ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
01.09.2026 Справа № 910/7737/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Молот Н.М, розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» (07400, вул. Зіркова, буд.15А, м. Бровари,Київська обл., код 42098626)
до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, вул. Житня, буд.14, м.Москва, код [номер приховано])
про стягнення 23 639 563,41 грн
Представники сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
ВСТАНОВИВ:
24.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення 23 639 563,41 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок ракетно-дронових ударів, завданих збройними силами Російської Федерації у ніч з 15.04.2026 на 16.04.2026 та у ніч з 14.05.2026 на 15.05.2026, пошкоджене та знищене майно позивача, розташоване в орендованих виробничих приміщеннях за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, 20-А, що підтверджується матеріалами кримінальних проваджень, документами ГУ ДСНС України у м. Києві, Оболонського УП ГУНП у м. Києві, актом обстеження пошкодженого майна від 14.05.2026 та звітом про оцінку реальних збитків, складеним ТОВ «ДЕЛЬТА-КОНСАЛТИНГ» 12.06.2026, згідно з яким розмір завданих позивачу реальних збитків становить 23 639 563,41 грн, які останній просить стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 відкрито провадження у справі № 910/7737/26 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28.07.2026 о 11:40 год; учасникам справи встановлено строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог; зобов`язано позивача здійснити переклад ухвали від 29.06.2026 російською мовою з нотаріальним засвідченням його правильності та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) посольства Російської Федерації в Польщі (або іншої дипломатичної установи Російської Федерації; позивача зобов`язано надати суду переклад ухвали суду російською мовою з нотаріальним засвідченням його правильності у строк до 08.07.2026.
07.07.2026 в системі "Електронний суд" представником позивача сформована заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 08.07.2026 заява представника позивача від 07.07.2026 судом задоволена, забезпечено проведення судового засідання, призначеного на 28.07.2026, 11:40 год,. та усіх наступних судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
07.07.2026 в системі "Електронний суд" представником позивача сформовано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на виконання ухвали суду від 29.06.2026.
13.07.2026 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення до справи доказів на виконання ухвали суду від 29.06.2026.
У судовому засіданні 28.07.2026 брав участь повноважний представник позивача. Відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Судом вжито усіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі.
Так, позивачем здійснено переклад ухвали суду від 29.06.2026, позовної заяви та доданих до неї документів російську мову - мову відповідача, та направлено їх на електронну адресу Посольства Російської Федерації у Республіці Польща.
Крім того, судом на адресу Посольства Російської Федерації у Республіці Польща надіслано ухвалу суду від 29.06.2026, позовну заяву та додані до неї документи з перекладом від отримання яких відповідач відмовився, що підтверджується даними трекінгу поштового відправлення № RM067589385UA, згідно з якими одержувач відмовився від отримання відправлення 23.07.2026 о 10:34 год.
Також судом здійснено публікацію оголошення про відкриття провадження у даній справі на офіційному веб-сайті судової влади України.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що ним вжито всіх передбачених процесуальним законодавством заходів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, а тому справу може бути розглянуто за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання.
Ухвалою суду від 28.07.2026 закрито підготовче провадження у справі № 910/7737/26 та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.09.2026 о 11:20 год.
Відповідачем відзив на позовну заяву не подано, про причини та/або намір вчинити будь-які процесуальні дії суд не повідомлено.
Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
У судове засіданні 01.09.2026 представники сторін не з`явились, про місце, дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених названою нормою.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів.
Оскільки відповідач у відповідності до ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, рішення приймається судом за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
21.04.2021 між Акціонерним товариством «Завод «Маяк» (далі за текстом-Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» (далі за текстом-Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 134 (далі за текстом-Договір №134) на підставі протоколу тендеру № 10221084, проведеного на електронному майданчику «SmartTender», переможцем якого визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» та за яким в оренду передано нежитлове приміщення загальною площею 631,0 квадратний метр, розташоване за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 20А, корпус №1, поверх I, з метою ведення господарської (статутної) діяльності, а саме розміщення виробництва.
01.07.2021 між Акціонерним товариством «Завод «Маяк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» укладено договір оренди асфальтованого майданчика № 183 (далі за текстом-Договір №183), відповідно до умов якого в оренду передано відкритий асфальтований майданчик загальною площею 305,0 квадратних метрів, розташований за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 20А.
15.07.2021 між Акціонерним товариством «Завод «Маяк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» укладено договір оренди асфальтованого майданчика № 189 (далі за текстом-Договір №189), відповідно до умов якого в оренду передано відкритий асфальтований майданчик площею 32,0 квадратних метри, розташований за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 20А, біля корпусу 1, з метою ведення господарської діяльності, розміщення вагового комплексу.
01.10.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до договору оренди асфальтованого майданчика № 183, якою площу майданчика змінено на 517,0 квадратних метрів (135,0 кв.м біля корпусу №3 та 382,0 кв.м біля корпусу №1), а орендну плату за базовий місяць визначено у розмірі 23 265,00 грн з податком на додану вартість.
01.07.2022 між Акціонерним товариством «Завод «Маяк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» укладено договір оренди нерухомого майна № 62 (далі за текстом-Договір №62), відповідно до умов якого в оренду передано нежитлове приміщення у корпусі № 1, літера «Б», на першому поверсі загальною площею 720,0 квадратних метрів, розташоване за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 20-А, а саме склад площею 280,0 квадратних метрів та виробниче приміщення площею 440,0 квадратних метрів.
25.09.2023 між компанією Kooen Plastic Machinery (Hongkong) Limited та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» укладено контракт № KEPW-20230925, предметом якого є поставка обладнання ZL-130 PP/PE одностадійного гранулятора плівок поліпропілену та поліетилену у комплекті. Загальна вартість обладнання відповідно до контракту становила 95600,00 доларів США, умови поставки: франко-борт Шанхай. 10.10.2023 оформлено проформу-інвойс № KE-20231010 на зазначену суму.
01.01.2026 директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» видано наказ № 01/01 «Про проведення інвентаризації», яким визначено проведення планової інвентаризації майна товариства станом на 01.01.2026 у період з 01.01.2026 по 05.01.2026.
За результатами проведеної інвентаризації 06.01.2026 складено відповідний акт, яким зафіксовано фактичну наявність основних засобів за позиціями № 1- 100 та встановлено їх відповідність даним бухгалтерського обліку.
У ніч проти 16.04.2026 відповідно до відомостей, зазначених у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, близько 02 годин 40 хвилин унаслідок збройної атаки Російської Федерації на територію України, у тому числі на м. Київ, було пошкоджено об`єкт за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 20-А, де розташовувалися орендовані Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» виробничі та складські приміщення, а також належне товариству майно.
16.04.2026 зазначені відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за № 22026101110000350 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 438 Кримінального кодексу України. У витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань серед постраждалих суб`єктів господарювання, майно яких розташоване за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 20-А, зазначено, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ».
Того ж дня Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» видано наказ № 16/04 «Про проведення позапланової інвентаризації майна, пошкодженого внаслідок ракетної атаки», яким визначено склад інвентаризаційної комісії та встановлено строк проведення інвентаризації з 17.04.2026 по 20.04.2026.
Матеріали за фактом пошкодження майна Товариства зареєстровано в Оболонському управлінні поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві за № 20788 від 16.04.2026.
У період з 17.04.2026 по 20.04.2026 проведено позапланову інвентаризацію пошкодженого майна.
21.04.2026 складено акт інвентаризації станом на 21.04.2026, в якому відображено залишки за балансовими рахунками № 10 та № 26 станом на 16.04.2026. В акті зазначено 101 позицію майна та наведено відомості щодо його фактичного стану після ракетної атаки, зокрема, щодо пошкодження, непридатності до експлуатації, часткової працездатності або знищення.
Окремою позицією № 101 зазначено відходи поліетилену ПВД у кількості 348995,00 кілограмів вартістю 8724875,00 гривень, щодо яких в акті зазначено, що вони знищені.
23.04.2026 представник позивача адвокат Юлія Кісілевич звернулася до Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві з адвокатським запитом, зареєстрованим за № 3058аз.
27.04.2026 Оболонське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві листом № 141793-2026 повідомило, що за фактом ракетного обстрілу в ніч з 15.04.2026 на 16.04.2026 досудове розслідування здійснюється слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області, а матеріали № 20788 від 16.04.2026 направлено для долучення до кримінального провадження № 22026101110000348 від 16.04.2026.
29.04.2026 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві надало відповідь № 7128 01-515/7128 на зазначений вище адвокатський запит. У відповіді на адвокатський запит повідомлено, що 16.04.2026 пожежно-рятувальними підрозділами здійснювалося гасіння пожежі на території Акціонерного товариства «Завод «Маяк» за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 20-А. За фактом пожежі складено акт та висновок про причини її виникнення, які передано до Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві. З питання надання запитуваних матеріалів рекомендовано звернутися до органу досудового розслідування або надати письмовий дозвіл слідчого чи прокурора відповідно до частини першої статті 222 Кримінального процесуального кодексу України.
06.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» звернулося до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою вихідний № 051-05/26 про проведення обстеження пошкодженого майна та складання відповідного акту. У заяві Товариство просило організувати обстеження об`єкта за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 20-А, та за результатами такого обстеження скласти відповідний акт.
У ніч з 14.05.2026 на 15.05.2026 місто Київ зазнало повторної ракетної атаки збройних сил Російської Федерації та знову пошкоджене майно позивача.
14.05.2026 директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» звернувся до Оболонського районного управління Головного управління Національної поліції у місті Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій просив зареєструвати відповідні відомості в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, розпочати досудове розслідування за ознаками статті 438 Кримінального кодексу України та визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» потерпілим.
14.05.2026 також складено акт обстеження пошкодженого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ».
03.06.2026 представник позивача адвокат Андрій Коваль звернувся до Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві з адвокатським запитом, зареєстрованим за № 4141аз.
04.06.2026 Оболонське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві листом № 195125-2026 повідомило, що за наслідками ракетного обстрілу в ніч з 14.05.2026 на 15.05.2026 досудове розслідування здійснюється слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області, а матеріали № 27524 від 14.05.2026 направлено для долучення до кримінального провадження № 22026101110000420 від 14.05.2026.
10.06.2026 слідчим четвертого відділу слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області Полиньком Олександром директору Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» надано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.04.2026 та пам`ятку про процесуальні права та обов`язки представника потерпілого у кримінальному провадженні № 22026101110000350.
12.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА-КОНСАЛТИНГ», яке має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 583/2022 від 06.12.2022, склало звіт про оцінку реальних збитків, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» у зв`язку зі знищенням та пошкодженням майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації, станом на 15.05.2026.
Відповідно до зазначеного звіту розмір реальних збитків, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ», визначено у сумі 23639563,41 грн без податку на додану вартість, що за курсом Національного банку України на дату оцінки становить еквівалент 537786 доларів США.
У зв`язку з наведеним позивач зазначає, що внаслідок ракетно-дронових атак збройних сил Російської Федерації, здійснених у ніч з 15.04.2026 на 16.04.2026 та в ніч з 14.05.2026 на 15.05.2026, Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» завдано майнової шкоди у загальному розмірі 23639563,41 грн, що за курсом Національного банку України на дату оцінки становить 537786 доларів США, яка, як зазначає позивач, на час звернення до суду залишається невідшкодованою, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з метою захисту та відновлення своїх порушених майнових прав.
Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 7 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Судочинство в господарських судах здійснюється, зокрема, відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.1-3 ст.3 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є, зокрема: іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
Відповідно до ч. 1,4 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
Із змісту позовної заяви вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» відповідачем визначено Російську Федерацію.
Згідно ч. 1 ст. 79 Закону України Про міжнародне приватне право пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Відповідно до ч. 4 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Отже, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (ст. 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (ст. 12) передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій, однак ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у цивільному процесі.
У рішенні від 14.03.2013 у справі «Олєйніков проти Росії» Європейський суд з прав людини вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її, і суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні п.1 ст.6 Конвенції (п.68, п. 31).
Отже, особливістю правового статусу держави як суб`єкта міжнародних відносин є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права рівний над рівними має влади і юрисдикції, однак необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни.
Водночас у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжено відповідними нормативно-правовими актами.
У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.
Крім того, постановою Верховної Ради України від 14.04.2022 №2188-IX "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" схвалено заяву Верховної Ради України Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні, якою визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Російської Федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022.
У ч. 1 ст.2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україні» зазначено, що Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.
Відповідно до ст. 2 Конституції України суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Отже, перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997року та іншим міжнародно-правовим актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
У п.4 ч.1 ст.2 Статуту Організації Об`єднаних Націй закріплений принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з цілями Об`єднаних Націй.
Відповідно до ч.1 ст.1 Статуту Організації Об`єднаних Націй останній переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживає ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводить мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.
У міжнародному праві кодифіковані підстави для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання фізичної шкоди особі або збитків майну, так званий деліктний виняток (англ.exсeption). Умовами, необхідними для застосування деліктного винятку, є: 1) принцип територіальності: місце дії/бездіяльності має бути на території держави суду; 2) присутність автора дії/бездіяльності на території держави суду в момент вчинення дії/бездіяльності (агента чи посадової особи іноземної держави); 3) дія/бездіяльність ймовірно може бути привласнена державі; 4) відповідальність за дії/бездіяльність передбачена положеннями законодавства держави суду; 5) завдання смерті, фізичної шкоди особі, збитків майну чи його втрата; 6) причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю і завданням смерті, фізичної шкоди особі або збитків майну чи його втратою.
Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у спорі, який розглядається, суд враховує таке: предметом позову є відшкодування шкоди, завданої юридичній особі, внаслідок знищення майна останньої; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода, завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті Організації Об`єднаних Націй, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави України, що закріплено у Статуті Організації Об`єднаних Націй; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні, у тому числі юридичній особі, в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).
Отже, Російська Федерація, вчинивши повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії, у тому числі юридичній особі, яка здійснює свої господарську діяльність на території України.
Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету викладена у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №428/11673/19, від 22.06.2022 у справі №311/498/20, від 12.10.2022 у справі №463/14365/21, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22.
Судом у даній справі також береться до уваги правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, яка полягає в тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російську федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії російської федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Отже, у разі застосування деліктного винятку будь-який спір, що виник на її території у резидента України, навіть з іноземною країною, зокрема, й Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
Відповідно до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно до ч.ч.1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої деліктної шкоди. Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).
Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.
Умовами застосування цієї норми є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.
Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Відповідно до ч. 1,2 ст. ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому ч.3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
За результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що у ніч з 15.04.2026 на 16.04.2026 внаслідок здійсненої збройними силами Російської Федерації комбінованої ракетно-дронової атаки по території України, у тому числі по місту Києву, пошкоджено об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: місто Київ, проспект Степана Бандери, 20-А (територія Акціонерного товариства «Завод «Маяк»), яким Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» користується на праві оренди на підставі договорів оренди нежитлових приміщень та прилеглої території № 134 від 21.04.2021, № 183 від 01.07.2021, № 189 від 15.07.2021, № 62 від 01.07.2022, укладених з Акціонерним товариством «Завод «Маяк», внаслідок чого пошкоджено виробничі та складські приміщення, а також обладнання та інше майно позивача.
Як зазначалося вище, згідно з листом Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 27.04.2026 № 141793-2026 за наслідками зазначеного ракетного обстрілу досудове розслідування здійснюється працівниками слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області, а матеріали, зареєстровані в Оболонському управлінні поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві № 20788 від 16.04.2026 за фактом пошкодження майна та приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ», направлені для долучення до матеріалів кримінального провадження № 22026101110000348 від 16.04.2026, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 438 Кримінального кодексу України, де Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» залучено як потерпілого.
Крім того, судом встановлено, що у ніч з 14.05.2026 на 15.05.2026 зазначений вище об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: місто Київ, проспект Степана Бандери, 20-А, зазнав повторного ракетно-дронового удару, завданого Російською Федерацією, внаслідок якого майну Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» були спричинені додаткові пошкодження та знищення обладнання, а також повна втрата функціональності частиною активів, що підтверджується листом Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 04.06.2026 № 195125-2026, згідно з яким матеріали, зареєстровані за № 27524 від 14.05.2026, направлені для долучення до матеріалів кримінального провадження № 22026101110000420 від 14.05.2026.
Звітом про оцінку реальних збитків, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» у зв`язку зі знищенням та пошкодженням майна внаслідок збройної (військової) агресії Російської Федерації, складеним 12.06.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА-КОНСАЛТИНГ» (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 583/2022 від 06.12.2022), станом на 15.05.2026, встановлено, що розмір реального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження та знищення майна за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 20-А, становить 23639563,41 грн без податку на додану вартість, що за курсом Національного банку України на дату оцінки становить 537786 доларів США.
Оцінка виконана відповідно до Методики визначення шкоди та збитків, завданих підприємствам, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223, і є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії.
Розмір завданої шкоди відповідачем під сумнів у належний спосіб поставлено не було, заперечень та власних міркувань з цього приводу не висловлено.
Оцінивши Звіт про оцінку реальних збитків від 12.06.2026, складений Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА-КОНСАЛТИНГ», суд вважає його належним та достовірним доказом на підтвердження дійсного розміру майнової шкоди на суму 23 639 563,41 грн, завданої позивачу внаслідок протиправних дій відповідача.
Таким чином, загальний розмір майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок російської збройної агресії на території України, складає 23639563,41 грн. (двадцять три мільйони шістсот тридцять дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят три гривні 41 копійки).
Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Таким чином, позивачем доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами, в розумінні ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, факт вини та заподіяння збитків (шкоди) діями відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою майну позивача шкодою.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17 та від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
З урахуванням викладеного вище суд дійшов висновку про те, що позивачем у даній справі належними та допустимими доказами доведено наявність правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
Щодо права власності позивача на пошкоджене та знищене майно суд зазначає таке.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності позивача на пошкоджене та знищене внаслідок ракетно-дронових атак рухоме майно (обладнання) підтверджується наявними в матеріалах справи договорами купівлі-продажу та поставки, а саме:
- Контрактом № KEPW-20230925 від 25.09.2023, укладеним позивачем з компанією Kooen Plastic Machinery (Hongkong) Limited (Китай), на поставку обладнання - одно-стадійного гранулятора плівок ПП/ПЕ ZL-130 PP/PE у комплекті, загальною вартістю 95 600,00 доларів США на умовах FOB Шанхай;
- Договором постачання № 09/09/21 від 09.09.2021, укладеним позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОГРУЗ», на поставку автонавантажувача Toyota 42-7FGF25, серійний номер 407FGF25-16518, 2004 року випуску, вартістю 242 550,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 40 425,00 грн;
- Договором купівлі-продажу рухомого майна від 01.07.2021, укладеним позивачем з Дочірнім підприємством «Сам Оіл Трейд», на придбання автоматичного конвеєрного преса DKBR 120 для тюкування у комплекті, загальною вартістю 1 833 120,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 305 520,00 грн;
- Договором купівлі-продажу № КІ 2104 від 21.04.2021, укладеним позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТЕХЛОГІСТИК» на придбання самохідного навантажувача, що був у використанні, з газовим двигуном, вантажопідйомністю 2,5 т, висотою підйому 3 м, марки Nissan, моделі PL02A25, серійний номер PL02-001151, 2008 року виготовлення, призначеного для використання в складських приміщеннях та на відкритих майданчиках;
- Договором поставки № 09062022 від 09.06.2022, укладеним позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРТ ФОРКЛІФТ», на поставку автонавантажувача самохідного колісного з вилковим захватом, бензинового, що був у використанні, марки NISSAN 20ZUG1F2A30J, серійний номер UG1F2-000536, 2008 року випуску;
- Договором купівлі-продажу № 3 від 01.07.2022, укладеним позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯРА ПЛЮС» та Актом передачі-приймання обладнання від 13.07.2022, на придбання трьох пресів, що були у вжитку, марки Strautmann моделі PP 1207 (серійні номери 533.00.372 та 533.00.445, 2000 року випуску, а також 533.01.097, 2001 року випуску) загальною вартістю 699 810,00 грн, у тому числі податок на додану вартість.
Крім того, позивачу належали на праві власності товарно-матеріальні цінності - відходи поліетилену ПВД у кількості 348 995,00 кг, знищені внаслідок зазначених вище ракетно-дронових атак, що підтверджується Актом інвентаризації від 21.04.2026.
Право користування нерухомим майном (нежитловими приміщеннями та прилеглою територією), в якому розміщувалося пошкоджене та знищене обладнання позивача, підтверджується договорами оренди нежитлових приміщень та прилеглої території № 134 від 21.04.2021, № 183 від 01.07.2021 (з Додатковою угодою № 1 від 01.10.2021), № 189 від 15.07.2021, № 62 від 01.07.2022, укладеними з Акціонерним товариством «Завод «Маяк».
Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини 3 статті 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
За таких умов знищення та пошкодження належного позивачу на праві власності майна порушує його право власності і у зв`язку із цим породжує право останнього на відшкодування заподіяної йому відповідачем шкоди.
Суд враховує те, що захист права власності гарантується статтею 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає у тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.
Крім того, згідно з пунктами 1, 3 Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому як воюючу сторону. Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватися з держави в цілому за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема, майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.
За приписами пунктів 1, 3 Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Таким чином, відповідно до наведених положень та Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.
При ухваленні рішення в справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
За частиною 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач в установленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Позов позивачем подано через систему "Електронний суд".
Законом України від 26.05.2021 №2147а-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт "б" підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).
Отже, з урахуванням вищевикладеного та з огляду на обставини подання позивачем позову через систему "Електронний суд" з відповідача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 283 674,76 грн.
Керуючись ст. 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення 23 639 563,41 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, вул. Житня, буд.14, м. Москва, код [номер приховано]) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТІКЕР ВЕСТ» (07400, вул. Зіркова, буд.15А, м. Бровари, Київська обл., код 42098626) 23639563 (двадцять три мільйони шістсот тридцять дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят три) гривні 41 копійку майнової шкоди та судовий збір у розмірі 283674 (двісті вісімдесят три тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 76 копійок.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2026.
Суддя Марія ДЕМИДОВА