ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2026 року м. Дніпро Справа № 904/1182/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чередка А.Є., Мороза В.Ф.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: не з`явився
від відповідача: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
Військової частини НОМЕР_1
та
Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 р.
( суддя Рудь І.А., м. Дніпро, повний текст рішення складено 26.06.2026 р. )
у справі
за позовом
Військової частини НОМЕР_1 ,
АДРЕСА_1
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА",
м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
про стягнення 604 983 грн 56 коп.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" заборгованість в сумі 604 983 грн. 56 коп., з яких: 392 175 грн. 27 коп. - пеня, 212 808 грн. 29 коп. - 7% штрафу, відповідно до умов договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд від 21.03.2025 р. № 124/4Д.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за спірним договором у частині своєчасного виконання робіт. Згідно з п. 3.1 договору та Календарним графіком виконання робіт ( додаток 4 ) строки виконання робіт встановлювалися до 31.05.2025 р., включно. Станом на зазначену дату будівельні роботи по об`єкту завершено не було, що стало підставою для нарахування пені відповідно до п. 13.5 договору, за період з 01.06.2025 р. по 07.10.2025 р., та штрафу, у розмірі 7% договірної ціни за прострочення понад тридцять днів.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 р. у справі № 904/1182/26 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на користь Військової частини НОМЕР_1 - 39 217 грн. 53 коп. пені, 21 280 грн. 83 коп. штрафу, 7 259 грн. 80 коп. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 р. у справі № 904/1182/26 в частині встановлення підстав для застосування відповідальності у вигляді стягнення неустойки ( пені і штрафних санкцій ) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 у повному обсязі. Альтернативно, у випадку незгоди суду з доводами щодо повного звільнення від відповідальності, Апелянт просить змінити рішення та зменшити розмір неустойки до 6 049,83 грн, що становить 1% від загального розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду в частині зменшення розміру штрафних санкцій, Військова частина НОМЕР_1 також звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 р. у справі № 904/1182/26 в частині розміру стягнутих пені та штрафу та стягнути з ТОВ "Строй ЮА" на користь Військової частини НОМЕР_1 пеню у розмірі 392 175,27 грн та штраф у розмірі 212 808,29 грн.
4. Узагальнені доводи апеляційної скарги ТОВ "Строй ЮА".
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ТОВ «Строй ЮА» зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України щодо законності та обґрунтованості, оскільки судом не було надано належної оцінки низці суттєвих обставин, які мають значення для справи, не враховано особливостей правовідносин між сторонами та не досліджено, чи діяли сторони в межах та з дотриманням взаємних прав і обов`язків, визначених умовами договору та законом. Зокрема, суд першої інстанції при визначенні предмета доказування залишив поза увагою необхідність встановлення того, чи було надано належне сприяння у виконанні договору з боку Замовника, чи виконано Замовником зустрічні зобов`язання за договором, чи настало прострочення з вини відповідача, та чи є підстави для звільнення від відповідальності за умовами п. 13.2 та 13.13 договору або за законом.
Водночас, на думку Скаржника, висновки суду першої інстанції про належне виконання Замовником своїх зобов`язань базуються на припущеннях, не підтверджених належними доказами з боку Позивача, та не співвідносяться з поданими суду документами і поясненнями сторін. Суд автоматично прийняв позицію Позивача, ігноруючи стандарт «вірогідності доказів» ( ст. 79 ГПК України ), та не врахував, що саме Позивач як Замовник допустив порушення умов договору та вимог закону, не виконав зустрічних зобов`язань, що стало однією з передумов настання прострочення завершення виконання робіт.
При цьому Скаржник зазначає, що що відповідно до абзацу 8 п. 2 Постанови КМУ № 1415 «Деякі питання підвищення обороноздатності держави на період воєнного стану в Україні» проектна документація щодо будівництва фортифікаційних споруд підлягає узгодженню з військовим командуванням, в межах території відповідальності якого здійснюється таке будівництво. Апелянт стверджує, що військова частина НОМЕР_1 як державний замовник та військове командування в зоні територіальної відповідальності - це різні суб`єкти, що підтверджується також Постановою КМУ № 514. Внутрішнє затвердження документації наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 164 від 11.04.2025 р. без її належного погодження з компетентним військовим командуванням відповідного рівня не може вважатися належним виконанням зустрічного зобов`язання Замовника за п. 4.2.1 договору. Відомостей щодо такого погодження Позивачем надано не було, а суд першої інстанції цю обставину не досліджував.
Скаржник наголошує, що п. 4.2.1 договору визначає для Замовника послідовний, одночасний та взаємопов`язаний обов`язок - затвердити проектну документацію та передати підряднику об`єкт ( фронт робіт ). Наданий Позивачем акт приймання-передачі об`єкта від 22.03.2025 р. складений наступного дня після укладення договору, тобто до розроблення та затвердження проектної документації, без належної ідентифікації конкретної ділянки виконання робіт на місцевості, без фактичної прив`язки до координат, меж, рельєфу, без визначення реального розташування фортифікаційної споруди. За принципом вірогідності доказу цей акт свідчить лише про передачу вихідних даних для початку І етапу ( проектування ), але не може бути прийнятий як належний доказ виконання Замовником обов`язку з передачі фронту робіт ІІ етапу. Відповідач направляв Замовнику лист № 121 від 06.06.2025 р. з вимогою забезпечити дотримання п. 4.2.1 та 8.1 договору щодо передачі фронту робіт ІІ етапу, проте такого обов`язку замовником виконано не було.
Апелянт стверджує, що Замовником не було надано належного сприяння Підряднику у виконанні роботи, як це передбачено ч. 1 ст. 850 ЦК України. Невиконання Замовником обов`язку щодо сприяння є прямою підставою для продовження строку виконання роботи відповідно до ч. 2 ст. 850 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, встановлених договором або законом, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Згідно з ч. 4 ст. 612 ЦК України Боржник не вважається таким, що прострочив, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Апелянт наполягає, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування до Відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення пені та штрафу.
Щодо наявності форс-мажорних обставин, Апелянт зазначає, що на підтвердження факту їх настання було надано висновок Рівненської торгово-промислової палати від 07.10.2025 р. № 56.01/406, яким підтверджено, що з початку квітня 2025 року відбулося загострення воєнної ситуації на території Межівської територіальної громади Дніпропетровської області та Покровському районі Донецької області, що безпосередньо вплинуло на безпекову обстановку в межах населених пунктів, де ТОВ «Строй ЮА» виконувало будівельні роботи. Відстань до лінії фронту складала менше 10 -15 км. У період з 01 квітня по 31 травня 2025 року повітряна тривога оголошувалася 238 разів загальною тривалістю 881 годину 9 хвилин ( понад 36 днів ), а з урахуванням часу на повторну організацію будівельного процесу після кожної тривоги загальний час зупинки робіт склав понад 50 календарних днів. Умовами договору ( п. 4.3.7, п. 4.4.10 ) та вимогами ДБН А.3.1-5-2016 ( п. 4.6 ) на підрядника покладено обов`язок припиняти роботи під час повітряних тривог та у разі виникнення небезпеки для життя і здоров`я людей. Апелянт наголошує, що Підрядник не міг діяти інакше, оскільки настали обставини, що не залежали від його волі, а вимоги договору та закону зобов`язували його забезпечити безпеку працівників.
На переконання Скаржника відповідно до п. 13.2 договору Підрядник несе відповідальність за якість і строки виконання робіт, якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини, а згідно з п. 13.13 договору Підрядник не несе відповідальності за порушення строків виконання робіт, якщо таке порушення сталося не з його вини. Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність лише за наявності її вини, та є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Підрядник своєчасно виконав І етап робіт, що підтверджується актом № 1ПКД від 09.04.2025 р., та скерував усі зусилля на виконання ІІ етапу, виконавши вже 24.05.2025 р. роботи на суму 1 132 402,67 грн. Суд першої інстанції не застосував ані положення п. 13.2 та 13.13 договору, ані приписи ст. ст. 612, 613, 614, 617 ЦК України.
Апелянт також зазначає, що оскільки текст договору підготовлений Позивачем, при тлумаченні його умов підлягає застосуванню принцип Contra Proferentem, відповідно до якого нечіткі та неоднозначні формулювання мають тлумачитися проти сторони, яка їх запропонувала, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Об`єднаної палати КЦС ВС від 18.04.2018 р. у справі № 753/11000/14-ц.
Додатково апелянт звертає увагу, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області одночасно перебувало 44 позови Військової частини НОМЕР_1 до ТОВ «Строй ЮА» з аналогічними вимогами, загальна сума яких склала понад 35 мільйонів гривень, що свідчить про штучне дроблення та порушення принципу добросовісності з боку Позивача. У разі якщо суд не погодиться з доводами щодо повного звільнення від відповідальності, Апелянт просить зменшити розмір неустойки на 99%, оскільки стягнення штрафних санкцій у заявленому розмірі суперечить засадам розумності та справедливості, перетворює неустойку на несправедливо непомірний тягар для відповідача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а також може призвести до банкрутства підприємства.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Військова частина НОМЕР_1 не скористалася своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надала суду відзивів на апеляційну скаргу ТОВ «Строй ЮА», що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Узагальнені доводи апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Військова частина НОМЕР_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині зменшення розміру штрафних санкцій на 90% та вважає, що висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи та прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Водночас, на думку Скаржника, при прийнятті рішення про зменшення розміру неустойки поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що відповідно до п. 14.8 договору сторони усвідомлюють, що договір укладається під час дії правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану не буде вважатися обставинами непереборної сили, крім випадків настання конкретних подій/обставин, підтверджених документами уповноважених органів. Укладаючи договір, Відповідач повинен був усвідомлювати усі ризики здійснення господарської діяльності під час війни.
Щодо посилання суду першої інстанції на те, що спірне будівництво мало здійснюватися безпосередньо в зоні лінії бойового зіткнення, Апелянт зазначає, що такий висновок жодними доказами не підтверджується. Відповідач не довів допустимими доказами наявності обставин, які б суттєво перешкоджали виконати зобов`язання у визначений договором строк. Велика кількість укладених договорів є волевиявленням відповідача, а справа розглядається за конкретним договором від 21.03.2025 р. № 124/4Д.
Апелянт звертає увагу на тривалість прострочення: відповідно до календарного графіку будівельні роботи мали бути виконані в період з 14.04.2025 р. по 31.05.2025 р., тобто протягом 47 днів, тоді як фактично роботи завершені 08.10.2025 р., і прострочення склало 129 днів, що перевищує встановлений договором строк будівництва у 3 рази та вказує на істотне порушення строків.
Щодо негативних наслідків несвоєчасного завершення будівництва, Апелянт наголошує, що ціль укладення договору полягала не в досягненні економічного результату, а у здійсненні будівництва військової фортифікаційної споруди опорного пункту з метою побудови стійкої оборони в умовах триваючої військової агресії. Внаслідок невиконання договірного обов`язку під реальну загрозу була поставлена можливість організації належної оборони держави на відповідному напрямку та збереження життя особового складу військових формувань. За таких обставин посилання суду на відсутність збитків та негативних наслідків є необґрунтованими.
Щодо висновку Рівненської торгово-промислової палати, Апелянт зазначає, що він міг бути підставою для зміни умов договору, проте Відповідач з питання зміни умов договору в частині строку виконання робіт не звертався. Щодо врахування судом «наявності неузгодженості у діях обох сторін» - у рішенні суду не вказано, в чому саме така неузгодженість полягала.
7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
ТОВ «Строй ЮА» не скористалася своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надала суду відзивів на апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
8. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.07.2026 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чередко А.Є., Мороз В.Ф..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2026 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 р. до розгляду в судове засідання на 07.09.2026 р..
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2026 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чередко А.Є., Мороз В.Ф..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2026 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 р. у справі № 904/1182/26 залишено без руху, надано Апелянту строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2026 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 р. до розгляду в судове засідання на 07.09.2026 р.; об`єднано до сумісного розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" з апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 .
Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Від представників сторін надійшли клопотання про розгляд апеляційних скарг за їх відсутності.
Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 07.09.2026 р., була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
9. Встановлені судом обставини справи.
21.03.2025 р., між Військовою частиною НОМЕР_1 ( Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" ( Підрядник ) був укладений договір підряду на будівництво фортифікаційних споруд №124/4Д, відповідно до п. 1.1 умов якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати роботи з розробки проєктно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт по визначеному у договорі об`єкту, а замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах договору роботи та оплатити їх вартість.
Пунктом 1.4 договору сторони погодили, що роботи виконуються за етапами: І етап Проєктування - виконання вишукувальних робіт (інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування), розроблення проектної документації стадії "Робочий проект" (у склад якого повинен входити Генеральний план), у тому числі проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передача замовнику відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4), що є невід`ємною частиною Договору; ІІ етап Будівельні роботи відповідно до Календарного графіку виконання робіт ( додаток 4 ).
Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт на момент укладення договору склала 3 041 138,71 грн., в тому числі ПДВ - 506 856,45 грн., визначена за Договірною ціною ( Додаток № 1 ) та є складовою частиною вартості робіт по об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об`єкта.
Відповідно до п. 2.3 договору договірна ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Відповідно до п. 3.1 договору строки виконання робіт за цим договором визначені Календарним графіком виконання робіт ( Додаток 4 ) та встановлюються до 31.05.2025 р. включно.
Відповідно до п. 3.2. Підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 (п`яти) календарних днів після підписання договору підряду.
Відповідно до п. 3.4 договору після закінчення виконання робіт Підрядник письмово повідомляє про це Замовника. Датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання Акту готовності об`єкту до експлуатації, складеного уповноваженими представниками замовника разом з представниками підрядника.
Відповідно до п. 10.1 Договору приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконаних видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів, тощо, шляхом підписання Сторонами Акта приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3.
Відповідно до п. 11.1 Договору розрахунки за виконані роботи з будівництва Об`єкту проводяться на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3. Протягом 10 календарних днів після їх підписання ( за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника ) та надання підрядником проміжного пакету документів, а саме: проміжних актів прихованих робіт затверджених інженером технічного нагляду.
Відповідно до п. 11.6 Договору бюджетні зобов`язання Замовника за Договором виникають за наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань. У разі затримки бюджетного цільового фінансування та наявності заборгованості розрахунок за виконані та прийняті роботи здійснюються протягом 5 банківських днів з дати отримання відповідного бюджетного фінансування.
Відповідно до п. 17.2 договору останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" ( зі змінами ), але не пізніше ніж до 31.12.2025 р.. У частині оплати - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.
Роботи І етапу виконані Підрядником відповідно до умов укладеного договору. Розроблена проєктно - кошторисна документація, позитивний експертний звіт від 08.04.2025 р. № 271-Е-25/В передані Замовнику відповідно до Акту виконаних робіт від 09.04.2025 р. № 1ПКД.
Вартість виконаних проектних робіт та вартість експертизи проектної документації з врахуванням ПДВ за Актом виконаних робіт № 1ПКД склали 59 760,00 грн.
Платіжною інструкцією від 05.06.2025 р. № 344 Замовник перерахував Підряднику 59 760,00 грн. за виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації.
Відповідно до Додаткової угоди від 15.04.2025 р. № 1 Сторонами змінено вартість робіт за договором у бік зменшення на 1 020,35 грн. шляхом внесення змін до п. 2.1 Договору. Вартість робіт за Договором в редакції Додаткової угоди від 15.04.2025 р. № 1 склала 3 040 118,36 грн., в тому числі ПДВ - 506 686,39 грн.
Крім того, на підставі Додаткової угоди від 15.04.2025 р. № 1 додано п. 9.2 до розділу 9 Договору відповідно до якого за рішенням замовника у встановленому законодавством порядку може здійснюватися попередня оплата ( аванс ) у розмірі не більше ніж 30% вартості будівних робіт за Договором. Підрядник зобов`язаний використати отриману попередньої оплати на придбання і постачання необхідних для виконання робіт, матеріалів, конструкцій, виробів не пізніше 24.05.2025 р. та надати Замовнику Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки ( накладні) про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, первинні бухгалтерські документи. По закінченню зазначеного терміну невикористані суми авансу повертаються Замовнику з нарахуванням річної відсоткової плати на рівні облікової ставки НБУ.
На виконання вимог п. 9.2 Договору, у встановленому законодавством порядку, платіжною інструкцією від 25.04.2025 р. № 57 Замовником було здійснено попередню оплату (аванс) на адресу Підрядника у розмірі 775 603,44 грн.
Відповідно до Акту виконаних робіт № 1 від 24.05.2025 р. Підрядником виконані та прийняті Замовником роботи на суму 1 148 773,32 грн. ( попередня оплата 775 603,44 грн. + роботи по акту 373 169,88 грн.)
Платіжною інструкцією від 18.06.2025 р. № 508 Замовник перерахував Підряднику 373 169,88 грн. за виконані будівельні роботи, відповідно до Акту виконаних робіт № 2 від 08.10.2025 р. Підрядником виконані та прийняті Замовником будівельні роботи на суму 1 777 185,29 грн.
Платіжною інструкцією від 10.10.2025 р. № 2112 Замовник перерахував Підряднику 1 777 185,29 грн. за виконані будівельні роботи.
Актом готовності Об`єкту до експлуатації від 17.10.2025 р. визначено, що будівельні роботи по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 206" виконано в повному обсязі та закінчено 08.10.2025 р., фактична вартість основних фондів ( виконаних робіт ) склала 2 997 118,61 грн.
У зв`язку з меншою кінцевою вартістю робіт по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 206", з метою зняття бюджетних зобов`язань, Додатковою угодою від 10.10.2025 р. № 2 Сторонами змінено вартість робіт за договором у бік зменшення на 42 999,75 грн. шляхом внесення змін до п. 2.1 Договору. Вартість робіт за Договором в редакції Додаткової угоди від 10.10.2025 р. № 2 склала 2 997 118,61 грн., в тому числі ПДВ - 499 519,77 грн.
Таким чином, зобов`язання за Договором виконано Замовником належним чином та в повному обсязі, а Підрядником ТОВ "Строй ЮА" допущено порушення вимог п. 3.1, Договору в частині дотримання строків завершення будівельних робіт - станом на 31.05.2025 р. будівельні роботи по об`єкту не завершено не було.
У зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань Позивач нарахував до стягнення з Відповідача пеню за порушення строків завершення будівництва у сумі 392 175,27 грн. та штраф на суму 212 808,29 грн.
Вищезазначені обставини і стали причиною звернення Позивача з позовом до суду.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що укладений між сторонами договір підряду на будівництво фортифікаційних споруд від 21.03.2025 р. № 124/4Д є дійсним, укладеним належним чином та обов`язковим для виконання сторонами. Суд встановив, що Відповідачем було допущено порушення строків завершення будівельних робіт ( ІІ етапу ), визначених п. 3.1 договору, оскільки станом на 31.05.2025 р. будівельні роботи по об`єкту завершено не було, а фактично роботи закінчено лише 08.10.2025 р., що підтверджується Актом готовності об`єкту до експлуатації від 17.10.2025 р.. Суд перевірив розрахунок пені та штрафу Позивача і визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою. Доводи Відповідача щодо невиконання Позивачем обов`язку з передачі фронту робіт та затвердження проектної документації суд відхилив, посилаючись на наявні у справі докази - акт від 22.03.2025 р. приймання-передачі об`єкта та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2025 р. № 164 про затвердження проєктної документації. Суд також зазначив, що наведені заперечення суперечать встановленим фактичним обставинам, які свідчать про початок та завершення Відповідачем виконання ІІ етапу робіт. Щодо висновку Рівненської торгово-промислової палати від 07.10.2025 р. № 56.01/406 про істотну зміну обставин, суд зазначив, що цей документ не є сертифікатом про форс-мажорні обставини та може бути підставою лише для внесення змін у договір або його розірвання, але не підтверджує обставин, через які Підрядник звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання. Водночас, реалізуючи дискреційні повноваження, суд зменшив розмір штрафних санкцій на 90%, взявши до уваги, що спірне будівництво здійснювалося в зоні лінії бойового зіткнення, відсутність у Замовника збитків, виникнення обставин під час виконання договору, які Підрядник не міг передбачити, наявність неузгодженості у діях обох сторін, добросовісну поведінку Відповідача, повне виконання робіт за договором, а також здійснення Відповідачем діяльності, направленої на підтримання обороноздатності країни.
10. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Пунктом 1.4 договору сторони погодили, що роботи виконуються за етапами:
І етап Проектування: виконання вишукувальних робіт (інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування), розроблення проектної документації стадії "Робочий проект" (у склад якого повинен входити Генеральний план), у тому числі проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передача замовнику відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4), що є невід`ємною частиною Договору.
ІІ етап Будівельні роботи відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4).
Відповідно до частин 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт на момент укладення договору склала 3 041 138 грн 71 коп., в тому числі ПДВ - 506 856 грн 45 коп., визначена за Договірною ціною (Додаток №1) та є складовою частиною вартості робіт по об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об`єкта.
У подальшому, до вказаного пункту договору сторонами були внесені зміни.
Відповідно до Додаткової угоди від 15.04.2025 р. № 1 Сторонами змінено вартість робіт за договором у бік зменшення на 1 020,35 грн. шляхом внесення змін до пункту 2.1 Договору.
Вартість робіт за Договором в редакції Додаткової угоди від 15.04.2025 р. № 1 склала 3 040 118,36 грн., в тому числі ПДВ - 506 686,39 грн.
У зв`язку з меншою кінцевою вартістю робіт по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 206", з метою зняття бюджетних зобов`язань, Додатковою угодою від 10.10.2025 р. № 2 Сторонами змінено вартість робіт за договором у бік зменшення на 42 999,75 грн. шляхом внесення змін до пункту 2.1 Договору. Вартість робіт за Договором в редакції Додаткової угоди від 10.10.2025 № 2 склала 2 997 118,61 грн., в тому числі ПДВ - 499 519,77 грн.
Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
У розділі 3 договору сторони були визначені умови щодо строків виконання робіт, а саме: строки виконання робіт за договором визначені Календарним графіком виконання робіт (додаток 4) та встановлюються до 31.05.2025 р. включно ( пункт 3.1. договору); Підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5-ти календарних днів після підписання договору підряд ( пункт 3.2. договору ); строки виконання робіт можуть змінюватися із внесенням відповідних змін у договір у разі виникнення обставин непереборної сили ( які засвідчуються відповідно до розділу 14 договору ) ( пункт 3.3. договору ); після закінчення виконання робіт Підрядник письмово повідомляє про це Замовника.
Датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання акту готовності об`єкта до експлуатації, складеного уповноваженими представниками Замовника разом із представниками підрядника ( пункт 3.4. договору); Підрядник передає Замовнику ( згідно з накладною ): по І етапу: технічні звіти про вишукувальні роботи (інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування) у паперовому вигляді у двох примірниках та один примірник на електронному носії (повний комплект у форматі Portable Document Format (pdt); Проєктну документацію стадії "Робочий проєкт" у паперовому вигляді у чотирьох примірниках та одному примірнику на електронному носії (повний комплект у форматах Portable Document Format (pdf), Microsoft officc Word 2016 (does). Позитивний експертний звіт. Замовник протягом 10-ти календарних днів з дня отримання документації (за накладною) та Акту виконаних робіт зобов`язаний прийняти роботи шляхом підписання Акту викопаних робіт та направити його виконавцю. У разі відмови від підписання Акту виконаних робіт Замовник у цей самий строк зобов`язаний направити Підряднику вмотивовану відмову від приймання проєктної документації ( пункт 3.5. договору ); у разі отримання підрядником вмотивованої відмови замовника від приймання проєктої документації сторонами складається Акт з переліком недоліків, недоробок і термінів їх усунення Підрядником ( пункт 3.6. договору ).
Розділом 8 договору сторонами встановлено: Замовник за Актом приймання-передачі об`єкта передає підряднику на період виконання робіт та до їх завершення об`єкт (будівельний майданчик/фронт робіт) (пункт 8.1. договору); Підрядник самостійно організовує всю роботу з виконання договору відповідно до Календарного графіка виконання робіт (додаток 4), та з дотриманням вимог ДБН А.3.1-5-2016 "Організація будівельного виробництва" інших нормативних документів, які регулюють виконання будівельних робіт ( пункт 8.2. договору ); Підрядник щомісячно до 10-го числа наступного місяця зобов`язаний інформувати Замовника про: хід виконання робіт, у тому числі про відхилення від графіка їх виконання (причини, заходи щодо усунення відхилення тощо); забезпечення виконання робіт з використанням матеріалів згідно з кошторисною документацією; залучення до виконання робіт робочої сили та субпідрядників; результати здійснення контролю за якістю виконуваних робіт, матеріальних ресурсів ( пункт 8.4. договору ).
Пунктом 6.1. договору передбачено, що забезпечення робіт проєктною документацією покладається на Підрядника.
Згідно з умовами пункту 4.4. договору Підрядник зобов`язаний, зокрема: розробити проєктну документацію відповідно до завдання на проєктування та інших вихідних даних, шляхом залучання субпідрядної організації. Забезпечити погодження проєктної документації із зацікавленими підприємствами, установами та організаціями і службами, погоджувальними організаціями, експертними організаціями ( надати позитивний експертний звіт), обґрунтовувати та доводити прийняті проекті рішення. При необхідності коригування проєктної документації, по обґрунтованим зауваженням замовника та спеціалізованої будівельної експертизи - викопати його за свій рахунок ( пункт 4.4.1. договору ); виконати та передати замовнику проєктну документацію з позитивним експертним звітом, яка відповідає умовам договору, завданню, чинними будівельним нормам і нормативним документам, і належним чином оформлена у термін, встановлений сторонами у договорі та/або додатках до нього ( пункт 4.4.2. договору ); виконувати, з використанням власних ресурсів та у встановлені строки, всі роботи, обумовлені договором у відповідності із затвердженою проєктно-кошторисною документацією, технічними вимогами, будівельними нормами і правилами та забезпечити завершення робіт і передачу об`єкта за актом у визначений договором строк ( пункт 4.4.3. договору ).
Відповідно до частини 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з частиною 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
У розділі 10 договору сторони погодили умови щодо порядку приймання-передачі робіт, зокрема: приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів тощо, шляхом підписання сторонами Акта приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки про вартість викопаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 ( пункт 10.1. договору ); Акт приймання викопаних будівельних робіт за формою № КБ-23, акт здачі-приймання виконаних проектних робіт та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою № KБ-3 за виконані будівельні роботи оформлюються належним чином Підрядником у двох примірниках і надаються для підписання замовнику ( пункт 10.2. договору ); Замовник повинен розглянути та підписати Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № KБ-2в та Довідку про вартість, виконаних будівельних робіт та витрат за формою № KБ-3 протягом 5-ти робочих днів з моменту одержання вказаних документів або письмово мотивувати відмову від прийняття робіт із зазначенням переліку зауважень та/або виявлених недоліків (дефектів) та строків їх усунення, при цьому визначений замовником строк є обов`язковим для підрядника ( пункт 10.3. договору ); прийняття виконаних робіт здійснюється Замовником за умови належного виконання робіт та надання підрядником документів, що підтверджують якість, матеріальних ресурсів, використаних під час виконання робіт ( якщо наявність сертифікатів, протоколів, паспортів якості, тощо є обов`язковими згідно з чинним законодавством та іншої документації, щодо таких матеріалів ) ( пункт 10.4. договору ).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Відповідачем був виконаний та переданий Позивачу І етап робіт, про що сторонами 09.04.2025 р. був складений та підписаний Акт № 1ПКД здачі-приймання виконаних проєктних робіт з розробки проєктно-кошторисної документації по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 206" за договором № 124/4Д від 21.03.2025 р. В Акті сторони зазначили, що склали цей Акт про те, що виконані роботи відповідають умовам договору, в належному порядку оформлені та прийняті Замовником.
При цьому пунктом 4.2.1. договору передбачено, що Замовник зобов`язаний затвердити проєктну документацію, надати Підряднику об`єкт (фронт робіт).
Проєктна документація була затверджена наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2025 р. № 164.
Доводи Відповідача щодо прострочення Замовника та не затвердження в належному порядку проєктної документації, що унеможливило виконання підрядником ІІ етапу робіт, а саме будівельних робіт за договором, апеляційним господарським судом відхиляються, з огляду на таке.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 р. № 1415 встановлено, що на період воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях проєктна документація щодо будівництва фортифікаційних споруд узгоджується з військовим командуванням, у межах території відповідальності якого здійснюється таке будівництво.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 р. № 1415 установлено, що на період воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях проєктна документація щодо будівництва фортифікаційних споруд узгоджується з військовим командуванням, у межах території відповідальності якого здійснюється таке будівництво.
Отже, правове регулювання відносин, пов`язаних із проектуванням та будівництвом фортифікаційних споруд у період дії воєнного стану, має спеціальний характер. Постанова Кабінету Міністрів України № 1415 встановлює особливий порядок погодження проектної документації, який зумовлений специфікою таких об`єктів та необхідністю їх інтеграції у систему оборонного планування.
Колегія суддів виходить з того, що вимога щодо узгодження проєктної документації з військовим командуванням спрямована не лише на формальне дотримання процедур у сфері будівництва, а насамперед на забезпечення відповідності відповідного об`єкта оборонним потребам у межах конкретної території відповідальності.
У цьому контексті термін "військове командування", використаний у Постанові № 1415, має оцінюватися з урахуванням положень спеціального законодавства у сфері оборони та правового статусу суб`єкта, який здійснює організацію відповідних робіт.
Засади оборони України, повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, а також права й обов`язки відповідних суб`єктів у сфері оборони визначені Законом України "Про оборону України".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" військове командування - це, зокрема, Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Статус, правові основи організації, основні завдання і функції Державної спеціальної служби транспорту в системі Міністерства оборони України визначено Законом України "Про Державну спеціальну службу транспорту".
Статтею 1 зазначеного Закону передбачено, що Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України та призначене, зокрема, для будівництва об`єктів і споруд загальновійськового та спеціального призначення.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Державну спеціальну службу транспорту" однією з основних функцій Державної спеціальної служби транспорту є організація і виконання робіт з будівництва та утримання військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд.
Згідно зі ст. 4 цього Закону до структури Державної спеціальної служби транспорту входять, зокрема, головний орган військового управління, регіональні органи військового управління та військові частини.
Відповідно до пункту 1 Положення про Військову частину НОМЕР_1 , затвердженого наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 05.11.2024 р. № 429, Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Пунктом 4 зазначеного Положення передбачено, що Військова частина НОМЕР_1 відповідно до покладених на неї завдань організовує виконання заходів з фортифікаційного обладнання, будівництва захисних споруд, позицій районів та інженерну підтримку військ (сил) у використанні елементів інфраструктури для ведення бойових дій та їх захисту.
Пунктом 7 Положення визначено, що командир Військової частини підпорядковується Голові Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту та є прямим начальником особового складу Військової частини.
Відповідно до п. 9 Положення командир Військової частини НОМЕР_1 має право укладати в установленому порядку від імені Військової частини договори на замовлення товарів, робіт та послуг, а також здійснювати інші повноваження відповідно до законодавчих та інших нормативно-правових актів.
З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що командир Військової частини НОМЕР_1 у спірних правовідносинах є належним суб`єктом військового командування в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 р. № 1415, оскільки Військова частина НОМЕР_1 є регіональним органом військового управління спеціалізованого військового формування, до функцій якого належить організація і виконання робіт з будівництва фортифікаційних споруд.
За таких обставин доводи Відповідача про те, що Замовником не було виконано договірного обов`язку із затвердження проєктної документації та допущено прострочення Кредитора ( Замовника ), є помилковим та не відповідає встановленим обставинам справи.
Отже, Підрядником у повному обсязі виконано роботи І етапу договору, що включали, зокрема, інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування, а також розроблення проектної документації ( пункт 1.4. договору ).
Виконання вказаних робіт за своєю природою передбачає безпосередній доступ до об`єкта будівництва, оскільки проведення інженерно-геодезичних та інженерно-геологічних вишукувань без такого доступу є об`єктивно неможливим.
Таким чином, встановлений у справі факт виконання Підрядником І етапу робіт свідчить про те, що останній мав фактичний доступ до об`єкта будівництва та можливість виконувати передбачені договором роботи.
Отже, доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі про невиконання Замовником обов`язку щодо передачі Підряднику об`єкта ( фронту робіт ) лише з підстав неподання відповідного акту приймання-передачі є також безпідставними.
При цьому, колегія суддів враховує, що умовами договору передбачено поетапне виконання робіт, при цьому ІІ етап робіт ( будівельні роботи ) здійснюється відповідно до календарного графіка виконання робіт.
Матеріали справи не містять доказів того, що після виконання І етапу робіт Підрядник був позбавлений доступу до об`єкта або що замовником вчинялися дії, спрямовані на обмеження такого доступу.
Колегією суддів відхиляються доводи відповідача в частині того, що позивачем не було передано підряднику об`єкт ( фронт робіт ) для виконання ІІ-го етапу робіт, оскільки умови договору не передбачають таку повторну передачу об`єкта (фронту робіт) перед початком ІІ-го етапу робіт.
За таких обставин доводи Відповідача про неможливість своєчасного виконання ІІ етапу робіт з причин, залежних від Замовника, належними та допустимими доказами не підтверджені.
Як було вказано вище, відповідно до Календарного графіку виконання робіт ( Додаток 4 ), ІІ етап робіт мав бути виконаний Підрядником у строк до 31.05.2025 р. включно.
Однак, Підрядник порушив свої договірні зобов`язання та виконав IІ етап робіт за договором № 124/4Д від 21.03.2025 р. поза встановленими строками.
Актом готовності Об`єкту до експлуатації від 17.10.2025 р. визначено, що будівельні роботи по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 206" виконано в повному обсязі та закінчено 08.10.2025 р., фактична вартість основних фондів (виконаних робіт) склала 2 997 118,61 грн.
На підставі пункту 13.5. договору, за порушення строків завершення будівництва по договору, Позивач нарахував та просить суд стягнути з Відповідача пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення, за період з 01.06.2025 р. по 07.10.2025 р., в сумі 392 175 грн 27 коп.
В силу статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з нормами ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Так, Відповідачем за спірним договором були взяті на себе зобов`язання з виконання робіт в обумовлені строки.
Відповідач підписав договір з додатками, акт приймання - передачі об`єкта від 22.03.2025 р. без зауважень та заперечень.
В рамках спірного договору протягом його дії та до моменту звернення Позивача до суду з цим позовом Відповідачем не направлялось Замовнику будь-яких претензій щодо неузгодженості положень договору/порушень Замовником вимог договору та/або приписів чинного законодавства.
Тобто, протягом строку дії спірного договору Відповідач погоджувався з існуючими між сторонами домовленостями щодо строків, порядку, умов виконання останніми своїх зобов`язань за цим договором.
Посилання Відповідача на погіршення безпекової ситуації на ділянці, де велися підрядні роботи, апеляційним господарським судом розцінюються критично, оскільки договір не містить положень, які б передбачали таке правове регулювання, яке б звільняло Відповідача від виконання його обов`язків за договором за обставин наближення фронту чи погіршення безпекової ситуації на території ведення робіт. Більше того, беручи на себе у березні 2025 року зобов`язання з будівництва фортифікаційних споруд на території, наближеній до фронту, за умови загальновідомих обставин його просування вглиб Дніпропетровської області, Відповідач мав усвідомлювати всі ризики просування фронту та ймовірність погіршення безпекової ситуації на ділянці ведення робіт за договором.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з нормами частини 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Згідно з частиною 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Перевіривши надані розрахунки пені суд першої інстанції встановив, що вони виконані правильно та відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 392 175 27 грн. є обґрунтованими.
Крім того, на підставі пункту 13.5. договору, за порушення строків завершення будівництва по договору на понад тридцять днів, Позивач нарахував та просить суд стягнути з Відповідача штраф у розмірі 7% від договірної ціни в сумі 212 808,29 грн. ( 3 040 118,36 грн. * 7% ).
Щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Апеляційним господарським судом також враховано, що одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 р. у справі № 910/10939/18, від 27.09.2019 р. у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 р. у справі № 904/5770/18, від 28.08.2019 р. у справі № 910/11944/18, від 02.04.2019 р. у справі № 910/7398/18.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку штрафу, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені вихідні дані для розрахунку та математично вірно здійснено розрахунок.
Враховуючи вищевикладене, є обгрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача штрафу в сумі 212 808,29 грн.
Щодо заперечень для зменшення судом першої інстанції розміру штрафних санкцій, викладених в апеляційній скарзі Військової частини НОМЕР_1 , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно зі ст. 233 ГК України ( чинного на час виникнення спірних правовідносин ), у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.
Відповідно до ст. 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, апеляційний господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Апеляційний господарський суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Апеляційний господарський суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 р. у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 р. у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 р. у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 р. у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України ( ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Апеляційний господарський суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 р. у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 р. у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 р. у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 р. у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 р. у справі № 904/3551/18.
Місцевий господарський суд, оцінивши даний випадок, прийняв до уваги причини неналежного виконання зобов`язання Відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що у даній справі в пункті 13.5. договору сторони погодили нарахування пені за порушення строків завершення будівництва по договору у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення, при цьому договірна ціна за договором включає в себе вартість як робіт І-го етапу, так і робіт ІІ-го етапу, врахував, що у даній справі, фактично, прострочення допущено лише стосовно ІІ-го етапу робіт, дійшов обгрунтованого висновку, що застосування під час розрахунку пені та штрафу суми договірної ціни (а не вартості робіт, з яких допущено прострочення) є очевидно неспівмірним, та не відповідає принципам справедливості та розумності, та свідчить про наявність підстав для застосування права суду на зменшення штрафних санкцій.
З огляду на викладене, апеляційний господарський також враховує, що у даній справі за період прострочення заявлено до стягнення з Відповідача як пеню так і штраф. Пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки Позивач не може, тому при зменшенні розміру пені та штрафу Позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
В той же час, судом враховано інтереси Позивача та прийнято до уваги, що Позивач мав правомірні очікування щодо виконання робіт у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами в договорі.
Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції про можливість зменшення розміру нарахованого штрафу з 212 808, 29 грн до 21 280 грн 83 коп. та визнати обґрунтованим зменшений судом першої інстанції розмір пені з 392 175 грн 27 коп. до 39 217 грн 53 коп.
Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги зменшення судом першої інстанції суми штрафних санкцій на 90%, суд апеляційної інстанції відхиляє клопотання Відповідача про зменшення неустойки до 1%.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційних скаргах аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржниками норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційних скарг.
11. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявників апеляційних скарг про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
12. Судові витрати.
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржників.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ЮА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 р. у справі № 904/1182/26 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржників.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.09.2026 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз