цим договором приміщення, зазначені у п. 1.2. цього договору, а Орендар зобов`язується прийняти приміщення та користуватися цими приміщеннями і оплачувати таке користування відповідно до умов та в порядку, встановлених цим договором, а після закінчення строку користування повернути приміщення в стані не гіршому ніж на момент отримання приміщення в користування, з урахуванням нормального зносу та з поліпшеннями, які неможливо відокремити, що були проведені Орендарем.
Відповідно до п.1.2 договору, приміщення, що передаються за цим договором являє собою частину кафе загальною площею 45,2 кв.м., яке є вбудованим в багатоквартирний житловий будинок розташований за адресою: м. Херсон, вул. Суворова 19 / Жовтневої революції, 14, реєстраційний номер в Реєстрі права власності на нерухоме майно 30782861.
Відповідно до п. 3.1. Договору передача Орендодавцем приміщення у користування Орендарю здійснюється шляхом підписання останніми Акту передачі приміщення. З моменту підписання Акту передачі приміщень розпочинається фактичне користування приміщеннями.
01.12.2019 між Фізичною особою - підприємцем Лушніковою Веронікою Анатоліївною (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Вечеріковим Денисом Леонідовичем було підписано Акт приймання-передачі об`єкта оренди.
Відповідно до пункт 2.1.2 договору орендар зобов`язується здійснювати оплату за користування приміщенням на умовах та порядку встановлених частиною 4 цього Договору.
Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 4 договору, Орендар сплачує Орендодавцеві оренду плату за користування приміщенням (Орендна плата) та відшкодовує йому витрати на оплату комунальних послуг фактично спожитих Орендарем в Приміщенні відповідно до наданих Орендодавцем квитанцій. Зняття показників лічильників за споживання електроенергії та водопостачання здійснюється разом з представником орендодавця (п.4.1 договору). Орендну плату за користування Приміщенням Орендар починає сплачувати з 1 грудня 2019 року і вона становить 6750 грн. (п.4.2.1 договору). Орендна плата сплачується щомісячно до 1 числа поточного місяця за майбутній місяць оренди (п.4.2.2 договору).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, що відповідачем належним чином в період з березня 2022 року по березень 2025 року не виконувались його зобов`язання за договором щодо сплати орендної плати та комунальних послуг, що мало наслідком виникнення у нього заборгованості з орендної плати в сумі 243 000грн. та компенсації комунальних послуг в розмірі 64 747,72 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово надсилав на адресу відповідача претензії, зокрема 17.07.2024 та 30.05.2025, з вимогами погасити відповіді заборгованості до яких долучав акти, рахунки копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідні претензії були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач у встановлений договором строк не здійснив належну оплату орендної плати та комунальних послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами, з урахуванням чого вимога позивача про стягнення з відповідача суми орендної плати в розмірі 243 000грн. та комунальних послуг в сумі 64 747,72 грн. обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім того в зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договору №01/12/19 від 01.12.2019 позивачем було нараховано до стягнення відповідачу пеню в сумі пеню в сумі 43 279,69грн. та інфляційні витрати в сумі 43 082,29 грн.
Згідно зі ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що в разі не виконання чи не належного виконання сторонами будь-яких грошових зобов`язань за цим договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов вірного висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку пені в зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 43 279,69грн. підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат, місцевий господарський суд вірно встановив, що відповідний розрахунок здійснено належним чином та відповідає вимогам чинного законодавства, з урахуванням чого позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача та інфляційні витрати в сумі 43 082,29грн. підлягають задоволенню.
Відхилення аргументів апеляційної скарги.
Щодо твердження відповідача про відсутність доказів виставлення рахунків позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до усталеної судової практики рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 цього Кодексу; тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити платежі згідно з умовами та у порядку виконання зобов`язань, визначених договором (постанова Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №920/1343/21, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 та інші).
Зважаючи на викладене, договір (у сукупності з документами, які засвідчують факт його виконання) є первинним документом, на підставі якого між сторонами виникли взаємні зобов`язання щодо надання юридичних послуг та їх оплати, самостійною та достатньою підставою для проведення розрахунків, а відтак аргументи відповідача в цій частині суд визнає необґрунтованими.
Так як заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності доказів сплати вказаної заборгованості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача.
В апеляційній скарзі, а також під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставини як на підставу звільнення його від сплати заборгованості.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили.
Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Разом з тим, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконанання зобов`язань на період існування форс-мажору.
Отже, не ставлячи під сумнів те, що війна та пов`язані з нею події є обставинами непереборної сили, господарський суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.
В матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для Фізичної особи-підприємця Вечерікова Дениса Леонідовича за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання останнім зобов`язань за Договором, шляхом видачі відповідного сертифіката.
При цьому, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору буде недостатньо.
З огляду на викладене, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).
Щодо доводів скаржника, що відповідач припинив свою діяльність в орендованому приміщення та звільнив його 21.01.2023, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.7.1 договору, останній припиняється датою підписання Сторонами Акту повернення Приміщень, але у будь-якому разі не раніше ніж Сторони виконуються всі зобов`язання за цим Договором. Пунктом 7.3. Договору передбачено, що цей Договір може достроково бути припинений за погодженням Сторін або за ініціативою однією із Сторін, але з обов`язковим письмовим попередженням іншої сторони не менше як за місяць.
У відповідності до статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідачем на підтвердження своє позиції не надано належним чином оформленого акту повернення приміщення, як то передбачено умовами договору, або складеного відповідно до вимог п.7.3 письмового попередження.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 у справі №916/3182/25 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Вечерікова Дениса Леонідовича - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 у справі №916/3182/25 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Вечерікова Дениса Леонідовича.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.09.2026.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.