У х в а л а
7вересня 2026 року
м. Київ
Справа № 531/2436/25
Провадження № 61-8532ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця), інтереси якої представляє адвокат Кумечко Марина Сергіївна (далі - адвокат),
на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2026 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» (далі - позивач) до скаржниці про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 16 вересня 2005 року та
в с т а н о в и в:
1. У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 16 вересня 2005 року у запропонованій редакції.
2. 5 лютого 2026 року Карлівський районний суд Полтавської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову.
3. У лютому 2026 року скаржниця подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому просила стягнути з позивача на її користь 20 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4. 24 лютого 2026 року Карлівський районний суд Полтавської області ухвалив додаткове рішення, згідно з яким задовольнив заяву скаржниці: стягнув із позивача 20 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
5. 25 травня 2026 року Полтавський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою змінив додаткове рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір стягнутих витрат на правничу допомогу до 5 000,00 грн.
6. 25 червня 2026 року адвокат в інтересах скаржниці сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 20400/0/220-26 від 26 червня 2026 року), у якій просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі додаткове рішення суду першої інстанції.
7. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
7.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
7.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
7.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
7.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).
7.5. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тобто незалежно від того, чи визнали її такою суди попередніх інстанцій. З огляду на те, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Главі 2 Розділу І «Загальні положення» ЦПК України, її приписи поширюються і на касаційне провадження.
7.6. Предметом позову є визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки. З огляду на цей предмет, а також беручи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи та встановлені судами попередніх інстанцій її обставини, Верховний Суд вважає, що вона має незначну складність, не належить до винятків, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19, частиною четвертою статті 274 ЦПК України. Тому визнає цю справу малозначною.
7.7. Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усувають недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо повноти останнього. Додаткове рішення не може змінити суті основного рішення, містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі, вирішувати вимоги, які суд не розглядав у судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове до нього рішення втрачає силу. Отже, додаткове рішення є невід`ємною частиною основного рішення у справі (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/4441/17).
7.8. Скаржниця подала касаційну скаргу на судове рішення, яке за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. У касаційній скарзі не зазначила випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначних справах можливо переглянути у касаційному суді. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
8. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
8.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
8.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
8.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
8.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
8.5. Скаржниця мала доступ до суду першої й апеляційної інстанцій і можливість навести аргументи та докази на користь її доводів щодо розміру витрат на правничу допомогу. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.
8.6. Скаржниця подала касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, якою цей суд переглянув додаткове рішення суду першої інстанції у справі, судові рішення в якій за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити. За наведених умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права скаржниці на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
п о с т а н о в и в :
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 16 вересня 2005 року.
2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко