УХВАЛА
09 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 607/12309/24
провадження № 61-4606св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Лідовця Р. А., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Великоберезовицької селищної ради,
розглянув заяви ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , про відвід суддів Верховного Суду Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В. за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 квітня 2025 року, додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 травня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Великоберезовицька селищна рада як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Великоберезовицька селищна рада як орган опіки та піклування,
про визначення місця проживання дитини.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 10 квітня 2025 року позов задоволено. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його матір`ю ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено
у задоволенні решти вимог заяви.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 10 квітня 2025 року та додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 травня 2025 року залишені без змін.
06 квітня 2026 року ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 квітня 2025 року, додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 01 травня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду
від 16 лютого 2026 року у цій справі.
Верховний Суд ухвалою від 26 травня 2026 року відкрив касаційне провадження за поданою касаційною скаргою, витребував справу із суду першої інстанції, надав строк для подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.
15 червня 2026 року на адресу Верховного Суду надійшли витребувані матеріали справи.
Верховний Суд ухвалою від 03 липня 2026 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. справу № 607/12309/24 призначив до судового розгляду колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
21 серпня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3., яка передана судді-доповідачеві 31 серпня 2026 року, про відвід колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В. та двох додаткових суддів, визначених для розгляду справи у складі п`яти суддів згідно з ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2026 року, які були у складі під час розгляду справи № 607/25020/24.
Заява мотивована тим, що у провадженні Верховного Суду перебувала справа № 607/25020/24 (провадження № 61-15505св25) за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1 про визнання дій незаконними та зобов`язання повернути дитину до місця постійного проживання.
Заявник зазначає, що апеляційний суд у постанові від 16 лютого 2026 року
у справі № 607/12309/24, яка переглядається, взяв за основу відхилення доводів заявника обставини, встановлені у справі № 607/25020/24, застосувавши положення частини четвертої статті 82 ЦПК України. На переконання заявника, колегія суддів підлягає відводу на підставі пункту
5 частини першої статті 36 ЦПК України, оскільки судді Осіян О. М., Сакара Н. Ю., Сердюк В. В., брали участь у розгляді справи № 607/25020/24, яка стосується тієї ж самої дитини, а ті самі докази та обставини, які встановлені у справі № 607/25020/24, мають преюдиційне значення для розгляду справи № 607/12309/24.
Крім того, заявник зазначає підставою для відводу суддів пункт 3 частини першої статті 36 ЦПК України, що встановлює пряму або побічну заінтересованість зазначених вище суддів у результаті розгляду справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 вересня 2026 року справу № 607/12309/24 (провадження № 61-4606св26) призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Осіян О. М., Сакара Н. Ю., Шипович В. В.
09 вересня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_2., в інтересах якого діє ОСОБА_3., про відвід суддів Верховного Суду Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В. від участі у розгляду справи № 607/12309/24.
Заява мотивована тим, що вказані судді підлягають відводу на підставі пункту
5 частини першої статті 36 ЦПК України, оскільки судді Осіян О. М., Сакара Н. Ю., Сердюк В. В., Шипович В. В. брали участь у розгляді справи № 607/25020/24, яка стосується тієї ж самої дитини, а ті самі докази та обставини, які встановлені у справі № 607/25020/24, мають преюдиційне значення для розгляду справи № 607/12309/24.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи. Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
За частиною другою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року, заява № 33949/02, § 49-52).
Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Зі змісту поданих заяв вбачається, що доводи заявника щодо наявності підстав для відводу суддів Верховного Суду Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Сердюка В. В., Шиповича В. В. зводяться до незгоди із судовим рішенням, ухваленим складом колегії за участю вказаних суддів в іншій справі, з іншими предметом та підставами позовних вимог, що в силу положень частини четвертої статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом ситуація, коли суддя розглядає не пов`язані між собою справи за участю тих самих сторін, не викликає сумнівів у його неупередженості. Так, у справі «Khoniakina v. Georgia» ЄСПЛ зауважив, що сам лише той факт, що дві справи щодо пенсійного забезпечення заявниці розглядалися колегіями, до яких входила та сама суддя, не свідчить про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, адже, незважаючи на те, що справи були поєднані тематично, це не перетворює їх на «ту саму справу» або «те саме рішення», адже вони стосувалися різних обставин і правових норм.
Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді. Суд оцінює обставини у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Тому доводи заяв ОСОБА_2 не можуть слугувати підставою для відводу суддів, оскільки не підтверджують наявність об`єктивних сумнівів у їх неупередженості та об`єктивності, а також наявність підстав вважати, що судді Верховного Суду Осіян О. М., Сакара Н. Ю., Сердюк В. В., Шипович В. В. прямо заінтересовані в результаті розгляду справи.
Отже, доводи заяв ОСОБА_2 не містять посилань на обставини, які б дали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість суддів Верховного Суду Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.
Враховуючи наведене, колегія суддів відмовляє у заявленому суддям Верховного Суду Осіяну О. М., Сакарі Н. Ю., Сердюку В. В., Шиповичу В. В. відводі від участі у розгляді справи № 607/12309/24 (провадження № 61-4606св26) відповідно до частини другої статті 40 ЦПК України.
Крім того, зважаючи на те, що зі змісту заяв ОСОБА_2 не вбачається, що заявник заявляв відвід судді Верховного Суду Лідовцю Р. А. від участі у розгляді справи № 607/12309/24, колегія суддів доходить висновку про залишення заяв ОСОБА_2 в цій частині без розгляду.
Водночас судді Верховного Суду Осіян О. М., Сакара Н. Ю., Сердюк В. В., Шипович В. В. заявили про самовідвід від участі у розгляді справи № 607/12309/24.
Відповідно до практики ЄСПЛ за об`єктивного підходу до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення в справі «Moрель проти Франції»; пункт 23 рішення в справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення в справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення в справі «Ветшнайн проти Швейцарії»; пункт 30 рішення в справі «Пабла Kі проти Фінляндії»; пункт 96 рішення в справі «Miкалеф проти Мальти»)).
За пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення в справі, або в тому випадку, коли в стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає. Саме тому існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр.
Судді Осіян О. М., Сакара Н. Ю., Сердюк В. В., Шипович В. В. вважають, що не можуть брати участь у розгляді справи № 607/12309/24 (провадження № 61-4606св26) з огляду на те, що у справі № 607/20520/24 у складі колегії суддів надавали оцінку фактичним обставинам, встановленим судами, і відповідним доказам щодо визначення постійного місця проживання дитини, що у контексті розгляду справи № 607/12309/24, з урахуванням особливостей сімейних правовідносин та специфіки конкретного спору може впливати на визначення місця проживання дитини.
Враховуючи наведене, з метою недопущення виникнення обставин, які б могли викликати сумніви щодо безсторонності і неупередженості суддів, забезпечення довіри учасників справи та сторонніх спостерігачів до судових рішень Верховного Суду, колегія суддів виснує про наявність обґрунтованих підстав для задоволення заяви суддів Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В. та Шиповича В. В. про самовідвід.
Керуючись статтями 33, 36, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяв ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3, про відвід від участі у розгляді справи № 607/12309/24 суддів Верховного Суду Осіяна Олексія Миколайовича, Сакари Наталії Юріївни, Сердюка Валентина Васильовича, Шиповича Владислава Володимировича відмовити.
Заяви ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3, в частині участі у розгляді справи № 607/12309/24 судді Верховного Суду Лідовця Руслана Анатолійовича залишити без розгляду.
Заяву про самовідвід суддів Верховного Суду Осіяна Олексія Миколайовича, Сакари Наталії Юріївни, Сердюка Валентина Васильовича, Шиповича Владислава Володимировича задовольнити.
Відвести суддів Верховного Суду Осіяна Олексія Миколайовича, Сакару Наталію Юріївну, Сердюка Валентина Васильовича, Шиповича Владислава Володимировича від участі у розгляді справи № 607/12309/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Великоберезовицька селищна рада як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини.
Справу № 607/12309/24 передати на автоматизований розподіл.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Сердюк
Судді Р. А. Лідовець
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович