Справа №760/22211/26 4-с/760/131/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Київ
Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сердюк Н.В., за участі секретаря судового засідання Гержової С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білець Тетяни Миколаївни, стягувач - ОСОБА_2 ,
ВСТАНОВИВ:
27 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білець Т.М.
В обґрунтування скарги зазначила, що на виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Києві перебуває виконавче провадження № 50994379 з примусового виконання виконавчого листа № 2/760/3644/15, виданого 13 серпня 2015 року Солом`янським районним судом міста Києва, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 24 408,67 грн.
25 червня 2026 року головним державним виконавцем Білець Т.М. у виконавчому провадженні № 50994379 винесено постанову про арешт коштів боржника.
ОСОБА_1 зазначала, що 14 липня 2026 року направила до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві заяву про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій, яка була отримана Відділом 15 липня 2026 року.
Посилаючись на те, що станом на день звернення до суду державним виконавцем постанову про визначення поточного рахунку не винесено, ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця та зобов`язати останнього визначити зазначений нею поточний рахунок в АТ «Ощадбанк» для здійснення видаткових операцій і направити відповідну постанову банку.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
ОСОБА_1 у визначений судом час у судове засідання не з`явилася.
Головний державний виконавець Білець Т.М. у судове засідання також не з`явилася.
Дніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Києві до суду подано письмові пояснення та копії документів виконавчого провадження № 50994379. Представник Відділу просила розглянути справу без участі представника органу державної виконавчої служби та прийняти законне рішення.
Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
У зв`язку з оголошенням сигналу «Повітряна тривога» та розглядом справи за відсутності учасників судового процесу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Після визначеного часу судового засідання Зідан А.М. прибула до суду та повідомила, що винесена державним виконавцем постанова про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій її влаштовує.
Дослідивши матеріали скарги та надані органом державної виконавчої служби документи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною другою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відповідно до частини третьої статті 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За змістом пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» фізична особа - боржник, на кошти якої накладено арешт, має право звернутися до виконавця із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій.
Державний або приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи - боржника виносить постанову про визначення такого поточного рахунку та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови, надає або надсилає її обслуговуючому банку.
Судом встановлено, що виконавче провадження № 50994379 відкрито постановою державного виконавця від 06 травня 2016 року з примусового виконання виконавчого листа № 2/760/3644/15, виданого 13 серпня 2015 року Солом`янським районним судом міста Києва, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 24 408,67 грн.
25 червня 2026 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
З наданих Дніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Києві документів убачається, що 15 липня 2026 року до Відділу надійшла заява ОСОБА_1 , зареєстрована за вх. № 13610, про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій.
07 серпня 2026 року головним державним виконавцем Білець Т.М. у виконавчому провадженні № 50994379 винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій.
Зазначену постанову того ж дня засобами електронного документообігу направлено до АТ «Ощадбанк», яким 07 серпня 2026 року її успішно опрацьовано, що підтверджується наданими суду матеріалами.
Таким чином, на час розгляду скарги державним виконавцем винесено саме ту постанову та вчинено саме ті дії, здійснення яких вимагала ОСОБА_1 у поданій до суду скарзі.
Суд враховує, що встановлений пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» строк винесення постанови державним виконавцем дотриманий не був.
Разом із тим завданням судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого розділом VII ЦПК України, є захист та поновлення порушених прав сторони виконавчого провадження, а передбачений частиною другою статті 451 ЦПК України спосіб судового захисту полягає, зокрема, у зобов`язанні виконавця усунути встановлене порушення та поновити порушене право заявника. Верховний Суд також визначає провадження за статтями 447-451 ЦПК України як спеціальну форму судового контролю за виконанням судового рішення.
У даному випадку ще до розгляду скарги судом державний виконавець самостійно вчинив дії, невчинення яких стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду: визначив поточний рахунок боржника для здійснення видаткових операцій та направив відповідну постанову до банку, який її опрацював.
Матеріали справи не містять доказів того, що несвоєчасне винесення зазначеної постанови спричинило для ОСОБА_1 наслідки, які продовжують існувати на час розгляду скарги та для усунення яких необхідне застосування судом передбаченого статтею 451 ЦПК України способу захисту.
При цьому ОСОБА_1 , прибувши до суду пізніше, повідомила, що винесена державним виконавцем постанова про визначення поточного рахунку її влаштовує, тобто фактично підтвердила відсутність на час розгляду скарги невирішеного питання щодо визначення такого рахунку.
Суд також враховує, що станом на 28 серпня 2026 року виконавче провадження № 50994379 не закінчено, залишок несплаченої заборгованості становить 4 049,69 грн, а тому державний виконавець продовжує здійснювати примусове виконання судового рішення в межах наданих законом повноважень.
За таких обставин саме по собі недотримання державним виконавцем установленого законом строку винесення постанови, за умови, що до моменту судового розгляду відповідну постанову винесено, направлено банку та фактично виконано, а скаржник не наполягає на наявності невідновленого порушеного права, не створює у цій справі необхідності застосування судом способу захисту у вигляді визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання державного виконавця повторно вчинити вже вчинені дії.
Судовий контроль за виконанням судового рішення має на меті забезпечення ефективного захисту порушеного права, а не констатацію порушення процесуального строку безвідносно до наявності на час судового розгляду права, яке потребує поновлення.
Ураховуючи наведене в сукупності, суд доходить висновку, що на час розгляду скарги обставини, які стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду, усунуті, визначений нею поточний рахунок визначено державним виконавцем для здійснення видаткових операцій, відповідну постанову направлено та опрацьовано банком, а тому підстав для задоволення скарги та застосування передбачених статтею 451 ЦПК України заходів судового захисту суд не вбачає.
Керуючись статтями 247, 258-261, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білець Тетяни Миколаївни - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.В. Сердюк